Шпаргалка по "Международным финансам"

59. Роль ТНК у формуванні сучасного міжнародного фінансового середовища.

ТНК – це 1) підп-ва, що обєднує юр особи будь-яких орг.-правових форм і видів дія-ті у 2 чи більше країнах, проводить координуючу політику і втілює в життя заг стратегію через 1 або більше центрів прийняття рішень. 2) група компаній прив, держ, зміш форм власності, що знах в різних країнах. При цьому одні чи більш з цих компаній може суттєво впливати на дія-ть інших, особливо в сфері обміну знаннями і ресурсами. Отже, це компанії, що володіють або контролюють виробничі активи в двох або більше країнах шляхом здійснення прямих іноземних інвестицій або внаслідок створення стратегічного альянсу з іноземними фірмами. Так, ТНК контролюють 70-90% ринків товарів, послуг, технологій; виступають гол експортерами капіталу і контрол 90% прямих зар інв-й. Транснаціоналізація- переміщення нац.-го за кордон. Фінанси ТНК є важливою складовою св. фін системи.ТНК у своїй дія-ті викор усі інструменти, що обертаються на всіх сегментах св фін рику. Обслуг-ня дія-сті ТНК банками на міжн фін ринках – одне зосн джерел прибутків ТНК. У ТНК існує два типи виробництва:1) Багатонац-не - у компанії існує окрема стратегія щодо кожної країни. Вона конкурує з місцевими підпр-ми.2) Глобальне - міжнкомпанії конкурують між собою в усьому світі. Особливості ТНК:1. Міжн діяльність грає для ТНК не менше, а часто і більш важливе значення, ніж вн операції.2. ТНК мають у своєму розпорядженні широку промислову базу за рубежем.3. ТНК, як правило, займаються всіма доступними видами міжн бізнесу.Позитивні наслідки діяльності ТНК:1. Зміцнення ресурсної і виробничої бази країн, що приймають.2. Розширення експортних можливостей.3. Сприяння реструктуризації ек-ки країн-реципієнтів.4. Поширення передової технології.5. Поглиблення МПП. 6. Посилення процесів інтернаціоналізації і глобалізації. Негативні наслідки діяльності ТНК: 1. ТНК передають слаборозвиненим країнам не відповідні їхньому рівню розвитку технології з жорсткими обмеженнями на продаж. 2. Централізація і контроль осн функцій ТНК із країн приналежності закріплюють неоколоніальну залежність слаборозв країн. 3. Якщо країна намагається жорстко регулювати діяльність ТНК, останні просто покидають її і переміщаються туди, де рег-ня м'якіше. 4. Важлива інф-я про різні країни поширюється на міжн рівні глоб розвідувальними мережами ТНК. 5. ТНК зневажають інтересами місцевих робітників, оскільки їхня діяльність носить глоб хар-р. 6. ТНК уникають сплати податків шляхом вн переливу капіталу в країни з нижчим рівнем оподатковування. 7. Встановлюючи штучні ціни, ТНК підривають спроби країн управляти власною ек-кою.

60. Світова фінансова криза. Фінансова  криза як складова економічної  кризи.

Ек  криза хар-ся показниками: падіння обсягів виробництва; падіння фондових індексів; ріст безробіття і масові звільнення; падіння обсягу споживання індивідуальними госп-ми. Суч глоб фін криза - глибока фін криза, найгірша криза з часів великої депресії. Розпочавшись з банкрутства великих фін установ в США, вона швидко розрослась у глобальну кризу, що призвела до банкрутства декількох євр банків та падіння різних біржових індексів та значного падіння вартості акцій та товарів по всьому світу. Так, фін криза у США почалася з іпотечної кризи ще у 2006 року. Гол причина: зростання обсягів неповернених житлових кредитів ненадійними позичальниками. Криза стала помітною і почала набирати міжн масштабів навесні 2007 року, коли New Century Financial Corporation, найбільша іпотечна компанія США пішла із Нью-Йоркської фондової біржі у результаті заборони, накладеною на торги її акціями. Компанія перестала видавати кредити, і крім того, виявилися неспроможною виплачувати заборгованість кредиторам. Таким чином, осн причинами сучасної фін кризи стали: 1)відкриття кред ліній (гарна кредитна історія в США): кредит повинен надаватися тільки в сфері вир-ва, а не для спож цілей. 2)зб обсягів неповернених житлових кредитів ненадійними позичальниками 3) обвал на ринку житла 4)зниження прибутковості іпотечного бізнесу й підвищення ризиків іпотечних операцій. 5)відсутність власних коштів у кредиторів для покриття збитків 6)загострення проблеми кредитоспроможності домогосподарств. До чинників глоб фін кризи, окрім краху іпотечного ринку США, варто віднести надмірну складність деяких фінансових інструментів та продуктів: 1) активна секюритизація 2) інструменти страхування ризиків 3) пошуки способів управління ризиками призвели до появи нових інструментів, які прискорили розгортання світової фін кризи. Наслідками кризи є: 1)знецінення нац. валюти і боргових зобов’язань, 2) параліч системи міжн розрахунків 3) зменш обсягів міжн. торгівлі. Т.ч., суч фін криза, причиною якої була легковажність та безконтрольність надання кредитів американськими фінансовими інститутами в галузі нерухомості, довела до великих втрат і банкрутства банків спочатку в США, а потім в Європі та в Азії. Станом на 2010 за прогнозами МВФ збитки банківсько-фін сектору за період кризи складуть 2,28 трлн дол. Збитки США- $ 460 млрд. Отже, ця фін криза спричинила втрату довіри не тільки до менеджменту кредитно-фін інститутів, але теж і до держ установ, які не виконали своїх контрольно-наглядових обов’язків. Проте, кризові явища св. ек-ки і фін сфери приведуть до інтенсифікації інноваційного розвитку, якісного технологічного переоснащення виробництва. Ек-ка найбільш розвинутих країн світу, за прогнозами спеціалістів, вийде з кризи оновленою.

61. Світовий фінансовий ринок. Євроринок  як сегмент світового фінансового  ринку. 

Св  фін ринок- 1)З функціональної точки зору: це система ринк відносин, де об”єктом операцій виступає грош капітал, та яка забезп акумуляцію та перерозподіл св фін потоків для забезпечення безперервності та рентабельності вир-ва. 2) З інстит точки зору: це сук банків, спеціаліз фін – кред установ, фондових бірж, через які здійсн рух св фін потоків, та які є посередниками перерозподілу фін активів між кредиторами і позичальниками, продавцями та покупцями фін ресурсів. Св фін ринок об’єднує нац. фін ринки і міжн фін ринок (відрізн за умовами емісії та механізмом обігу фін активів). До складу св. фін ринку нал також система офіційної міжн фін допомоги (міждерж кредитування, кредити МО, гранти). Окремо розглядають міжн рух золотовал резервів, що скл з офіц та прив резервних фін активів. Елементи св. фін ринку: грош ринок, ринок капіталів, ринок банк позик та послуг. Св фін ринок виник на осн інтеграційних процесів (60-ті рр. ХХст). Основа становлення св. фін ринку: 1) розвиток МПП, 2)інтернац-я сусп вир-ви 3) концентр і централ фін капіталу. Ф-ї фін ринку: 1) процес перетворення заощаджень в інвестиції 2) забезп взаємодії покупців і продавців фін активів в рез якох встан ціни на фін активи, що зрівняв попит і пропю на них 3) запровадж механізму викупу в інвесторів фін активів і підвищ їх ліквідності 4) знаходження для кредитора контрагента угоди 5) зменш витрат на проведення операцій та інформ витрат. Головне признач: перерозподіл між країнами акумул вільних фін ресурсів для сталого еко розвитку св госп-ва й одержання певного доходу. Головна функція -  забезп міжн ліквідності. Осн сегменти міжн фін ринку: -1.міжн вал ринок (операції з валютою); 2.міжн ринок банк кредитів; 3.міжн ринок ЦП (фондовий ринок)- поділ на: а)міжн ринок боргових ц.п.; б)міжн ринок титулів власності (ринок акцій та депозитарних розписок); 4.міжн ринок похідних фін інструментів (деривативів) — ринок інструментів торгівлі фінансовим ризиком); 5.євроринок, який включ інструменти названих вище сегментів міжн фін ринку, виражені в євровалюті. Євроринок – це глоб фін ринок, на якому операції з різноманітними фін інструментами здійсн у євровалютах. Сектори євроринку: 1. єврогрошовий ринок- власне ринок євровалют, де представлені короткостр (до 1 р) міжбанк депозити та кредити. 2. ринок банк єврокредитів, які оформляються кредитними угодами; 3. ринок єврокапіталів, який на суч етапі представлений в осн ринком єврооблігацій, існують також ринки євроакції, євровекс. Євроринок практично став ядром сі твого ринку капіталів. Операції на Євровалютному ринку проводяться в євровалютах. Євровалюта – це іноз. валюта, в якій здійсн операції за межами країн – емітентів усіх валют.

62. Світовий фінансовий ринок, його структура та сучасні тенденції розвитку.

Св  фін ринок- 1)З функц точки зору: це система ринк відносин, де об”єктом операцій виступає грош капітал, та яка забезп акумуляцію та перерозподіл св фін потоків для забезпечення безперервності та рентабельності вир-ва. 2)З інстит точки зору: це сук банків, спеціаліз фін – кред установ, фондових бірж, через які здійсн рух св фін потоків, та які є посередниками перерозподілу фін активів між кредиторами і позичальниками, продавцями та покупцями фін ресурсів. Св фін ринок об’єднує нац. фін ринки і міжн фін ринок (відрізн за умовами емісії та механізмом обігу фін активів). Відмінності міжн ринків від нац.-х: 1. Величезні масштаби 2. Цілодоб 3. Міжн ринок фін активів не має кордонів 4. Осн учасники – банки і потужні фін-пром корпорації і компанії 5. Доступ до фін активів мають першокласні позичальники 6. Диверсифікація сегментів ринку 7. На міжн ринку високий ступінь проінф-ті учасників 8. Вис рівень технолог. розитку (НТП). До складу св. фін ринку нал також система офіційної міжн фін допомоги (міждерж кредитування, кредити МО, гранти). Окремо розглядають міжн рух золотовал резервів, що скл з офіц та прив резервних фін активів. Структура міжн фін ринку: 1. Зал від періоду закінчення операцій: а) ринок касових (поточних, «спот») операцій - торгівлю базовим активом, розрахунки за який здійсня не пізніше 2го роб дня після укладення угоди; б) ринок строкових угод — розрахунок здійсн пізніше, ніж на 2й роб день після дати укладення угоди, тобто угода здійсн більше 3 роб днів. 2. Зал від місця проведення операцій: а) централіз — представлений біржами (біржовий ринок); б)децентр (позабіржовий) св ринок — торгівля повністю децентралізована і здійсн переважно через дилінгові системи, міжн телекомунікаційні системи, по телефону. Структура міжн ринкових фін ресурсів (Шемет) 1)короткостр (валютний) ринок — скл з короткостр банк кредитів та коротк ц.п.; 2)-середньо- і довгостр євроринки (євроринки капіталів) — поділ на ринок банк кредитів та ринок міжн цінних паперів. Останній скл з фін активів у вигляді всіх цінних паперів — акцій, облігацій та похідних від них так званих деривативів. Сучасні тенденції розвитку: 1. сек'юритизація- підвищення ролі ц.п. та відповідне скорочення питомої ваги банкі кредитів у міжн русі капіталів. 2. Дезінтермедіація (disintermediation)-процес стирання кордонів між фін посередниками 3. Тенденція фін посер-ва- злиття та поглинання. 4. Універсалізація діяльності фін посередників хар-ся розширенням переліку та видів послуг, що надаються проф. учасниками на фін ринку. 5. Зростають масштаби глоб технічного переоснащення фін ринків, 6. Глобалізація фін ринку в рез створення зони євро та злиття провідних фондових бірж, скорочується кількість фондових бірж. 7. дематеріалізація фін інструментів і зб-ня їх електронного обігу. Ц.п., що були випущені в документарній формі, можуть бути переведені у бездокументарну (цей процес отримав в Україні назву - "знерухомлення цінних паперів"). 8. Посил роль інстит інвесторів- процеси інституалізації інвест бізнесу.

63. Світові фінанси, їх основні  складові та функції.

Фінанси — це ек. відносини, які пов'язані з форм, розподілом і використ. центр і децент фондів гр.. коштів з метою виконання ф-цій і завдань держави та забезп. умов розшир. відтворення. Св фінанси - сук МФ і нац-держ фінансів (не виходять за межі тер-ї окремо взятої країни, не залуч іноз суб’єктів, здійсн на осн нац. закон-ва, мають виключно внутрішньонац. х-р). МФ як ек категорія - це фонди фін рес, які утв на осн розвитку МЕВ і викор для забезп безперервності і рентабельності сусп. Відтворення на св. рівні та задов. спільних потреб, які мають міжн знач.  Наука МФ вивчає: 1)потоки грош коштів і пов’язані з ними відносини у галузі міжн ек-ки. 2)види і форми міжнар руху кап 3)зміна напрямку та інфраструктура міжн вал-фін потоків. Фін. базуються на 3х аналіт «стовпах»: 1)оптимізація використ. гр.. коштів з урах. ф-ра часу; 2)оцінювання вартості активів; 3)управління ризиком, що включає і портфельну теорію. Особливості МФ. як ек. відносин - у їх відносній відокремленості від відносин розвитку вир-ва та руху капіталу (відгалуження частини коштів у нац. валюті на вн. ринку інших держ).  Осн чинники становл. та розвитку МФ: *виникнення св ринків, особливо товарних; *МПП; *інтернаціоналіз. і глобаліз. ек. зв'язків; *посилення інтегр процесів у пол та соц сферах. Об'єктивною основою становл. і розв. МФ. є закономірності міжнар. кругообігу ф-онуючого капіталу, на одному полюсі якого виникають тимчасово вільні кошти, на другому — постійно з'являється попит на них. Ф-ції МФ: 1.Розподільна. Через механізм МФ здійсн. грош. розподіл і перерозп. світ. продукту. 2.Контрольна. МФ - здійсн облік та аналіз руху св сусп. продукту у гр. формі у будь-який час, на будь-якому етапі. Практична реалізація ф-і: прийнятті подальших рішень щодо МФ; розробленні пот та стратег МФ політики.  3.Інформ-на: налає інф про стан та рух св. фін-в. Сфери міжн фін відносин, які форм заг систему МФ: 1)світ фін серед 2)міжн фін ринки 3)міжн портф інвест 3)міжн банк справа 5)міжн фін корпорації. Св фін сер – це сер, що визнач умови зростання св. фін ринку і вплив на рішення, що прийм банками. Керівниками фін корп. та інвесторами. Складові сер: 1. Св фін ринок: а) грош ринок→вал ринок) б) ринок капіталів→інвест ринок в) ринок банк позик і послуг→ міжн система фін посер-тва 2. Міжн банк справа 3. Міжн портф інвест 4. Фінанси ТНК. 

64. Синдикований кредит на міжнародному  ринку банківських кредитів. Процес  синдикації та його етапи.

Синдикований  кредит (СК) – кредит, що надається міжн.косорціумом (синдикатом) одному позичальникові і обсяги якого сягають млрд.дол. на тривалі строки (3-10 років). Головною особливістю є наявність декількох кредиторів, тож сума кредиту і ризики розподіляються між банками-учасниками. Форми СК: 1. класичний (довгостр.кредити на велику суму і передбачає створ. синдикату); 2. СК з обмовкою про вал.опціон (коли позичальнику надається можливість вибору валюти погашення боргу при настанні строку платежу); 3.поповнювальні; 4.кредити з фіксованими строками. Вартість СК складається з: комісійні, %ставка, податки, банківський спред (маржа). ЕТАПИ: 1.позичальник має знайти банк-організатор СК і узгодити умови (позичальник складає спец.пропозицію, яка надсилається банком міжн.рівня; після вибору організатора, позичальник заключає з ним угоду; позичальник має 2 схеми роботи синдикату: на кращих умовах – позич.диктує свої умови кредитору; куплена угода – всі умови кредиту диктує організатор на ранній стадії синдикації); 2.банк-організатор випускає спец.меморандум, яким запрошує до участі банки-співорганізатори (орг-я синдикату складає від 15 днів до 3 місяців); 3.банк-організаторрозрах. % ставок, які будуть виплачуватися кожному банку відповідно до графіку погашення кредиту (ЛІБОР – кориктується кожні 6 місяців +СПРЕД – кориктується відповідно до банку); 4.генеральна синдикація (підписання кінцевої угоди, де фіксуються всі кредитні умови; до угоди додається висновок юр.консультантів з обох боків; юритси вказують на окремі статті угоди, де можуть виникнути конфлікти; текст підписується сторонами угод); 5.кредитування (позич. направляє банку-агенту повідомлення про необх. надання кредиту; банк-агент акумулює кошти і надає позич; протягом дії угоди, орган. моніторинг проти ризиків: %ставки, конюктура, регіон. ризики, держ рег-ня діял. банків).