Світові товарні ринки

У структурі експорту України  найбільшу частку складає сировина, матеріали, товари народного споживання – 78,7%, машини і устаткування – 10,3%, інші товари – 2,1%. Україна отримує  з різних країн світу промислове устаткування, медичне обладнання, різні прилади, хімічні товари, кава, цитрусові. Найтісніші економічні зв’язки існують з Угорщиною, Польщею, поставки донецького вугілля в Італію, Францію, Єгипет. Залізна руда вивозиться до Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини, Румунії, Болгарії. До Великобританії з України надходить прокат чорних металів, до Німеччини експортуються феросплави, чорні метали, віконне скло, олія. З Німеччини імпортуються різні машини, промислове устаткування, прокат чорних металів. Українські машинобудівельники виготовили для США унікальний трансформатор на 500 тис. кВт для Фінляндії – комплекс устаткування для атомної електростанції. Традиційні товари експорту країн, що розвиваються є: бавовна, арахіс, рис, оливкова олія, каучук, цитрусові, кава.

У 2003 р. експорт товарів та послуг збільшився на 18,8% і склав 18,1 млрд. дол., а імпорт відповідно – на 18,2% і 15,3 млрд. дол. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі зросло з 2,3 млрд. дол. у 1999 р. до 2,8 млрд. у 2003 р. Ця позитивна динаміка стала потужним фактором загального зростання української економіки.

Збільшенню експортних поставок сприяла зовнішньоекономічна кон'юнктура, особливо з Росії, у торгівлі з якою експорт українських товарів зріс на 46,7% і забезпечив 24,1% від усіх експортних поставок. Позитивною е динаміка торговельних відносин з Азербайджаном, Казахстаном, Таджикистаном, Туркменістаном та Узбекистаном. Істотно збільшився експорт товарів у країни Євросоюзу, передусім Іспанію (37,9%), Італію (39,1%), Нідерланди (в 1,7 рази), Німеччину (32,4%), Фінляндію (в 32,4%), Францію (31,4%), Швецію (в 1,7 рази), а також у держави-кандидати на членство в цій організації Латвію (в 3,4 рази), Болгарію (29,9%), Польщу (38,7%), Румунію (в 2,2 рази), Чехію (33,5%). В 1,7 рази зріс експорт у США та Канаду.

Прискореними темпами  зростали експортні поставки продукції  тваринництва (33,6%) та харчової промисловості (30,9%).

Поліпшилася товарна структура  експорту за рахунок зростання поставок продукції фармацевтичної промисловості (37%), пластмас та виробів з них (1,6 рази), машин та устаткування (47,5%), електричних машин (49,5%), засобів наземного транспорту (48,5%).

За 2003 р. з країн СНД та Балтії було ввезено 59,2% від загального обсягу імпорту в Україну, з інших країн - 40,8% (у 2002 р. – відповідно 58,6% і 41,4%). Найбільше імпорту надходить з Російської Федерації – 41,7% від загального обсягу імпорту, Німеччини – 8,1%, Туркменістану – 6,8%, Білорусі – 4,3%, Казахстану – 3%, США – 2,6%, Італії – 2,5%, Польщі – 2,2%.

43% від вартості імпорту  припадає на мінеральне паливо, нафту та продукти її переробки (у т.ч. 23,8% - природний газ). В Україну надійшло 6,6 млн. т кам'яного вугілля, 5,8 млн. т нафти сирої (у т.ч. з Російської Федерації - 3,9 млн., Казахстану - 1,9 млн. т), 59,2 млрд. м3 природного газу (у т.ч. з Російської Федерації - 39,3 млрд., Туркменістану - 17,8 млрд., Узбекистану - 2,1 млрд. м3).

Поставки машин, устаткування та механізмів складали 13,9%. Це на 25,9% більше, ніж у 2002 р.

Україна з Кременчуцького заводу поставляє вантажні автомобілі до Індії, Пакистану, Сірії. У 2003 р. на території  України діяло понад 2,5 тис. спільних підприємств. За участю фірм США створено 120 СП, Німеччини – 40, Австрії – 22. Україна має приділяти велику увагу міжнародному туризму (приймає лише 250 тис. іноземних туристів). Резервом для надходження валюти до України є плата за транзитні залізничні, автомобільні, повітряні перевезення, транспортування нафти і газу (щороку 6 млрд. дол.)

Повномасштабна інтеграція України в європейський економічний  та соціальний простір можлива лише за умови виведення національної економіки на траєкторію стійкого зростання через кардинальні структурні зміни та поглиблення курсу ринкових реформ, а також проведення активної і послідовної соціальної політики.

Реалізація цих завдань  ускладнюється значним розривом у рівнях економічного та соціального розвитку України та держав - членів ЄС і навіть кандидатів на членство в ЄС з "першої хвилі розширення", а також істотними структурними невідповідностями і деформаціями української економіки. У цьому контексті привертає увагу таке:

• за даними статистичної бази Світового банку, рівень валового внутрішнього продукту на душу населення в Україні складає (при обрахуванні ВВП за паритетом купівельної спроможності валют) лише 15,4 % від середнього рівня ЄС, а порівняно з країнами-претендентами "першої хвилі" - 34,8 %;

• за індексом людського  розвитку, який складається в рамках Програми розвитку ООН, Україна посідає 78 місце у світі з показником 0,744, тоді як країна з найнижчим його рівнем в ЄС - Португалія (з показником 0,864) - 28-е, а 12 з 15 країн входять до першої двадцятки, маючи показники індексу в діапазоні 0,903-0,928;

• занадто велика залежність української економіки від експорту (його частка у ВВП за даними Держкомстату в 2002 р. складала 52%); показник експорту на душу населення складає лише 4,9 % від середнього рівня в ЄС і 18,1% порівняно з країнами-претендентами "першої хвилі";

• за майже 9-відсоткової  частки прямих іноземних інвестицій (ПІІ) у валовому утворенні постійного капіталу в Україні (що виглядає цілком пристойним показником на фоні відповідного індикатора по ЄС - 15,3 %) рівень продуктивності праці на душу населення в Україні не перевищує 2,3% від середнього показника в ЄС та 8 % - країн-претендентів "першої хвилі".

Україна має на сьогодні досить неоднозначні, суперечливі результати практично в усіх основних складових  входження в єдиний економічний  простір Євросоюзу – вільному русі товарів, послуг.

 

2.3. Перспективи розширення  участі України на світових  товарних ринках

Стратегічною метою економічного розвитку України є розвиток зовнішньої торгівлі, зокрема нарощування експорту продукції країни на світовому ринку. Для України цей фактор має особливе значення тому, що він сприятиме прискоренню ринкової трансформації економіки, входженню її до регіональних та світових товарних ринків і створенню валютних резервів, необхідних для модернізації та структурної перебудови виробництва. Проте розраховувати на успішну торгівлю можуть лише країни, які мають конкурентоспроможну економіку. Водночас сама торгівля не може зробити економіку конкурентоспроможною. Економічний успіх держави, тобто її конкурентоспроможність, безпосередньо визначається наявністю конкурентоспроможних галузей і виробництв.

За таких умов стає актуальною проблема посилення ролі держави  у процесі розширення зовнішньої торгівлі продукцією в контексті підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції на світових товарних ринках шляхом стимулювання інноваційного розвитку; розвитку інноваційної інфраструктури; використання науково-технічного потенціалу України тощо.

Питанням ефективної експортної політики України приділяли увагу  чимало вітчизняних учених, зокрема, В. Г. Андрійчук, А. С. Гальчинський, В. М. Геєць, А. П. Киреєв, В. Є. Новицький, А. І. Сухоруков, М. Г. Чумаченко та багато інших. Однак критичний аналіз публікацій з цієї тематики свідчить, що невирішеними на достатньому рівні, на наш погляд, залишаються проблеми, пов’язані з конкурентоспроможністю української продукції, немає комплексних рекомендацій відносно формування експортоорієнтованої політики.

Аналіз обсягів експорту продукції у 2007–2010 рр. свідчить про значні темпи розвитку процесів імпортозаміщення (табл. 1).

Обсяги та структура експортно-імпортних  операцій України у 2007–2010 рр.*

Показники	2007	2008	2009	2010	Всього
Імпорт, всього, млрд дол	35,5	43,2	60,9	81,7	221,3
Експорт, всього, млрд дол.	34,2	38,4	49,3	67,0	188,9
Сальдо, млрд дол.	–8,5	–7,7	–12,4	–22,0	–50,6
Коефіцієнт покриття імпорту  експортом	0,38	0,49	0,47	0,29	0,39

* Розраховано за даними  Державної митної служби України. 

Аналіз структури українського експорту продукції свідчить про неефективне використання науково-технологічного потенціалу. Протягом 2007–2010 рр. основу товарної структури українського експорту продукції становила продукція хімічної та машинобудівної промисловості.

Протягом 2007–2010 рр. визначилися позитивні зміни у товарній структурі експорту вітчизняної продукції: зросли обсяги експорту за усіма товарними групами. Найбільше зросли обсяги експорту продукції машинобудівного комплексу. Це частково покрило негативне сальдо торговельного балансу. Однак, не зважаючи на зазначені позитивні зрушення, частка України на світовому ринку залишається незначною і складає 0,1 %.При цьому потенціал вітчизняного експорту більший і оцінюється близько 10–15 млрд дол. США або 0,3–0,5 % до світового експорту. Але для його реалізації необхідно, насамперед, докласти значних зусиль у активізації інноваційної моделі розвитку національної економіки.

Низький рівень конкурентоспроможності вітчизняної промислової продукції, передусім машинотехнічних виробів, є однією з причин, що гальмує український експорт. Проте рівень конкурентоспроможності є також визначальним фактором, котрий впливає і на експорт продукції України.

Рівень конкурентоспроможності продукції за якісними характеристиками повною мірою залежить від рівня інноваційного розвитку промислових підприємств України, який не можна визнати задовільним.

Основними причинами цього  є низький рівень інноваційної активності промислових підприємств України  та низький рівень бюджетних витрат на фінансування робіт.

Незважаючи на певні позитивні  зрушення у розвитку інноваційної діяльності промислових підприємств (кількість  підприємств, що займалися інноваційною діяльністю збільшилася у 2007 р. з 1193 до 1472 – у 2009 р., тобто зросла на 23,4 %), рівень інноваційної активності промислових підприємств України залишається надзвичайно низьким. 1472 підприємства – це всього 14,2 % від загальної кількості українських промислових підприємств. На стан інноваційної діяльності промислових підприємств негативно вплинуло зменшення у 2009 р. порівняно з 2007 р. обсягів фінансування за рахунок інших джерел, зокрема, за рахунок місцевого бюджету – на 15,1 %, обсяги фінансування становили 22,5 млн грн, позабюджетних фондів – на 26,5 % (18,3 млн грн), коштів іноземних замовників – 22,2 % (978,7 млн грн), коштів інших джерел – на 47,9 % (63,1 млн грн). Позитивним слід вважати зростання обсягів фінансування наукових та науково-технічних робіт за власні кошти, фінансування зросло на 53,9 % (1725,7 млн грн).

Зважаючи на недостатнє фінансування інноваційної діяльності з державного бюджету та інших джерел, недостатньо  високий рівень інноваційної активності вітчизняних промислових підприємств, низький рівень конкурентоспроможності української високотехнологічної  продукції на світових товарних ринках, неефективне використання вітчизняного науково-технічного потенціалу, доцільно скористатися досвідом провідних країн  світу, який переконливо свідчить, що розвиток інноваційної інфраструктури сприятиме підвищенню конкурентоспроможності держави на світовому ринку.

Одним із засобів підвищення конкурентоспроможності продукції та нарощування обсягів її експорту є підвищення конкурентоспроможності продукції галузей, у яких зосереджений науково-технічний потенціал за рахунок використання наявних конкурентних переваг шляхом активізації науковотехнічного співробітництва України з провідними країнами світу, в галузях, у яких здійснюється виробництво високотехнологічної продукції, зокрема, у галузі машинобудування.

Перспективним напрямом збільшення експорту є підтримка та розвиток науково-технічного співробітництва  Україна у галузі авіабудування, де країна має унікальні технології, зокрема авіаційного двигунобудування – для літаків і вертольотів. Літак АН-148 не має аналогів у світі  і, за оцінками експертів, літака з аналогічними характеристиками протягом принаймні 10 років у світі не буде. В Україні створено об’єднану літакобудівну корпорацію повного циклу, продукція якої відповідатиме стандартам ISO 900 і матиме право виходу на міжнародні ринки.

Однак у цій сфері кооперація України зі світовими лідерами авіабудування  практично відсутня, за винятком ефективної співпраці з Росією щодо виробництва  спільних літаків: пасажирських Ан-140, Ан-148, Ан-124-100 «Руслан» та військово-транспорного – АН-70 та участі України у розробці китайського регіонального літака ARJ-21.

Свідченням визнання досягнень  України у космічній галузі та реальних перспектив поглиблення взаємовигідної співпраці України і США є  підписання 31.03.2008 р. Рамкової угоди  між Урядом України та Урядом США  про співробітництво у дослідженні  та використанні космічного простору в мирних цілях. Підписання такої  Угоди надасть можливість якісно реалізувати спільні заходи та ініціативи, що мають взаємний інтерес для  науковотехнічної й промислово-інвестиційної  діяльності обох країн.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

В сучасних умовах у міжнародній  торгівлі приймають участь всі суб’єкти світового господарства. В її основі лежить міжнародний поділ праці. Розвиток міжнародної спеціалізації виробництва та поглиблення вищеназваного розподілу праці (у виді загального, часткового та одиничного) породжує різноманітність форм і напрямків міжнародної торгівлі.