Світові товарні ринки

Вступ

Розділ 1.Теоретичні основи світового товарного ринку

Світові товарні ринки: сутність та основні характеристики

Структура світового товарного  ринку

Особливості формування світового  товарного ринку

Розділ 2. Сучасний стан світових товарних ринків та місце України  в них

2.1. Аналіз тенденцій розвитку  світових товарних ринків 

2.2. Передумови залучення  України до світових товарних  ринків

2.3. Перспективи розширення  участі України на світових  товарних ринків

Висновки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Перехід до ринкової економіки  спричинив докорінні зміни в  економічних відносинах між товаровиробниками і споживачами продукції, змінилися і функції держави. Її організаційну роль поступово беруть на себе вільні ринкові інститути, які сприяють створенню нових форм господарських зв’язків між підприємствами суміжних галузей. Однак важливо, щоб ринкові інституції розвивались не тільки на національному, а й на регіональному рівні, зв’язуючи в єдину систему регіональний, національний і світовий ринки. Лише за таких умов товаровиробник зможе повною мірою скористатися вигодами кон’юнктури ринків, правильно побудувати свою маркетингову стратегію: товарну і цінову політику, політику товаропросування.

Актуальність дослідження. В умовах інтеграції України у світовий економічний простір особливого значення набуває розширення участі у міжнародному поділі праці та пошук стійких ніш у світовій економіці.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження  являється дослідження світового ринку  та місце України на цьому ринку.

Дослідження поставленої мети здійснювалось через вирішення наступних задач:

розглянути теоретичні основи дослідження  світового товарного ринку

дослідити  місце Україні на світовому ринку

Об'єктом дослідження є процес зовнішньоекономічної діяльності на ринку.

Предметом дослідження є Україні як суб'єкт світового ринку.

Методи дослідження. Методологічною та теоретичною базою дослідження є діалектичний метод наукового пізнання, фундаментальні положення економічної теорії, досягнення світової науки у галузі міжнародних економічних відносин, праці вітчизняних і зарубіжних науковців стосовно формування та особливостей зовнішньоторговельної політики держави. Представники деяких сучасних шкіл і напрямів економічної думки підкреслюють значущість ідей міждержавного регулювання торговельно-економічних та інших відносин за допомогою ряду наднаціональних інститутів (таких, як Світовий банк, МВФ і СОТ) з метою впорядкування товарообороту, валютних і кредитних відносин, платіжних балансів. Дістала розробку теорія монополістичних переваг у діяльності ТНК, які забезпечують для різних країн гнучке пристосування до ринку, доступ до сучасних технологій, менеджменту і маркетингу, до можливостей економії в масштабах виробництва. Одним з головних гасел стала експортна стратегія як умова швидкого економічного зростання. Саме цю ідею було покладено в основу економічного розвитку України в останні роки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Теоретичні основи світового товарного ринку.

1.1. Світові товарні ринки: сутність та основні характеристики.

Міжнародна торгівля є  своєрідним проявом світового товарного ринку. Світовий товарний ринок — це частина світового ринку, система обмінних відносин якого побудована на організації купівлі-продажу продуктів матеріального виробництва. Нині він є ареною гострої конкурентної боротьби між експортерами аналогічних або взаємозамінюваних товарів, а також зіткнення інтересів експортерів та імпортерів. На сучасному етапі  суспільного  розвитку  значну  роль  для  економіки

кожної окремої країни і світу вцілому  відіграє  світове  господарство,  яке

поєднує національні господарства, що пов’язані  і  взаємодіють  за  законами

міжнародного поділу праці.

    Він полягає  в спеціалізації окремих країн на виробництві певних товарів

та послуг і  товарному  обміні  цими  продуктами  на  світових  ринках.  МПП

виникає між країнами, що захищені своїм державним суверенітетом.  Формування

спеціалізації господарства підкоряється  дії  закону  порівняльних  переваг,

запропонованим Д.Рикардо  в  1917  р.,  який  стверджує,  що  кожній  країні,

навіть тій, яка має  абсолютні  переваги  з  виробництва  будь-яких  товарів,

вигідніше зосередити свої зусилля на виробництві тих  товарів  і  послуг,  у

виробництві  яких   вона   досягла   порівняно   більшої   ефективності,   і

експортувати їх в обмін  на товари, яких вона не виробляє. А це  означає,  що

кожна країна має порівняльну перевагу у виробництві якого-небудь  товару  чи

послуги і може дістати  зиск, торгуючи ними або обмінюючи  їх на  інші  товари

чи послуги.

    Для реалізації можливостей, що виникають у процесі розвитку  МПП та

забезпечення руху товарів,  послуг,  капіталу,  робочої  сили,  на  світових

ринках   потрібна   постійна   підтримка   міжнародних    двосторонніх    та

багатосторонніх     відносин,     укладенні      зовнішньополітичних      та

зовнішньоторгових угод, як між окремими фірмами, так і між  урядами країн.

    Економічні зв’язки  між країнами мають багатовікову  історію.  Протігом

століть вони існували переважно як зовнішньоторгівельні, вирішуючи проблему

забезпечення  населення  товарами,  які  національна   економіка   виробляла

неефективно   або   не   виробляла    взагалі.    З    розвитком    еволюції

зовнішньоекономічні   зв’язки   переросли   межі   зовнішньої   торгівлі   і

перетворились в складну  сукупність  міжнародних  економічних  відносин,  що

стосуються інтересів  всіх держав.

    Міжнародні   зв’язки   виступають   сьогодні   найважливішим   фактором

економічного  роста,   структурних   зрушень   і   підвищення   ефективності

національного виробництва, одночасно є і каталізатором  диференціації  країн,

нерівномірності їх розвитку.  Це  можна  довести  тим,  що  сучасне  світове

господарство як в політичному, так  і  в  соціально-економічному  відношенні

неоднорідне і характеризується великою кратністю.  Як  колись,  на  світовій

арені  серед  суб’єктів  економічної  діяльності  країни  з  різним   рівнем

промислового розвитку, умовами  і стандартами життя суспільства.

 Національні ринки конкретних товарів, які утворюють світовий товарний ринок, мають певну специфіку. Ця специфіка зумовлює різноманіття комерційних і торгово-політичних факторів, що впливають на динаміку й рівень світових цій. Для світового ринку характерна множинність застосовуваних цін, тобто наявність ряду цін на той самий товар або товари однакової якості в одній і тій самій сфері обертання (експортні, оптові, роздрібні), на однаковій транспортній базі. При виокремленні з безлічі цін світової ціни застосовують, як правило, два критерії:

 за цією ціною проходять великі комерційні угоди;

світовими визнаються ціни угод, зроблених у найважливіших  центрах світової торгівлі, таких  як Чикагська торгова біржа, Лондонська біржа металів тощо

 

1.2. Структура світового  товарного ринку

Світовий ринок базується  на міжнародній виробничій спеціалізації  окремих країн і є сферою, де з метою забезпечення розширеного  відтворення здійснюється заміщення  виробів, зроблених одною країною, продуктами інший.

Обмін товарів на світовому ринку являє собою процес, що забезпечує безперервність розширеного відтворення. Тому зв'язку між товаровиробниками різних країн, здійснювані через обмін товарів, розширюється в міру збільшення масштабів виробництва.

Структуру світового товарного ринку можна розглядати в трьох аспектах - регіональному (або географічному), товарно-галузевому та соціально-економічному.

Згідно з регіональною структурою світового ринку розрізняють ринки окремих країн або їх угруповання. За соціально-економічною структурою світового товарного ринку розрізняють ринки промислово розвинутих країн (ПРК), країн, що розвиваються (КР) та країн з перехідною економікою (КПЕ), країн соціалістичної орієнтації (КСО).

За ступенем монополізації  та характером торговельних угод на світовому ринку виділені такі типи його структури:

- монополістичний, де панує один постачальник (ринок діамантів);

- олігополістичний, де домінує група великих продавців (ринок нафти);

- атомістичний, де спостерігається невисока концентрація пропозиції товарів за участю багатьох постачальників та загострюється конкурентна боротьба (ринки текстильних, швейних товарів та ін.).

За товарно-галузевою  структурою світового ринку відрізняють окремі товарні ринки, які відповідають рівню ринку певного товару або його частини. За основу цієї класифікації беруть Міжнародну класифікацію 00Н - Стандартну Міжнародну торговельну класифікацію - СМТК, Брюссельську митну номенклатуру, Гармонізовану систему опису товарів.

За товарно-галузевою  структурою світового ринку відрізняють три провідних групи товарів - готові вироби, сировину і напівфабрикати, послуги.

Кожну товарну групу складають  підгрупи товарів, які можуть бути окремими товарними ринками. Так, ринок промислової сировини поєднує ринки руд чорних, кольорових металів, дорогоцінного каміння, діамантів, хімічної сировини та ін.

Світовий ринок розбитий на ряд регіональних або національних захищених ринків, але проглядається і явна тенденція до глобалізації світової економіки, спостерігається вона й в області світового сільського господарства. Після багаторічних переговорів Уругвайський раунд ГАТТ завершився в 1995 році створенням Всесвітньої торговельної організації (ВТО). За умовами цієї угоди істотно знижуються бар'єри, що стримують торгівлю сільськогосподарськими товарами, скасовані кількісні обмеження і ліцензування, ліквідовані ті види субсидій, що розглядаються як «порушуючі процес ціноутворення». Ця система вводиться під найсильнішим натиском країн-експортерів і на шкоду країнам-імпортерам, особливо тим з них, що заздалегідь не створ яких-небудь противаг зростаючому імпортові.

У сучасну епоху НТР  світовий ринок відіграє роль ефективного  економічного механізму у використанні переваг міжнародного поділу праці, в розвитку інтернаціоналізації  господарського життя для задоволення  різноманітних потреб суспільства  в обміні, розподілі га споживанні матеріальних та духовних благ.

Нерівномірність економічного розвитку країн світу пов’язана  з розбіжностями природно-ресурсного потенціалу, забезпеченістю сировиною, енергією, трудовими ресурсами, рівнем науково-технічного розвитку, ємкістю  внутрішнього ринку, залежністю від  зовнішнього ринку. Конкурентна  боротьба на світовому ринку, характер торговельної експансії, концентрація виробництва, накопичення і перелив  капіталу ведуть до постійних змін в економічному потенціалі країн  та регіонів, що відбивається на розвитку регіональних ринків товарів та послуг. Якщо після другої світової війни  світовим торговельним лідером товарів  та капіталів виступали США, то на сучасному етапі розвитку виділяються  три центри світової торгівлі: США, Західна Європа, Японія, які концентрують 80% загального її обсягу (відповідно 13%, 46% та 8% світового товарообігу). У 70-80-ті роки за обсягами розвитку експорту та нагромадження капіталу на душу населення виділились нафтодобуваючі країни Близького Сходу - ОПЕК. Так, в Саудівській Аравії ВВП (валовий внутрішній продукт) на душу населення становить 24 тис. дол., вона випередила за цим показником Японію (22 тис. дол.) та США (20 тис. дол.) Регіон виділяється як експортер капіталу.

Значне місце у світовій торгівлі в 80-90-ті роки посідають нові індустріальні країни (Мексика, Бразилія, Аргентина, Чилі) в Латинській Америці, Південна Корея, Сінгапур, Гонконг, Тайвань  у Південно-Східній Азії.

Хоча світовий ринок виник на основі розвитку національних ринків, але він не ототожнюється з ними. Можна відмітити наступні відмінності:

1. Деякі товари, які приймають участь в обороті всередині країни, зовсім не виходять на світовий ринок;
2. Рух товарів на національному ринку обумовлений економічними факторами, тобто виробничими зв'язками між підприємствами та іншими організаціями, а на світовий ринок впливає зовнішньоекономічна політика держав. Наприклад, на шляху іноземних товарів держава створює високі бар'єри, а при русі національних товарів між своїми областями, провінціями, штатами цього не робить;
3. На світовому ринку існує особлива система цін - світові ціни

Світовий ринок міг досягнути свого повного розвитку лише при капіталістичному машинному виробництві і викликаним ним широким міжнародним поділом праці. Лише в умовах капіталістичного способу виробництва світовий ринок стає розвинутою економічною категорією, створюється грунт для широкого розвитку регулярного і всестороннього міжнародного товарообороту, який опирається на постійне і масове виробництво товарів для продажу на світовому ринку, на розвинену мережу міжнародних засобів зв'язку і транспорту.