Логіка соціологічного дослідження

    Отже, програма є основним документом обґрунтування  дослідження, хоча часто до нього  ставляться як до простої формальності. Такий підхід є вкрай неправильним. Адже маючи неякісну програму пізніше дослідник може зіштовхнутися з почуттям розгубленості та невизначеності на етапі аналізу отриманого емпіричного матеріалу, одних ознак може явно не вистачати, інші так і не знайдуть свого місця в загальному аналізі проблеми. Тому програма є визначальним кроком в раціоналізації дослідження, уникненні зайвих кроків (наприклад, постановка непотрібних для даного дослідження питань в анкеті).

    Далі, здійснивши польовий етап дослідження  соціолог отримує певні первинні дані (наприклад, сукупність відповідей респондентів). І тут уже важливо, щоб ці первинні дані володіли певними характеристиками. Адже ми маємо пам’ятати, що майбутнє формулювання якісної теорії неможливе без якісних попередніх етапів дослідження та отримуваної на цих етапах інформації.

    Первинні дані соціологічного дослідження ще не можна назвати знанням. Це лише соціологічна інформація, яка повинна бути перш за все:

1. Повною
2. Правдивою
3. Виражати переконання, а не мінливі та нестійкі думки.

    На  основі первинних даних соціолог за допомогою певних методів визначає статистичні дані, доходить до наукових фактів, які аж ніяк не тотожні буденним фактам. Адже буденний факт – окрема зафіксована подія, в науці ж факт – квант, найменший елемент наукового знання. І він уже є не одиничним, а повторюваним, загально існуючим. Ядов пише: «У логіко-гносеологічному плані фактами називають обгрунтоване знання, яке отримано шляхом опису окремих фрагментів реальної дійсності у деякому строго визначеному просторово-часовому інтервалі» [3]. Статистичні факти теж повинні володіти рядом ознак:

1. Якість
2. Надійність
3. Обґрунтованість

    І лише після отримання ряду наукових фактів соціолог формулює певну теорію. Теорія вже набуває характеру достовірного знання, тобто наближеною тою чи іншою мірою до істини. Також теорія є об’єктивною, тобто виражає такі зв’язки та взаємовідношення між науковими фактами, які існують незалежно від суб’єкта, тобто дослідника. Варто додати, що за ствердженням професора В.І. Воловича, на сьогоднішній день більшість теорій в соціології – описові, вони наче ставлять певний діагноз. А таких, що доходять до сутності, до законів є дуже мало.

    Сформулювавши нову теорію, можемо вважати, що дослідження  завершене, нова достовірна форма знання отримана.  
 

    4. Висновок.

    Отже, для отримання якісного нового знання необхідно здійснити певний ряд процедур, кожен з яких характеризується певними вимогами до змісту одержаних даних. Ці процедури можуть мати як загальнонаукове походження (логіка науки), так і продиктовані конкретно особливостями того дослідження, як ми проводимо. Дотримання чіткого плану дослідження та всеохоплюючий контроль є основними заходами в забезпеченні отримання саме того, на що зорієнтоване наше наукове пізнання.

    Тому  логіка соціологічного дослідження  – сукупність уявлень про взаємопов’язані  етапи, форми, рівні, методи, процедури дослідження в соціології, яке спрямоване на доведення того, що наша нова отримана теорія буде достовірною.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Список  використаних джерел

1. http://bse.sci-lib.com/article071050.html
2. http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_philosophy
3. В. А. Ядов. Стратегия социологического исследования
4. Волович, В.И. Надежность информации в социологическом исследовании
5. Панина Н.В. Технология социологического исследования.
6. И.Ф. Девятко: Методы социологического исследования
7. Батыгин. Лекции по методологии социологических исследований