Структурно-граматична організація фразеологічних одиниць  надзвичайно різноманітна. Проте слова в них пов'язані за правилами української граматики й усталені звороти мають структурні відповідники серед вільних сполучень слів.

За структурно-граматичним  оформленням виділяють дві основні  групи фразеологічних одиниць: фразеологічні  одиниці , співвідносні із словосполученням і фразеологічні одиниці, співвідносні із реченням.

Фразеологічні звороти , співвідносні з словосполученнями  можуть мати

структуру як підрядного, так і сурядного словосполучення, тобто такого, що складається із незалежних одне від одного слів.

Фразеологічні одиниці типу сурядних словосполучень - найчастіше поєднані сполучниками сурядності (переважно єднальними).

Фразеологізми типу підрядних словосполучень складаються, як і всі звичайні словосполучення, з головного (стрижневого) слова і одного чи кількох залежних слів або словосполучень.

Наприклад: підносити  до неба; змінити гнів на милість; тримати  в чорному тілі.

Головним словом найчастіше буває іменник або  дієслово. 
 
 
 
 
 

4. Стилістичне використання  фразеологічних одиниць . Офіційно-ділова фразеологія

Фразеологічні записи української мови , як і її лексичний склад , стилістично диференційовані . Серед фразеологічних звороті виділяють  міжстильові та обмежені вживання у  певному стилі.

Міжстильовими називаються фразеологічні звороти , що використовуються в усіх стилях мовлення. Наприклад: привертати увагу, із року в рік, робити послугу.

Міжстильові фразеологічні  звороти являють собою загальновживані  найменування певних предметів і  явищ дійсності. Їм не властиві додаткові  відтінки значення, експресивність, емоційність. Переважна більшість фразеологічних зворотів має стилістичні особливості і є опорою образного, емоційно наснаженого мовлення. Ці усталені звороти тяжіють до певного стилю.

Офіційно-ділова фразеологія - це усталені звороти ,що використовуються в документах, ділових паперах. Наприклад: оголосити догану, взяти до уваги, заслухавши і обговоривши. [1]

     Фразеологізми офіційно-ділового стилю першої половини ХХ ст. функціонують відповідно до періодизації етапів історії України того часу.

     Фразеологічні одиниці офіційно-ділового стилю  в документах першої половини ХХ ст. використовуються в усіх жанрах законодавчого, адміністративно-управлінського та дипломатичного підстилів.

     В окремих жанрах (лист, відозва, звернення), де помітно значний уплив художнього стилю, функціонують експресивні фразеологізовані утворення, що пояснюється специфікою названих жанрів.

     Систематизація  та лексикографічна інтерпретація  офіційно-ділової фразеології української  мови значною мірою увиразнює  важливі фрагменти  мовної картини світу, зокрема в аспекті суспільного буття, ідей державотворення і потреб мовностильового забезпечення державного життя.

     Національно-світоглядна  ідеологія пронизує всю мовну  систему, невід’ємним складником якої є фразеологія. Фразеологічні одиниці текстів службових документів першої половини ХХ ст. значною мірою утворюють національне світобачення, зокрема, погляди на державотворчі процеси.

     Фразеологізми, які активно функціонують в офіційних  документах студійованого періоду, містять вичерпну інформацію про ідею державотворення в соціальній картині світу. У цьому сенсі виокремлюється концепт „держава” на основі таких важливих у його структурі концептуальних пластерів, як державна мова, нація, народ, влада, закон, дипломатія, моральність. У першій половині ХХ ст. український народ виробив власну систему поглядів на основні моменти державотворення, що стали основою ключових засад державотворчих процесів, які відбуваються в сучасній Україні.

     Фразеологічний  матеріал службових документів першої половини      ХХ ст., а також досвід фразеотворення цього періоду виступає подальшим підґрунтям надійного державного будівництва на українськомовній основі. [11,стр11] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

5. Багатозначність,  синонімія та антонімія  фразеологічних зворотів 

Є ряд фразеологічних одиниць, зокрема серед крилатих висловів, прислів'їв та приказок, які  досить легко змінюють чи розширюють свої компоненти з рядів відповідної  синонімії закладених в образі можливих уточнень.

Наприклад: валити (звалювати , скидати , змішувати , горнути), все до купи (намолоти, наплести, набалакати). Зустрічається й зворотнє явище: скорочення фразеологізмів. Опущений компонент, правда, здебільшого живе асоціативно в свідомості й мовця, і слухача.

Наприклад: моя  хата скраю (я нічого не знаю); скачи, враже (як пан каже).

З розвитком  мови відбумаються також зміни в  значенні окремих фразеологічних зворотів . Вони нерідко набувають додаткових відтінків у значенні. Так з'являються  багатозначні фрзеологічні звороти. Наприклад, усталений зворот брати (близько) до серця означає: переживати через щось, надавати чомусь великого значення; будуть люди (з когось) - досягне певного становища, житиме з моральними нормами, володіє професією . 

Серед фразеологічних одиниць української мови є й  омоніми - однакові з лексичними і структурно - граматичними особливостями, але різні за змістом усталені звороти. Скажімо, однозвучні фразеологізми дати чосу мають значення бити, тікати; пускати півня, підпалювати, зриватись на високої ноті; закривати очі - помирати, бути присутнім при чиїсь смерті, навмисно не помічати чогось. 

Фразеологічні синоніми , як і лексичні , об'єднуються  в синонімічні ряди. Фразеологічні  звороті одного синонімічного ряду характеризуються семантичною спорідненістю, проте відрізняються відтінками в значенні або експресивним забарвленням, а нерідко й структурно-граматично. Слід пам'ятати , що фразеологічні одиниці належать до одного синонімічного ряду тоді, коли вони споріднені значенням і в реченні можуть виконувати однакові синтаксичні функції. Фразеологічні антоніми - це усталені звороти, які, характеризуючи предмети і явища дійсності з певного боку дають їм протилежну оцінку.

Наприклад: як ракета - як черепаха ; розпускати язика - тримати  язик за зубами; ударити лихом об землю- повісити носа.  

Переважна більшість  фразеологізмів, як і слів, за походженням  є корінними українськими. Серед  них виділяються спільнослов'янські, спільносхіднослов'янські і власне українські. До складу української  фразеології входять також усталені звороти, засвоєні з інших мов. Дуже часто це вислови, поширені в багатьох мовах світу . До складу української фразеології ввійшли висловлювання К.Маркса і Ф. Енгельса, звороти спортивних та державних документів. Найбільше засвоєно українською мовою фразеологічних зворотів з російської мови - висловлювання Леніна, російських письменників, фразеологізми з народної мови .  

Широко використовуються в української мові фразеологізми  античного походження - старогрецькі, староримські, усталені звороти з  західноєвропейських мов - німецької, французької, англійської, італійської та ін. 

Основним, невичерпним  джерелом української фразеодлогії є народна мова, якій властиві влучність, образність. Саме влучні, метафорічні  вислови стають усталеними і поповнюють фразеологічні запаси мови. Особливо багато фразеологічних зворотів виробничо - професійного походження . 

Ряд фразеологізмів є дотепними висловами з анекдотів, жартів та інших жанрів усної народної творчості: не до солі, вийшов пшик, ростуть  груші на вербі .

У фразеологізмах відбиті спостереження над оточуючим життям, людьми, природою: жувати жуйку; розправляти крила; скриготати зубами; задирати носа .

В української  фразеології віддзеркалюються найрізноманітніші  сфери життя народу, його історія, культура, суспільні відносини, виробнична діяльність, морально - етичні норми, погляди, вірування, прагнення. У ряді фразеологізмів чується відгук боротьби народу з татарськими нападниками, польською шляхтою, згадуються часи козацтва, розкриваються класова невірність, боротьба народу проти панства, бюрократизм чиновників, хабарництво. Історія багатьох фразеологічних зворотів здається загадковою і незрозумілою. Живе людина, що добре знає свою справу і кажуть про неї : "Він на цьому ділі собаку з'їв ".А трапиться незугарний працівник , який не вміє зробити того , за що взявся , як говорять: "Зробив із лемеша швайку", і за кожним висловом стоїть своя, цікава історія, тепер уже забута, хоч зворот живе в різних сферах сучасної людської діяльності .

Так, історія  фразеологізму перемивати (перетирати) кістки (кісточки) -займатись пересудами , обмовляти кого-небудь - зв'язана з обрядом другого поховання, яке організовувалось у східних слов'ян через кілька років після смерті людини . Наші предки вважали, що покійника треба звільнити від гріхів, зняти з нього закляття через очищення останків небіжчика.

Перемиваючи кості  в прямому значенні цих слів, пригадували  життя покійного, переповідали окремі події, найскравіші сторінки біографії, говорили про характер, вихваляли, возвеличували  його. Так поняття перемивати кістки було пов'язане з аналізом життя, вчинків, рис людини, яку вдруге ховали. 

Живе в нашій  мові фразеологічний зворот прикласти  руку - взяти участь у чомусь . Історія  його походження відкриває завісі над  особливостями організації в  давнину діловодства . Сьогодні, написавши будь-який діловий папір, документ, ми засвідчуємо його достовірність власноручним підписом. Так робили і в давнину, бо знали про своєрідність підпису кожної людини. Проте письмом у давні часи володіло не так багато людей і неписьменні, замість підпису прикладали до паперу руку або палець, попередньо злегка пофарбувавши їх. Відбиток руки або пальця надійно замінював підпис .  

Ще іншу стороні  життя наших предків розкриває  фразеологічний зворот сім п'ятниць на тиждень , який використовується для характеристики нестійкої, легковажної людини, яка часто міняє свої рішення, погляди, не дотримується своїх слів. 

Колись існував  культ "святої п'ятниці". Пригадайте, як шанував і боявся "святої п 'ятниці" старий Кайдаш із твору І.Нечуя - Левицького " Кайдашева сім'я". На відзначення " святої п'ятниці " будувалися церкви, день відкриття яких вважався в певній місцевості святом. У цей день приймали й честували гостей, поминали померлих. Біля церкви збиралося багато людей; організовувався ярмарок, велись торги, купували, продавали, міняли, брали в борг і повертали борги. П'ятниця ставала строковим днем, з яким зв'язували виконання обіцянок, зобов'язань. Траплялося, зрозуміло, й такі люди, які не дотримувались слова і відкладали виконання своїх обіцянок до наступної п'ятниці або й переносили на інший день . У таких людей всі дні тижня ставали строковими, перетворювались у п'ятниці,а обіцянки так і залишались не виконаними.Так і з'явився вислів , що став усталеним і досить точно характеризує непослідовних легковажних людей.

Майже всі ідіоми та й інші фразеологічні звороти  мають цікаву історію. Ознайомлення з нею не тількі дає відповідь  на запитання, чому ми так говоримо, а й збагачує знання про життя, історію, культуру, побут нашого народу в минулому. 

Українська фразеологія багата крилатими висловами власне українського походження. Це афоризми, що належать перу письменників: Караюсь, мучуся, але не каюсь! І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь (Т.Шевченко); всякому городу нрав і права (Г.Сковорода); пропаща сила (П.Мирний) ; коні не винні (М.Коцюбинський); досвітні вогні (Л.Українка).  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновок

     В даній робті були розглянуті всі  питання стосовно фразеологізмів,а  саме джерела виникнення , їх класифікація , та використання .Було з`ясовано, що термін «фразеологізм» походить від давньогрецьких слів «phrasis» - вислів та «logos» - слово. За визначенням «Сучасної термінологічної енциклопедії», фразеологізмами слід вважати «стійкі, зв’язані єдністю змісту, постійно відтворювані в мовленні словосполуки або висловлення, які ґрунтуються на стереотипах етносвідомості, є репрезентантами культури народу й характеризуються образністю й експресивністю». Фразеологічний склад мови вивчається спеціальним розділом мовознавства, який носить назву «фразеологія». Фразеологія вивчає семантичні, структурні, функціональні, комунікативні особливості фразеологічних одиниць, а також закономірності виникнення і творення фразеологізмів. Офіційно-ділова фразеологія - це усталені звороти ,що використовуються в документах, ділових паперах. Наприклад: оголосити догану, взяти до уваги, заслухавши і обговоривши.