Англосаксонская модель

Англосаксонська модель венчурного інвестування (США, Канада, Великобританія) ґрунтується на розвиненому фондовому ринку та участі численних інституційних та індивідуальних інвесторів у фінансуванні інноваційної діяльності. Дослідження історії та передумов виникнення венчурного підприємництва дозволило встановити вирішальні чинники його активізації: кризові явища у сфері інноваційної діяльності великих корпорацій; виникнення малих інноваційних фірм; поглиблення взаємодії малого і великого бізнесу; диверсифікація механізмів інвестування малих інноваційних фірм й ін.

Для країн англосаксонської моделі є характерним максимально широке коло інвесторів, формуючих ризиковий капітал. У США більше 70-75% венчурного капіталу створюють пенсійні та інші фонди, а також пожертвування індивідуальних вкладників, у Канаді основними джерелами фінансових ресурсів виступають пенсійні фонди і фонди заощаджень профспілок. Структура національних ринків венчурного капіталу має певні (за джерелами капіталу, за групами венчурних структур тощо) відмінності, які зумовлені особливостями фінансової та інноваційної систем.

Досліджено сутнісні характеристики різних форм корпоративного венчурного підприємництва (пайовий, “внутрішній” та “зовнішній” венчур), що дозволило встановити їх переваги і недоліки, чинники, що сприяють підвищенню ефективності. Обґрунтовано об’єктивність процесу реформування інноваційних підрозділів промислових корпорацій.

Установлено, що венчурне інвестування за останні десятиріччя  відчуло декілька спадів і підйомів, пов'язаних із циклами інновацій і економіки в цілому. На сьогоднішній день у США функціонують більше 900 венчурних компаній і фондів (1998 р. – 850), які щорічно вкладають більше 35 млрд. дол. в інноваційні проекти. У цілому впродовж останнього десятиріччя на частку США припадало близько 3/4 усього обсягу світового ринку венчурного капіталу.

Аналіз національних особливостей функціонування і розвитку системи венчурного інвестування у  США, Канаді та Великобританії дозволив виявити вирішальне значення спеціальної інфраструктури (страхові компанії, аудиторські та екаутингові фірми, науково-технічні біржі, інжинірингові та консалтингові компанії, інноваційні бізнес-центри тощо) у підвищенні ефективності інноваційних процесів, а також відмітити зосередження основної частини венчурного інвестування у центрах інноваційної діяльності (наукових центрах, університетах, територіальних агломераціях інноваційної інфраструктури), де налагоджено механізми пошуку перспективних проектів і розвинена система комунікацій. До того ж характерною рисою, яка притаманна країнам англосаксонської моделі, є висока концентрація венчурного капіталу у певних регіонах країни, які є лідерами за інтенсивністю інноваційного процесу. У США 33% венчурних інвестицій зосереджено у Силіконовій долині; у Канаді лідирує провінція Онтаріо (понад 45% ризикоінвестиції).

Дослідження цілей і форм державної підтримки венчурного інвестування, інституційного забезпечення, інноваційної інфраструктури, інструментів регулювання ринку венчурного капіталу дозволило встановити велику різноманітність напрямів і механізмів регулювання системи венчурного інвестування, поступове розширення державної участі, поглиблення інтеграції сегментів національної інноваційної системи, підвищення ефективності приватно-державного партнерства, посилення процесів регулювання на регіональному рівні та розширення кількості національних інноваційних програм. 

А́нгло-саксо́нська  моде́ль місце́вого самоврядува́ння — діє в США, Канаді, Австралії, Новій Зеландії і ін.Одна з характерних рис цієї системи — відсутність на місцях повноважних представників центрального уряду, що опікають місцеві виборні органи. Муніципалітети розглядаються як автономні утворення, що здійснюють владу, покладену на них парламентом. З 19 століття у Великобританії затвердився принцип, згідно з яким муніципальні органи можуть робити лише те, що їм прямо дозволив закон. Загальні (публічні) парламентські акти закріплюють статус муніципалітету як корпорацій; забезпечують автономність місцевих органів; встановлюють правові основи діяльності урядових відомств по здійсненню контролю за роботою місцевих представницьких органів. Відносини між центральною владою і муніципалітетами визначаються принципом лат. inter vires (діяти в межах своїх повноважень), тобто муніципалітети можуть здійснювати дії, які лише прямо наказані законом. Інакше акти місцевих властей вважаються здійсненими з перевищенням повноважень (лат. ultra vires) і можуть бути визнані судом що не мають сили.

Англосаксонська модель сформувалася в результаті поступового входження систем управління містами середньовічної Англії в державний механізм управління країною. Характерними рисами цієї системи є:

значна автономія  органів місцевого самоврядування по відношенню до державної влади;

відсутність на місцях повноважних представників центральної влади, які б опікали органи місцевого самоврядування;

виборність ряду посадових осіб місцевого самоврядування територіальною громадою (наприклад, шериф, клерк громади, скарбник, коронер, регістратор, податковий інспектор тощо);

функціонування органів  місцевого самоврядування виключно в межах своєї компетенції, закріпленої в законі, тобто, повноваження місцевого самоврядування визначаються згідно з позитивним принципом правового регулювання (органи місцевого самоврядування можуть робити лише те, що прямо передбачено законом).

Для англосаксонської моделі характерною є наявність системи судів, які розглядають усі основні види загальних судових справ. Вони здійснюють кримінальне, цивільне, адміністративне судочинство, а в деяких країнах ще й судовий конституційний контроль (Японія, США, Нідерланди). Хоча ця модель має загальний, всеохоплюючий характер, вона не виключає створення у країні окремих спеціалізованих органів, наприклад, ювенільних судів (судів у справах неповнолітніх), патентних, митних, податкових та інших судів. Проте ці суди лише доповнюють основну загальну судову систему, деякі з них мають квазісудовий характер. До так званих квазісудових органів належать передбачені де­якими конституціями особливі органи, які вирішують питання про відповідальність глави держави, міністрів та інших посадових осіб. Наприклад, Висока палата правосуддя та Суд республіки у Франції (перша вирішує питання про відповідальність Президента, другий — членів уряду). Ці органи обираються палатами парламенту із кола депутатів, тому їх називають особливими парламентськими квазісудовими органами.

Як правило, система  загальних судів має багатоступінчасту, ієрархічну структуру, покликану гарантувати  судову діяльність від помилок, забезпечувати  всебічне дослідження як фактичних так і правових аспектів у справах, що розглядаються судом, і однакове застосування правових норм на всій території держави.

Для англосаксонської моделі характерним є широке використання судового прецеденту, що дещо ілімінує роль законодавця.

англосаксонська модель (змагальна форма кримінального  процесу), представляючи систему  загального права і базуючись  на традиціях англосаксонського  права, віддає перевагу не стільки ініцативній діяльності правоохоронних органів, скільки самим громадянам: кримінальний процес починається, як правило, з ініцативи потерпілого, а потім розгортається як суперечка між обвинувачем і обвинувачуваним. Тут головну роль відіграє судове слідство з його характерними атрибутами змагальності. Досудове роззслідування або зовсім не провадиться, або має спрощений хактер.

Тим часом, багатовіковий  досвід розвитку правосуддя неминуче призводить до наближення самої процесуальної  форми до об

Їєктивних закономірностей  пізнавальної діяльності, до моделюння її з урахуванням таких закономірностей, а отже і до зближення даних систем.

  Англосаксонська  модель регулювання соціально-трудових відносин визначається нижчим рівнем соціальних гарантій, більш широкими правами роботодавців у наймі та звільненні працівників, високою диференціацією заробітної плати, укладенням колективно-договірних угод на рівні фірми, а не галузі чи регіону. Водночас, перевагами цієї моделі є більш високі темпи зростання, активність у створенні нових робочих місць, зниження рівня безробіття. Практика свідчить, що найбільш успішним втіленням цієї моделі є США. Недоліками цієї моделі є поляризація суспільства та збільшення бідності у суспільстві.

Англосаксонська модель передбачає оподаткування прямими податками, що лягає в основному на плечі фізичних осіб, а непряме оподаткування відіграє значно меншу роль.

англосаксонская модель предоставляет органам местного самоуправления максимальную свободу и сводит государственный контроль над ними к минимуму.

Англосаксонская модель. Для англосаксонской модели, утвердившейся  в Великобритании, США, Канаде, Австралии  и других, в основном англоязычных, странах, характерны следующие особенности.

Во-первых, избираемые населением представительные органы местного самоуправления здесь самостоятельны,это означает, что ни одна государственная инстанция не вправе указывать им или руководить ими, когда они занимаются вопросами своей исключительной компетенции.

Во-вторых, в этой модели отсутствует прямое подчинение нижестоящих органов местного самоуправления вышестоящим по каким бы то ни было вопросам; каждая местная община —  это отдельный мир, живущий по своим собственным законам и  обычаям (при этом государство предъявляет  единственное требование: чтобы эти  законы и обычаи не нарушали общегосударственное  законодательство).

В-третьих, в рамках данной модели главная роль в управлении местными делами принадлежит не столько  органу местного самоуправления в целом, сколько профильным комитетам и  комиссиям, формируемым депутатами этого органа; именно эти комитеты и комиссии решают, например, открывать  ли в населенном пункте новый детский  сад и принимать ли на постоянное жительство иммигрантов.

Эта модель — в  отличие, к примеру, от континентальной — не предусматривает учреждения на местах представительств центрального правительства, опекающих местные органы и надзирающих за ними. Разумеется, здесь есть свои формы государственного контроля: работа местных властей контролируется в основном косвенно, через столичные министерства, а также суды. Население стран, использующих англосаксонскую модель, может избирать не только депутатов представительного органа местного самоуправления, но и ряд должностных лиц, хотя и не входящих в этот орган, но принимающих участие в местном самоуправлении. Например, в США местное население избирает шерифа, казначея и некоторых других функционеров.

Англосаксонська модель, особливістю якої є мінімізація втручання держави у відносини між робітником та роботодавцем.

Англосаксонская модель (Великобритания, США, Дания, Нидерланды, Португалия, Норвегия, Ирландия, Швейцария, Индия (панчаяты), Канада, Австралия). Основной характеристикой данной модели является высокая степень независимости местного управления от центральных органов власти и наличие целого ряда специфических демократических институтов (например, комиссии, собрания местных сообществ, прямая законотворческая инициатива и пр.).

Англосаксонская(классическая) модель получила распространение преимущественно в странах с одноименной правовой системой Великобритания, США, Канада, Индии, Австралии, Новой Зеландии и др.

Формальная Автономия  и Самостоятельность местного управления.

Отсутствие на местах уполномоченных централ. Правительства, опекающих органы местного управл.

Отношение между  централ властью и местным  управл.в странах ,ориентиров. На данную модель определ. Принципом «действовать в пределах предоставлен.полномочий», т.е органы местного самоуправл.могут совершать лишь те действия ,которые прямо прописаны законом.Все иные действия считаються совершенными с превишением полномочий и могут быть признны судом неправомерными.