Функции семьи

 

                                         ВСТУП

 

Сім'я - одна з найбільш древніх  соціальних інститутів: вона виникла  в надрах первісного суспільства значно раніш класів, націй і держав.

Суспільна цінність сім'ї  обумовлена її «виробництвом і відтворенням» безпосереднього життя, вихованням дітей, формуванням їхньої індивідуальної свідомості.

         У процесі історичного розвитку відносини сім'ї і суспільства, сім'ї й особистості систематично змінювалися, насамперед, під впливом пануючого вданому суспільстві способу виробництва, способу життя і суспільних відносин. Прогрес суспільства в значній мірі був пов'язаний з усуненням (зменшенням) дискримінації жінок на виробництві, у соціальній і духовній сферах, у шлюбному законодавстві, з істотною зміною функцій сім'ї, створенням умов для удосконалювання шлюбно-сімейних відносин, підвищення їхнього виховного потенціалу.

           Сім'я є осередком суспільства, тому на її функціонування впливають усі соціально-економічні і культурні процеси (як позитивні, так і негативні),що відбуваються в ньому. На сім'ю і її моральний стан безпосередньо впливають фактори навколишньої соціального середовища, то, що ми спостерігаємо в трудовому колективі, за місцем проживання, у повсякденному житті.

Сім`я, як невід`ємний елемент  соціальної структури суспільства, тісно пов`язана із суспільством, оскільки кожен її член входить до різних соціальних груп; колективів, організацій, громадських об`єднань, політичних партій, вступає у відносини з  підприємствами торгівлі, охорони здоров`я, з місцевою владою, сусідами тощо. Вона характеризується певними соціальними  нормами, санкціями, зразками поведінки, правилами, обов`язками, що регулюють  стосунки між подружжям, батьками, дітьми.

Сім`я має велике значення для держави, вона впливає на життя  суспільства, оскільки їй належить вирішальна роль у процесі репродукування самої  людини, продовженні людського роду, на неї лягають великі обов'язки у вихованні дітей і підлітків, у фізичному і духовному розвитку особистості.

1. ПОНЯТТЯ ТА СТРУКТУРА СІМ’Ї

 

Усім відомий вислів «сім'я  — осередок суспільства». Можна  було б визначити її і як своєрідну  модель або навіть ген суспільства. Адже в сім'ї виявляють багато визначальних характеристик останнього. В ній відбиваються риси соціального  буття. Водночас саме через сім'ю (в  ході соціалізації нових поколінь) зберігається стійкість і спадкоємність  соціуму. В житті будь-яких суспільств бувають періоди, коли руйнуються всі  зв'язки, коли воно розпадається, розвалюється, і лише сім'я залишається місцем, де зберігається «соціальний генотип», який передає соціальну пам'ять  майбутньому.

        Чому ж люди живуть сім'ями? Чи завжди існувала сім'я? Чи залишиться вона в майбутньому? її створення — особиста справа людини, чи цей процес певним чином пов'язаний з суспільством? Ці запитання цікавлять людство уже давно.

       Соціологія сім'ї як спеціальна галузь науки вивчає умови життя сім'ї, чисельність і структуру, етапи життєвого циклу, рольову поведінку її членів, суспільні функції, мотивацію шлюбів і розлучень тощо.

Звичайно сім'ю визначають як засноване на шлюбі та кровній  спорідненості об'єднання людей, пов'язаних спільністю побуту і взаємною відповідальністю.

У чому ж полягає соціальна  сутність сім'ї? Справа в тому, що маючи  глибинну природно-біологічну, інстинктивну природу, сім'я пропускає історичні  суспільні відносини через призму своїх конкретних форм. З'явившись у  глибині віків, у надрах первісного суспільства, вона пройшла тривалий шлях, поки з'явилася сучасна нуклеарна сім'я. І навіть тепер термін «сучасна сім'я» має значною мірою європоцентристський характер. Це поняття навряд чи можна наповнити точно окресленим змістом. Адже і в наш час сім'я в Європі, в Північній і Латинській Америці, в арабському світі, в Азії за способами і мотивами її створення, структурою, рольовою поведінкою її членів та іншими ознаками дуже різниться.

В будь-якому суспільстві  сім'я має подвійний характер. З одного боку, це загальна соціальна  інституція, а з іншого — мала соціальна група, що має специфічні закономірності функціонування та розвитку. Це обумовлює залежність сім'ї від  суспільного ладу, існуючих економічних, політичних і релігійних відносин і  водночас досить значну самостійність. У сфері сімейного життя традиції дуже стійкі. Вони не змінюються відразу  за змінами в економічній та політичній сферах суспільства. Причинами, що підштовхують людей до створення сім'ї, є потреби суспільства та людини.

Сім'я — одна з найперших соціальних інституцій. Вона виникла набагато раніше, ніж з'явилися такі соціальні інституції, як релігія, гроші, держава, освіта. Ще кілька десятиріч тому поширеною була думка, що колись, на світанку людства, між чоловіками та жінками були поширені невпорядковані сексуальні зв'язки. Згодом виник груповий шлюб, а пізніше — парна сім'я. Тепер же більшість вчених схиляються до думки, що одразу в людському суспільстві виникла парна сім'я. Такий підхід заснований на припущенні, що людське суспільство, в якому б не було однакового доступу всіх його членів до сімейно-шлюбних відносин, не змогло б стабільно існувати розшматовуване ворожнечею між чоловіками через жінок і самими жінками через чоловіків. Тому суспільство і створило свою першу соціальну інституцію — сім'ю, що значною мірою усунуло підстави для конфліктів у первісному суспільстві та нормалізувало його життя. Цікаво, що заради усунення конфліктів у багатьох примітивних племенах, які пізніше були відкриті та досліджені вченими, для тих, хто брали шлюб, не було права вільного вибору партнера.

Основою сім'ї є шлюб як історична форма соціальних відносин між чоловіком і жінкою, за допомогою  якої суспільство упорядковує і  санкціонує їхнє статеве життя, встановлює їхні подружні та батьківські права  і обов'язки.

Сутність сім'ї відображається в її структурі.  Структура сім`ї є сукупність усіх відносин, що сформувалися між її членами. Серед сімейних відносин можна виділити споріднені, духовні, моральні, владні та інші відносини.

Характер цих відносин визначає тип сім'ї, її ієрархія. Жорстке  підпорядкування дітей батькам, чоловіка - дружині чи навпаки характеризує авторитарну сімейну структуру. Розподіл ролей згідно з особистими якостями та здібностями подружжя, добровільний розподіл побутових обов'язків, однакові права й відповідальність щодо виховання дітей, спільне розв'язування сімейних проблем характеризує демократичну (рівноправну) сімейну структуру.

Особливе місце в сімейній структурі належить рольовим сподіванням  і ролям, що їх виконує кожний член сім'ї. Систему взаємодій і відносин членів сім'ї відповідно до ролевих  приписів характеризує ролева структура. її формування зазнає впливу цінностей, традицій та звичаїв, що склалися в  суспільстві, регіоні загалом та сім'ї зокрема, найближчого соціального            оточення та особистісного досвіду членів конкретної сім'ї, правових норм, традицій, що регламентують права та обов'язки кожного з них.

Виділяють:

· авторитарну структуру (авторитарні сім`ї відрізняються  жорстким і обов`язковим підпорядкуванням дружини чоловіку, а дітей батькам);

· демократичну структуру (сімейні  відносини засновані на виконанні  сімейних функцій не в рамках традиції, а на основі особистих здібностей і можливостей кожного члена сім`ї; жорсткий контроль дружини чоловіком або батьками дітей відсутній).

Сім`я виконує певні  функції. Під функціями сім`ї розуміється  спосіб прояву життєдіяльності та активності сім`ї та її членів. Ці функції по ходу історії змінювалися: вони обумовлені соціально-економічними особливостями  суспільства.

 

 

 

 

 

2. ФУНКЦЇЇ СІМ’Ї ТА ЇХ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК

 

Основне призначення сім'ї - задоволення суспільних, групових та індивідуальних потреб. Будучи соціальним осередком суспільства, сім'я задовольняє  ряд його найважливіших потреб, у  тому числі й у відтворенні  населення. У той же час вона задовольняє  особистісні потреби кожного  свого члена, а також загальносімейні (групові) потреби. З цього і випливають основні функції соціалістичної сім'ї: репродуктивної, економічної, виховної, комунікативна, організації дозвілля та відпочинку. Між ними існує тісний взаємозв'язок, взаємопроникнення і взаємодоповнюваність.

Репродуктивна функція сім'ї полягає у відтворенні життя, тобто в народженні дітей, продовження людського роду. Ця функція включає в себе елементи всіх інших функцій, так як сім'я бере участь не тільки в кількісному, але й у якісному відтворенні населення. Це, перш за все, пов'язано з прилученням нового покоління до наукових і культурних досягнень людства, з підтримкою його здоров'я, а також із запобіганням відтворення в нових поколіннях різного роду біологічних аномалій.

Сім'я бере участь у суспільному  виробництві коштів до життя, відновлює  витрачені на виробництві сили своїх  дорослих членів, веде своє господарство, має свій бюджет, організує споживчу діяльність. Все це, разом узяте, складає економічну функцію сім'ї.

З економічною функцією тісно  пов'язана проблема управління сім'єю, тобто питання верховенства в сім'ї. Сім'ї, де чоловіку належить неподільна влада, зустрічаються рідко, зате з'явилися сім'ї, де главою є дружина. Тут у руках матері (у силу різних причин) зосереджений сімейний бюджет, вона основний вихователь дітей, організатор дозвілля. Таке положення теж не можна вважати нормальним: на плечі жінки звалюється непомірна тяжкість, дітям вона не може замінити батька, у сім'ї порушується психологічна рівновага.

У сім'ї виховуються і  дорослі, і діти. Особливо важливе  значення має її вплив на підростаюче  покоління. Тому виховна функція сім'ї має три аспекти.

Перший - формування особистості  дитини, розвиток її здібностей та інтересів, передача дітям дорослими членами  сім'ї (матір'ю, батьком, дідусем, бабусею  та інш.) накопиченого суспільством соціального досвіду; вироблення у них наукового світогляду, високоморального ставлення до праці; прищеплення їм почуття колективізму, потреби і вміння бути громадянином і господарем, дотримуватися норм соціалістичного співжиття і поведінки; збагачення їх інтелекту, естетичний розвиток, сприяння їх фізичному вдосконаленню, зміцненню здоров'я та вироблення навичок санітарно- гігієнічної культури.

Другий аспект - систематичний  виховний вплив сімейного колективу  на кожного свого члена протягом всього його життя.

Аспект третій - постійний  вплив дітей на батьків (і інших  дорослих членів сім'ї), що спонукає їх активно займатися самовихованням.

Успіх виконання цієї функції  залежить від виховного потенціалу сім'ї. Він являє собою комплекс умов і коштів, що визначають педагогічні  можливості сім'ї. Цей комплекс поєднує  матеріальні і побутові умови, чисельність  і структуру сім'ї, розвиненість сімейного колективу і характер відносин між його членами. Він включає  ідейно-моральну, емоційно-психологічну і трудову атмосферу, життєвий досвід, освіту і професійні якості батьків. Велике значення мають особистий  приклад батька і матері, традиції сім'ї. Слід враховувати характер спілкування  в сім'ї і її спілкування з  оточуючими, рівень педагогічної культури дорослих (у першу чергу матері і батька), розподіл між ними виховних обов'язків, взаємозв'язок сім'ї зі школою і громадськістю. Особливий і  дуже важливий компонент - специфіка  самого процесу сімейного виховання. Сім'я поєднує людей різного  віку, нерідко статі, з різними  професійними інтересами. Це дозволяє дитині найбільше повно виявляти свої емоційні й інтелектуальні можливості.

Найактивніше вплив сім'я  робить на розвиток духовної культури, на соціальну спрямованість особистості, мотиви поведінки. Будучи для дитини мікромоделлю суспільства, сім'я виявляється найважливішим фактором у виробленні системи соціальних установок і формування життєвих планів. Громадські правила вперше усвідомлюються в сім'ї, культурні цінності суспільства споживаються через сім'ю, пізнання інших людей починається з сім'ї.

Діапазон впливу сім'ї  на виховання дітей настільки  ж широкий, як і діапазон суспільного  впливу. Все більше значення соціологи  додавали і надають комунікативної функції сім'ї. Можна назвати наступні компоненти цієї функції: посередництво  сім'ї в контакті своїх членів із засобами масової інформації (телебачення, радіо, періодична преса), літературою  і мистецтвом; вплив сім'ї на різноманітні зв'язки своїх членів з навколишнім  природним середовищем і на характер її сприйняття; організація внутрішньо сімейного спілкування . Якщо сім'я приділяє виконанню цієї функції достатня увага, то це помітно підсилює її виховний потенціал.

Нерідко з комунікативною функцією зв'язують діяльність по створенню психологічного клімату сім'ї. Суспільство постійно змінюється, разом із ним змінюється і сім'я. Сім'я - це жива, постійно змінюється система. Вона змінюється не тільки під впливом соціально-економічних умов, а й у силу внутрішніх процесів розвитку.

На сім'ю впливають  також такі явища, як міграція, урбанізація, індустріалізація та інше.

Дослідники одностайні, в тому, що функції відображають історичний характер зв'язку між сім'єю та суспільством, динаміку сімейних змін на різних історичних етапах. Сучасна сім'я втратила багато функцій, цементувати її в минулому: виробничу, охоронну, освітню та ін Однак частина функцій є стійкими до змін, в цьому сенсі їх можна назвати традиційними. До них можна віднести наступні функції:

а) репродуктивна - у будь-якій сім'ї найважливішою є проблема дітонародження. Цілісність сексуальної  потреби, що забезпечує продовження  роду, і любові як вищого почуття  робить неможливим відділення одного від іншого. Подружня любов значною  мірою залежить від характеру  задоволення сексуальних потреб, особливостей їх регулювання та відносини подружжя до проблеми дітонародження, самим дітям;

б) господарсько-економічна - включає харчування сім'ї, придбання  і утримання домашнього майна, одягу, взуття, благоустрій житла, створення  домашнього затишку, організацію життя  і побуту родини, формування і витрачання домашнього бюджету;