Становлення та розвиток відносин Україна – НАТО

      У Словаччині також на початку процессу євроатлантичної інтеграції існували проблеми з громадською підтримкою, подібні до українських. У 1999 році входження Словацької Республіки до НАТО підтримували лише близько третини громадян. Однак завдяки якісно організованій інформаційній кампанії та досягненню політичного консенсусу всередині країни в 2004 році на момент вступу країни до Альянсу рівень підтримки сягав уже двох третин. Серед інших чинників позитивних змін фахівці називають також розбудову комунікаційної системи та реформування збройних сил.

      З метою забезпечення реалізації державної політики у сфері європейської і євроатлантичної інтеграції, широкої і постійної громадської підтримки цієї політики, створення передумов для поглиблення і розширення відносин України з ЄС та НАТО Указом Президента України були затверджені:

      − Державна програма підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2008-2011 роки[5];

      − Державна програма інформування громадськості з питань європейської інтеграції України на 2008-2011 роки [6];

      − Державна програма інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2008-2011 роки [7].

      Державна  програма інформування населення з питань євроатлантичної інтеграції діє в 2008-2011 роках. Попередня програма, що діяла в 2004-2007 роках, обійшлася країні в $ 1 000 000.

      За  цей час населення повинне  було одержувати об’єктивну інформацію про процеси трансформації НАТО, миротворчі зусилля цієї організації, наслідки членства в Альянсі.

      Держави – члени Альянсу запропонували свою допомогу українському керівництву в питаннях інформування суспільства про те, що таке сьогоднішня НАТО, і роз’яснення відносин між НАТО і Україною. Якщо заохотити людей подивитись на Альянс по-новому, вони зможуть зрозуміти, як НАТО трансформувалась по закінченні «холодної війни» і як для розв’язання нових завдань у сфері безпеки вона розбудовує нові партнерства в євроатлантичному регіоні, зокрема будує стратегічні відносини з Росією.

      Умови, за яких інформаційні заходи досягнуть мети, Президент Атлантичної Ради України генерал В. Гречанінов сформулював таким чином: «Підвищити рівень інформованості населення про НАТО можна протягом двох-трьох років.Тут, крім іншого, повинна бути зустрічна зацікавленість людей. Тому якщо в державі Україна визріла ідея інтеграції в НАТО, то повинні бути сформульовані аргументи в захист цієї ідеї. Кожний громадянин повинен знати, що він придбає від вступу в НАТО: саме придбає, а не втратить». 
 
 
 
 

      Висновки

      Таким чином, підсумовуючи вищенаведене, можна зробити декілька важливих висновків.

      1. За минулі 20 років Україна і НАТО досягли значного прогресу в розвитку справжнього партнерства в багатьох напрямках, посиливши взаємну довіру і зміцнивши співробітництво.

      2. Сьогодні Україна і країни  – члени НАТО регулярно зустрічаються на найвищому рівні для проведення консультацій з поточних питань безпеки і з метою розвитку практичної співпраці з широкого спектра спільних питань.

      3. Результати соціологічних досліджень свідчать про досить низьку підтримку населенням України ідеї вступу країни в НАТО. А отже, необхідно якісно змінити суспільну думку на користь неупередженого ставлення до НАТО. Адже інтереси національної безпеки держави та сучасна міжнародна ситуація диктують необхідність суттєвого поглиблення відносин України з Альянсом.

      Активізація євроатлантичного інтеграційного вектора зовнішньої політики України, його чітке спрямування на повномасштабну євроатлантичну інтеграцію, на реформування військового потенціалу країни відповідно до європейських стандартів має стати одним з найважливіших пріоритетів зовнішньої політики нашої держави.

        Ми повинні бути готовими йти в НАТО настільки, наскільки самі держави – члени Альянсу будуть до цього готові, і робити все можливе для того, щоб інтереси України і НАТО в цьому питанні збіглися. Це – запорука активної участі України в дальшому формуванні європейської політики у сфері безпеки, врахування інтересів нашої держави в процесі євроатлантичної інтеграції 
 
 
 

      Список  використаних джерел та літератури:

1. Вступ до НАТО – стратегічний вибір України / за ред. О.І. Соскіна. – К. : Інститут трансформації суспільства, 2008. – 192 с.
2. Довідник НАТО. – 2006.
3. Матеріали круглого столу «Подолання стереотипів щодо НАТО: українська перспектива в контексті європейського досвіду», 15 вересня 2006 р. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2006.
4. Палій О. Навіщо Україні НАТО. – К. : Дніпро, 2006. – 144 с.
5. Про затвердження Державної цільової програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2008-2011 роки. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=974-2008-%EF
6. Про затвердження Державної цільової програмb інформування громадськості з питань європейської інтеграції України на 2008-2011 роки. [Електронний ресурс] – Режим доступу:  http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=594-2008-%EF
7. Про затвердження Державної цільової програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2008-2011 роки. [Електронний ресурс] – Режим доступу:  http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=502-2008-%EF
8. Федуняк С.Г. Європейські виміри безпеки на пострадянському просторі. Формування інтегрованої системи Заходу і Нових незалежних держав. – Чернівці: Рута, 2005. – 336 с.;
9. Указ Президента України про затвердження Річної національної програми співробітництва Україна - НАТО на 2011 рік. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/docs/290-1.pdf
10. Peter B. Doran. Raising the Stakes in Ukraine. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.cepa.org/ced/view.aspx?record_id=224