Суть альтернативних теорій міжнародної торгівлі

    Своєрідне пояснення феномена внутрішньогалузевої  торгівлі запропонував у 1970 році Герберт Грубель (Herbert Grubel). На його думку, це явище є результатом різного розподілу доходів у різних країнах. Припустимо, що в країні І більш висока концентрація домашніх господарств з відносно низькими доходами, тоді як у країні II - з середніми доходами. Очевидно, що виробники в країні І орієнтуватимуться, передусім, на споживачів з низькою купівельною спроможністю, а виробники країни II – на споживачів з середніми доходами. Таким чином, домашні господарства країни I із вищими доходами (ніж загалом всередині країни I)  та країни II із порівняно нищими доходами будуть задовольняти свої потреби шляхом імпорту. Існує основа для внутрішньогалузевої торгівлі [9, с. 190].

    Характеризуючи  феномен внутрішньогалузевої торгівлі, доцільно зупинитися на основних чинниках, які визначають рівень її розвитку. Серед них передусім потрібно назвати рівень доходу на душу населення. Наскільки він вищий, настільки більшим буде обсяг попиту на “різномастість” товарів.

    По-друге, рівень внутрішньогалузевої торгівлі залежить від величини різниці між рівнями доходів на душу населення різних країн. Що менша ця різниця, то більший обсяг внутрішньогалузевої торгівлі між двома партнерами.

    По-третє, рівень внутрішньогалузевої торгівлі визначається ступенем економічного розвитку країни. Очевидно, що чим розвинутішою є країна, тим більшу роль в її економіці відіграє промисловість. А оскільки внутрішньогалузевий обмін охоплює переважно промислові товари, то його рівень в даній країні буде вищим [5, с. 73].

    Четвертим чинником можна назвати різницю в рівнях економічного розвитку країн-торговельних партнерів. Очевидно, що економічно розвинутіша країна характеризується більшим співвідношенням між капіталом та працею. А різниця в забезпеченості факторами виробництва сприяє передовсім розвитку міжгалузевого обміну.

    По-п’яте, деякі дослідники вважають, що великі країни (мова йде про економічні масштаби) характеризуються порівняно вищим рівнем внутрішньогалузевого обміну. Такі країни мають більш місткі ринки, а цей чинник має надзвичайно велике значення для диференційованих товарів, виробництво яких характеризується зростаючим ефектом масштабу. Разом з тим, місткість національного ринку має менше значення для виробництва стандартизованих (масових) товарів, оскільки в цьому випадку видатки на одиницю товару зростають. Отже, можна стверджувати, що великі країни потенційно більш конкурентоспроможні в галузях, які виробляють диференційовані товари, а малі — у випуску стандартизованих.

    По-шосте, розвиток міжнародної торгівлі в  цілому та внутрішньогалузевої зокрема  в сучасних умовах значно залежить від рівня інтегрованості національних економічних комплексів. Так, механізм інтеграції підсилює дію усіх вище названих чинників.

    По-сьоме, світовий досвід переконливо свідчить про те, що найвищий рівень внутрішньогалузевої торгівлі притаманний країнам, які мають спільні кордони або розташовані поблизу одна одної. Це пояснюється тим, що велика відстань між споживачами та виробниками негативно впливає на торговельний обмін у силу значних транспортних видатків [5, с. 74].

    І останнє, рівень внутрішньогалузевого обміну багато в чому залежить від величини сальда зовнішньої торгівлі. Річ у тім, що зовнішня торгівля будь-якої країни практично ніколи не характеризується рівновагою між експортом та імпортом, і багато існуючих методів виміру рівня внутрішньогалузевого обміну не можуть дати достовірний результат. Тому країни з великим зовнішньоторговельним сальдо, як правило, мають порівняно низькі показники внутрішньогалузевої торгівлі [4, с. 448].

    Таким чином, різноманіття теорій міжнародної  торгівлі вказує на складність і багатогранність цього феномену. Усі ці теорії беруть до уваги рівень доходів населення, вподобання та смаки споживачів, науково-технічний прогрес країни. Важливим є те, що на сучасному етапі більша частина торгівлі відбувається між явно схожими країнами.