Шпаргалка по "Международным финансам"

За допомогою  МФА здійснюється передавання фін  ресурсів від тих країн та їхніх  суб’єктів, котрі мають надлишок коштів, до тих країн та їхніх резидентів, які потребують інвестицій. Осіб, які інвестують кошти в діяльність інших суб’єктів ринку, купуючи певні фін активи, називають інвесторами та власниками фін активів — акцій, облігацій, депозитів тощо. Осіб, котрі залучають вільні фін ресурси через випуск та продаж інвесторам фін активів, називають емітентами таких активів. Кожен фін актив є активом інвестора — власника активу та зобов’язанням того, хто емітував даний актив. До властивостей МФА можна віднести:1)термін обігу — проміжок часу до кінцевого платежу або до вимоги ліквідації (погашення) фін активу. Активи бувають: короткострокові, середньострокові , довгострокові. 2)ліквідність — можливість швидкого перетворення активу на готівку без значних втрат; 3)дохідність — розраховується, як правило, у вигляді річної процентної ставки. При цьому розрізняють: - номінальну ставку доходу — дохід у грошовому виразі, отриманий з однієї грошової одиниці вкладень, тобто абсолютний дохід, отриманий від інвестування коштів у фінансовий актив, абсолютну плату за використання коштів; - реальну ставку доходу — дорівнює номінальній ставці доходу за вирахуванням темпів інфляції; 4) дохід по активу — очікувані грошові потоки по ньому, тобто процентні, дивідендні виплати, а також суми, отримані від погашення чи перепродажу фін активу іншим учасникам ринку; 5)подільність — мінімальний обсяг активу, який можна купити чи продати на ринку; 6)ризикованість — невизначеність, пов’язана з величиною та часом отримання доходу за даним активом у майбутньому; 7)механізм оподаткування — визначає, у який спосіб та за якими ставками оподатковуються доходи від володіння та перепродажу фіно активу; 8)конвертованість — перетворення фін активу на інший фін актив (установлюється в умовах випуску); 9)комплексність — можливість бути сукупністю кількох простих активів; 10)валюта платежу — валюта, в якій здійснюються виплати за тим чи іншим фін активом; 11)поворотність — відображає розмір витрат обігу або сукупних витрат з інвестування в певний фін актив та перетворення цього активу на готівку.

39. Міжнародні фінансові центри, основні  елементи та основні умови  існування

Сьогодні світовий фінансовий ринок ще визначають як величезні міжнар фін центри, що мобілізують і перерозподіляють у всьому світі значні обсяги фін ресурсів. Міжнародний фінансовий центр (МФЦ) — це місце зосередження банків, спеціалізованих кред-фін інституцій, що здійснюють міжнародні вал, кред, фін операції, операції з цін паперами та золотом. Стадії розвитку МФЦ, які здійснюються послідовно: 1)розвиток місцевого ринку; 2)перетворення в регіональний фін центр; 3)розвиток регіонального фін центру до стадії міжнар фін ринку. Для того щоб місцевий ринок зміг перетворитися у розвинутий МФЦ, необхідно, щоб країна володіла всіма необхідними елементами підтримання як своїх, так і міжнар операцій. Найважливіші елементи існування МФЦ: Ÿстійка фін система та стабільна валюта; Ÿнаявність інституцій, що забезпечують раціональне функціонування фін ринків; Ÿгнучка система фін інструментів, що забезпечують кредиторам та позичальникам різноманітність варіантів щодо затрат, ризиків, прибутків, строків, ліквідності та контролю; Ÿвідповідна структура й достатні правові гарантії, які здатні викликати довіру в міжнар позичальників та кредиторів; Ÿлюдський капітал, що вільно володіє спец фін знаннями, як результат систематичного навчання і перепідготовки; Ÿздатність спрямовувати іноз капітал через активні, всеохопні й мобільні ринки, тобто існування комплексних ринків, як довгостр, так і короткостр, які надають позичальникам та інвесторам великі можливості; Ÿекон свобода: фін ринок не може існувати без свободи діяльності, споживання, накопичення та інвестування; Ÿнайсучасніша технологія передавання інформації та засоби зв’язку, що дозволяють ефективно здійснювати безготівкові розрахунки та готівкові платежі. Найбільш активно перелив фін ресурсів здійснюється у таких МФЦ світу, як Нью-Йорк і Чикаго — в Америці, Лондон, Франкфурт-на-Майні, Париж, Цюріх, Женева, Люксембург — в Європі, Токіо, Сінгапур, Гонконг, Бахрейн — в Азії. Умови існування МФЦ: -широкий спектр інструментів фін ринку; -всесвітня участь у внутрішніх та іноз секторах ринку; -ефективні міжнар системи зв’язку.

40. Міжнародні фондові біржі та  форми організації їх діяльності.

Фондова біржа — це організований ринок ЦП, на якому власники фондових цінностей здійснюють угоди купівлі-продажу через членів біржі, що виступають як посередники. Загальна кількість класичних фондових бірж (за винятком суто деривативних) у всіх країнах світу  приблизно 180, з них у країнах із розвиненими ринками — 49. Існування великої кількості бірж спостерігається в країнах, що мають федеративну структуру (США, Канада, Німеччина, Індія, Бразилія, Росія) та/або значну територію. У країнах, де існує єдиний ринок ЦП, відбувається підвищення його ліквідності, а отже, й ефективності (Великобританія, Франція, Італія, Швейцарія, Гонконг, Сінгапур). Класифікація. (1)За принципом організації (ролі держави у створенні бірж) виділяють 3 типи бірж: -публічно-правові (державні біржі) контролюються державою та створюються на основі Закону про біржі. Членом публічно-правової біржі може стати будь-який підприємець даного району, що занесений у торговельний реєстр та має оборот певного розміру. Особи, що не є членами біржі, за разовими квитками можуть також бути допущені до здійснення угод. Біржі даного типу були здебільшого поширені в Європі (Франція, Бельгія, Нідерланди); -приватно-правові (приватні біржі) Біржі такого типу, як правило, є пайовими товариствами, а число їх членів обмежено. Уставний фонд бірж ділиться на певну кількість паїв (сертифікатів), і кожний член біржі має бути власником принаймні одного паю (сертифікату). Це дає йому право укладати угоди в приміщенні біржі. Приклади – Англія та США; -змішані біржі характерним є те, що держава володіє частиною акцій біржі (якщо вона є акціонерним товариством). Це дає їй право контролювати діяльність біржі шляхом направлення в органи її управління представників виконавчої влади. Біржі змішаного типу були поширені у континентальній Європі (Віденська фондова біржа).(2)За формою участі відвідувачів у біржових торгах розрізнюють: -закриті біржі у торгах беруть участь її члени, що виконують роль біржових посередників. Іншим особам (безпосереднім покупцям та продавцям) доступ до біржового залу заборонено. Саме з появою бірж закритого типу виникла потреба у створенні системи збору та обробки замовлень від клієнтів на здійснення операцій. Яскравими представниками закритих фондових бірж були Нью-Йоркська та Лондонська біржі. -відкриті біржі окрім постійних її членів та біржових посередників, у торгах можуть брати участь і відвідувачі, учасники господарських відносин. При цьому виділяють два типи відкритих бірж: 1.«ідеально» відкрита біржа, де контрагентів не зобов’язують користуватися послугами посередників; 2.відкрита біржа змішаного типу, де з покупцями та продавцями угоди можуть укладати дві групи посередників: брокери та дилери. До відкритих бірж належать, зокрема, біржі Німеччини (Берлін, Гамбург), Паризька біржа, Віденська біржа. Серед найвідоміших бірж світу можна назвати такі: Італійська фондова, Австралійська фондова біржа, Стокгольмську фондову біржу, Лондонська фондова біржа, Біржа Осло, Euronext, Німецька біржа, Віденську фондову біржу, NASDAQ.

41. Наднаціональна координація міжнародних валютно-фінансових відносин

Наднаціональна  координація міжнародних фінансів здійснюється міжнар та регіональними вал-фін організаціями, які створюються на базі багатосторонніх угод між державами. Їхня мета – сприяння розвитку зовн торгівлі й міжнар та регіонального вал-фін співробітництва, підтримання рівноваги платіжних балансів країн, що входять до них, регулювання курсів їхніх валют, надання кредитів цим країнам та гарантування приватних позик за кордоном. Найважливішу роль серед них у сучасний період відіграють Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), який сьогодні є головною установою Світового банку. Окрім МБРР до структури Світового банку входять: Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Багатостороннє агентство з гарантій інвестицій (БАГІ) та Міжнародний центр із врегулювання інвестиційних суперечок (МЦВІС). МВФ — міжнар вал-кред орг-ія, метою якої є сприяння розвитку міжнар торгівлі і вал співроб-ва шляхом установлення норм регулювання валютних курсів і контролю за їх додержанням, удосконалення багатостор системи платежів,   надання   державам-членам   коштів   в   іноземній   валюті   для  вирівнювання плат балансів. МБРР — міждерж інвестиційний інститут, метою якого є сприяння країнам-учасницям у розвитку їх економіки шляхом надання довгостр позик. МАР була створена в 1960 р. як філія МБРР з метою надання фін підтримки найменш розвинутим країнам на більш ліберальних засадах, ніж ті, які пропонував МБРР. МФК була створена в 1956 р. з метою сприяння ек зростанню країн, що розвиваються, шляхом заохочення приватного бізнесу у виробничій сфері. БАГІ засновано у 1988 р. з метою сприяння надходженню інвестицій у країни, що розвиваються. МЦІВС створений у 1966 р., має на меті стимулювання приватних інвестицій шляхом улагодження конфліктів між іноз інвесторами та місцевими підпр-ми, установами, урядами.

42. Оподаткування міжнародної діяльності  ТНК, його види

ТНК — це група компаній прив., держ. або змішаної форм власності, що розташована в різних країнах, при цьому одна чи більше з цих компаній може суттєво впливати на діяльність інших, особливо у сфері обміну знаннями і ресурсами. Визначенню податкових умов діяльності ТНК належить особливе місце у фін політиці корпорації. Це пов’язано з тим, що ТНК діють у різних податкових системах. Податкові системи країн розташування структурних підрозділів ТНК і країни нац належності материнської компанії відрізняються за багатьма параметрами, зокрема за податками на доходи і рівнем податків. Оподаткування впливає на такі основні сфери політики ТНК, як: іноз інвестування; форма організації структ підрозділу за кордоном; форма фінансування і кредитування; стратегія переказів грош коштів; стратегія управління вал ризиками. Названі сфери політики ТНК особливо реагують на такі основні податки, як податок на: прибуток; додану вартість; капітал і дивіденди; доходи працівників; соц податки. У визначенні податкових умов діяльності ТНК враховуються такі аспекти: нац чи глобальні підходи застосовуються до оподаткування прибутків в окремих країнах; система основних податків і процедура їх сплати; порівняльний рівень оподаткування основних операцій і результатів тощо. Зокрема, розглянемо підходи до оподаткування прибутків корпорації, класифікованих залежно від нац податкових систем: 1)територіальний, або «звільнення від податків за терит ознакою». Оподатковуються прибутки, отримані нац та іноз компаніями на території певної країни, тобто повністю виключає з податкової бази зарубіжний дохід компанії. Країни, що дотримуються цього принципу, дозволяють не вираховувати з прибутку, що оподатковується витрати, здійснені за кордоном. До таких країн належать Венесуела, Бразилія, Австралія, Південна Африка, Канада та деякі інші. 2)національний, резидентський, світовий. Оподатковуються всі прибутки корпорації, отримані в країні реєстрації, і прибутки, отримані від діяльності філій корпорації в усіх інших країнах світу. Це призводить до подвійного оподаткування, тобто податок береться в іноз країні, де розташована філія, і в країні реєстрації ТНК. Для уникнення подвійного оподаткування між країнами укладаються двосторонні угоди, де передбачається декларування: прибутку, сплаченого ТНК у цій країні; прибутків, отриманих філіями заруб корпорацій в іншій країні, які враховуються при визначенні оподаткованого прибутку ТНК. У названих угодах про уникнення подвійного оподаткування одночасно передбачаються знижені ставки оподаткування при трансферті: прибутку; дивідендів; роялті; ін видів доходу від філій до материнської корпорації. 3)«всесвітня система пільг». Він передбачає, що всі доходи системи ТНК, тобто доходи як заруб структурних підрозділів, так і материнської компанії, повинні оподатковуватися всіма видами податків. Але одночасно передбачається, що на прибутки дочірньої компанії ТНК у країні, де вона діє, мають поширюватися податкові пільги. Також передбачається оподаткування доходу від капіталовкладень (дивіденди, проценти, рента та роялті) зарубіжних корпорацій, що контролюються. Цей підхід сприяє накопиченню прибутку у податковому сховищі чи в країнах з низьким рівнем оподаткування. Таке накопичення виступає як безпроцентний кредит, що надається країною, якій належить цей дохід, у формі відстрочених податків. Цього підходу дотримуються Японія, США та ін. Дуже часто другий і третій підходи не виділяють окремо, а об’єднують під єдиною назвою «всесвітня система пільг». З метою оптимізації оподаткування ТНК використовують певні методи, які класифікують на дві групи: (1)організаційні (експорт товарів і послуг спеціальними засобами; створення зарубіжного представництва, а не філії; операцій за кордоном на основі агентських угод, партнерства та ін) та (2)екон. (інвестування через власну інвестиційну компанію у структурі ТНК; кредитування з використанням власних фінансових структур або кредитування філій під гарантії ТНК; трансферт активів ТНК через ліцензійні угоди та ін.)..

43. Організація міжнародних розрахунків

Міжнародні  розрахунки (МР) — це система регулювання платежів за грошовими вимогами, які виникають внаслідок торгово-екон та ін. відносин між фірмами, організаціями, урядами та громадянами різних країн світу. Їх роль є величезною і полягає в наступному: (1)МР пов’язані з обміном однієї нац. валюти на іншу і здійснюються переважно у безготівковій формі шляхом відповідних записів на рахунках банківських установ; (2)МР забезп здійснення різного роду екон та неекон відносин з іноз країнами у зовнішньоторг, торгово-екон, турист, культ сферах і галузях економіки світу; (3)МР регламентуються нац. законодавчими актами і між нар банківськими правилами і звичаями; (4)МР є уніфікованими; (5)МР мають документарний характер; (6)МР здійсн в різних валютах. Суб’єкти МР: Ÿімпортери; Ÿекспортери; Ÿбанки, кредитні установи; Ÿдержава; Ÿміжнародні організації; Ÿфізичні особи. Існує 3 основні види організації МР: 1.розрахунки через організацію кореспондентських відносин між комерц банками; 2.розрахунки через кореспондентські рахунки, що відкриваються в установах центр банків. Як правило, це повні розрахунки, що виконуються індивідуально, на валовій основі, їх можна характеризувати як платежі брутто; 3.розрахунки через клірингові установи. Це розрахунки, або платежі, нетто. Для здійснення МР уповноважені банки використовують свій закордонний апарат (філії, відділення, дочірні банки) та кореспондентські відносини з іноземними банками. В основу МР покладено рух товарно-розпорядчих документів та операційне оформлення платежів. Головними чинниками, що виражають стан міжнародних розрахунків, є: -умови зовнішньоторговельних контрактів; -валютне законодавство; -особливості банківської практики; -міжнародні правила та «звичаї» тощо.

44. Основні елементи світової валютної системи. Конвертованість валют та її види.

Світова валютна система — це форма організації та регулювання валютних відносин, які закріплені в міжнар угодах та обслуговують міжнар рух товарів і факторів вир-ва. Вона виникла в середині ХІХ ст. одночасно з розвитком МЕВ. Функції СВС: (1)сприяння розвитку товарообмінних операцій; (2)установлення правил та механізмів для забезпечення оптимального співвідношення між національними грошовими відносинами; (3)сприяння у здійсненні розрахунків через систему фінансово-посередницьких закладів. Основні елементи СВС: Ÿміжнар валютна ліквідність — це здатність певної країни забезпечити своєчасне погашення своїх міжнародних зобов’язань. Міжнародні ліквідні ресурси включають такі елементи, як золотовалютні резерви, резервні кредити в МВФ і розрахунки в СПЗ та євро;Ÿрезервні валюти (золото й національні валюти провідних розвинутих країн світу, євро та СПЗ), міжнародні розрахункові одиниці (євро та СПЗ); Ÿуніфікований режим валютних паритетів; Ÿрегламентація режимів валютних курсів; Ÿсвітовий грошовий товар; Ÿміждержавне регулювання валютних обмежень; Ÿуніфікація правил використання міжнар кред засобів обігу; Ÿрежим світових валютних ринків і ринків золота; Ÿміжнародні організації, які здійснюють міждерж валютне регулювання. СВС є сукупністю механізмів і правил, що забезпечують зв’язки між нац та регіон валютними системами. Конвертованість валюти — це здатність резидентів та нерезидентів вільно, без обмежень здійснювати обмін нац валюти на іноз та використовувати іноз валюту в угодах з реальними і фін активами. Різниця між ступенем конвертованості валюти залежить від обмежень уряду на валютному ринку. З погляду типів міжнар операцій, які відбиваються в платіж балансі країни (платіж баланс за поточ операціями або за операціями з капіталом), валюта може бути: (1)конвертованою за поточними операціями чи (2)за операціями з капіталом або (3)повністю конвертованою. (1)Конв за поточ операціями — це відсутність обмежень на платежі та трансфери за поточ міжнар операціями, які пов’язані з торгівлею товарами та послугами, міждерж переказами тощо. Форми: розподіл  іноз валюти між імпортерами у формі індик або генеральн квот, адм. вимоги. (2)Конв за капітальними операціями — відсутність обмежень на платежі та трансферти за міжнар операціями, які пов’язані з рухом капіталу (прямі й портф інвестиції, кредити та капітальні гранти). Форми: обмеження об’єктів ПІІ окремими галузями економіки, заборона на купівлю резидентами іноз цінних паперів тощо. За іншою класиф конвертованість поділяється на ◘повну та ◘часткову. ◘Повна конв — це відсутність будь-якого контролю та обмежень за поточ і капітальними операціями. Повна конв передбачає також відсутність обмежень на експорт та імпорт товарів і послуг, які можуть вплинути на їх ціну. ◘Часткова конв – існують обмеження для здійсн вал операцій для певних учасників або по певних вал операціях. Також можна виділити такі види конвертованості як ¤внутрішня та ¤зовнішня ¤Внутрішня конв — право резидентів здійснювати операції в країні з активами, які деноміновані в іноз валюті. Така форма притаманна Україні. Внутрішня конвертованість охоплює як поточні, так і капітальні операції, але не передбачає паралельного обігу кількох валют. ¤Зовнішня конв — право резидентів здійснювати операції з іноз валютою з нерезидентами.

45. Основні міжнародні фінансові центри та особливості їх розвитку.

Сьогодні світовий фінансовий ринок ще визначають як величезні міжнар фін центри, що мобілізують і перерозподіляють у всьому світі значні обсяги фін ресурсів. Міжнародний фінансовий центр (МФЦ) — це місце зосередження банків, спеціалізованих кред-фін інституцій, що здійснюють міжнародні вал, кред, фін операції, операції з цін паперами та золотом. Найбільш активно перелив фін ресурсів здійснюється у таких МФЦ світу, як Нью-Йорк і Чикаго — в Америці, Лондон, Франкфурт-на-Майні, Париж, Цюріх, Женева, Люксембург — в Європі, Токіо, Сінгапур, Гонконг, Бахрейн — в Азії. До найважливіших МФЦ належать Лондон, Нью-Йорк, Токіо. (1)Лондон є найбільш відомим і давно вже існуючим МФЦ, особливістю якого є здатність до «виклику та відповіді» на будь-яку нову ситуацію і фінансові інновації. 1)ринок довгостр позичкового капіталу складається з: ¤первинного ринку, який включає: -нові ЦП, випущені урядом; -єврооблігації, випущені іноз позичальниками; ¤вторинного ринку, організаційною основою якого є Міжнар фондова біржа, що включає 4 ринки. 2)ринок короткостр капіталу — найстаріший ринок і водночас такий, що відповідає рівню сучасних вимог. Він складається з ◘традиційного грош ринку і ◘паралельного грош ринку. 3)валютний ринок — найбільший у світі (середньодобовий оборот валюти = близько 500 млрд дол.). На вал ринку Банк Англії контролює укладення угод і веде операції від імені урядів та центр банків ін країн. Купівля і продаж іноз валюти Банком Англії здійснюється для забезпечення стійкості фунта стерлінгів на вал ринку. Вал ринок тісно пов’язаний з негарантованим ринком короткостр капіталу. Таким чином, Лондон є одним із найважливіших МФЦ завдяки: домінуючим позиціям на міжнар євровалютному ринку; розміру його вал ринку; міжнар лістингу ЦП; відмінній мережі зв’язку; спец знанням його учасників. (2)Нью-Йорк вважається другим за розмірами МФЦ. 1)ринок довгостр позичкового капіталу включає: -ринок облігацій і акцій; -іпотечний ринок; -ринок держ облігацій; -ринок промислових облігацій; -цільові позики під-вам; -ринок закорд облігацій. 2)ринок короткостр капіталу включає: -казначейські векселі; -ЦП федеральних агенцій США; -перехідні сертифікати; -акцептовані банком векселі; -комерційні короткостр векселі; -позики дилерам та брокерам. 3)валютний ринок є другим за розмірами (середньодобовий оборот = 200 млрд дол.) і включає: угоди «банк-клієнт»; угоди «банк-банк» (оптовий міжбанківський ринок); угоди, укладені сторонами безпосередньо чи через брокерів; операції центр ринку з іноз валютою. (3)Токіо став МФЦ завдяки «економічному диву». 1)ринок довгостр позичкового капіталу включає: ринок акцій; процентні держ облігації; дисконтні держ ноти і векселі; облігації муніципалітетів; промислові облігації та ін. 2)ринок короткостр капіталу включає: первинний та вторинний ринки держ облігацій; ринок казначейських векселів; обліковий ринок векселів; ринок депозитних сертифікатів та ін. 3)валютний ринок характеризується високим добовим оборотом іноземної валюти (до 130 млрд дол.), особливо угод в єна/долар. Як наслідок, Токіо став третім валютним ринком світу.