Розвиток ринку хліба особливості у порівнянні з іншими країнами

— нестабільна в країні покупця  економічна та політична ситуація;

— поставляється дороге обладнання, яке виготовлене за індивідуальним замовленням;

— поставляються рідкісні дефіцитні  товари, а також товари стратегічного призначення;

— тривалі строки дії контракту.

Розмір авансу залежить від мети авансу, характеру та новизни товару, його вартості, строку виготовлення тощо. Аванс може надаватися як у розмірі повної вартості контракту, так і у вигляді частки відповідного відсотка від неї.

2.7 Платіж на відкритий  рахунок

Платіж на відкритий рахунок  передбачає уведення партнерами один для одного відкритих рахунків, на яких обліковуються суми поточної заборгованості.

У випадку використання цієї форми  здійснюються такі кроки:

— експортер відвантажує товар  і відправляє документи на адресу імпортера;

— експортер заносить суму вартості вантажу на дебет відкритого на покупця  рахунка;

— імпортер здійснює аналогічний  запис у кредит рахунка імпортера;

— після оплати товару експортер  і імпортер роблять компенсуючи проведення.

Особливості цієї форми розрахунків  такі:

— форма розрахунків передбачає ведення контрагентами великого обсягу роботи з обліку продажу;

— товаророзпорядчі документи надходять  до імпортера прямо, минаючи банк;

— весь контроль за своєчасністю платежів покладається на учасників угоди, передусім  експортера;

— рух товарів випереджає рух  валютних коштів;

— ця форма розрахунків найдешевша і порівняно проста у виконанні.

Для експортера платіж на відкритий  рахунок є найризикованішою операцією, тому що в нього немає ніяких гарантій, що імпортер урегулює свою заборгованість в обумовлений строк.

2.8. Розрахунковий чек

Чек (Cheque; амер. Cheсk) – спеціальний документ, який містить письмове розпорядження банку видати (перерахувати) вказану в ньому суму грошей з поточного рахунку особи, яка підписала чек.

Існують різні види чеків. Банківський ордерний чек може за бажанням клієнта виступати замість переказу. Як правило, він відсилається банком безпосередньо отримувачу. Іноді чек вручається чекодавцю, щоб він передав або надіслав його отримувачу. В більшості випадків цей чек пред'являється отримувачем банку-кореспонденту банку чекодавця. Після перевірки підписів банку чекодавця може бути виписана сума в іноземній валюті. Якщо в банку-платника немає кореспондентських відносин з банком чекодавця, чек посилається банку, який має такі кореспондентські відносини, де й кредитується за рахунок отримувача.

Якщо пред'являючи чек, виписаний, як правило, в іноземній валюті, покупець вимагає національну валюту, сума виплачується за касовим курсом, який котирується на день оплати чека на валютній біржі чи на міжбанківському  валютному ринку з даного виду розрахункових документів.

Іншим видом чека в міжнародному обігу є клієнтський чек, за допомогою якого чекодавець здійснює платіж безпосередньо своєму партнеру, що в цілому виявляється швидше, ніж платіж за допомогою переказів. На відміну від банківського, клієнтський чек виставляється клієнтам на їхній банк. Це в більшості випадків розрахункові чеки на пред'явника, виписані в національній чи іноземній валюті залежно від домовленості сторін. Чекодавець пересилає чек своєму партнеру за кордоном, який пред'являє його своєму банку для кредитування рахунку. Якщо пред'явник чека визначається банком кредитоспроможним, йому одразу ж записується на кредит рахунку дана сума з відміткою "З умовою отримання". У даному випадку запис на кредитування рахунку отримувача здійснюється швидше, ніж при переказі. Якщо на думку банку, якому пред'явили чек, пред'явник не володіє відповідною платоспроможністю, банк не кредитує його рахунок відразу, а бере чек на інкасо і оплачує його після підтвердження свого кореспондента[14].

За способом передачі розрізняють  три види чеків:

• чек на пред'явника - кожен власник чека вправі пред'явити його для оплати чи подати на інкасо. Його правомірність не підлягає перевірці;
• ордерний чек - у ньому однозначно названо одержувача, який може передати свої права на чек з допомогою так званого індосаменту третій особі. Для цього він пише на звороті текст: "Для мене на ордер фірми "Альфа" і підпис. Таким чином, фірма "Альфа" стала правомірною і може, в свою чергу, скористатися правами, які надає наявність чека, щодо банку платника чи особи, що виписала чек. Вона може також передати чек через механізм індосаменту іншим особам чи фірмам (за ордером). Останній, хто отримає чек, зобов'язаний довести своє право, пред'явивши безперервний ланцюг індосаментів. Цей вид чеків, як правило, використовується на міжнародному рівні;
• іменний чек.

За способом оплати розрізняють:

• наявні чеки;
• розрахункові чеки;
• кросовані чеки.

Особливим видом чеків у некомерційному міжнародному обігу є єврочек  – це національні чеки, які можуть використовуватися і за кордоном.

Іншим видом чеків є дорожній (туристський) чек, який виписується  як в національній валюті, так і  в доларах США.

Ризик неплатежу при чековому обігу  суттєво вищий, ніж при переказі, особливо за клієнтськими чеками, коли немає гарантій, що банк, на який вони видані, здійснив платіж. Безумовний характер платежу за чеком означає незалежність зобов’язань сплатити вказану в чеку суму від умов та дійсності угоди, для виконання якої видано чек. Недійсність такої умови не є підставою для відмови здійснити платіж за чеком.

2.9 Вексель як форма розрахунків

У системі міжнародних розрахунків  одним з головних інструментів є  вексель.

Вексель, як і чек, належать до кредитних  засобів платежу, що зумовлено поширенням у зовнішній торгівлі комерційного кредиту.

Вексель — це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власникові векселя (векселедержателю).

Середовища застосування векселів:

— для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані по-слуги, за винятком векселів Мінфіну, НБУ та комерційних банків;

— для покриття взаємної заборгованості суб’єктів підприємницької діяльності;

— при ввезенні в Україну майна  як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з  іноземними інвестиціями, а також  за договорами (контрактами) про спільну  інвестиційну діяльність;

— для сплати ввізного мита, податків та зборів українським виконавцем при  ввезенні на митну територію України  давальницької сировини, а також  для сплати вивізного (експортного) мита, податків та зборів українським  замовником при вивезенні давальницької  сировини за межі митної території  України;

— при оформленні простими векселями  бюджетної заборгованості з фінансування видатків, пов’язаних з оплатою  природного газу;

— для сплати податку на додану вартість при імпортуванні товарів  на митну територію України;

— у разі імпортування та виготовлення алкогольних напоїв і тютюнових  виробів;

— для сплати експортного мита;

— для сплати податку на прибуток.

Для розрахунків із зовнішньоторговельних  операцій використовуються два основні  види векселів: прості та переказні (тратти).

Простий вексель — це складений за суворо визначеною формою документ, за яким боржник (векселедавець) бере на себе просте, нічим не обумовлене зобов’язання у зазначений строк, в обумовленому місці здійснити платіж кредиторові (векселедержателеві) або тому, кому він накаже. При простому векселі платником є сам векселедавець. Таким чином, простий вексель — це боргове зобов’язання імпортера здійснити платіж.

Переказний вексель (тратта) — це складений за суворо визначеною формою документ, у якому міститься проста і нічим не обумовлена пропозиція боржника, векселедавця (трасанта) іншій особі, платникові (трасату) в зазначений строк у зазначеному місці здійснити платіж кредитору, векселедержателю (ремітенту) або тому, кому він накаже. Іншими словами, переказний вексель — це письмовий наказ здійснити платіж певній особі у певний строк, який виставляється експортером на іноземного імпортера.

Переказний вексель відрізняється  від простого тим, що векселедавець  сам платіж не здійснює, а переказує  цей свій обов’язок на свого боржника (платника за векселем).

При розрахунках на умовах комерційного кредиту частіше вико-ристовується переказний вексель.

Гарантією за простими та переказними  векселями є їх авалювання банком. Аваль — це гарантія платежу за простим та переказним векселем з  боку аваліста, якщо боржник не виконав  своїх зобов’язань за векселем. Він здійснюється на лицьовому боці векселя або на додатковому аркуші (алонжі) та підписується авалістом.

У міжнародному платіжному обігу вексель  є оборотним фінансовим документом. Це означає, що з передачею векселя  іншій особі до нього переходять усі права, вимоги та ризик за цим  документом. Передавання векселя  здійснюється шляхом передавального напису – індосаменту, який здійснюється на зворотному боці векселя і підписується індосаментом.

Вексель може бути виписаний у будь-якій валюті, проте здебільшого він  виписується у валюті країни платежу.

Векселі, які виписані в одній  країні, а підлягають оплаті в іншій, називаються іноземними (зовнішніми).

В основі розрахунків при операціях  з іноземними векселями важливе  значення має вексельний курс.

Вексельний курс — це ціна іноземного векселя в національній валюті. При  котируванні короткострокових вексельних курсів за основу береться курс «спот», а при котируванні довгострокових вексельних курсів орієнтуються на курс «форвард».

Поряд з комерційними векселями  використовуються і банківські. Банківський  вексель — це тратта, яку виставляють  банки на своїх іноземних кореспондентів. Імпортери, купуючи ці векселі в  національних банків і пересилаючи  їх для експортерів, погашають у  такий спосіб свої боргові зобов’язання.

Більшість зовнішньоторговельних  операцій, особливо при торгівлі машинами й устаткуванням, укладається на умовах кредиту, що є одним із найдійовіших способів підвищення конкурентоспроможності товарів і розвитку експорту. Платіж у кредит передбачає, що покупець оплачує  суму, обумовлену в контракті, через  який час після поставки товару. Інакше кажучи, продавець надає покупцеві  комерційний (товарний) кредит, а оскільки кредит дається однією фірмою іншій, то такий кредит називається ще і  фірмовим товарним кредитом.

За термінами комерційні кредити  поділяються на короткострокові (до року), середньострокові (від року до 5 років) і довгострокові (від 5 до 10 і  більше років). Середньострокові і довгострокові  кредити звичайно даються при  поставках промислового устаткування, морських суден, літаків, при будівництві  промислових об'єктів і гарантуються урядовими органами і банками  країни замовника.

Середньостроковий, довгостроковий, а іноді і короткостроковий кредити  передбачають сплату покупцем відсотків  за користування кредитом. У контракті  обумовлюється вартість кредиту, виражена у відсотках річних, пільговий  період, протягом якого за кредитом не провадиться погашення відсотків, та інші умови. Межа кредиту, тобто максимальний розмір одноразового кредиту, наданого покупцеві, звичайно не повинен перевищувати 10 % від капіталу покупця. Кредит виділяється не на всю суму контракту, а на 80-85%, решту покупець оплачує авансом. При наданні комерційного кредиту виникає питання про гарантії платежів.

Комерційні документи. Конкретний комплект комерційних документів, необхідний для успішної реалізації зовнішньоторговельної операції, обумовлюється в кожному контракті в статтях "Умови платежу", "Умови поставок", "Страхування", "Відвантажувальні документи", "Упаковування і маркування".

Звичайно продавець оформляє комерційні документи, точно описуючи товари, їх обсяг, вартість, вид упаковки, загальну кількість і масу упаковки, а також  засвідчує походження товарів і  доставку їх перевізникові. Якщо за умовами  контракту продавець зобов'язаний зробити страхування, то він підтверджує  це страховим полісом.

Комерційні документи продавця, необхідні для оформлення:

* комерційний лист;

* пакувальний лист;

* сертифікат про походження  товару;

* транспортні документи;

* страховий поліс;

* проспекти товарів.

Звичайно продавець подає ці документи у свій банк для отримання  оплати товарів. Проте процедура  передання документів банком продавця банку покупця може призвести  до затримки в митному чищенні  в місці призначення. Тому краще, щоб продавець відіслав ще один комплект комерційних документів поштою або  передав їх перевізникові, що супроводжує  перевезення товарів.

Покупець, зі свого боку, повинен  дотримуватися правил, прийнятих  у його країні, для одержання дозволу  на імпорт до часу прибуття товарів.

Особливу увагу серед перелічених  комерційних документів слід приділити  документації зовнішньоторговельних  перевезень або транспортних документів. У додатку до основних транспортних документів покупці і вантажоодержувачі  можуть вимагати додаткові документи: