Первісні форми релігії

Ціль позитивної магії чи чаклунства — зробити так, щоб бажана подія відбулася; ціль негативної магії чи табу — зробити так, щоб небажана подія не відбулася. Але передбачається, що обидва наслідки (бажаний і небажаний) мають місце відповідно до законів подібності чи контакту. І подібно до того, як бажане явище в дійсності зовсім не є наслідком здійснення магічного обряду, явище, якого страшаться, у дійсності не випливає з порушення табу.

Табу і чаклунство усього лише протилежні полюси єдиної системи. Негативним її полюсом є табу, позитивним — чаклунство. Якщо ми дамо всій цій системі загальну назву теоретичної і практичної магії, то це співвідношення можна подати у вигляді наступної таблиці:

Якщо у часи первісного суспільства релігія і магія фактично співпадали, були єдиним синкретичним цілим, то пізніше вони все виразніше відокремлюються. Поклоніння божеству, священному, небесному отримує свою альтернативу у вшануванні темних, хаотичних, демонічних сил. І в релігії, і в магії усталюються свої ритуали та обрядові дії (причому нерідко магічні просто протилежні церковним), своя міфологія і власні служителі культу (з одного боку жрець, священнослужитель, з іншого – чаклун, маг, відьма).

4. Шаманізм: ініціація та камлання

Поняття "шаманізм" увійшло в літературні твори ще з VIII ст., а про шаманів Сибіру наявні згадки у письмових джерелах ще давнішого походження. Шаманізм є досить складною формою первісних релігій, яка формується     6 тис. років тому і ґрунтується на вірі у можливість людини спілкуватися з духами. Особливого поширення набув серед народів Північної Азії і далекого Сходу – бурятів, хантів, мансі, чукчів, евенків, нанайців, якутів, тувинців, алтайців, хакасів, частково в Середній Азії – серед казахів, туркменів, а також в Китаї та серед африканських племен.

Шаманізм (евенкійською мовою "шаман" означає несамовитий, знахар) — це віра в особливо могутні надпри­родні можливості стародавніх професійних служителів культу (шаманів) з духами.

Шаман — це знахар, жрець і душеводитель; він лікує хвороби, керує суспільними жертвоприношеннями та проводжає души мертвих в інший світ. Все це є можливим завдяки тому, що він володіє техніками екстазу, тобто здатний залишати своє тіло за власною волею.

Найбільш типова особливість шаманізму — застосування методів екстатичного спілкування з надприродним світом і у зв’язку з цим виділення особливих осіб, яким приписується здатність такого спілкування.

Звичайний ритуал дії шамана — це так зване камлання — несамовитий танець зі співом, ударами в бубон, громом залізних підвісок і т.ін. Камлання розглядається як спосіб спілкування з духами, що досягається двома шляхами: або духи вселяються в тіло шамана (чи в його бубон), або, навпаки, душа шамана вирушає в подорож у царство духів. У дійсності зміст камлання полягає в гіпнозі свого оточення і в самогіпнозі, завдяки якому шаман не тільки змушує глядачів вірити у свої надприродні здібності, але, звичайно, вірить у них і сам, переживаючи під час камлання галюцинації. На думку цілого ряду спостерігачів, шаманське камлання дуже нагадує істеричний припадок, та й узагалі шамани, зазвичай, нервові, схильні до істерії люди. Ціль шаманських обрядів загалом полягає в лікуванні людей чи тварин, а також у боротьбі з різними іншими нещастями та ін.

Шаманізм характеризують:

1. Поява професійних служителів культу. Вперше в історії релігії виникла група людей, які засоби для існування значною мірою або повністю здобували за рахунок виконання релігійних обрядів. Хоча в особі шаманів заявило про себе духовенство, церкви ще не було. Шамани не мали власної організації, а діяли в рамках родоплемінних структур, підкоряючись ватажкам роду і племені.

2. Виокремлення головного об’єкта релігійного поклоніння – шаманських духів. За уявленнями давніх людей, ці духи служили шаманові, виконували його волю, допомагали пізнавати таємниці, билися зі злими духами.

3. Головна роль чоловіка в релігії. В уявленні тогочасної людини кількісно духів-жінок витіснили духи-чоловіки. Серед професійних служителів культу були й жінки, але з розпадом родового ладу їх ставало все менше.

4. Використання істеричних нападів як засобів виконання релігійних обрядів. У багатьох народів шамани входили в екстаз і доводили себе до нервових нападів, що призводили до психічних захворювань. Часто саме душевнохворі ставали шаманами через свою незвичайність і обмежену здатність до суспільне корисної праці.

5. Використання оманливих дій як засобів виконання релігійних обрядів. Релігія виникла без будь-якого обману. І лише на стадії шаманства до несвідомого одурманення додався свідомий обман, який став водночас і засобом від правлення релігійних обрядів, і однією з додаткових причин збереження релігійності. У народів Азії, Австралії та Америки, які й досі живуть в умовах, де зберігаються залишки первісного суспільства, шаманізм існує й дотепер.

Шаманський Всесвіт складається з трьох частин: Верхнього Світу (Неба), Середнього Світу (Землі), де живуть люди та Нижнього Світу (Підземелля). Всі три частини Всесвіту з'єднувала воєдино Світова Ось, яка символізувалася Світовим деревом, горою і стовпами. У Верхньому або Нижньому Світі шаман зустрічався з духами, домовлявся з ними про допомогу в різних справах, розпитував про те, що не міг знати ніхто (наприклад, про життя людини, що зникла).

Тобто дії шамана під час камлання були ні чим іншим, як розповіддю про його неймовірну подорож. Але сенс камлання — у гіпнозі оточуючих та в самогіпнозі, завдяки якому шаман не тільки примушує глядачів вірити в свої надприродні здібності, але й вірить у них сам, а під час камлання переживає галюцинації. На думку дослідників, шаманське камлання дуже нагадує істеричний припадок, та й самі шамани дуже нервові, істеричні люди. З переходом від первинності до цивілізації архаїчні форми релігії не зникли, а стали складовою частиною більш розвинутих релігій або народної культури. Як свідчить релігійна статистика, що на рубежі ХХ–ХХІ ст. різні форми первісних релігій сповідувало не менш 100 млн. людей: 80% від цього числа приходилося на Африку, 18% — на Азію та Латинську Америку, 2% — на Австралію та Океанію.

5. Прояв та місце первісних форм релігійності

в сучасних релігіях

Первісні форми релігії присутні і сьогодні і займають окреме у всіх сучасних релігіях. Розглянемо прояви всіх форм релігійності.

Тотемізм є елементом усіх сучасних релігій. Особливо відчутний його вплив в індуїзмі, де багатьох тварин, найчастіше – корову, вшановують як священних. Сліди тотемізму простежуються й у християнстві. Святий дух православні зображують у вигляді голуба, а Христа часто називають «агнцем» (ягням). В обряді ритуального з’їдання тотема втілене християнське таємне причащання, під час якого споживання віруючими хліба і вина символізує споживання тіла і крові Бога.

Фетишизм зберігся у сучасних релігіях у формі поклоніння священним предметам (хрести, ікони, мощі) та у вірі в талісмани й амулети. Талісман, на думку забобонних людей, приносить щастя, амулет оберігає від нещастя. Сучасними фетишами є, наприклад, іконки, ладанки, кулони, слоники, іграшки, «щасливі» квитки.

Елементи фетишизму збереглися в релігійному уявленні людей і по сьогодення. Досить оглянути навіть загальним поглядом історію релігій усіх народів, щоб переконатися в тім, що фетишистські уявлення становлять невід’ємну частину будь-якої релігії. Навряд чи є хоч одна з них, у якій фетишистські вірування не займали б більш-менш помітного місця. Фетишизм складає один з найбільш постійних елементів усякої релігії. Це — універсальне явище історії релігійних вірувань.

У сучасних релігіях анімістичний елемент посідає значне місце. Розвинута анімістична ідея безкінечного перевтілення душі в нові тілі – характерна для багатьох східних релігій (індуїзму, буддизму, ламаїзму). Уявлення про Бога, сатану, ангелів, безсмертні душі — все це за своєю суттю — усклад­нений анімізм. Самостійно анімізм живе у вірі в при­види і в спіритизмі (вірі у можливість спілкування з душею померлого за допомогою блюдечка, яке кру­титься).

Магія також присутня у сучасних релігіях. Магічні уявлення та дії відіграють важливу ролі у складних, високо розвинутих релігійних системах. Наприклад, у християнстві – віра у чудотворні ікони та мощі, зцілення від святих джерел, таїнства хрещення чи соборування, окроплення святою водою житла, худоби та ін.

Шаманізм також має свої прояви. Сьогодні шаманські культи відроджуються і поширюються не тільки серед малих народів Сибіру й далекого Сходу, а й Південній Кореї, Непалі, Малайзії, Тайланді, Сінгапурі. У всіх сучасних релігіях є залишки шаманізму. Це і професійна каста служителів культу, і уявлення про те, що священики перебувають в особливих стосунках із "світом духів", і те, що головні представники над­природного світу — чоловічої статі. До залишків ша­манізму належать також елементи екзальтації, які зустрічаються в ряді сучасних релігій.

Список використаної літературних джерел:

1.      Арістова А. В. Релігієзнавство: Курс лекцій.  – К.: НТУ, 2008.

2.      Леві-Строс К. Первісне мислення. – К.: Український центр духовної культури, 2000.

3.      Леві-Строс К. Структурна антропологія. – К.: Основи, 1997.

4.      Мифы народов мира: энциклопедия в 2-х томах. Под ред. С.А. Токарева, М., Большая Российская энциклопедия, 1998.

5.      Мюллер М. Введение  в науку о религии // Классики мирового религиоведения.— М., 1996.

6.      Тайлор Э.Б. Первобытная культура. – М.: Издательство политической литературы, 1989.

7.      Токарев С.А. Ранние формы религии. – М.: Издательство политической литературы, 1990.

8.      Фрэзер Дж.Дж. Золотая ветвь, 2-е изд. – М.: Издательство политической литературы, 1986.

9.      Черній А. М. Релігієзнавство: посібник. – К., 2003.

10. Элиаде М. Словарь религий, обрядов и верований. – М.: Рудомино, 1997.