Ислам

Третя відмітна риса - іслам вимагає вести такий спосіб життя, який би у своїй основі мав винятково принципи добра.

Ісламська мораль про сім'ю. Особливу увагу іслам приділяє сім'ї  як найважливішому елементу людського суспільства. Сім'я - джерело оновлення людей, основа людства. Від того, яка вона, залежить добробут, перспектива всієї цивілізації. Тому іслам наполягає на всебічному зміцненні й розвитку інституту сім'ї за правильними і здоровими принципами. Категорично забороняється статева розпуста, яка вважається злочином і передбачає суворе покарання. У суспільстві мають бути усунені всі фактори, які б так чи інакше сприяли аморальним стосункам чоловіка і жінки. Тому існує положення про покривало для жінки, заборонено зв'язки між чужими чоловіками й жінками, обмежено співи, танці, тобто все, що може спонукати до гріховних вчинків. Мета і принципова суть цих заборон - зміцнення сім'ї. У той же час іслам заохочує шлюб, вважає його добром, праведністю і актом поклоніння Творцю. Процедура шлюбу є максимально спрощеною (взаємна відкрита згода суб'єктів у присутності двох свідків). Водночас осуджуються і чоловіки, і жінки, які відрікаються від нього. Заборонено шлюб лише між дуже близькими родичами. Чоловіки можуть одружуватися, коли вони того забажають і з якою завгодно жінкою.

Іслам зробив чоловіка наставником жінки, яка має йому підкорятися і служити. Діти повинні підкорятися батькам і доглядати за ними. Не заохочується безлад в домі, відсутність у сім'ї справжнього господаря і безповідальність. Якщо відомо, що ладу в родині можна досягти лише за наявності наставника і наглядача за всіма сімейними справами, то господар сім'ї, як учить іслам, найбільше підходить на цю важливу роль. Чоловік повинен використовувати свій вплив для того, щоб у сім'ї панували добробут та щастя. Якщо ж у родині нормальних стосунків немає, іслам надає можливість вибору: або чоловік дає згоду на розлучення, або жінка викупляє себе у свого чоловіка.

Душа і тіло.

У віровченні цієї релігії багато уваги приділяється співвідношенню матеріального і духовного, душі і тіла. Аллах зробив душу людини своїм заступником на землі, надавши їй цілий комплекс прав і обов'язків. А щоб душа успішно виконувала свої функції, він нагородив її тілом, неповторним у своїй гармонії й досконалості. Відтак тіло є не в'язницею для духу, а робочим інструментом. Якщо духу притаманний потяг до розвитку, то він може досягти піднесеності, виявляючи свої початкові задатки і нахили за допомогою власного фізичного тіла.

Тіло не є місцем страждань  і мук духу, що з якихось причин там забарився. Аллах вселив людський дух у тіло, послуговуючись яким дух виступає на арену боротьби і  праці для виконання свого  обов'язку. Саме для активної діяльності духу у світі існують різні суспільні сфери: економічна, соціальна, політична - щоб задовольнити різні людські потреби. Оскільки, як тлумачать ідеологи ісламу, духовне піднесення і моральна досконалість у цьому світі здійсненні, людина не повинна сходити з арени боротьби і праці, уникаючи активної діяльності. Навпаки, вона мусить виявити весь свій творчий потенціал відповідно до свого природного обдарування впертою, невтомною працею. Світ, що оточує людину, має бути для неї ареною випробування. При цьому кожна життєва ситуація є своєрідним питанням, за допомогою якого раби Аллаха всебічно екзаменуються. Досягти успіху і прогресу людина може тільки тоді, коли з великою повагою ставитиметься до цього іспиту і старанно готуватиметься до нього. Тому іслам категорично відкидає чернецтво, вважаючи, що шлях духовного росту людини повинен бути не за межами, а в гущі суспільного буття. Дух розвивається, розквітає, міцніє, підноситься, стає щасливим тільки за умови активної участі людини в суспільних справах. Індивід повинен також усіляко прагнути того, щоб Аллах повернувся до нього своїм обличчям, був прихильним.

Шлях до духовного зростання.

Іслам вказує людині шлях до її духовного зростання в коловороті матеріального життя.

Перший крок на цьому шляху - імам (істинна віра). Вона мусить бути міцною в серці людини і створити в її розумі переконання, що немає божества, крім Аллаха - всемогутнього і великого. Головна мета зусиль і діяльності - повернення до Аллаха і отримання його ласки. Закон життя - повеління і заборони Господа.

Другий крок - покірність. Це відмова людини від власної незалежності й особистої свободи, повна покора Аллаху.

Третім кроком до духовного  вдосконалення є таква (богобоязливість), яка виявляється у розумінні свого обов'язку і відчутті відповідальності перед Господом. Усе життя людина повинна чітко розрізняти дозволене і недозволене, істинне і хибне, добре і зле, справедливе і несправедливе, свідомо і вільно вибираючи те, що угодне Богу.

Вершиною вдосконалення  власних духовних основ має стати іхсан - щирість у всіх вчинках перед поглядом Аллаха. Це четвертий крок. Людина повинна любити лише те, що потрібно і до вподоби Аллаху, і ненавидіти те, що ненависне Аллаху. При цьому мало самому діяти доброчинно - треба всебічно сприяти тому, щоб добро і праведність на землі Аллаха примножувалися. Якщо комусь дано досягти висот на цьому шляху, то це означає його наближення до Бога. Іхсан -- це ідеал, до якого прагне кожна глибоко віруюча людина в ім'я власного духовного піднесення і розквіту в ісламі.

 

3. Поширення ісламу

Іслам, як християнство і  буддизм, належить до числа світових релігій.

Іслам сповідують країни Близького  та Середнього Сходу, Азії, Африки. За даними Всесвітньої ісламської ліги, в різних країнах світу налічується приблизно  до 1 млрд послідовників ісламу.

Мусульмани мешкають більше ніж у 120 країнах. У 35 країнах вони становлять 95-99 % населення, в 15 державах – впливова меншість, у 28 країнах іслам – державна релігія.

В “ісламському” світі  є заможні й бідні країни. Заможні  – країни-експортери нафти, де національний дохід на душу населення вищий, ніж  у багатьох розвинутих країнах. Це Саудівська Аравія, Лівія, Кувейт. Бідні – які  за класифікацією ООН віднесені  до розряду найбідніших країн, наприклад  Бангладеш. Багаті нафтовидобувні країни арабського світу (Іран, Пакистан) утворюють  центр “ісламського світу”. Тяжіє  до центру “ісламського світу” і Єгипет. Його авторитет у багатьох випадках пояснюється тим, що тут знаходиться  ідеологічна цитадель ісламу – мусульманський університет Сель-Аль Азхар блискучий (мечеть та мусульманський університет у м. Каїрі). Мечеть збудована в 972 р., а в 996 р. створено медресе. У XI ст. – навчальний заклад університетського типу.

Основна маса віруючих мусульман  зосереджена у двох великих країнах сучасного світу.

Перший регіон охоплює  район Близького та Середнього Сходу, який включає в себе всі країни від Марокко та Мавританії по берегу Атлантичного океану до Еміратів у  зоні Перської затоки, Туреччина, Іран, Афганістан, Пакистан та деякі інші країни. Тут знаходиться країна ісламу – аравійські степи та напівпустелі, мешкають в цьому регіоні близько 60% мусульманського населення планети.

Другий регіон охоплює  частину Південно-Східної Азії –  Бангладеш, Малайзію, Індонезію, південну частину Філіппінського архіпелагу (о.Манденас). Тут мешкають близько третини мусульман. За межами цих регіонів більш менш значні групи мусульман трапляються в країнах Чорної Африки (Сенегал, Малі, Нігерія та ін.), на Балканах (Албанія та Югославія, Боснія та Герцеговина, частково Болгарія), у Китаї – серед національних меншин.

На території СНД іслам  поширений в Азербайджані, автономних республіках гірського Кавказу, Башкортостані, Татарстані, республіках  Середньої Азії та Казахстані, останнім часом – на території України в Автономній Республіці Крим.

Розподіл 900 млн мусульман між різними течіями ісламу в цілому приблизно такий:

• суніти – 800 млн;

• шиїти – 96 млн;

• хариджити – 3 млн.

Найбільше мусульман мешкає в таких країнах:

• Індонезія 160 млн;

• Пакистан – 97 млн;

• Бангладеш – 88 млн;

• Індія – 88 млн;

• Нігерія – 47 млн;

• Туреччина – 45 млн;

• Єгипет 43 млн;

• Іран – 39 млн;

• кол. СРСР – 32 млн;

• Марокко – 24 млн;

• Афганістан – 23 млн;

• Алжир – 23 мли.

У цих країнах налічується 707 млн мусульман земної кулі, тобто 80% від загальної кількості.

У 19 країнах з арабською  мовою мешкає 180 млн чоловік, з яких 90% мусульман.

Три країни є переважно  шиїтськими: Іран (93%), Бахрейн (66%) та Ірак (бл. 60%).

Шиїти мешкають в Ірані (26 млн), Індії (22 млн), Пакистані (16 млн), Іраку (7,5 млн), Афганістані (6 млн).

Хариджити мешкають у Султанаті Оман.

 

ВИСНОВОК

Іслам, розвиваючись спочатку на Аравійському півострові в середовищі розрізненних арабських племен зумів об`єднати їх і дав могутній поштовх до розвитку арабської цивілізації. Після прийняття іслама араби захопили великі території, де головною релігією став іслам. В інші країни він прийшов мирним шляхом і завоював серця багатьох людей. Арабська культура інтегрувала багато народів: арабів, персів, єгиптян тощо. Головною відмінністю іслама від інших релігій є те, що в ньому повністю злилась духовна та світська влада і не існує згуртованої релігійної організації, як в християнстві або буддизмі. Ставши составною частиною життя людини, він направляв її дії, не давав опуститися. Але ніяка релігія не може існувати такою ж, якою вона була створена. Почав трансформуватися і іслам. Почали з`являтися нові пророки, які говорили, що вони – це Мухаммед, що прийшов знову. В деяких регіонах такі пророки отримували підтримку (бабісти, бехаїсти). Ці рухи допомогли зрозуміти необхідність модернізації іслама. Багато мислителів призивали до об`єднання всіх ісламських держав і зберіганню закритості від країн Європи, інші закликали до співпраці із європейськими країнами.

 За останні десятиліття  іслам дуже змінився: став освіченішим,  цивілізованішим. Але як і раніше великий вплив мають духовні наставники, іслам продовжує намагатися впливати на поступальний рух суспільства. Отже, із всіх релігійних систем сучасного світу, іслам залишається однією із найбільш впливових сил. Сила іслама не в кількості його адептів (число християн та буддистів в світі можно цілком зіставити із кількістю мусульман), але перед усім в тій ідейно-інституціональній структурній злитності вселенської мусульманської общини (умми), основи якої біли закладені ще Мухаммедом. Для іслама в найбільшій мірі характера інтегруюча функція релігії, яка тут постає в найбільш дієвій формі. Іслам сьогодні – в умовах мінливої політичної картини світу з іноді ведучою роллю ісламських країн в веденні політики і тактики всіх розвиваючихся країн, має об`єктивні умови не тільки для збереження в якості однієї  з провідних релігійних систем світу, але й для деякого посилення свого значення в якості ідейного знамені рухів в значній частині земної кулі.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

[1] Черній А. Іслам //Релігієзнавство: Посібник.- К., 2003.- С.171-193.

[2] Докаш Віталій Іванович, Лешан Володимир Юхимович. Загальне релігієзнавство: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.. - Чернівці : Книги - ХХІ, 2005. - 376с.

[3] Лар’яновський І. С., Конспект лекцій – Одеса, 2006 р. – 56 с.

[4] Лубський В.І., Лубська М.В. Історія релігій: Підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 696 с.

[5] Релігієзнавство: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / В. Х. Арутюнов, В. М. Мішин, Н. Ю. Бортникова та ін. - К.: КНЕУ. - 2001. - 201 с.