Категоріально-понятійний апарт соціології

Житомирський  національний агроекологічний університет

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РЕФЕРАТ

на тему: «Категоріально-понятійний апарат соціології» 
 
 
 
 
 

                                                                    

                                                                   Виконала: студентка ІІ курсу  1 групи

                                                      ф-ту аграрного менеджменту

                                                спец. «Менеджмент ЗЕД»

                                                     Труханівська Аліна Ігорівна 

                                                    Перевірив: Шевченко О. М.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Житомир 2012

 

Зміст 

Вступ……………………………………………………………….3

1. Категорії  соціології…………………………………………......4

2. Основні поняття  соціології…………………………………….5

3. Закони соціології…....................................................................10

Висновок………………………………………………………….14

Список використаної літератури………………………………..15 
Вступ 

    Соціологічні категорії є основними і найбільш загальними поняттями соціології, що відображають об'єктивну соціальну дійсність в узагальненому вигляді, у її становленні, розвитку й утвердженні і, крім того, виступають "сходинками" пізнання соціальної дійсності, "цеглинками" соціологічної науки і соціологічного знання. Вони складають основу процесу мислення про соціальну дійсність, про ті явища і процеси, що протікають у тому чи іншому суспільному організмі. Соціологічні категорії мають свої визначені особливості.

  1. Вони відображають не суспільство в цілому, а конкретні його компоненти різної функціонально-структурної спрямованості.

   2. Вони є не загальними, як філософські категорії, а специфічними, тобто діють лише в соціології.

   3. Вони мають подвійне призначення: з одного боку, їхній розвиток збагачує спеціальні соціологічні теорії, що складають спеціальну методологічну основу соціології, а з іншого боку — поповнення їх арсеналу сприяє більш глибокому проведенню польових робіт із прикладної соціології (тому що це розширює можливості виміру нових явищ соціальної дійсності), більш широкому здійсненню операціоналізації (опису) соціологічних понять.

 

1.Категорії  соціології 

      Незважаючи  на велику кількість тлумачень предмета соціології, усі вони зводяться до того, що соціологія вивчає соціальну дійсність (головним суб'єктом якої є людина), для того щоб ліпше зрозуміти соціальні зв'язки і взаємодії, соціальні відносини. Робить вона це за допомогою спеціальних категорій, які дають змогу описувати соціальну дійсність і адекватно сприймати її.

      Категорії загалом — це загальні поняття, що відтворюють найбільш суттєві властивості та відносини предметів і явищ.

      Категорії соціології — це загальні поняття, що відтворюють певні властивості суспільства та його складових (об'єкта) як цілісної соціальної системи. Дослідження будь-якого процесу, що відбувається в суспільстві, потребує з'ясування суті самого суспільства, досліджуваного процесу і явищ, що з ними зв'язаний цей процес. Це робиться за допомогою спеціальних категорій, які прийнято типологізувати так:

• «категорії визначеності (соціальні відносини, соціальні спільноти, соціальні групи, індивіди, соціальні дії тощо). Вони відповідають на запитання «що це таке? чим воно є стосовно суспільства як об'єкта вивчення?»;
• категорії зумовленості (інтереси, потреби, норми, цінності). Вони відповідають на запитання «чому індивід поступає саме так, а не інакше? чим зумовлено його дії?»;
• категорії вибору (стимулювання, мотивація, ціннісно-нормативне регулювання). Вони відповідають на запитання «що необхідно зробити, аби людина діяла у відповідний спосіб?».

      Отже, категорії визначеності дають уявлення про сутність складових суспільства як соціальної системи, а категорії зумовленості й вибору уможливлюють з'ясування явищ і процесів, котрі безпосередньо впливають на роль і статус індивідів у суспільному житті.

      2.Основні поняття соціології 

      Центральним і засадничим поняттям соціології є  «соціальне». Проблема соціального пронизує всю історію розвитку соціологічної думки. Розглядаючи її, найчастіше акцентують увагу на тому, що соціальне — це ефект спільного, який виникає внаслідок свідомої взаємодії індивідів. Але спільне спостерігається й у стадних сукупностях тварин чи в сім'ях комах. Дуже наочно це проявляється, наприклад, у бджіл, мурашок тощо.

 Соціальне — це сукупність будь-яких властивостей і особливостей, що формуються індивідами чи спільнотами в процесі спільної діяльності за конкретних умов і проявляються в їхньому ставленні один до одного, до свого становища в суспільстві, до явищ і процесів суспільного життя. Соціальне виникає Тоді, коли поведінка одного індивіда підпадає під вплив іншого /індивіда (групи індивідів) безпосередньо чи опосередковано. Саме в процесі взаємодії вони впливають один на одного і сприяють тому, що кожний з них стає носієм і виразником соціальних властивостей, які є предметом соціологічного вивчення.

      Слід  вирізняти поняття «соціальне»  в широкому та вузькому розумінні. У  широкому розумінні «соціальне» є синонімом «суспільного» й означає все те, що належить до суспільства, на відміну від природи. У вузькому розумінні «соціальне» означає тільки ті аспекти суспільного, які визначаються позицією індивідів, соціальних груп у соціальній структурі суспільства, відносинами між соціальними групами та між окремими індивідами як представниками різних класів, націй, соціальних організацій, професійно-кваліфікаційних та інших соціальних груп.

      Ключовим  поняттям є соціальні відносини — усталена, така, що історично склалася за конкретних умов, місця і часу, система зв'язків між окремими індивідами й соціальними спільнотами, які беруть певну участь в економічному, політичному й духовному житті, мають певний соціальний статус, спосіб життя, джерела й рівні доходів та особистого споживання. Ці відносини складаються з приводу місця й ролі людей у суспільстві, способу їх життя, умов існування. Вони виявляються в результаті зіставлення становища окремих індивідів, соціальних груп у соціальній структурі через комунікаційні зв'язки між ними, тобто через взаємний обмін інформацією, оцінювання власного становища порівняно зі становищем інших з метою впливу на результати їхньої діяльності, корекції поведінки та інтересів.

      Соціальні відносини можуть бути економічними, політичними, правовими, моральними тощо.

      Наприклад, економічні відносини — це матеріально опосередковані відносини, що складаються в процесі виробництва, обліку, розподілу і споживання.

      Політичні відносини — це відносини між класами, націями та іншими соціальними групами, основним змістом яких є завоювання, утримання і користування владою.

      Вивчення  соціальних відносин дає можливість висновувати про взаємозв'язки соціальних спільнот і людей як представників  цих спільнот. Такі висновки робляться  за різними властивостями та ознаками: ставленням до засобів виробництва і суспільної власності, місцем у соціальній структурі, роллю в групі, мірою забезпечення соціальними благами, рівнем культури, освіти та кваліфікації, змістом і умовами праці, засобами до існування і розміром особистих доходів, потребами, інтересами, мотивами діяльності, цінностями та ціннісними орієнтаціями тощо. Суспільні відносини опосередковують соціальні відносини, тобто відносини між людьми, що встановлюються в процесі певної діяльності (політичної, економічної, правової) і роблять людей не абстрактними, а конкретними індивідами. Тому соціальні відносини неможливо виокремити в чистому вигляді, як це можна зробити з економічними, політичними, правовими тощо. Постійна взаємодія окремих індивідів чи спільнот за певних соціальних умов утворює специфічні соціальні відносини.

      Суб'єктом  конкретної дії може бути лише індивід, а не група, спільнота чи населення  в цілому, бо тільки індивід може чітко ставити мету, вільно вибирати необхідні засоби ЇЇ досягнення. Сукупність соціальних відносин — це вся життєдіяльність суспільства. У ній визначається місце окремого індивіда чи групи, спільноти, динаміка їхніх взаємовідносин і поведінки в соціальному середовищі, ставлення до окремих складових цього середовища, мотивація дій і вдоволення ними, ціннісно-нормативна система тощо. Це все підлягає вивченню й соціологічному аналізу. Від правильного аналізу соціальних відносин багато в чому залежить своєчасне вирішення проблем життєдіяльності суспільства, своєчасне зменшення соціального напруження до безпечного рівня тощо.

      Соціальні відносини формуються в процесі соціальної діяльності, тобто сукупності дій окремих особистостей у соціальній організації у зв'язку з досягненням певних цілей, реалізацією інтересів і задоволенням потреб.

      Соціальна діяльність — це процес, що включає мету, засоби і результат. Типи і форми соціальної діяльності вирізняються за суб'єктом, об'єктом, функціями і цілями (індивідуальна, суспільна, ідеологічна, політична, виробнича, наукова, виховна, репродуктивна, творча тощо).

      Соціальна організація є своєрідною фізіологією суспільства (механізм виникнення соціальних суперечностей, зіткнення інтересів різних груп, боротьба історично віджилих форм організації суспільної праці з новими, більш прогресивними) і відтворює історичну динаміку його розвитку.

      Особистість вивчається соціологією не з точки зору неповторності (це є предметом психології), а з позиції її соціально типових якостей як суб'єкта соціальних дій.

      Особистість як соціальний тип характеризується цілою системою понять, що виражають її внутрішню структуру і зовнішню поведінку.

      Насамперед  це потреби — об'єктивно й суб'єктивно необхідні вимоги особистості (групи) до умов її існування і джерел розвитку. > Одні потреби характеризують людину як біосоціальну істоту (потреба в їжі, відпочинку, сні), інші — як окремого індивіда (потреба в самовираженні, безпеці, повазі, саморозвитку). Ці потреби вивчають психологія та соціальна психологія. Для них потреба — стан окремого індивіда, котрому чогось бракує. Соціологія ж вивчає потреби людини як соціального типу, тобто представника соціальної групи. Це потреби в справедливості (справедливій оплаті праці), у гарантії прав (трудовій зайнятості, можливості підвищення кваліфікації), у самоствердженні, самовираженні (посаді, творчій роботі) тощо.

      Це  стосується й інтересу. Для психолога інтерес — це прояв пізнаної потреби, цільова спрямованість особистості, її емоційні переживання.

      Соціологи розуміють інтерес як усвідомлене, вибіркове ставлення особистості чи групи до будь-якого об'єкта, що має для них життєву значущість, бо зв'язаний із задоволенням їхніх потреб.

      Інтерес — це насамперед усвідомлення індивідом  свого соціального стану, тобто належності до певної соціальної групи, і свого місця в системі соціальних позицій. Це може бути місце у сфері професійного поділу праці, у системі управління суспільними процесами, у сім'ї тощо. Отже, соціальний інтерес є основною ланкою, яка зв'язує реальний стан із відображенням його у свідомості людини.

      Соціальні відносини існують і реалізуються в межах соціальної структури суспільства, яка містить сукупності соціальних спільнот, груп різного типу.

      Соціальна структура з її численними підструктурами (соціопрофесійними, соціостатусними, соціорегіональними, соціоетнічними) є внутрішнім устроєм суспільства і відображає його ніби в статиці.

      Проблеми  соціальної структури належать до так  званих фундаментальних знань, тобто тих, що зачіпають сутність соціальних явищ і процесів, закономірності формування та розвитку котрих вивчає соціологія.

      Соціальне явище— це елемент соціальної реальності, будь-який вияв відносин чи взаємодії людей або навіть окрема подія чи випадок. Це все те в соціальній дійсності, що виявляє себе, існує, є.

      Послідовна  зміна явищ, станів, переміни в розвитку будь-чого, узагалі рух, розвиток будь-якого явища є соціальним процесом. У соціології соціальний процес — це взаємодія людей, що визначає функціонування і зміни в людських стосунках, у становищі соціальних груп, окремих індивідів, тобто в соціальній структурі. Це може бути серія соціальних явищ, зв'язаних між собою структурними чи причинними (функціональними) залежностями, які спричинюються до переходу певної соціальної системи, підсистеми, будь-якого соціального об'єкта з одного стану в інший.

      Соціальні процеси вирізняються за об'єктом, (людство, суспільство, клас, організація, мала група); за ступенем управління (стихійні, природно-історичні, цілеспрямовані).

      Соціальні процеси можуть характеризувати:

• зміни в структурі особистості (формування установок, ціннісних орієнтацій чи мотивації поведінки);
• взаємодію кількох індивідів (спілкування, особистісні конфлікти);
• внутрішньо- і міжгрупову взаємодію (адаптація, згуртовування, спільна праця).