Фразеологічне багатство української мови

 

 ВСТУП

         Актуальність теми - полягає в тому, що кожна розвинена мова, як відомо, має у своєму складі значну кількість стійких словосполук – фразеологізмів, що вживається носіями мови завжди у звичайному, установленому оформленні. Саме вони найвиразніше передають дух і нев’янучу красу мови, яку витворив народ упродовж віків для потреб спілкування в усній та писемній формах. Оскільки мова, як і кожне суспільне явище, безперервно розвивається, разом із нею в постійному русі перебуває і її фразеологічний фонд. Фразеологія національної мови збагачується та вдосконалюється, убираючи в себе безцінні скарби із приказок і прислів’їв, афоризмів  і анекдотів, дотепів і каламбурів, сентенції і парадоксів, професіоналізмів, мовних шаленів і кліше – з усього, що впродовж багатьох сторіч плекає і зберігає  у своїй пам’яті носій мови-народ.

  Загальнослов’янська  фразеологія широко представлена  в дослідженнях

О.О. Потебні, В.В. Виноградова, Б.О. Ларіна, Л.Г. Скрипник,та ін.

        Мета курсової роботи:

Дослідити фразеологічне  багатство української мови.

Показати стилістичне  використання фразеологічних одиниць у діловій лексиці.

Дослідити джерела української  фразеології.

Проаналізувати особливості  фразеологізмів ділової мови, з’ясувати  основні проблеми їхнього статусу  й опрацювання.

Визначити ступінь використання фразеологічних зворотів у мові студентів II курсу ЕГФ.

         Об’єкт дослідження – фразеологічні звороти ділової лексики.

         Предметом дослідження – фразеологічні одиниці та фразеологічні звороти української мови в мовленні фахівців економічної сфери.

         Структура і обсяг роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, бібліографічного переліку використаних джерел.

         У вступі обґрунтовано вибір теми курсової роботи, відзначена її актуальність, викладені мета роботи, показана практична цінність роботи.

         У першому розділі «Фразеологічне багатство української мови» наведено характеристику основних груп фразеологізмів. Проведено порівняльний аналіз фразеологізмів, спільних для української й російської мов.

        Другий розділ присвячено стилістичному використанню фразеологічних одиниць.

         У висновках викладено результати дослідження, окреслено шляхи подальшого дослідження теми.

         Використані такі методи дослідження:

1) описовий аналіз, що включає спостереження, аналіз і систематизацію мовних явищ;

2) порівняльно-зіставний аналіз;

3) вивчення теоретичних джерел;

4) класифікація та узагальнення отриманої інформації.

5) опитування студентів II курсу ЕГФ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ I. ФРАЗЕОЛОГІЧНЕ БАГАТСТВО УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

         1.1.Основні групи фразеологізмів

         Фразеологізми – іскрометні скарби мовної освіченості, передають найтонші відтінки душевних порухів, обарвлюють висловлення в національній колорит. Серед фразеологізмів можемо знайти такі, що прийшли в українську мову ще із спільнослав’янської і давньоруської (водити за носа, іду на ви) і засвоєні зовсім недавно (з космічною швидкістю, потрібний як стоп–сигнал зайцю). Немає такої ділянки, галузі життя, буття народу, які б не характеризувались усталеними зворотами. У фразеологізмах виражаються явища розумової діяльності (ламати  голову; сушити мозок; перебирати в пам’яті), психічного стану (бути на сьомому небі; сам не свій; руки опустити; на дибки ставати), взаємин між людьми (посадити в калюжу; давати прочухана; носити камінь за пазухою), стану людського організму (носом клювати; зуб на зуб не попадає),  дається оцінка людей явищ, дій (ні  риба, ні  м'ясо; на розум не багатий; як сніг на голову) та ін. Серед українських фразеологізмів є традиційні формули – власне українські каламбури (на городі бузина, а в Києві дядько; трошки гречки, трошки проса, трошки взута, трошки боса), образні порівняння (старий, як світ; чистий, як сльоза), доброзичливі побажання (великий рости; будь здоровий, як вода, а багата, як земля), припрошування (гостинно просимо; чим багаті, тім і раді), різні примовки (скільки літ, скільки зим) і т. ін. Велику цінність  становлять прислів’я і приказки, які також належати до фразеології. Вони є розлогим узагальненням народного досвіду,  вони роблять нашу мову яскравішою, влучнішою. Прислів’я і приказки становлять своєрідний звід правил, якими людина має керуватись в повсякденні. Вони рідко тільки констатують якийсь факт, скоріше рекомендують чи відкидають, схвалюють або засуджують, остерігають чи повчають, бо за ними стоїть авторитет століть. Наприклад: мир та лад-великий скарб; правда кривду переважить; не місце красити людину, а людина місце; скільки вовк не годуй, а він у ліс дивуватися. За ступенем структурно-семантичної спаяності  можна виділити дві групи фразеологізмів: неподільні словосполучення й розкладні щодо змісту усталені звороти. Значення частини неподільних фразеологізмів не мотивується значенням складників-слів   (за вухом не свербить, на гарячому зловити, дати гарбуза), значення інших безпосередньо пов'язане із семантикою слів, що входять до їх складу (мозолити язика, знаті пальці). Деякі неподільні фразеологічні одиниці характеризуються наявністю застарілих, не вживаних у сучасній літературній мові слів і граматичних форм  та відсутністю живого синтаксичного зв'язку між їх компонентами: точити ляси, зняти бучу, збити з пантелику; від тобі й на, пиши пропало. Розкладні  щодо змісту усталені звороти складаються із компонентів, що зберігають певну самостійність і можуть замінюватися іншими словами або являють собою семантично подільні усталені звороти із вільно поєднуваних слів. Сюди належати і приказки, прислів’я, афоризми. Наприклад: зачепити честь (самолюбство, гордість, інтереси); порушити питання (справу); охопити оком (поглядом, зором); сльозами горю не поможеш.

 

1.2.Фразеологічні одиниці  зі структурою словосполучення й речення

          Те чи інше значення слова використається лише в контексті: мінімальному, обсяг якого – словосполучення, і максимальному – яким є повне і точне висловлювання (речення), а саме:

а) структурно рівнозначні  реченню;

б) структурно рівнозначні  сполукам слів.

        Фразеологічні звороти, співвідносні зі словосполученнями, можуть мати структуру як підрядного, так і сурядного словосполучення, тобто такого, що складається з незалежних одне від одного слів. Фразеологічні одиниці типу сурядних словосполучень – найчастіше поєднані сполучниками сурядності

(переважливо єднальними) повторювані повнозначні слова – іменники, прикметники,  дієслова, прислівники. Наприклад: молодий та зелений; ні живий ні мертвий; і вашим і нашим; ні се ні те; і днює і ночує. Фразеологізми типу підрядних словосполучень складаються, як і всі звичайні словосполучення, з головного (стрижневого) слова і одного чи кількох залежних слів або словосполучень. Наприклад: підносити до неба; змінити гнів на милість; тримати в чорному тілі. Головним словом найчастіше буває іменник або дієслово. Фразеологічні одиниці, головним словом у яких є іменник, іншим складником можуть мати узгоджений ним прикметник, дієприкметник, порядковий числівник, займенник (морський вовк, дев'ятий вал, на всю губу),  а також іменник у непрямому відмінку з прийменником чи без нього (гріш ціна, без сорому казка, птиця високого польоту). Досить поширені в українській мові фразеологічні одиниці – словосполучення, головним  словом яких є дієслово. Залежним у них найчастіше виступають іменники в різних формах з пояснювальними словами і без них: не давати спуску; наробити шелесту; підносити до небес; робити з мухи слона. Залежне слово може бути виражене прикметником у ролі іменника, займенником, неозначеною формою дієслова, прислівником: загнати на слизьке, давати прикурити, зводити нанівець. Досить багата українська мова на фразеологізм типу порівняльних зворотів – різновиду приказок: як сир у маслі, як у містку дірка, як корова язиком злизала. Фразеологічні одиниці, що мають форму речення, можуть являти собою повідомлення, що й виступає реченням, або називати певне явище і входити до складу речення як його член. Самостійними повідомленнями є прислів’я, приказки, крилаті вислови та ін. Наприклад: згода дім будує, а незгода руйнує; бачили очі, що купували; миру не ждуть – мир завойовують. Фразеологічні одиниці типу речення, що входять до складу речення, виконуючи функцію певного члена. Наприклад: у нього грошей – к у р и   н е к л ю т ь.

 

          1.3. Фразеологізми, спільні для української й російської мов,  та фразеологічні відповідники

        У скарбниці обох близько споріднених мов багато спільних усталених зворотів. Частина їх прийшла у фразеологію зі спільної основи – давньоруської  мови, інші з'явилися пізніше як наслідок постійних контактів між братніми мовами. Спільними для обох мов є фразеологізми, створені на праслов'янському мовному ґрунті  і поширені в усіх або більшості слов'янських мов (водити за ніс; мати зуб; як на долоні), та фразеологічні одиниці давньоруського походження (перемивати кісточки, під гарячу руку). Багаті українська та російські мови на спільні фразеологічні одиниці, засвоєні з давньоруських пам'яток, літописів тощо. Наприклад: лисиці брешуть на щити; ламати списи; мертві сорому не імуть. Українська мова засвоїла чимало російських фразеологізмів. Наприклад: на всю Іванівську, казанська сирота, діло тютюн, потьомкінські села.

        У фразеологічному запасі російської та української мов чимало спільних усталених зворотів, що походять з інших мов. Багато спільних для обох мов фразеологізмів античного походження: ахіллесова  п'ята, танталові борошна, гроші не пахнути, золота середина. Крім спільних, російська й українська мови мають величезні ресурси специфічних для цих мов фразеологічних зворотів, особливо великі багатства власне українських та власне російських неподільних фразеологічних зворотів та прислів'їв і приказок. Кожен із таких усталених зворотів не перекладається дослівно на іншу мову, а має в ній відповідник.

 

          Висновки до розділу I

        Фразеологізмом або фразеологічною одиницею називають єдність двох або кількох слів, організованих як словосполучення або речення, яка має цілісне значення й відтворюється в мові автоматично, за традицією. До фразеологізмів відносять:

- приказки;

- крилаті вислови;

- сталі сполучення різного походження;

- усталені звороти, засвоєні з інших мов;

- вислови, поширені в багатьох мовах світу;

- висловлювання відомих історичних осіб;

- звороти спортивних та державних документів, тощо.

         Широко використовуються в української мові фразеологізми античного походження — старогрецькі, староримські, усталені звороти із західноєвропейських мов — німецької, французької, англійської, італійської та ін. Але найбільше українська мова засвоїла фразеологічних зворотів з російської мови — вислови російських письменників, фразеологізми з народної мови.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    РОЗДІЛ II.СТИЛІСТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ У МОВЛЕННІ ФАХІВЦІВ ЕКОНОМІЧНОЇ СФЕРИ

2.1.Місце фразеологічних зворотів у стилях сучасної української мови

         Фразеологічні записи української мови, як і її лексичний склад, стилістично диференційовані. Серед фразеологічних зворотів виділяють міжстильові та обмежені вживання в певному стилі .

         Міжстильовими – називаються фразеологічні звороти, що використовуються в усіх стилях мовлення. Наприклад: привертати увагу, із долі в рік, робити послугу. Міжстильові  фразеологічні звороти  являють собою загальновживані найменування певних предметів і явищ дійсності. Їм не властиві додаткові відтінки значення, експресивність, емоційність. Переважлива більшість фразеологічних зворотів має стилістичні особливості і є опорою образного, емоційно наснаженого мовлення. Ці усталені звороти  тяжіють до певного стилю.                                       Офіційно-ділова фразеологія – це усталені звороти, що використовуються в документах, ділових паперах. Наприклад: оголосити  догану, взяти до уваги, заслухавши і обговоривши. Широко використовуються фразеологічні звороти в публіцистичному та художньому стилях. Усталені звороти, вживані в публіцистичному стилі досить неоднорідні за своїм складом і особливостями змісту. На нашу думку, фразеологічні засоби ділової мови становлять «периферію» фразеологічного фонду. Це зумовлено їхньою безобразністю і книжним характером. Для офіційно-ділового стилю насамперед характерні фразеологічні сполучення (за семантичною класифікацією В. Виноградова) – тип фраз, у яких кожний з компонентів відрізняється самостійним лексичним значенням, але замкнутий тип зв’язку не дозволяє віднести їх до вільних словосполучень, наприклад: порушити питання (справу, клопотання), завдати шкоди (образи, удару, поразки). До фразеологічних сполучень відносять і термінологічні, частіше двокомпонентні словосполучення, які утворюють одне поняття: колінчатий вал, політика цін, лавина часток. і т.д. Офіційно-діловий стиль, як і науковий, позбавлений суб’єктивної забарвленості, емоційності, метафоричності, тому в офіційних документах і наукових працях зовсім не вживають фразеологічні  зрощення (ідіоми) – стійкі образні вирази, зміст яких ніяк не співвідноситься з семантикою лексем, що є компонентами звороту (залишитись з носом, пекти раків, сидіти на бобах). Іноді в діловому спілкуванні можна зустріти фразеологічні єдності – стійкі словосполучення, значення яких певною мірою мотивовано семантикою компонентів фразеологізму, наприклад: зелена вулиця, дати зелену вулицю. До типових фразеологізмів ділової мови належать: власне книжні ФО (вводити в оману, віддати належне); лексикалізовані сполуки, які виникають на базі вільних словосполук: до певної міри, з одного боку, з року в рік. Офіційно-діловий стиль виробив власна  фразеологізми  - стандартизовані мовленнєві одиниці, що виконують номінативну, інформативну або імперативну функції. Передусім це різноманітні назви ділових паперів чи стійкі дієслівні сполуки: пояснювальна записка, витяг  з протоколу, трудова угода, брати до уваги, доводити до відома тощо. Чимало вживаних у публіцистичному стилі фразеологічних зворотів книжкового походження має незначне емоційне забарвлення. Наприклад: мати  вплив, домогтися  успіхів, надавати  допомогу, почесний  обов'язок. Велика частина фразеологічних зворотів, що вживаються в публіцистичному стилі, характеризується яскраво вираженою образністю, емоційністю: арена боротьби, гонка озброєнь, сім’я єдина.