Внешняя политика Индонезии

                      Міністерство освіти й культури України

                 

                         ПВНЗ «ІСМВ»Харківський колегіум»

 

 

 

 

 

 

 

                                Реферат

                                на тему:

 

«Основні напрямки зовнішньої політики Індонезії»

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                       

 

 

 

 

                                                                                          Підготував:

 

                                                                                          Голуб Тимур Романович,

                                                                                          студент 4-го курсу

                                                                                          група МВ-08-1т

                                                                                          спеціальність «МВ»

                                                                                          факультет «МВ»

 

 

 

 

 

 

                                             Харків 2012

                                                    План

 

Вступ…………………….……………………………………………………3

 

1. Основні напрямки зовнішньої політики Індонезії при Юдойоно……..4

 

2.Роль Індонезії у вирішенні глобальних проблем й урегулюванні конфліктів…..……………………..………………………………………….6

 

3.Участь Індонезії в інтеграційних об’єднаннях й міжнародних організаціях………………………..…………………………………………………….9

 

3.1 Двохсторонні зв’язки у зовнішній політиці Індонезії ….…………..12

 

Висновок…………………………………………………………………….15

 

Джерела та примітки..……………………………………………………...17

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                  Вступ

Територія, населення (четверте місце в світі), рівень економічного та політичного розвитку роблять  Індонезію однією з ключових країн  Південно-Східної Азії. Зовнішньополітична лінія президента країни С.Б.Юдойоно  дозволила Джакарті зміцнити вплив  на міжнародній арені, підвищити  статус в регіоні і в ісламському  світі завдяки активній дипломатії та конструктивному зміцненню двосторонніх зв'язків з провідними центрами сили.

Перше десятиліття XXI століття стало визначним для Індонезії. Протягом цього часу ми стали свідками перетворення Індонезії в третю найбільшу демократію в світі. В результаті чого чверть мільярда людей в даний час користуються поряд з економічними і соціальними, громадянськими і політичними правами. І на доказ вищесказаному ми бачимо, що іслам і демократія можуть йти рука об руку. Республіка Індонезія розташована в Південно-Східній Азії, до її складу входять 17 500 великих і малих островів Малаккської архіпелагу. Країна має значні природні (енергетичні, мінеральні, біологічні та інші) ресурси. За кількістю населення Індонезія посідає четверте місце в світі і є найбільшою країною мусульманського світу, тому що 87% населення сповідують іслам. Багата ресурсна база, значна чисельність населення - очевидні зовнішньополітичні переваги країни.

За національним складом Індонезія є поліетнічною державою. Строкатий національний та етнічний склад, широка протяжність кордону стають джерелами проблем. Забезпечення територіальної цілісності - одне з основних завдань зовнішньої і внутрішньої політики Індонезії. У 2002 р. незалежність отримала колишня індонезійська провінція Східний Тимор. Сильні сепаратистські тенденції в провінціях Аче і Західна Папуа, де діють радіальні партизанські групи, що використовують терористичні методи боротьби.

 

 

 

 

1.Основні напрямки зовнішньої політики Індонезії при С.Б.Юдойоно

Індонезія традиційно проводить «активну і незалежну» [1] зовнішню політику, орієнтовану на відстоювання національних інтересів, участь у вирішенні найбільш актуальних міжнародних проблем, сприяння миру, стабільності і безпеки в глобальному і регіональному вимірах. Професор МДІМВ Л.Н. Єфімова вважає, що вищеперелічені об'єктивні чинники визначають основні завдання зовнішньої політики Індонезії:

• захист незалежності держави, що має дуже протяжні кордони, її територіальної цілісності в умовах архіпелажного положення;

• забезпечення економічного і соціального процвітання всіх районів, між якими є серйозні природні і соціально-політичні відмінності, а також благополуччя і процвітання країни в цілому [2].

На зовнішню політику Індонезії значний вплив робить внутрішньополітична ситуація, важливим фактором є особистість лідера країни, обраний ним зовнішньополітичний курс. Прихід до влади С.Б. Юдойоно [3] у 2004 році позначив кінець перехідного періоду в Індонезії, почавшогося в травні 1998 р. [4] Демократизація внутрішньої політики Індонезії вплинула і на зовнішньополітичний курс країни. Виступаючи 19 серпня 2005 р. з нагоди 60-річчя МЗС Індонезії, президент С.Б.Юдойоно висловив кілька важливих положень концептуального характеру. Він заявив, що у Індонезії є три альтернативи в сучасному світі, що змінюється: стати об'єктом змін, слідувати за змінами або очолити цей процес. Індонезія повинна не просто слідувати за змінами, а й у певних випадках займати провідне становище на міжнародній арені. На його думку, зовнішня політика повинна грунтуватися на чотирьох головних принципах: конструктивність підходів, самобутність в сучасному вигляді, націоналізм і відмова від військових союзів з іншими країнами. Індонезія повинна грати активнішу роль в регіональних і міжнародних форумах, таких, як АСЕАН, ОВК та ООН [5].

Індонезія активізувала свою роль на регіональній і міжнародній арені. На перше місце вийшла діяльність в рамках АСЕАН, а також співробітництво в регіоні Східна Азія. Сам по собі акцент на прагнення вивести Індонезію на авансцену світової політики був підтверджений зустріччю у верхах у квітні 2005 року, присвяченої 50-річчю конференції в Бандунзі. На Азійсько-африканському саміті президент заявив, що «наша нація і наша держава вийшли на загальносвітовий рівень, і ми починаємо грати більш активну роль у встановленні загального миру, як це передписує преамбула Конституції 1945 .. »[6].

Підводячи підсумок першого терміну президентства С.Б. Юдойоно, можна сказати, що досить сприятлива внутрішньополітична ситуація вплинула на те, що Індонезія стала робити акцент на зовнішньополітичний курс, зміцнювати свою позицію не тільки в Південно-Східній Азії, але і в світі в цілому, стала активно виступати в міжнародних організаціях.

Початок другого терміну  президентства С.Б. Юдойоно [7] затьмарили події 2009 р. Цей рік став трансформаційним етапом в міжнародних відносинах. Список випробувань, з якими зіткнулося світове співтовариство, дійсно гнітючий: фінансова, економічна, енергетична та продовольча криза, загроза пандемії, проблеми зміни клімату. Це лише кілька прикладів. Вирішення цих проблем може бути знайдено шляхом міжнародного співробітництва. Саме багатосторонній підхід до вирішення міжнародних проблем залишається незамінним.

Можна припустити, що зовнішньополітичний курс Індонезії при С.Б. Юдойоно не зазнає істотних змін. В основі зовнішньої політики, що проводиться чинним президентом, полягаютиь принципи незалежності, опори на міжнародне право, багатосторонність підходу до вирішення глобальних проблем, гнучкості та прагматичності. Основні зусилля Джакарти спрямовані на створення сприятливих умов для підтримки високих темпів економічного розвитку, сприяння побудові багатополярного світу, тверде відстоювання національних інтересів, формування позитивного іміджу Індонезії як помірної мусульманської країни, яка демонструє сумісність цінностей демократії та ісламу.

 

 

 

 

 

 

2. Роль Індонезії у вирішенні глобальних проблем й врегулюванні конфліктів

Індонезія продемонструвала високу активність у вирішенні глобальних проблем при С.Б. Юдойоно. Перш за все, вона брала участь в роботі РБ ООН в період 2006-2008 рр.. в якості непостійного члена, а також увійшла в «Групу двадцяти» найбільших економік світу в 1999 році.

На думку Індонезії, ООН повинна грати центральну роль у вирішенні глобальних проблем і викликів сучасності, з якими світ, ймовірно, зіткнеться в 2011 р. Щоб діяльність ООН стала більш ефективною, необхідна реформа її Ради Безпеки. Індонезія підкреслює пріоритет права в міжнародній політиці і необхідність формування багатополярного світу.

Індонезія, швидше за все, і надалі буде перебувати на передньому плані в справі зміцнення її ролі в ООН у вирішенні глобальних проблем, беручи участь в різних напрямках діяльності організації, при цьому підкреслюючи необхідність її реформування. У 2010 році ці питання актуалізувалися, так як 20 - 22 вересня пройшов Саміт ООН в Нью-Йорку, присвячений «Цілям розвитку тисячоліття» [8], які були узгоджені з усіма членами ООН, включаючи Індонезію. Індонезія взяла активну участь в рамковій Конференції з ДНЯЗ у Нью-Йорку з 3 по 28 травня 2010 р. в якості координатора Руху неприєднання з питань роззброєння. Індонезія є також членом Групи 77.

В останні роки особливий  акцент був зроблений на проблематику боротьби з глобальною зміною клімату. Індонезія активно включилася у вирішення цієї проблеми. У Копенгагені 15 грудня 2009 року пройшла конференція, присвячена даній тематиці. Досягнута в Копенгагені угода, для якої знадобилося два роки напружених переговорів і повномасштабна участь світових лідерів, є помітним проривом у ситуації, що зайшла в глухий кут, і роками не дозволяла зробити дії по боротьбі зі зміною клімату.

Вперше країни, в тому числі і Індонезія, погодилися обмежити підвищення глобальної температури  до 2 ° за Цельсієм. Вони запевнили, що вживуть заходів для фінансування, необхідних для запобігання збезлісення і виродження лісів, і підтримають зусилля з адаптації до змін клімату за рахунок виділення коштів в розмірі 30 мільярдів доларів США протягом найближчих трьох років [9]. Але, в кінцевому рахунку, Конференція не виправдала покладених на неї надій.

Індонезія бере участь і в подоланні наслідків світової фінансової кризи та формуванні нової, більш стійкою фінансово-економічної архітектури. У 2010 році країна стала відігравати активну роль в форумі G-20, будучи єдиною впливовою країною Південно-Східної Азії, що входить в форум.

Так як G-20 підтверджує статус форуму з економічних питань, Індонезія  ставить перед собою завдання зайняти свою нішу в Групі, що є  важливим для неї як для великої країни, що розвивається. Індонезія в рамках форуму G-20 наполягає на скороченні числа країн з дефіцитом бюджету і буде надавати підтримку кожній країні, якщо це буде необхідно для зниження рівня залежності від боргів. Міністр фінансів Агус Мартоварджо в інтерв'ю 24 червня 2010 заявив, що основною темою на найближчому форумі буде співпраця щодо сприяння економічному розвитку в кожній країні, а також обговорення поліпшення міжнародних фінансових інститутів, таких як Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк. Необхідно реформувати і переглядати фінансове регулювання, обговорювати створення інфраструктури, реформування правил для послаблення стану фінансового сектору, а також торгівлі та інвестицій [10].

Індонезія активно включилася в урегулювання основних міжнародних конфліктів. Так, наприклад, на Близькому Сході невирішений арабо-ізраїльський конфлікт. Індонезія буде підтримувати справу палестинського народу і мирного процесу, спрямованого на досягнення незалежності палестинської держави. Індонезія заохочує активізацію дипломатичних зусиль «квартету», куди входять представники США, Росії, ООН та ЄС.

Не варто забувати про труднощі, що залишилися в Афганістані та Іраку. Індонезія готова зробити свій внесок у встановлення порядку в цих країнах у відповідності зі своїми можливостями та принципами зовнішньої політики. На запрошення Міністра закордонних справ Литви Аудронюса Ажубаліса Індонезія прийняла участь в міжнародній конференції, яка пройшла 12 листопада 2010 р у Вільнюсі. В ході даного заходу обговорювались питання, пов'язані з поточними реформами, що проходять в ІРА, проблемою безпеки, завданням ефективного управління країною, захистом прав людини, питання прав жінок, у тому числі участі їх у політичному житті країни, а також співпраця країн в справі допомоги Аф ганістану [11]. Аудронюс Ажубаліс також закликав Індонезію взяти участь у відновленні провінції Гор в Афганістані, де працює група під керівництвом ЄС [12].

Незважаючи на підвищену увагу міжнародного співтовариства до передбачуваної ядерної загрози на Корейському півострові і в Ірані, 2010 рік примітний тим, що Індонезія зробила істотний внесок в зусилля по створенню світу, вільного від ядерної зброї. Індонезія виступала за скорочення ядерних озброєнь.

Що стосується ситуації на Корейському півострові, то Джакарта вважає, що без відновлення шестисторонніх переговорів напруженість може досягти небезпечного рівня. «Раніше чи пізніше, всі сторони повинні повернутися до діалогу, за стіл переговорів. І, на погляд Індонезії, краще раніше, ніж пізніше, у зв'язку з неминучим ризиком, що розвиток подій може вийти з-під контролю », - заявив Міністр закордонних справ Марті Наталегава [13]. Він також знову висловив жаль з приводу загибелі південнокорейського військового корабля 26 березня цього року, не поклавши провину за цей інцідент на якусь конкретну державу.

Важливим пріоритетом для Індонезії є боротьба з міжнародним тероризмом. У самій Індонезії діють ісламські терористичні організації. Індонезія активно приймає участь в міжнародних зусиллях по боротьбі з тероризмом в рамках ООН. Індонезія буде продовжувати використовувати двохсторонні, регіональні і глобальні зусилля з подолання цієї загрози. Зміцнення інституціональної потенціалу буде основним. Сюди входить обмін інформацією та розвідданими.