Молодіжна субкультура

Вступ

 

Проблема формування особистості  підлітка до теперішнього часу залишається  однією з самих складних проблем  у вітчизняній педагогіці. Її вирішення  потребує комплексного науково-педагогічного  підходу, адже процес формування особистості  складається з різних факторів: впливу спадковості, виховання в сім’ї  та школі та впливу оточуючого середовища.

 

Спадковість залежить від  генотипу (або генофонду) людини, від  успадкування зовнішніх та внутрішніх рис батьків, або ще раніших генерацій, проявляється у схожості задатків, здібностей, темпераменту, характерів, рис обличчя, тощо. Але спадковість  може бути також і генетичним наслідком  розумового відставання (через недорозвиненість інтелекту або алкоголізму батьків).

 

Виховання ж являється  цілеспрямованим організованим  процесом формування особистості, який впливає на свідомість та поведінку  людини. Метою цього процесу є  формування відповідних життєвих установок, понять, принципів, ціннісних орієнтацій, які забезпечують необхідні умови  для розвитку людини, підготовки її до суспільного життя та успішної трудової діяльності.

 

До наступного фактору - впливу оточуючого середовища - мають відношення навколишні, суспільні, матеріальні  та духовні умови існування людини.

 

Однією із складових кожного  з цих факторів являється культура, як історично визначений ступінь  розвитку суспільства та людини, який відображається у результатах матеріальної та духовної діяльності. Існують різні  способи класифікації цього поняття, найбільш поширеним з яких є розділення культури на матеріальну та духовну, до якої відносять сферу виробництва, розповсюдження та споживання результатів  духовної діяльності. Також до духовної культури належать різноманітні види духовної творчості, освіта, виховання  та діяльність засобів масової комунікації - преси, радіо, кіно, телебачення та культурно-освітніх установ. (Естетика. Словник. М.,1989.-с.167.)

 

Але наприкінці ХХ століття з’явився новий термін на базі поняття  “культура”; термін який зараз широко застосовується у сучасній педагогічній науці. Це “субкультура” (підкультура) - поняття, яке характеризує культуру групи або класу, що відрізняється  від панівної культури або протистоїть  їй. В це поняття входить і молодіжна  субкультура, деякі складові якої будуть проаналізовані у цій роботі, а  саме - російська та українська сучасна  естрадна музика, яка на теперішній момент являється складним і протирічливим  явищем цієї субкультури. Її вплив на підліткову психіку має величезне  значення. У процесі спілкування  під час педагогічної діяльності автора роботи з підлітками було виявлено, що ця тема являється актуальною та потребує детального розкриття.

 

Сучасні підлітки мають різноманітні музичні смаки, деякі з них  розбираються у музичних стилях сучасної розважальної музики, але в більшості  своїй вони не мають конкретного  уявлення щодо естрадних музичних стилів, про те, як саме створюється сучасна  естрадна пісня (в технології), та яким чином відбувається “розкрутка” (тобто  популяризація) сучасного музичного  проекту.

 

На жаль, навіть викладачі  музики у загальноосвітніх школах часто  не можуть дати відповідь учням щодо стильових напрямів та творчості  груп та виконавців підліткової музики, адже ця тема поки що маловивчена і  потребує постійного та систематичного опанування нової інформації, яка  знаходиться у музичних та підліткових  сучасних виданнях та фрагментарно у  деяких телепередачах.

 

На думку О.Я. Ростовського, у музично-педологічній діяльності слідує постійно враховувати процеси  і явища сучасного мистецького  життя, що цікавить підлітків, і що вдумливий  педагог завжди знайде потрібний  зв’язок між навчальним матеріалом та музичним дозвіллям учнів. (О.Я.Ростовський. Методика викладання музики в основній школі. с.4)

 

І тому бажано, щоб сучасний вчитель музики був в курсі  інтересів і уподобань своєї  аудиторії та допомагав учням-підліткам  правильно орієнтуватись в естрадній  музиці, проводити історичні паралелі та знаходити тематичні та жанрові  зв’язки між народною, професійною  класичною музикою (яка входить  до навчальної програми) та естрадним  мистецтвом (яке має пряме відношення до молодіжної субкультури).

 

У цій роботі ми пропонуємо включити у індивідуальні робочі плани уроків музики в основній школі  демонстрацію найкращих зразків  естрадної творчості (від джазу  до альтернативних сучасних), використання яких відповідало би меті та навчальним завданням уроку. Цей підхід ліквідував би синдром “заборонного плоду” (стосовно молодіжної субкультури) та сприяв би стимулюванню інтересу учнів до уроків музики.

 

1. Молодіжна субкультура  - невід’ємна складова розвитку  підлітка 

 

1.1. Поняття “субкультури” 

 

Поняття “субкультури” як наукового терміну є досить широким  та багатоскладовим. За даними новітнього філософського словника “субкультура”- це система норм та цінностей, що відрізняє  групу від більшості суспільства. Сучасне суспільство, яке базується  на розділі труда та соціальної стратифікації, представляє собою систему багатоподібних напрямних субкультур. Поняття “субкультури”  включає в себе також :

 

1) сукупність деяких негативно  інтерпретованих норм та цінностей  традиційної культури, що функціонують  як культура злочинного прошарку  суспільства, 

 

2) особлива форма організації  людей (частіше всього молоді) - автономне цілісне утворення  усередині панівної культури, яке  визначає стиль життя та мислення  її носіїв та відрізняється  своїми звичаями, нормами та комплексами  цінностей, 

 

3) трансформована професійним  мисленням система цінностей  традиційної культури, що отримала  своєрідне світоглядне забарвлення  (професійні “с”).

 

За способом виникнення розрізняють  субкультури, що утворились як позитивна  реакція на соціальні та культурні  потреби суспільства, та субкультури, які являються негативною реакцією на існуючу соц1альну структуру  і панівну в суспільстві культуру. Взагалі сучасні субкультури  являються специфічним способом диференціації розвинених національних та регіональних культур, в яких поряд  з основною класичною традицією  існують своєрідні культури утворення, що виникають на генетичній основі провідної культурної традиції, але  по формі та змісту відрізняються  від неї.

 

Молодіжна субкультура являється  одним з багатьох видів субкультур. Молодь створює свій жаргонний язик, моду, музику та моральний клімат. Особливості  цієї субкультури пояснюються, з  одного боку - надлишком життєвої енергії, а з іншого - відсутністю у більшості  молодих людей економічної та соціальної самостійності. І тому для  такої людини спосіб знаходження  свого місця у молодіжному  угрупуванні є способом самоствердження  та самореалізації себе в суспільстві.

 

1.2. Молодіжна естрадна  музика як яскравий приклад  сучасного шоу-бізнесу 

 

Одним з проявів молодіжної субкультури являється тотальне захоплення естрадною музикою, яка  нараховує безліч стилів та працюючих  в них виконавців. Серед естрадної  творчості минулого та сучасності кожна  людина може знайти для себе ту музику, яка більш всього відповідає її естетичним потребам.

 

Творча діяльність сучасних відомих естрадних виконавців тісно  пов’язана з комерційною структурою шоу-бізнесу, яка відображає рівень монополізації естрадної музики. Складовим цієї структури являються: індустрія виготовлення CD та касет, комерційне телебачення, радіомовлення, організація гастролей виконавців, система концертних залів, рекламні агентства і органи преси, що відають  популяризацією естрадної музики. Також  в цю структуру входять фестивалі, клуби та дискотеки, фан-клуби зірок, магазини, де продаються CD та аудіо- та відеокасети, тощо.

 

Успіх виконавців у публіки  залежить від багатьох факторів: музики та текстів створених композицій, голосових та артистичних даних  виконавця, його професійних вмінь  та сценічного іміджу - уявного образу, що складається у свідомості публіки  щодо конкретного виконавця чи групи.

 

Імідж створюється спеціально або мимоволі самим музикантом або  його продюсером - людиною, яка здійснює технічне та фінансове керування  процесом створення естрадного музичного  проекту. Такими проектами можуть бути: звукозапис пісні, альбому, створення  групи виконавців, тощо.

 

Провідним жанром естрадної  музики є пісня - жанр, розвиток якого  налічує багатовікову історію у  різних країнах світу.

 

Технологія створення  сучасної естрадної пісні та її “розкрутка”  являються дуже дорогим і комплексним  комерційним проектом, реалізація якого  починається із вкладення в даний  проект певної суми грошей. Для цього  виконавець або продюсер повинен  знайти спонсора ( людину, яка захоче вкласти гроші у цей проект). Це стосується конкретного уже існуючого  виконавця. Способи пошуку виконавців можуть бути різними, але з них  зараз найбільш розповсюдженим являється  кастинг - конкурсний відбір виконавця, або декількох виконавців (для  групи). Кастинг організується продюсерами  проекту, і під час його проведення знаходять потрібних артистів. Наприклад, таким чином створились групи  “Стрелки” і “Тату” (рос. назви).

 

Опис самого процесу створення  наданий у конспекті уроку  музики для 6-го (7-го) класу (див. додаток). Коли цей процес завершено, наступним  дуже важливим етапом роботи є перетворення вже готової пісні в шлягер. До цього мають відношення:

 

1) ратирування - трансляція  проекту у великій кількості  у засобах масової інформації (по радіо та телебаченню);

 

2) випуск звукозаписаних  пісенних збірників, до яких  входить ця пісня;

 

3) популяризація в Інтернеті  та у пресі;

 

4) випуск сувенірної продукції,  яка рекламує даний проект.

 

Коли музичний проект розкручений, починається концертна діяльність виконавця чи групи на великих  концертних майданах, в клубах, дискотеках та різних рекламних акціях. Виконавець та продюсер отримують гроші згідно контракту, укладеному на початку роботи над проектом.

 

Кожний сучасний музичний проект розраховано на певну аудиторію  – вікові, психологічні та естетичні  потреби якої враховуються при плануванні та розробці проекту. Ця особливість  стосується також і різних стильових  напрямів і течій естрадної музики.

 

1.3. Провідні стилі сучасної  естрадної музики 

 

Поп-музика - у сучасному  розумінні це галузь легкої розважальної музики, найбільш загальними ознаками якої являються простота сприймання, демократичність, тяжіння до актуальності проблематики у віршованих текстах  пісень, стандартизованість музично-поетичної  мови. В області поп-музики працюють безліч західних, російських та українських  виконавців ( наприклад Мадонна, Уітні  Х’юстон, Тоні Брекстон (зах.), Андрій Губін, Діана Гурцкая, “Отпетые мошенники” (рос.), Олександр Пономарьов, Ані  Лорак, Наталя Могілевська (укр.) та багато інших.). Галузь поп-музики в свою чергу, вміщує в себе рок-музику та диско-музику (танцювальну).

 

Рок-музика сформувалась у  Великобританії та США на рубежі 50-60 рр. ХХ століття. Великого значення набула у творчості груп “Бітлз”, “Ролінг  Стоунз” та інших. Її важливими ознаками являються: опора на блюзові композиційні структури та звукоряди, короткі  поспівки, гіпертрофія метроритму (з  акцентом на парних долях такту), застосування електричного та електронного утворення  та підсилення звуку, підвищена експресія  вокального та інструментального інтонування. Рок-музика представляє собою складний конгломерат течій, що відрізняються  за музичними та немузичними ознаками: належності до різних соціально-культурних рухів (наприклад “панк-рок”, альтернативний рок), вікової орієнтації (рок для  підлітків, рок для дорослих), динамічної інтенсивності (“важкий рок”, “м’який  рок”), місцем в системі художньої  культури (комерційний “поп-рок”, елітарний  “рок-авангард”), тощо. Видатних рок-музикантів та груп дуже багато, але серед сучасних російських та українських виконавців, що подобаються молоді, хочеться відзначити Земфіру (рос.), та “Океан Ельзи” (укр.).

 

Реп (англ. жаргонне, rap - стрекотіти) - специфічний вокально-виконавчий стиль поп-музики та рок-музики, що виник  у афро-американській вокальній  музиці та із скоромовки диск-жокеїв. Представляє  собою сольну чи групову ритмізовану  речитацію (яка інтонується або  не інтонується) чи промовляння текстів  пісень (чи відокремлених строф).

 

Хіп-хоп - вільний стиль  сучасної естрадної музики. Хіп-хоп  культура на Україні та в Росії  не відрізняються від американської  та європейської. Вона включає в  себе брейк-данс (сучасний танцювальний стиль), музику , графіті, екстрім-спорт  та моду. Музика цього стилю включає  в себе елементи багатьох інших напрямків (наприклад соул, ритм-енд-блюз, джангл, реп та багато інших). Окрім того хіп-хоп ділиться на статуси (на які  розподіляються представники музичного  хіп-хопу:

 

Кордони стильових визначень  та відношень тої чи іншої групи  до стилю реп чи хіп-хоп досить умовні.

 

Ці обидва стилі ще не вивчені  у музикознавчих вітчизняних  працях, тому не дивно, що іноді у  друкованих виданнях спостерігаються  розбіжності щодо того, в якому  з цих стилів працює виконавець чи група.

 

Суперечності в оцінках  виникають і у представників  цієї “продвинутой” (рос.) культури - простих  слухачів та ді-джеїв.

 

Одними з яскравих представників  стилю хіп-хоп, що знайшов відображення у вітчизняній естраді є група  “Танок на майдані Конго”. А в  Росії це “Дискотека Аварія”.

 

1.4. Молодіжні естрадні  групи, що є “культовими” для  підлітків 

 

Звичайно перед початком опису діяльності груп треба підкреслити, що місцем популяризації їх пісень також є дискотека - улюблена танцювально-розважальне  зібрання молоді. Програма дискотеки  складається з хітів популярної музики та комп’ютерних ритмічних  безтекстових композицій, в музиці яких переважають специфічні неприродні тембри ( така музика називається “дискотечною”, а молодь та підлітки іменують її “кислотною”). Проводить дискотеку ді-джей - людина, яка чередує різні композиції та незамітно переводить їх одну в  іншу. Ді-джеї працюють у нічних клубах, а буває і на великому майдані, де проводиться дискотека.