Внешняя политика Индонезии

Підводячи підсумок, можна відзначити, що Індонезія бере активну участь у вирішенні глобальних проблем сучасності, врегулювання конфліктів, виступає за формування справедливого та безпечного світового порядку. При цьому Індонезія проводить самостійну, незалежну, гнучку зовнішню політику.

 

 

 

 

 

 

3.Участь Індонезії в інтеграційних об’єднаннях й міжнародних організаціях

При президенстві С.Б. Юдойоно Індонезія не тільки збільшила свою роль безпосередньо в регіоні Південно-Східної Азії, але, в той же час, підвищила рівень своїх власних інтересів у інших регіонах. Країна представила концепцію зовнішньої політики «тисяча друзів і жодного ворога» [14], спрямовану на реалізацію своїх національних інтересів. Будучи лідером АСЕАН, Джакарта приділяє серйозну увагу розвитку тісної співпраці в рамках цього об'єднання, головною метою якого залишається створення Співтовариства АСЕАН до 2015 р. [15]

В останні роки ми бачимо відродження інтересу до ідеї Східно-Азіатської спільноти з широким залученням країн регіону. Для Індонезії не може бути ВАС без АСЕАН як основної складової. Таким чином, АСЕАН, різні «АСЕАН +», АРФ, а також ВАС являє собою багатосторонній шлях до Східно-Азіатської спільноти з центральним ядром в особі АСЕАН. Саме інтерес до ВАС стане основою в 2011 році.

Варто звернути увагу на той факт, що 30 жовтня 2010 р. у в'єтнамській столиці Ханой завершився 17-й  саміт АСЕАН. В ході зустрічі керівників 10 країн-учасників Асоціації на тему: «Від надії до дій: крок до Співтовариства АСЕАН» були прийняті програми дій, спрямовані на досягнення мети будівництва Співтовариства АСЕАН до 2015 року. Проте нерівномірність у розвитку членів Асоціації залишається серйозною загрозою процесу інтеграції.

На саміті Індонезія запропонувала, щоб в 2011 р. АСЕАН стала більш помітною на міжнародній арені, займаючись глобальними питаннями, такими як зміна клімату, проблеми безпеки. Був зроблений ретро перспективний погляд на прогрес, досягнутий в процесі інтеграції Асоціації, та визначено напрямки роботи по створенню економічного співтовариства, співтовариства безпеки і соціально-культурного співтовариства. Учасники саміту взяли комплексний план взаємних зв'язків і взаємних обмінів АСЕАН та інші документи, реалізація яких стане гарантом будівництва Співтовариства АСЕАН в зазначений термін - до 2015 року. Комплексний план включає в себе більше 700 проектів і планів. Асоціація розраховує, що її члени та країни-партнери по діалогу візьмуть активну участь в цих проектах і планах шляхом різноманітного інвестування і практично просунуть взаємні зв'язки та взаємні обміни всередині АСЕАН і між асоціацією і її країнами-партнерами по діалогу. Керівники організації також вирішили створити комісію з координації взаємних зв'язків і взаємних обмінів АСЕАН з метою координації і контролю за процесом втілення в життя цього документа. Крім того, лідери заявили про намір проводити активну співпрацю і створити фонд об'єктів інфраструктури АСЕАН [16].

Як зазначив президент Індонезії, економіка, торгівля і фінанси - пріоритетні напрямки зовнішньої співпраці. Така активізація Індонезії в рамках АСЕАН пов’язана з тим, що в 2011 р. країна стала головою АСЕАН. Відбудуться дві зустрічі на вищому рівні в жовтні і в квітні в Джакарті і на о. Балі відповідно. Саме тому вже почалася активна робота кабінету міністрів з Секретаріатом АСЕАН, щоб забезпечити успіх керівництва країни в Асоціації. Мета С.Б.Юдойоно - вивести АСЕАН на новий рівень. Як зазначає президент: «Зустрічі на вищому рівні і на рівні міністрів повинні бути не тільки значними, а й успішними і давати конкретні результати». ВАС буде розширений, цього року туди увійдуть Росія і США. Президент планує особливе місце відвести обговоренню економічних, політичних та проблем безпеки.

Сусіло Бамбанг Юдойоно в квітні цього року заявив, що країною взято курс на диверсифікацію двосторонніх зв'язків з основними зовнішніми партнерами, насамперед з метою залучення в країну більшої кількості інвестицій. Тут варто відзначити створення зони вільної торгівлі Китай-АСЕАН [17] в 2010 р., яка є безпосередньою можливістю залучення інвестицій в Індонезію.

У зв'язку зі створенням зони вільної торгівлі, індонезійський уряд розробив стратегічні контрзаходи, включаючи сприяння підвищенню промислової конкурентоспроможності країни та проведення урядової політики сприяння ​​розвитку промисловості в країні. Президент підкреслив, що поряд з підвищенням конкурентоспроможності необхідно приділити серйозну увагу якості продукції та встановити стандарти для імпортованих товарів.

В рамках ОВК Індонезія  особливу увагу приділяє проблемам ісламофобії, неправомірним утотожненням громадської думки Заходу ісламу з тероризмом. Для вирішення цієї проблеми, на думку індонезійського президента, потрібно удосконалювати управління країнами, що входять до ОВК, і «ліквідувати дефіцит демократії» [18]. Такий шлях до зняття напруженості і вирішення конфліктів. Діяльність ОВК повністю підтримується генеральним секретарем ООН Пан Гі Муном. Він, зокрема, заявив на саміті ОІК у березні 2008 року в Сенегалі, що ОВК та ООН повинні «йти рука об руку» на шляху заперечення утотожнення ісламу і тероризму [19]. С.Б. Юдойоно закликає країни ОІК підвищити свою роль у забезпеченні миру і безпеки, а також у викоріненні бідності.

Крім вищеназваних організацій, Індонезія входить в ОПЕК і  приділяє велику увагу енергетичній дипломатії, активно бере участь в роботі АТЕС. Членство в спеціалізованих організаціях дозволяє Індонезії проводити збалансовану і різновекторну зовнішню політику, підвищувати свій статус на міжнародній арені, вирішувати задачі економічного розвитку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

              3.1 Двохсторонні зв'язки у зовнішній політиці Індонезії

Звичайно ж, глобальні  і регіональні дипломатичні зусилля повинні підкріплюватися твердою двохсторонньою дипломатією. Індонезія зміцнює стратегічне партнерство з Австралією, Південною Африкою, Бразилією, Китаєм, Японією, Південною Кореєю, Пакистаном, Росією та США.

2009 рік ознаменувався активізацією відносин між Індонезією і США. Виступаючи 29 вересня в Гарвардському університеті, С.Б. Юдойоно заявив, що «у нас спільна мета - глибше поглянути на відносини між Заходом і миром Ісламу і продовжити шлях.» [20] Президент висловив упевненість, що США з їх ресурсами можуть внести суттєвий вклад у створення нового світу.

Під час саміту АТЕС в Сінгапурі 15 листопада 2009 президенти двох країн заявили про намір підняти двосторонні відносини на новий рівень і висловили готовність підписати нову угоду про партнерство. Варто відзначити, що США потребують Індонезії та її ринок, щоб протистояти зростаючому впливу Китаю [21].

Не менш важливими залишаються  і російсько-індонезійські відносини, які 3 лютого 2010 року відзначили своє 60-річчя [22]. Як зазначає Надзвичайний і Повноважний Посол Російської Федерації в Республіці Індонезії А.А. Іванов, «XXI століття - це нова ера в ставленні між двома країнами, які повинні грунтуватися на прагматичності і верховенстві національних інтересів. Співпраця в політичній, військовій, торговельній, инвестиційній, соціальній, культурній сферах має зміцнюватися, а взаємодія в рамках регіональних і міжнародних форумів - розширюватися »[23].

Співпраця між Росією і Індонезією видається цілком сприятливою. Цей висновок підтверджується підсумками шостого засідання Російсько-індонезійської спільної комісії з торговельно-економічного та технічного співробітництва 19-20 жовтня 2009 року в Джакарті. Комісія відзначила активізацію в таких сферах як енергетика, гірничий видобуток, високі технології, культура і туризм, співпраця по лінії торгово-промислової палати.

У листопаді 2009 року в Москві створена російсько-індонезійська ділова рада на чолі з директором, головою правління ГМК «Норільський нікель» В.І. Стржалковський, яка покликана сприяти зміцненню контактів бізнес-еліти двох сторін. Хороші перспективи має двостороннє військово-технічне співробітництво, яке спирається на давні традиції.

15 жовтня 2010 на запрошення Міністра закордонних справ Російської Федерації С.В. Лаврова з офіційним візитом прибув Міністр закордонних справ Республіки Індонезія М. Наталегава. Міністри обговорили питання подальшого зміцнення і диверсифікації російсько-індонезійського співробітництва. Була виражена готовність до розвитку політичного діалогу, розширення договірно-правової бази, активізації зв'язків і контактів з торгово-економічних, науково-технічних питань [24].

Обмін думками з міжнародної проблематики підтвердив близькість бачення Росією та Індонезією проблем сучасного розвитку та шляхів їх вирішення. Міністри погодилися з необхідністю продовження тісної взаємодії в організаціях системи ООН та інших міжнародних форумах. В ході міністерської наради АТЕС, яка відбулася 11 листопада 2010 р. в Йокогамі, заступник Міністра іноземних справ Російської Федерації А.Н. Бородавкін зустрівся з генеральним директором МЗС Індонезії у справах Азіатсько-Тихоокеанського регіону та Африки Т.М. Хамза Тайебом. В результаті цієї зустрічі сторони підтвердили готовність тісно координувати зусилля в контексті підготовки до головування Росії та Індонезії в цьому Форумі в 2012 і 2013 рр.. А також продовжувати взаємодію в рамках східноазіатських самітів, в роботу яких Росію включиться з 2011 р. [25]

Сторони висловилися за зміцнення  ролі «Групи двадцяти» як ключового інструменту реформи глобальної фінансово-економічної архітектури на новій основі з метою уникнення кризових потрясінь. Особливу увагу було приділено процесам, що проходять в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Буде продовжена взаємодія в рамках саміту «Азія-Європа». Індонезії повністю підтримала активне включення Росії в ВАС.

Роблячи прогноз, можна припустити, що в якості пріоритетного завдання Індонезія бачить вдосконалення договірно-правової бази співробітництва між двома країнами. У цій сфері вже зроблено чимало, але належить прискорити роботу над реалізацією міжурядових та міжвідомчих документів, що знаходяться на стадії узгодження.

Згідно з лозунгом «тисяча друзів і жодного ворога», зовнішня політика Індонезії найближчим часом буде активно намагатися піднімати на вищий рівень відносини з країнами у всіх куточках земної кулі - в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, Африці, Європі і в Південній Америці. Це буде робитися і засобами економічної дипломатії.

 

 

                   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                    Висновок

Зовнішня політика Індонезії  враховує тенденцію стирання кордонів між міжнародними і внутрішніми проблемами країн і народів. Одним з таких питань є захист громадян Індонезії за кордоном, головним чином, індонезійських робітників за кордоном. Зовнішня політика Індонезії буде спрямована на те, щоб ввести правові рамки на місцях.

Демократизація індонезійської зовнішньої політики має ключове значення. Індонезія повинна бути відкрита до співпраці із зацікавленими в цьому сторонами, так як ефективна зовнішня політика вимагає відповідальності та участі зацікавлених сторін. Індонезії вдається використовувати двохсторонні зв'язки для підвищення свого статусу на міжнародній арені, залучення інвестицій і побудуванні сприятливих умов економічного розвитку, при цьому зберігаючи свободу маневру і незалежність зовнішньої політики.

Підводячи підсумок вищесказаного, варто звернути увагу на те, що Індонезія зараз перетворилася на найбільшу ісламську демократію. Територія, населення, рівень економічного та політичного розвитку роблять Індонезію однією з ключових країн регіону. Демократизація Індонезії змінила її зовнішню політику, вона стала конструктивною, багатосторонньою і активною. Індонезія робить вагомий внесок у зміцнення міжнародного миру, стабільності і розвитку.

Позитивний досвід реформ в Індонезії та її активна і  позитивна роль у міжнародній  сфері демонструє, що демократія добре приживається в ісламському суспільстві, що дає надію на подолання радикалізації ісламу в світовому масштабі шляхом демократичного розвитку в мусульманських країнах.

При цьому зовнішня політика залишається прагматічною, спирається на національні інтереси країни, які грунтуються на її географичному положенні, природних умовах, а також рівні економічного розвитку. Індонезії вдалося зміцнити вплив на міжнародній арені, підвищити статус в регіоні Південно-Східної Азії і в ісламському світі завдяки активному залученню до вирішення глобальних проблем, участі в роботі таких міжнародних організацій, як ООН, Група 20, АТЕС, АСЕАН, ОВК, а також конструктивному розвитку двохсторонніх зв'язків з провідними центрами сили. Таким чином, при президенстві С.Б. Юдойоно зовнішньополітична лінія дозволила ефективно вирішувати поставлені перед країною завдання і конструктивно використовувати наявні ресурси.

 

                   

                     

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                            Джерела та примітки:

[1] В 1948 г. вице-президентом  Индонезии Мухаммад Хата была  провозглашена «активная и независимая»  внешняя политика. «Независимая»  означает, что Индонезия самостоятельно  решает и определяет собственную  позицию по отношению к мировым  проблемам без внешних давлений  и влияний. Слово «активный»  означает, что Индонезия посвящает  себя участию в конструктивных усилиях, которые помогают строить и поддерживать мирные отношения.

[2] Ефимова Л.М. Внешнеполитический  процесс в Индонезии // Внешнеполитический  процесс в странах Востока: науч. изд. / Под ред. Д.В. Стрельцова. – М.:Аспект-Пресс, 2011. – С. 179.

[3] Сусило Бамбанг Юдойоно  – шестой Президент Индонезии. 20 сентября 2004 г. на президентских  выборах Юдойоно был избран  главой государства, получив свыше  60 % голосов избирателей. 8 июля 2009 г.  был переизбран на второй срок.