Англосаксонская модель

Требования к работе:Оформлення: 14 шрифт, Times New Romam, 1.5 міжстроковий інтервал, нумерація сторінок - нижній правий кут. Поля: ліворуч - 3 см, праворуч - 1 см, зверху та знизу - 2 см.

Вступ

Мета цієї курсової роботи полягає в аналізі англосаксонської моделі, вивчення історичних факторів, які впливали на створення і формування даної моделі, розгляд загальних і різноманітних її рис, а також тенденції подальшого розвитку та становлення . 
 
 
 
 
 
 
 

У країнах-членах Європейського  Союзу домінують чотири основні  моделі: континентальна (бісмарківська), англосаксонська (модель Беверіджа), скандинавська  і південно-європейська. Ця типологія зафіксована в документах Європейської комісії.

Англосаксонська модель

Англосаксонська модель (відома як модель Вільяма Беверіджа) представлена в Європі Великою Британією та Ірландією. Вона базується на таких принципах:

принцип всезагальності (універсальності) системи соціального захисту — поширення її на всіх громадян, які потребують соціальної допомоги;

принцип одноманітності й уніфікації соціальних послуг і виплат, що виражається в стандартизованості способів розрахунку розміру та умов надання пенсій і медичного обслуговування;

принцип розподільної справедливості — основний у даній моделі, оскільки мова йде не про професійну (як у бісмарківській моделі), а про національну солідарність.

Фінансування таких  систем здійснюється як за рахунок  страхових внесків, так і за рахунок  державного бюджету. Наприклад, фінансування сімейних виплат і видатків на охорону здоров’я здійснюється з державного бюджету, тоді як інші соціальні виплати забезпечуються страховими внесками найманих робітників і роботодавців. На відміну від континентальної, ця модель передбачає досить низькі соціальні виплати з соціального страхування, при домінуючій ролі соціальної допомоги в системі соціального захисту.

Англосаксонська модель сформувалася в результаті поступового  входження систем управління містами  середньовічної Англії в державний механізм управління країною. Характерними рисами цієї системи є:

значна автономія  органів місцевого самоврядування по відношенню до державної влади;

відсутність на місцях повноважних представників центральної влади, які б опікали органи місцевого самоврядування;

виборність ряду посадових осіб місцевого самоврядування територіальною громадою (наприклад, шериф, клерк громади, скарбник, коронер, регістратор, податковий інспектор тощо);

функціонування органів  місцевого самоврядування виключно в межах своєї компетенції, закріпленої в законі, тобто, повноваження місцевого самоврядування визначаються згідно з позитивним принципом правового регулювання (органи місцевого самоврядування можуть робити лише те, що прямо передбачено законом). 
 
 
 

Модель розвитку соціальної сфери і соціального  захисту в адміністративно-командній  економіці - превалювання ідеї вторинності  соціальної сфери щодо виробництва; жорсткий контроль державою соціальних відносин; зрівняльний принцип розподілу (егалітаризм), низький рівень доходів; визнання зарплати, отриманої на державних  підприємствах, їх основним джерелом; заохочення колективних форм споживання, у тому числі в "натуральному вираженні" (надання безоплатного житла, відпочинку, соціальних послуг тощо), на шкоду більш  ринковим грошовим трансфертам; незацікавленість в особистих збереженнях та інвестуванні.

Англосаксонська модель (Велика Британія, Ірландія, Канада) виступає як проміжна між лібералізованою  американською і соціальне орієнованою  шведською та німецькою моделями. Для неї характерним є активніше, ніж для першої моделі, регулювання  соціальних процесів з боку держави, проте нижчий, ніж в останніх двох моделях, рівень оподаткування і  перерозподіл ВВПчерез держбюджет (не більше 40%). Крім того, має місце приблизно  рівний розподіл витрат на соціальне  забезпечення між державою та приватним  сектором, пасивна державна політика на ринку праці.

Англосаксонська (англійська) модель

У рамках англосаксонської моделі, яка отримала поширення у  Великій Британії, США, Канаді, Австралії  та інших країнах, представницькі органи місцевого самоврядування формально  виступають як діючі автономно в  межах наданих їм повноважень  і пряме підпорядкування нижчих органів вищим відсутнє. Крім того, для англосаксонської моделі характерна відсутність на місцях уповноважених  центрального уряду, які б опікали  представницькі органи, що обираються населенням. Поряд з представницькими органами в країнах з даною  системою місцевого управління (США) безпосередньо населенням можуть обиратись  і деякі посадові особи. Значними повноваженнями тут наділяються  й комісії (комітети) місцевих представницьких  органів, які відіграють вагому роль в підготовці й прийнятті окремих рішень. Контроль за діяльністю місцевих органів в англосаксонських країнах здійснюється головним чином опосередковано, через центральні органи, а також суд. При аналізі місця й ролі місцевого самоврядування в політичній системі головний наголос звичайно робиться на тому, що вони є складовою частиною механізму держави. Континентальна (французька) модель

В більшості країн  світу, (континентальній Європі, франкомовній Африці, Латинській Америці, Близькому  Сході) поширилась континентальна (французька модель) місцевого управління. Вона базується на поєднанні державного управління на місцях і місцевого  самоуправління. Родоначальницею є  Франція, тому специфіка моделі виходить з історії цієї країни, коли головною опорою королівської влади служили  повноважні представники монархії на місцях, а не органи місцевого самоуправління комун. Континентальна модель місцевого  управління, як зазначив французький  дослідник І.Мені, нагадує ієрархічну піраміду, по якій відбувається передача різних директив і інформації, і  в рамках якої на центральні власті активно працює ціла армія агентів  на місцях. Ця модель також характеризується певною підпорядкованістю нижчих ланок  вищим. В Італії, наприклад, подібна  ієрархічна підпорядкованість виражається  зокрема, в передбаченій Конституцією практиці областей здійснювати контроль за законністю актів провінцій, комун  та інших місцевих утворень. Іберійська модель країни Латинської Америки - близька  до континентальної моделі; - управління на місцевому рівні здійснюють обрані населенням представницькі органи і  посадові особи місцевого самоврядування( які затверджують органами державної  влади) Змішана Австрія, Російська  Федерація, Федеративна Республіка Німеччина - поєднує у собі ознаки континентальної й англо-саксонської  моделей Радянська колишній СРСР, Куба, Китайська Народна Республіка - усі ради, починаючи з найнижчих  є органами державної влади; - відсутність  автономних джерел фінансування органів  місцевого самоврядування. 

У наукових працях і соціальній практиці стали  загальновизнаними три моделі соціальної держави: ліберальна, або англо-саксонська; скандинавська, або соціально-демократична; континентально-європейська, або консервативна.

Перша модель соціальної держави (ліберальна), яка застосовується в англомовних країнах — США, Великобританії, Канаді, Австралії, передбачає державні обов’язки із соціального  захисту для найбільш уразливих  верств населення. Решта громадян повинна  забезпечувати себе самостійно.

Англосаксонская модель распространена в Великобритании, США, Канаде, Австралии и других странах с англосаксонской правовой системой, где местные представительные органы формально выступают автономно в пределах своих полномочий, без прямого подчинения вышестоящим органам. Для этой модели характерно то, что на местах нет уполномоченных центрального правительства, которые бы опекали представительные органы, избираемые населением административно-территориальных единиц. Наряду с представительными органами в этих странах, особенно в США, непосредственно населением избираются и некоторые должностные лица администрации. Большими полномочиями здесь наделяются комиссии (или комитеты) местных представительных органов, играющие значительную роль в подготовке и принятии отдельных решений.Контроль за деятельностью местных органов управления в этих странах осуществляется через центральные министерства и через суд. По месту и роли местных органов в политической системе этих стран можно сделать вывод, что они фактически являются составной частью государственного механизма. Термин же "местное управление" служит для обозначения организации и деятельности местных органов и обычно указывает лишь на один из критериев их отличия от других государственных органов - на их местный (локальный) характер.

Англосаксонська модель сформувалася в результаті поступового входження систем управління містами середньовічної Англії в державний механізм управління країною. Характерними рисами цієї системи є: 

значна автономія  органів місцевого самоврядування по відношенню до державної влади;

відсутність на місцях повноважних представників центральної  влади, які б опікали органи місцевого самоврядування;

виборність ряду посадових осіб місцевого самоврядування територіальною громадою (наприклад, шериф, клерк громади, скарбник, коронер, регістратор, податковий інспектор тощо);

функціонування органів  місцевого самоврядування виключно в межах своєї компетенції, закріпленої  в законі, тобто, повноваження місцевого  самоврядування визначаються згідно з  позитивним принципом правового  регулювання (органи місцевого самоврядування можуть робити лише те, що прямо передбачено  законом).

В англосаксонській моделі формальний пріоритет належить законодавству, але фактично все залежить від розсуду судді, від того, як він витлумачить і застосує норму закону. Саме на судове рішення, а не на первісну норму закону орієнтуються учасники правовідносин. Тому судове рішення має фактичний пріоритет перед законодавством. У США суди здійснюють конституційний контроль за відповідністю законодавчих актів Конституції країни, установлюючи прецедентні норми й виробляючи загально правові принципи. 

Названа в честь Уильяма Бевериджа (1870-1963) — английского экономиста и государственного деятеля, разработавшего план социального обеспечения и создавшего национальную службу здравоохранения Великобритании. В соответствии с этой моделью услуги здравоохранения оплачиваются государством из налоговых поступлений. Многие, но не все больницы и клиники в Великобритании являются собственностью государства; некоторые врачи находятся на государственной службе. Есть и частнопрактикующие специалисты. Однако платит им опять же государство. В Великобритании не существует такого понятия, как счет за медицинские услуги. В тех странах, которые "исповедуют" модель Бевериджа, обычно низкие расходы на здравоохранение на душу населения.Модель применяется в Великобритании, Испании, большинстве Скандинавских стран и Новой Зеландии. В Гонконге реализуется модель Бевериджа "собственного розлива": население страны попросту отказалось расстаться с государственной системой здравоохранения после того, как Гонконг (бывшая британская колония) в 1997 году попал под юрисдикцию Китая.Куба — наиярчайший пример экстремального применения модели Бевериджа.

На земном шаре около 200 стран. Каждая из них разрабатывает  и внедряет собственную модель для  реализации трех основных целей, возложенных  на систему здравоохранения: охрана здоровья населения, лечение больных  и защита от финансового краха  из-за дороговизны медицинского обслуживания.

Англосаксонська модель. Основні принципи цієї моделі було розроблено у Великобританії і США. Основна ідея цієї моделі — орієнтація обліку на інформаційні запити інвесторів і кредиторів. Це зумовлено тим, що промислові революції в США і Великобританії привели до того, що власники компаній (інвестори) відійшли від оперативного управління, передавши його професійним управлінцям. У цій ситуації фінансова облікова інформація стає важливим джерелом даних про становище компанії. З'явилася практика подання акціонерам управлінським персоналом фінансових звітів для контролю ефективності використанням ресурсів. Саме ця обставина визначила націленість фінансової звітності на інформаційні потреби інвесторів і кредиторів. Така орієнтація фінансового обліку в США і Великобританії властива йому протягом багатьох років. Більше того, в цих країнах було створено ринки і біржі цінних паперів, більшість компаній знаходила додаткові джерела фінансових ресурсів. Результат — фінансові звіти компаній значно відрізняються за аналітичністю, а визначення рентабельності господарської діяльності як однієї з характеристик ефективної роботи управлінського персоналу є метою фінансового обліку. Для цієї моделі характерні: стабільна політична система; розвиненість економіки; всі правила (стандарти) приймаються професійними організаціями; високий професійний рівень облікових ринків, користувачів, сертифікації професійних кадрів; фінансова звітність спрямована на задоволення потреб інвесторів та кредиторів. Разом з тим у британо-американській моделі немає: уніфікованих плану рахунків, облікових регістрів, форм звітності, що може бути й позитивною стороною цієї моделі. Ця модель обліку широко застосовується в Австралії, Великобританії, Ізраїлі, Ірландії, Іспанії, Індії, Канаді, на Кіпрі, у Мексиці, Нідерландах, а також у країнах Центральної Америки.

Другою основною проблемою реформування місцевого  самоврядування є організаційна  і нормативно-правова структура  державності, яка тісно пов’язує ланки місцевого самоврядування з функціонуванням центральних відомств і в багатьох випадках обмежує місцеве самоврядування регулятивною діяльністю органів державної влади. Місцеві представницькі  та виконавчі органи жорстко пов’язані з реформуванням адміністративної територіальної структури загалом [13, с. 172]. Тому в Україні немає можливостей для реалізації англосаксонської моделі [4, с. 234] функціонування місцевого самоврядування, яка передбачає висування ініціатив реформування від локальних спільнот і територіальних громад.