Структура міжнародної торгівлі

Сухопутні кордони: з Австрією - 430 км, з Францією - 488 км, з Ватиканом - 3,2 км, з Сан-Марино - 39 км, зі Словенією - 232 км., зі Швейцарією - 740 км.

Чисельність населення станом на 2011 рік становила - 61 016 804 осіб. Близько 70% населення - жителі міст, інші 30% - сільське населення. Середня тривалість життя: у чоловіків в середньому складає 79,1 рік, а у жінок — 84,3 року. Це середні показники по країні, а ось за територіальною ознакою ситуація неоднорідна. Найбільше число довгожителів зареєстровано на північному сході Італії і в центрі. Так, у провінції Больцано чоловіки можуть розраховувати дожити в середньому до 80,2 років, а жінки до 85,3 років. На півдні Італії, а точніше на Сицилії і в Кампанії, виявилося, найнижча тривалість життя по країні: у середньому чоловіки на Сицилії живуть до 77,7 років, а жінки до 83 років, у регіоні Кампанія у чоловіків цей показник сягає 78,6 років, а у жінок — 83, 5 років.

Офіційна мова - італійська. Англійську і французьку розуміють  майже скрізь у готелях, ресторанах, у туристичних бюро. Німецьку - у  першу чергу в курортних зонах  на півночі.

Основна релігія - переважає  католицизм.

Грошова одиниця - євро = 100 євроцентам

Національне свято - 2 червня - День проголошення Республіки (1946 р.)

Державний прапор - прямокутне полотнище з трьох рівномірних  вертикальних смуг зеленого, білого та червоного кольору. На сьогоднішній день не існує однозначної відповіді  на запитання про значення кольорів італійського прапора. Найбільш вірогідною вважається версія, за якою кольори  прапора відповідають кольорам уніформи міланської поліції.

Державний герб - Італія не має  національного герба, однак існує  зображення, яке є національним символом Італії. Цей символ був затверджений у 1946 році. В центрі - обрис п'ятикутної  червоної зірки, яка є основою  великого зубчастого колеса (символ праці), обрамленого гілками оливкового дерева і дуба, що символізують мир  і силу. Крім того, гілка оливи - південь  Італії, дуба - північ. Знизу гілки  перехрещуються і обвиті білою стрічкою з написом італійською мовою "Республіка Італія" (Repubblika Italiana).

Членство в міжнародних  організаціях - повноправний член "Великої  сімки", член ООН, ЄС(1957) і зони Євро, Організація Північно-Атлантичного договору  (НАТО)  - 1949, Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) і Шенгенської угоди, СОТ, МВФ, МБРР,Рада Європи (РЄ) - 1949, Організація економічного співробітництва та розвитку - ОЕСР(1960), Західноєвропейський союз - ЗЄС(1954) та інших.

 

 

 

 

2.2 Економічне становище Італії

Італія –  це одна із найрозвиненіших економік не лише у Європі, але й являється високорозвиненою країною у світі. Вона є однією із трьох наймогутніших економік Єврорегіону.

Економічне становище  Італії змінювалось протягом століть, в принципі, як і у всіх інших  країнах, однак диверсифікація в  розвитку Півдня та Півночі може викликати  неабиякий інтерес. Впродовж немалого відрізку часу Південь відставав від розвиненої Півночі Італії, що дещо тягнуло позиції Італії у системі економік світу донизу. Південь завжди вирізнявся дешевою робочою силою та розвиненим сільським господарством, в той час, як Північ розвивалась у галузях промисловості та сфери послуг. З часом розрив між цими регіонами скоротився, що й вивело Італію на міжнародну арену як високорозвинену країну.

Сьогодні могутня Італія переживає період кризи, що негативно  позначається і на добробуті населення. Представники уряду країни та Євросоюзу  всіма силами намагаються не допустити  підриву економіки і, насамперед, оголошенню дефолту.

За різними прогнозами важко сказати якісь конкретні  перспективи розвитку. Хоча й передбачається, що ВВП країни буде й надалі знижуватись, офіційні представники країни налаштовані позитивно, вважаючи, що до 2014 року Італія зможе вийти з кризи та покращити економічне становище.

Італія індустріалізувалася  пізніше інших європейських країн  і до Другої світової війни була в основному аграрною країною. Однак  після 1950 р. її промисловість розвивалася  так швидко, що до 2010 р. на індустрію  доводилося вже близько 30% ВВП, а  на сільське господарство – 2%.

Економіка Італії поступово  диверсифікувалася, переходячи від  виробництва продуктів харчування та текстильних виробів до продукції  машинобудування, чорної металургії та хімії. Хоча багато важливих галузей  економіки Італії перебувають у  державній власності, в останні  роки намітилася тенденція до їх приватизації.

Економіка Італії різко змінилася  після Другої світової війни: з аграрної вона перетворилася на індустріальну, увійшовши завдяки цьому у  «вісімку» промислово розвинених країн  світу. Особливим фактором економічного розквіту Північної Італії стало  те, що вона довгі роки змогла обходитися без мафії та корупції. Це і дозволило їй перетворитися в один з найбільш процвітаючих регіонів світу. Італія традиційно вважається «країною малих компаній»: більше трьох мільйонів зайнято на підприємствах, де менше 50 працівників, плюс індивідуальні торговці, а національна культура і економічна філософія заохочує і стимулює створення малих підприємств.

Малі підприємства в Італії важливі тим, що вони забезпечують більшість людей можливістю самозайнятості та економічної свободи, а не тільки джерело незалежних доходів. Крім того, існує безліч різних субсидій і пільг для нових підприємців - субсидії ЄС, центральні урядові субсидії, гранти регіонального розвитку, гранти провінційних властей та місцевих громад. При цьому субсидії можуть виділятися на покупку будівлі та обладнання (або оренду недорогих приміщень), на наукові дослідження і технологічну допомогу, на створення робочих місць, для отримання низькопроцентних позик і податкових пільг.

Основні макроекономічні  показники країни:

Темпи росту ВВП, % (Графік 1)

У 2010 році ВВП зріс на 1,3 %, у 2011 знизився на 0,6%.

ВВП Італії скоротиться за підсумками поточного року на 2,3%, а  в 2013 році скоротиться ще на 0,5%, незважаючи на ослаблення негативних імпульсів  і помірне відновлення економічної  активності у другому півріччі 2012 року.

Банк Італії очікує, що італійська економіка за весь 2012 рік скоротиться  на 1,5%, тоді як офіційний прогноз  уряду - мінус 0,4%. Негативно криза  в Італії відобразилась також  на тому, що уряд відмовився від проведення літньої Олімпіади в 2020 році.

Постраждали також дрібні фірми, бо з посиленням кризи «мафія»  стала так званим головним «банком» Італії. Грабіжницьке кредитування з  боку злочинних груп досягло масштабу "національної загрози». Річний оборот організованої злочинності в  Італії в даний час становить  близько 140 мільярдів євро, а прибутки перевищують 100 мільярдів євро.

Група SOS Impresa оцінює число  підприємств малого бізнесу, які  є боржниками мафії, в 200.000, тоді як кількість  людей, які втратили в результаті цього роботу, оцінюється в десятки  тисяч. Класичні гангстери, що видавали готівку в барах і більярдних, поступилися місцем респектабельним  банкірам і юристам. Багато дрібних  підприємств, що зіткнулися з проблемами при отриманні кредитів у розпал уповільнення економіки, могли бути змушені звернутися до мафії. Типовими жертвами грабіжницького кредитування є крамарі й дрібні підприємці середніх років, яким було б складно  знайти нову роботу, готові піти на все, аби уникнути банкрутства. Згідно з  доповіддю асоціації малого бізнесу CNA, 56 відсотків компаній відзначили посилення умов кредитування банками  за останні 3 місяці.

Економічне зростання  сповільнюється з кожним місяцем. Якщо ситуація не зміниться, Італії доведеться позичати гроші в МВФ - як Греції та Ірландії.

Італія — найбільший боржник  Євросоюзу з колосальним боргом у розмірі 1,8 трлн. євро, що складає  майже 120% ВВП країни. Це трохи менше, ніж у випадку з Грецією (її держборг становить 125%), але також  удвічі перевищує межу в 60%, допустимий правилами ЄС. На думку аналітиків британського Центру економіки та бізнес-досліджень, незважаючи на те, що владі Італії вдалося уникнути введення обмежень бюджету, у країні, на відміну від Іспанії, практично не залишилося шансів не допустити дефолту. Експерти переконані, що економіка Італії потребує значного зростання, незважаючи на обіцянку усунути дефіцит бюджету до 2014 року.

Державний борг, % до ВВП (Графік 2)

Аналітиками встановлено, що якщо прибутковість облігацій Італії залишиться на рівні, вище нинішнього, - 6%, а зростання економіки буде незмінним, державний борг країни по відношенню до ВВП за наступні 6 років  зросте на 22% і складе в 2017 році 150%. Хоча Італії частково вдалося уникнути проблем з боргами, незважаючи на найбільший в Єврозоні борг у порівнянні до ВВП - 120%. Тим не менше, економіка Італії вдвічі більша, ніж Греції, Португалії та Ірландії разом узятих, тому оглядачі кажуть, що сума пакету фінансової допомоги Італії буде така велика, що ЄС просто не зможе собі це дозволити.

Istat вважає, що в листопаді  2012 року: Національний індекс споживчих цін для всього народу  знизився на 0,2 в порівнянні з попереднім місяцем і виріс на 2,5% в порівнянні з тим же місяцем попереднього року. У 2010 році він становив – 1,6%, а у 2011 – 2,3%.

 

 

 

 

 

Інфляція, % ( Графік 3 )

 

Рівень безробіття, % ( Графік 4)

У 2010 році рівень безробіття складав – 8,4 %, у 2011 році цей показник знизився до рівня 8,2%.

 22,9 млн. чоловік були зайняті в 3-му кварталі 2012 року не змінився порівняно з 3-м кварталом 2011 року. Рівень зайнятості був стабільним на рівні 56,9%. Рівень безробіття досяг 2,4 млн., в той час як безробіття зросло до 9,8%. Бездіяльність знизилася до 36,9%.

 

 

 

 

Обсяги експорту, млрд. $США ( Графік 5 )

Обсяги експорту у 2010 році становили – 448,4 млрд. $США, у 2011 – 508,9 млрд. $США. У жовтні 2012 року експорт  до країн, що не входять в ЄС зріс на 17,2% в порівнянні з попереднім роком. У період з січня по жовтень 2012 року  експорт до країн ЄС збільшився на 9,9%.

Обсяги імпорту, млрд. $США ( Графік 6 )

Обсяги імпорту у 2010 році становили – 473,1 млрд. $США, у 2011 – 541,2 млрд. $США. У жовтні 2012 року імпорт з  країн, що не входять в ЄС збільшився на 2,3% в порівнянні з попереднім роком. У період з січня по жовтень 2012 року  імпорт з країн ЄС знизився на 3,1% в порівнянні з аналогічним періодом 2011 року.

На основі даних експорту та імпорту можемо визначити сальдо торгового балансу та зовнішньо торгівельний оборот.

2.3 Господарство Італії

Господарство. Італія — одна із семи високо розвинутих країн світу. Основними галузями спеціалізації  економіки є машинобудування, кольорова  металургія, - хімічна, харчова та легка  промисловість. Значно розвинуті також  енергетика, чорна металургія, рибальство та землеробство. Як видно з діаграми, важливу частину італійської  економіки становлять не галузі матеріального  виробництва, а сфера обслуговування (освіта, охорона здоров'я, юридична, фінансова справа, органи управління, туризм). Для господарства характерною  є диспропорція у розвитку між  промисловою північною та аграрною південною частинами країни. Електроенергетика  забезпечує потреби держави в  електроенергії. ТЕС, які дають найбільшу  частину від усієї електроенергії, що виробляють в країні, використовують продукцію нафтопереробних заводів, розміщених переважна в центрі Італії та на узбережжях Лігурійського, Тірренського, Адріатичного морів. Більшість ГЕС  розташована на півночі країни, в  Альпах. АЕС розміщено поблизу  великих промислових центрів, таких  як Рим, Мілан, Турин. Найбільшими центрами чорної металургії є Неаполь, Таранто, Генуя та ін. Вони працюють переважно  на привізній сировині. З галузей  кольорової металургії розвинуте виробництво  алюмінію та магнію. Основні підприємства розміщені на півночі, біля ГЕС. Виробництво  свинцю зосереджено на о. Сардинія та в Тоскані, цинку й міді — на півночі Італії, ртуті — у Тоскані.

     Діаграма 1

 

Малюнок 1. Економічна карта  Італії

 

Сільське, лісове та рибне господарство Італії

Частка сільського господарства в економіці Італії достатньо  висока - виробляється понад 8% ВВП та забезпечено робочими місцями 5% зайнятих. Історично селянські земельні наділи в країні не були великими, натомість  на півдні поміщики свого часу володіли великими латифундіями. Тому і зараз  половина угідь зосереджена у  господарствах площею понад 40 га, а  три чверті господарств мають  наділи до 5 га.

Малі господарства малопродуктивні  і малотоварні. Домінує рослинництво (60% вартості продукції). На першому  місці за вартістю в ньому стоять так звані "середземноморські  продукти". Природне середовище для  них сприятливе саме на півострові й островах. Овочів (і ранніх, і  пізніх) тут вирощують більше, ніж  у Великобританії, Франції та Німеччині  разом узятих (понад 15 млн. тон/рік). Найбільше значення має культура томатів (5 млн. тон щорічно).

Італія є великим виробником і експортером (як правило, перше  або одне з перших місць у світі) також фруктів, особливо груш і персиків, апельсинів, лимонів, винограду й  вина. Разом з Іспанією вона утримує  першість у вирощуванні оливок, але  олія є продуктом внутрішнього споживання. Виробництво вина, якість якого, порівняно  з французькими винами, нижча, і олії зосереджене здебільшого на фермах. Середземноморські продукти домінують  у сільськогосподарському експорті. Ще одна важлива галузь - зернове  господарство.   Вирощують пшеницю, кукурудзу, ячмінь і рис. Італія виділяється  виробництвом рису (1,3 млн. тон), цукрових буряків (12 млн. тон) та картоплі.

Тваринництво не забезпечує потреб населення країни. Поголів'я  великої рогатої худоби становить 9 млн. голів, свиней 8,5 млн. голів, овець - понад 10 млн. голів. Щорічно виробляється біля 15 млн. тон молока та 5 млн. тон  м'яса. Італія є значним виробником м'яса й сиру. Частина продуктів  тваринництва, включаючи вовну, а  також кормове зерно, імпортується.

У Середземноморській Італії несприятливі умови для розвитку сільського господарства зумовлені  не стільки невеликими річними сумами опадів, скільки невизначеністю термінів їх випадання і їх зливовий характер. У цих регіонах вирощують зернові, зокрема тверда пшениця для виготовлення макаронів (області Апулія, Кампанія, острів Сицилія), тютюн, яблука, маслини, цитрусові, мигдаль, грецькі горіхи, фундук. Збір винограду - біля 10 млн.т. рік, цитрусових - 3,3 млн.т. На півдні переважає  м'ясна форма скотарства, у Апеннінах - вівчарство. На Сицилії та Сардинії - вівчарство, розведення кіз.