Становлення та розвиток відносин Україна – НАТО

      МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

      ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

      імені ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА 

      Факультет історії, політології та міжнародних відносин 

      Кафедра міжнародних відносин 
 
 
 
 

      «Становлення та розвиток відносин Україна – НАТО»

      (реферат) 
 
 
 

      

                                                                                   

                                                                                                    

                                                                                               

      

                                                                                      

                                                   

                                                                                               

                                                                                            

                                                                                        

                                                             

      Чернівці-2011

      ЗМІСТ 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

        Актуальність теми. У сучасних умовах для того, щоб розвиватися, державі необхідно стати частиною глобальної системи економіки, інформації та безпеки. Життєво необхідно вкладати великі інвестиції в економіку, запозичувати передовий досвід та новітні технології.

      Розуміючи це, керівництво нашої держави  вже після здобуття незалежності проголосило курс на інтеграцію у світове господарство, досягнення європейських цінностей та відповідного рівня життя. Для того, щоб стати членом європейської „сім’ї ”, Україні необхідно приєднатись до європейської системи безпеки, тобто стати членом НАТО.

      Вступ до НАТО став нині чи не найобговорюванішою темою не лише в українському політикумі, а й в суспільстві у цілому. Саме у такому контексті ми вважаємо надзвичайно актуальним питання становлення та розвитку відносин Украхна-НАТО.

      Предметом дослідження є співпраця Ураїни з НАТО у таких питаннях, як підтримання миру і безпеки, реформування галузі безпеки й оборони, та інформування громадськості.

      Об’єктом  дослідження виступають відносини Україна-НАТО від часів їх зароження до сучасності.

      Мета  і завдання дослідження. Метою роботи є дослідження  основних напрямків та стану стосунків між Україною та НАТО.

      Реалізація  сформульованої мети зумовила постановку та вирішення наступних завдань:  

• розглянути історію співпраці НАТО та України;
• розкрити сутність основних програм партнерства Україна-НАТО;
• досдіти напрями функціонування НАТО в Україні;
• виявити діючі структури НАТО в Україні;
• проаналізувати реалізацію інформаційної діяльності НАТО в Україні.

 
 

      РОЗДІЛ  І. ПОСЛІДОВНІСТЬ  РОЗВИТКУ КОНТАКТІВ  І СПІВПРАЦІ УКРАЇНА-НАТО 

      Після завершення «холодної війни» Організація  Північноатлантичного договору (НАТО) стала найважливішим партнером  України при забезпеченні безпеки держави та створенні інтегрованої пан-європейської системи безпеки[8]. У ті часи зацікавленість у співпраці була присутня в обох сторін. З одного боку, Альянс прагнув отримати союзника у нестабільних регіонах, з іншого – Україна хотіла розв’язати низку своїх проблем за рахунок співпраці та подальшого вступу до НАТО.

      Проте на початку 90-х необхідність інтеграції до євроатлантичного простору та вступу до Альянсу не була очевидною для  політичної еліти. Більшість провідних  політичних партій були прихильниками позаблокового статусу України. Тоді керівництво країни взяло курс на багатовекторність зовнішньої політики, яка мала значних вплив на позицію багатьох політичних діячів, більшість із яких дотримувалися обережного або негативного ставлення стосовно членства України у євроатлантичних інституціях. Можливо, у перші роки незалежності України позаблоковий статус і був вигідним політичним досягненням, оскільки надав час для вивчення ситуації. Але поступово він вичерпав своє значення. Механізм колективної оборони був визнаний більш ефективним, ніж нейтральний статус.

      Офіційні  відносини між Україною й НАТО встановлюються в 1991 році, коли Україна вступає в Раду північноатлантичного співробітництва (пізніше перейменована у Раду євроатлантичного партнерства) відразу після розпаду Радянського Союзу і отримання нею незалежності.

      У 1994 році Україна стала першою країною  – членом СНД, яка приєдналась до «Партнерства заради миру» (ПЗМ). Участь у програмі передбачала спільні військові навчання і прилучення до процечу військового планування НАТО, адаптацію до військовх стандартів Альянсу, сприяння у гармонізації військово-цивільних відносин країн-партнерів і прозорості оборонних бюджетів тощо[2]. Крім того, це приводить до розробки Плану дій Україна – НАТО міністрами закордонних справ, на зустрічі в листопаді у Празі, Чеська Республіка.

      Україна була серед перших країн, які відкрили дипломатичні місії при НАТО в 1997 році.

      У травні 1997 року в Києві відкрився  Центр інформації та документації НАТО, роль якого полягає в координації інформаційної діяльності, спрямованій на підтримку взаємовигідного партнерства України і НАТО і пояснення політики Альянсу широким колам української громадськості. Центр має у своєму складі військовий зв’язковий елемент, який тісно співпрацює з українськими збройними силами над питаннями участі у спільних навчаннях, тренуванні та миротворчих операціях під проводом НАТО.

      9 липня 1997 року в Мадриді український президент і глави держав і урядів НАТО підписали Хартію про Особливе партнерство між НАТО та Україною (21 серпня 2009 року була підписана Декларація про її доповнення). Хартія стала основою для відносин між НАТО та Україною і дала можливість державам НАТО підтвердити свою підтримку суверенітету, незалежності, територіальній цілісності, демократичному розвитку, економічному процвітанню і статусу неядерної держави України, а також принципу недоторканності кордонів.

      Згідно  з Хартією було створено Комісію Україна – НАТО (КУН), яка є органом, відповідальним за розвиток відносин між НАТО і Україною та керування спільною діяльністю.

      Для виконання роботи у специфічних  сферах створено спільні робочі групи. Зокрема, це оборонна реформа, озброєння, економічна безпека, наукова та екологічна співпраця, які визначені в Хартії як сфери політичних консультацій і практичного співробітництва. До інших сфер належать оперативні питання, врегулювання кризових ситуацій і підтримка миру, співпраця між військовими та цивільне планування на випадок надзвичайних ситуацій [2, c. 219].

      1998 р. При НАТО відкрито Військову місію по зв’язках. Українські військовослужбовці працюють у Центрі координації партнерства, який розташований поряд з оперативним командуванням НАТО в Монсі, Бельгія.

      Створена  спільна робоча група з оборонної реформи Україна – НАТО з метою співпраці по реформуванню галузі безпеки і оборони.

      У квітні 1999 р. у Києві відкривається  Бюро зв’язку НАТО, покликане полегшити участь України в програмі «Партнерство заради миру» і сприяти її реформам за допомогою контактів з Міністерством оборони й іншими українськими установами. Бюро очолює цивільна особа, яка повинна працювати безпосередньо з українськими офіційними колами, заохочуючи їх до цілковитого використання можливостей співпраці у рамках Хартії Україна – НАТО і програми ПЗМ.

      На  місце служби в складі миротворчого контингенту під керівництвом НАТО в Косово прибуває польсько-український батальйон.

      У травні 2002 р. президент Л. Кучма оголосив про бажання України вступити до НАТО. На засіданні КУН у Рейк’явіку міністри закордонних справ наголосили на своєму прагненні підняти відносини на якісно новий рівень, зокрема через інтенсифіковані консультації і співпрацю з політичних, економічних і оборонних питань.

      У квітні 2005 рокупід час засідання КУН на рівні міністрів закордонних справ, що відбулося у Вільнюсі, Литва, країнами – членами Альянсу та Україною, з огляду на прагнення України набути членства в НАТО та пакета короткострокових дій щодо підтримки ключових реформ, започатковується новий формат відносин: Інтенсифікований діалог.

         Шляхом обміну листами НАТО та Україна погоджують процедури щодо підготовки заходів з підтримки Україною антитерористичної операції НАТО на Середземному морі “Активні зусилля”.

         У вересні в рамках Інтенсифікованого діалогу розпочато низку обговорень на рівні експертних груп.

         У жовтні цього ж року члени Північноатлантичної ради відвідують Київ з метою обговорення Інтенсифікованого діалогу з міністрами закордонних справ та оборони України.

      Ключовим  практичним інструментом здійснення реформ за сприяння Альянсу є Річні національні  програми (РНП), запроваджені в 2009 р. згідно з рішенням засідання Північноатлантичної Ради НАТО на рівні міністрів закордонних справ 2-3 грудня 2008 р. Остання така програма була затверджена 13 квітня 2011 року Указом Президента України. Виконання Програми сприятиме продовженню внутрішньодержавних реформ у безпековій, оборонній, економічній, правовій та інших сферах. Вона відповідає визначеним Президентом України завданням щодо проведення широкомасштабних внутрішніх реформ, а також програмним засадам діяльності Уряду України[9].

      Отже, Україна налаштована на збереження динаміки політичного діалогу та практичної співпраці з НАТО на основі “партнерської формули співробітництва”. Україна продовжуватиме реформи в рамках реалізації РНП і зацікавлена в продовженні отримання експертної та ресурсної допомоги Альянсу. Виконуючи досягнуті з НАТО домовленості, реалізовуючи чинні програми та проекти, Україна утримуватиметься від нових зобов’язань, які не спроможна виконати. Подальші відносини з НАТО розвиватимуться настільки, наскільки це відповідатиме національним інтересам України та інтересам європейської безпеки.

      Головними завданнями на євроатлантичному напрямі  в 2011-2012 р. є забезпечення провідної ролі КУН у діалозі України з НАТО; імплементація РНП-2011 та підготовка РНП-2012; реалізація проектів практичного співробітництва; забезпечення відкритості діалогу України з НАТО. 
 

      РОЗДІЛ  ІІ.ПЛАН ДІЙ УКРАЇНА-НАТО 

      План  дій Україна – НАТО було затверджено в листопаді 2002 р. у Празі на засіданні КУН. Метою Плану є чітке визначення стратегічних цілей і пріоритетів України на шляху до цілковитої інтеграції в євроатлантичні структури безпеки та забезпечення стратегічних рамок для поточної і майбутньої співпраці. План дій Україна – НАТО спрямований на поглиблення і розширення відносин між НАТО і Україною та встановлює спільноузгоджені принципи і завдання щодо:

      − політичних і економічних питань;