Дидактичні задачі семінару, його види

1. Дидактичні задачі семінару, його види

Семінарські заняття є  ефективною формою організації навчальних занять, з якими органічно поєднуються  лекції.

Семінар (від лат. - "розсадник", переносно - "школа") – це особлива форма навчальних практичних занять, яка полягає у самостійному вивченні студентами за завданнями викладача окремих питань і тем лекційного курсу з наступним оформленням навчального матеріалу у вигляді рефератів, доповідей, повідомлень тощо.

Основними дидактичними цілями їх проведення є:

- забезпечити педагогічні  умови для поглиблення і закріплення  знань студентів з основ даного  курсу, набутих під час лекцій  та у процесі вивчення навчальної  інформації, що виноситься на  самостійного опрацювання;

- спонукати студентів  до колективного творчого обговорення  найбільш складних питань навчального курсу, активізація їх до самостійного вивчення наукової та методичної літератури, формування у них навичок самоосвіти;

• оволодіння методами аналізу фактів, явищ і проблем, що розглядаються та формування умінь і навичок до здійснення різних видів майбутньої професійної діяльності.

Семінарські заняття  виконують такі основні функції (відповідно формулюють дидактичні цілі заняття: навчальну, виховну і розвивальну):

- навчальну (поглиблення,  конкретизацію, систематизацію знань,  засвоєних під час лекційних  занять та у процесі самостійної  підготовки до семінару);

- розвивальну (розвиток  логічного мислення студентів,  набуття ними умінь працювати  з різними літературними джерелами,  формування умінь і навичок  аналізу фактів, явищ, проблем тощо);

- виховну (патріотичне  виховання, виховання економічної,  екологічної культури і мислення, прищеплення інтересу до вивчення  конкретної дисципліни та до  фаху, формування потреби здорового  способу життя тощо);

- діагностично-корекційну (контроль за якістю засвоєння студентами навчального матеріалу, виявлення прогалин його засвоєнні та їх подолання) та ін.

Отож, визначаючи методичну концепцію організації  і проведення семінарських занять, слід виходити з того, що:

- під час вивчення різних  дисципліни студенти повинні  засвоїти їх провідні ідеї (зміст  понять, положень, законів, теорій  та ін.); знати галузі їх використання; вміти застосовувати набуті знання, вміння й навички під час  вивчення фахових дисциплін, у  майбутній практичній діяльності  тощо;

- до семінарських занять  ставляться загально дидактичні  вимоги (науковість, доступність, єдність  форми і змісту, забезпечення  зворотного зв'язку, проблемність  та ін.);

- у методиці проведення  семінарських занять є певні  особливості, зумовлені логікою  викладання конкретної дисципліни;

- необхідно забезпечити  високий рівень мотивації (вивчення  теми слід розпочинати із з'ясування  її значення для засвоєння  даної чи інших дисциплін, у  майбутній професійній діяльності  тощо);

- дотримання принципу  професійної спрямованості та  здійснення різнорівневих між  предметних зв'язків з іншими  дисциплінами, практичним навчанням  забезпечує формування єдиної  системи знань умінь та навичок  студентів;

- важливим є також формування  професійної культури і мислення;

- у процесі проведення  семінарського заняття необхідно  забезпечувати органічну єдність  теоретичного і дослідницько-експериментального  пізнання;

- семінарські заняття  мають гармонійно поєднуватися  з лекційними, практичними і лабораторними  заняттями та самостійної роботою  студентів.

Відмінною особливістю  семінару як форми навчальних занять є:

- активна участь самих  студентів у з'ясуванні сутності  проблем, питань, що були винесені  на розгляд;

- викладач надає студентам  можливість вільно висловлюватися  під час розгляду питань, що  винесені на обговорення, допомагає  їм вірно будувати свої

міркування;

- така навчальна мета  семінару вимагає, щоб студенти  були добре підготовлені до  заняття;

- якщо студенти непідготовлені  до заняття, то семінарське  заняття перетворюється у фронтальну  бесіду (викладач задає питання,  студенти відповідають на них).

Існує багато різновидностей семінарських занять, які відрізняються  як за змістом, так і за формою організації  роботи. У процесі проходження  практики під час викладання тої  чи іншої дисципліни рекомендується використовувати різні види семінарських занять, зокрема:

 

Види семінарських занять

Вид семінару	Його коротка  характеристика
Семінари - бесіди	найпростіша форма семінару,побудована на основі евристичної бесіди (студенти дають відповіді на запитання,що мають проблемний характер і вимагають творчого,продуктивного мислення,як-от: «Чому…?», «Як ви вважаєте..?», «Чим можна пояснити…?» тощо); дискусія (від лат. розгляд,дослідження) є вищим рівнем евристичної бесіди;найбільш поширеними і ефективними є: «круглий стіл», форум, дебати, симпозіум (базуються на обміні думками між усіма учасниками,що привчає студентів самостійно мислити, сприяти розвитку аналітичних навичок, розвиває здатність до виваженої аргументації, обстоювання власної точки зору, адекватно оцінювати себе та поважати думки інших); може проводитися шляхом розгляду питань у вигляді невеликих доповідей студентів та подальшого обговорення учасниками семінару:
Наукові семінари	характеризуються високим рівнем узагальнення знань, умінь, навичок; дидактичні цілі і завдання цього заняття реалізуються шляхом заслуховування і широкого аналізу звітів студентів про проведену науково-пошукову роботу; проводяться у формі наукових конференцій; на них студенти виступають з доповідями, у яких висвітлюють результати виконаної ними науково-пошукової роботи, підготовки до студентських наукових конференцій тощо
З використанням  ігрових ситуацій	проводиться у формі пізнавальної гри за типом телевізійних ігор (наприклад: «Що, де, коли?», «Рейн-ринг», «КВК» та ін..); ефективним різновидом є рольові ігри, що проводяться у формі наукових конференцій (на них студенти-доповідачі виступають у ролі експертів з того чи іншого питання; їхні доповіді рецензуються і оцінюються групою рецензентів – до 3-хчоловік);студенти, які незгідні з деякими положеннями, висвітленими у доповідях експертів, виступають у ролі опонентів; веде конференцію студент-головуючий, який надає слово усім учасникам гри, підводить підсумки після кожної доповіді,організовує обговорення тощо); різновидом рольових ігор є прес-конференції (студент, який виконує роль прес-секретаря веде конференцію; студенти-журналісти ставлять запитання експертам з проблем, що винесені на розгляд семінару)
Міжпредметні семінари	проводяться одним або різними викладачами; на них обговорюється навчальна інформація, яка є предметом вивчення декількох дисциплін.

 

Методика підготовки і проведення семінарських занять передбачає:

- повідомлення студентам теми, плану семінарського заняття та рекомендованої літератури (найкраще подати студентам інструктивну карту проведення семінарського заняття);

- опрацювання та осмислення теоретичного матеріалу відповідної теми відповідно до плану семінарського заняття та рекомендованої літератури;

- підготовку до обговорення питань інформаційного блоку у формі діалогу,

дискусії, диспуту, конференцій  тощо (за планом заняття);

- підготовку, проведення фрагментів навчальних занять, на яких використовуються традиційні форми організації навчання (за вибором студента-практиканта), їх аналіз;

- підготовку та проведення фрагментів навчальних занять, на яких використовуються інноваційні форми організації навчання (за вибором студента-практиканта);

- виконання індивідуальних практичних завдань різних рівнів (за вибором студента-практиканта);

- написання рефератів (з метою відпрацювання пропущених лекційних чи семінарських занять);

- виконання завдань науково-пошукової роботи (написання рефератів за тематикою проблемного характеру, розробку доповідей для публічного виступу, підготовку тестів, анкет, бесід, інтерв'ю тощо).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Основні етапи підготовки і  проведення практичних занять

Практичне заняття – це вид навчального заняття, на якому  викладач організовує детальний  огляд студентами окремих теоретичних  положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного  застосування шляхом індивідуального  виконання студентами відповідно до сформульованих завдань.

Основна дидактична мета практичного  заняття – розширення, поглиблення  й деталізація наукових знань, отриманих  студентами на лекціях та в процесі  самостійної роботи і спрямованих  на підвищення рівня засвоєння навчального  матеріалу, прищеплення умінь і  навичок, розвиток наукового мислення та усного мовлення студентів.

Завдання практичного  заняття:

1.  підготовка до самостійного виконання практичних завдань;

2.  підготовка студентів  до контрольних робіт;

3.  набуття вмінь застосування  теоретичних знань на практиці;

4. підготовка студентів  до майбутньої практичної діяльності  тощо.

Організація практичного  заняття охоплює три основні  етапи:

1. Підготовка до заняття;

2. Проведення заняття;

3. Робота зі студентами  після занять.

1. Підготовка до занять  передбачає визначення їх тематики, розробку планів занять, визначення мінімуму обов’язкової для вивчення літератури, методичних рекомендацій.

Оскільки завданням практичного  заняття є перевірка теоретичних  знань, то готуючись до нього, студенти повинні вивчити рекомендовану  літературу: відповідні розділи підручників, навчальних посібників, конспект лекцій. Знання теоретичних положень, які лежать в основі практичних занять, дозволяють студентам виконувати роботу механічно, а по суті створювати її, вносити в неї елементи творчості. Тому викладачеві необхідно перед початком практичного заняття перевірити рівень готовності студентів до нього.

За декілька днів до проведення практичного заняття, викладач подає  до розгляду тему та мету практичної роботи, методичні вказівки щодо її виконання. Список рекомендованої літератури.

2. Проведення ПЗ базується  на попередньо підготовленому  методичному матеріалі – тести  для виявлення ступеня оволодіння  студентами необхідними теоретичними  положеннями; комплекти завдань  різної складності для роботи  з ними на зайнятті. Цей матеріал  готує викладач, якому доручено  проведення ПЗ, за узгодженням  з лектором даної навчальної дисципліни. Основна мета цих занять полягає в поглибленні, закріпленні і перевірці знань студентів з найбільш важливих і складних тем, вивченні практичного досвіду.

Заняття в аудиторії починається  коротким (5-7 хв.) вступним словом викладача, у якому підкреслюється значення теми для практики, її особливість  у системі курсу.

На практичному занятті  студенти під курівництвом викладача  глибоко і всебічно обговорюють  питання теми. Для посилення активності і закріплення знань викладач повинен залучати до участі в обговоренні теоретичних і практичних питань якомога більшу кількість студентів. Це досягається постановкою додаткових питань, спрямованих на розкриття, деталізацію різних аспектів основного питання, особливо практичного досвіду, складних ситуацій. При перевірці знання теоретичних положень шляхом тестування, кожен на початку практичного заняття одержує тестову картку, на питання якої він повинен дати відповіді.

Після обговорення кожного  питання викладачу доцільно дати оцінку виступів, акцентувати увагу  на найбільш суттєвих положеннях, проблемах  і  можливих варіантах їх вирішення.

У кінці заняття викладач виставляє студентам оцінки за ступінь  активності при обговоренні питань, за глибину засвоєння матеріалу, а також за належне виконання  індивідуальних завдань і вміння використовувати отриманий матеріал. Оцінки, одержані студентом на практичних заняттях, враховуються при виставленні  підсумкової оцінки з даної дисципліни.

Підсумок результатів  практичного заняття можна проводити  у вигляді колоквіуму, де студенти оголошують свої письмові рішення і  коротко пояснюють їх. В кінці  обговорення викладач робить свій висновок, в якому визначає помилки й  неточності тих, хто виступав, та формулює правильні відповіді на поставлені завдання й запитання.

3. Якщо студент пропустив  заняття або під час занять  не показав відповідних знань,  йому призначається індивідуальна  співбесіда як одна з форм  контролю за засвоєнням навчального  курсу.

 

 

 

 

 

 

 

3. Методичні вимоги до організації  лабораторних робіт

3.1. Лабораторні заняття  проводяться у відповідності  з графіком навчального процесу.  В ході проведення лабораторних  занять студенти отримують у  викладача допуск і необхідну  додаткову інформацію, самостійно  проводять лабораторні роботи  та звітують у виконанні завдань.

 Лабораторні роботи  по можливості повинні завершувати  або супроводжувати вивчення  теми або розділу дисципліни. Графік проведення лабораторних  робіт вивішується на інформаційному  стенді кафедри і доводиться  до відома студентів на першому  занятті.

 3.2. Перед проведенням кожного лабораторного заняття викладач зобов'язаний провести підготовчу організаційну роботу перевірити наявність на кафедрі навчально-методичної літератури, необхідної для проведення даної роботи, стан технічних засобів навчання, приладів та лабораторного обладнання; своєчасно дати завдання навчального лаборантові або навчального майстрові на виконання підготовчих заходів.

3.3. Навчально-допоміжний персонал (навчальні лаборанти, навчальні майстра, працівники навчальної бібліотеки та ін.) повинні своєчасно виконувати заявки на матеріально-технічне забезпечення навчальних занять.

3.4. Заняття повинно починатися з формулювання мети та постановки завдання, закінчуватися підбиттям підсумків і оцінкою роботи, виконаної студентами на занятті.

3.5. Викладач, провідний заняття в студентської групи зобов'язаний вести документ контролю індивідуальної відвідуваності і роботи студентів в лабораторії, в якому він проставляє відмітки кожному студентові: про виконання власне експериментальної роботи та підсумкового звіту.

 3.6. На першому занятті викладач в обов'язковому порядку проводить інструктаж кожного студента з техніки безпеки при проведенні лабораторних робіт у відповідності з вимогами ГОСТ 12.4.113 - 82 та інструкцій по техніці безпеки, що діють для даної лабораторії, робить відповідний запис у контрольному аркуші за встановленою формою за підписами інструктуючого і інструктуючих.