Ринок еврооблигаций

МІНІСТЕРСТВО  НАУКИ І ОСВІТИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ  ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат

на  тему:

«РИНОК ЄВРООБЛІГАЦІЙ» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала: студентка IV курсу

Перевірила:  
 
 
 
 
 
 
 
 

Одеса 2011 

РИНОК ЄВРООБЛІГАЦІЙ: СТАН ТА ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ 

    Вступ. Єврооблігації - міжнародні облігації, що перебувають в обігу на світовому ринку цінних паперів. Перші форми таких цінних паперів використовувалися ще в ХІХ ст., однак швидкий розвиток ринку цих фінансових інструментів почався тільки у другій половині ХХ ст. разом із зростанням ринків деривативів і депозитарних розписок. Це було пов’язано з початком процесів глобалізації, становленням загальносвітового ринку цінних паперів і підвищенням значення транснаціональних корпорацій.

    Сьогодні  єврооблігації є прибутковим інноваційним фінансовим інструментом, який сприяє виходу національних емітентів на міжнародні ринки цінних паперів, а їх світовий ринок динамічно зростав (до початку у 2008 р. фінансової кризи). Цим визначається актуальність описаного дослідження.

    Ринок єврооблігацій є важливим сегментом  світового ринку цінних паперів, а в останні десятиріччя емітенти цінних паперів все частіше розміщують облігації не тільки на внутрішньому ринку, а й на міжнародному. Тому темпи зростання заборгованості за міжнародними борговими цінними паперами (international debt securities) швидко збільшувалися - за період з 2000 до 2005 рр. ця заборгованість зросла більше ніж в 13 разів. На початку 1990-х років частка міжнародних позик в загальній структурі позик становила не більше 10 %, а в 2005 р. - 25 %. Більшість цих позик - за різними оцінками, від 50 до 80 %, - мають форму боргових цінних паперів. В 2000 р. загальний обсяг їх емісії становив 1,2 трлн. дол., і після деякого спаду в 2001-2002 рр. (до 1 трлн. дол.), в 2003 р. почалася активізація ринку міжнародних боргових цінних паперів. Загальний обсяг їх емісії становив 1,5 трлн. дол. в 2003 р., 1,6 трлн. в 2004 і 1,9 трлн. в 2005 р.

    Таке  активне зростання ринку міжнародних  боргових цінних  паперів тривало до початку у 2008 світової фінансової кризи, яка тимчасово загальмувала ці процеси і зменшила обсяги операцій.

    Серед міжнародних боргових цінних паперів  основними (більше 80 %) є міжнародні облігації (international bonds). Поняття “міжнародні облігації” має широке та вузьке значення. В широкому значенні – це всі боргові інструменти, які розміщені на міжнародних ринках, довготермінові (bonds) і короткотермінові (notes). У вузькому значенні – це довготермінові інструменти (bonds). Міжнародні облігації призначені для інвесторів, які хочуть уникнути обмежень національних законодавств на обіг облігацій, а основна перевага цих облігацій перед внутрішніми – диверсифікація ризиків неплатежів.

Міжнародні  облігації поділяються  на декілька видів:

1. глобальні облігації (global bonds) розміщуються одночасно на одному чи декількох національних ринках і на міжнародному ринку цінних паперів³;
2. паралельні облігації (parallel bonds) розміщуються паралельно і одночасно на декількох національних ринках у валюті відповідних країн,
3. іноземні облігації (foreign bonds) розміщуються емітентом з однієї країни на ринку цінних паперів іншої країни;

    4. єврооблігації (eurobonds) перебувають в обігу на загальносвітовому ринку цінних паперів.

    Випуск  міжнародних облігацій може проводиться  двома способами – емісія іноземних облігацій на національному фінансовому ринку окремої країни (якщо там добре розвинений обіг облігацій), або емісія єврооблігацій.

    Іноземні  облігації випускає емітент з  однієї країни і розміщує на ринку  цінних паперів іншої країни. Іноземні облігації (на відміну від єврооблігацій) передбачають розміщення в певній країні, і це розміщення забезпечує синдикат андеррайтерів (найчастіше – синдикат банків), розташованих в цій країні. Такі облігації не оподатковуються з боку держави, резидентом якої є емітент, а їх випуск відбувається за законами країни розміщення і контролюється органами, що регулюють внутрішній ринок цінних паперів цієї країни. Іноземні облігації поширені переважно на ринках п’яти країн (США, Великої Британії, Німеччини, Швейцарії, Японії), в яких ринок облігацій добре розвинений. Ці облігації потрібно реєструвати в комісії з цінних паперів країни, де вони розміщені, що створює значні незручності, оскільки процедура реєстрації ускладнена, а емітент має дотримуватися правил та інструкцій, передбачених для країни, в якій проводиться емісія. Саме тому у 1990-і роки більшого поширення набули єврооблігації, а значення ринку іноземних облігацій поступово зменшується.

    Єврооблігації є різновидом міжнародних облігацій, номінованих в іноземній валюті і розміщених в інших країнах, ніж країна емітента. Це незабезпечені боргові інструменти, випущені як облігації на пред’явника для розміщення на глобальному ринку цінних паперів. Назва “єврооблігації” умовна і пояснюється тим, що ці  облігації вперше почали використовувати в Європі. Основною причиною для виникнення ринку єврооблігацій став прискорений розвиток європейського ринку цінних паперів після Другої світової війни, а також інтернаціоналізація економічної діяльності та забезпечення фінансових потреб транснаціональних компаній, значення яких у цей час почало зростати.

    Ринок єврооблігацій – це система стійких  відносин по боргових зобов’язаннях  у євровалютах, які оформлюються у вигляді боргових зобов’язань, де фіксуються дані про суму боргу, умови і терміни його погашення, порядок отримання процентів. Цей ринок дуже привабливий і доступний для іноземних вкладників. Головними його перевагами є відсутність жорсткого контролю з боку держави, довгостроковий характер позики (10-15 років) і можливість отримати кошти одночасно в декількох країнах. На відміну від єврокредитів єврооблігації не дають можливості їх власнику впливати на грошову політику позичальника. Тому на ринок єврооблігацій допускаються позичальники з високим рейтингом кредитоспроможності.

    Ринок єврооблігацій не регулюється, він  майже вільний від оподаткування  і є більш гнучким. Емітент, який здійснює випуск єврооблігаційної позики, повинен пройти перевірку провідних  європейських рейтингових агентств на кредитоспроможність. Випуск, гарантування та розміщення зобов’язань на цьому ринку звичайно здійснюється групою банків кількох країн. Однак ринок єврооблігацій ще поступається ринку облігацій США, хоча й переважає ринок облігацій Японії. Ситуація дещо змінилася з введенням єдиної європейської валюти, що дозволило зробити цінні папери різних країн більш зіставленими, а також зник ризик, пов’язаний з коливаннями курсів обміну валют. Виник загальноєвропейський ринок цінних паперів і європеєць може купувати акції, випущені в будь-якій країні ЄС. Пройшла уніфікація державних облігацій, і вони стали більш досяжними. Глобалізація фінансових ринків розвинутих країн ще більше посилилася.

    Облігації також випускаються великими компаніями (корпоративні)для залучення додаткового  капіталу з метою розширення чи модернізації виробництва. Ці цінні папери забезпечені майном підприємства. Тільки великі та відомі фірми можуть розраховувати на довіру з боку населення. Перед тим, як вийти на ринок облігацій, компанія повинна отримати від спеціалізованого агентства висновки про свою кредитоспроможність. Від цієї оцінки залежить доля облігацій і ставка процента по них.

    Формування  ринку єврооблігацій прискорили запроваджені в США в 1963 р. адміністрацією президента Дж. Кеннеді обмеження  на використання іноземними позичальниками американського ринку капіталів. Перед тим, з 1946 по 1963 р., іноземні емітенти розмістили в США свої облігації (так звані yankee bonds) на суму 14 млрд. дол., оскільки умови розміщення були в США вигіднішими, ніж в післявоєнній Європі, що спричинило вивезення капіталів за межі США. З метою призупинення цього 18 червня 1963 р. було запроваджено спеціальний податок на прибуток (interest equalizatio tax), що підвищило вартість кредитів на 1 % (у 1967 р. цей податок було збільшено до 1,5 %, а в 1974 р. скасовано). Ці обмеження активізували розвиток ринку єврооблігацій - в 1963 р. італійська компанія з будівництва доріг Autostrade випустила першу емісію єврооблігацій, яку розмістив на ринку британський банк SG Warburg. Після початку війни у В’єтнамі в США було запроваджено в 1968 р. прямі обмеження на інвестиції в інші країни, і американський банк Morgan створив у 1968 в Бельгії кліринговий центр Euroclear для операцій з єврооблігаціями, а в 1970 французькі і німецькі банки створили власний кліринговий центр Cedel (Люксембург).

    Спершу  єврооблігаціями називали облігації  американських корпорацій, випущені в доларах США й розміщені  в Європі, чим пояснюється назва, яку з того часу набув цей інструмент. Активний розвиток європейського ринку  облігацій почався в 1980-і роки, коли поширення набули так звані “євробонди” (eurobonds) -довготермінові єврооблігації на пред’явника. У цей час зростання обсягу операцій на ринку єврооблігацій стало важливим чинником становлення глобального ринку цінних паперів. У середині 1990-их років поширення набули середньотермінові іменні облігації - “євроноти” (eurtonotes, або EMNT - euro-medium-term-notes), які стали найпоширенішим типом єврооблігацій.

    До 1999 р. основні тенденції розвитку ринку єврооблігацій визначалися  метою уникнути обмежень національних законодавств і додаткових витрат на розміщення облігацій на національних ринках. З 1999 р., після запровадження євро почалася емісії національних корпоративних облігацій країн Європи, номінованих у євро. Більшість емітентів корпоративних облігацій - це ТНК, які мають пряму зацікавленість в обігу своїх корпоративних облігацій на міжнародному ринку, однак це звичайні внутрішні облігації. А початок обігу євро стимулював внутрішніх емітентів у країнах Європи до випуску єврооблігацій. Тому після 1999 р. внутрішніми залишилися переважно державні облігації, а корпоративні облігації все частіше стали випускатися як міжнародні єврооблігації. Якщо у 1997 р. емісій міжнародних облігацій становила 36,6 % від загального обсягу світової емісії всіх облігацій, то в 2001 вона значно зросла - до 63,3 %.

    Крім  того, на світовому ринку цінних паперів поширений азійський  різновид єврооблігацій – так  звані “дракон бонд” (dragon bond), вперше випущені в 1991 р. Азійським банком розвитку. Ці облігації мають лістинг на азійських біржах (в Сінгапурі, Тайвані або Гонконгу) і призначені для розміщення на азійському ринку.

    Єврооблігації – основний різновид (більше 90 %) так  званих “європаперів” (єврооблігації  та різні види комерційних паперів). Це середньо- і довготермінові облігації, випущені корпоративними емітентами або федеральними урядами, і розміщені за допомогою міжнародних андеррайтерів (найчастіше, синдикату міжнародних банків), які беруть перед емітентом зобов’язання розмістити цінні папери на міжнародних ринках за межами країни емісії, а також країни, у валюті якої єврооблігації були номіновані.

    Єврооблігації, випущені в доларах, мають назву  євродоларових облігацій, а випущені в ієнах – євроієнових. Залежно  від валюти випуску ринок єврооблігацій можна поділяти на декілька секторів. Більшість єврооблігацій мають термін погашення від 3 до 20 років, а їх номінальна сума невелика. Оскільки такі облігації поширюються в різних країнах, важливе значення має їх номінованість у конвертованій валюті. Вид валюти не має принципового значення (євро, долари, інша валюта), як і публічність емісії. Однак на практиці єврооблігації номіновані переважно в євро – 58 %, доларах США – 25 %, фунтах – 10 %, ієнах – 5 %. Частка інших валют невелика.

    Останнім  часом критерії для розрізнення іноземних облігацій і єврооблігацій розмиваються, і хоча основою ознакою єврооблігацій є наявність міжнародного синдикату, який є андеррайтером, все частіше єврооблігації випускаються одним андеррайтером. Ще однією ознакою єврооблігацій є те, що теоретично вони не підлягають обмеженням законів країни, валюта якою використовується для сплати інвесторам. Однак на практиці тільки Канада і США не створюють таких обмежень на випуски облігацій, номінованих в доларах США і Канади для розміщення за межами цих країн. Інші держави встановлюють певні обмеження, які впливають на обіг випущених єврооблігацій.

    Єврооблігації вільні від правових обмежень національних законодавств – їх обіг не регулюється  законами окремих держав. Однак оскільки емітенти та інвестори, серед яких розміщується емісія, перебувають у певних державах, вони мають дотримуватися законів цих держав. Ці закони можуть суттєво обмежувати доступ до ринку єврооблігацій. Наприклад, у США заборонено проведення підписки на єврооблігації та їх продаж резидентам протягом трьох місяців після емісії, після чого резиденти набувають право купувати єврооблігації. У Франції резидентам дозволяється купувати міжнародні цінні папери, але заборонено їх рекламувати.