Ретроспективний аналіз економічного розвитку Франції

Практика французького варіанта лібералізму, що зложилася  як своєрідний синтез ідей західного  неоконсерватизму, істотно скоректована з обліком традиційних особливостей національної соціально-економічної моделі. У реалізації цілей національної економічної політики Франція виступила як поборниця помірного, розумного лібералізму, заснованого на дозованому з'єднанні ринків і державного начал або, якщо скористатися визначенням, даним ще в середині 80- х років професором Р. Барром, як прихильниця "ліберального державного втручання".

Розділ 2. Сучасний стан економічного розвитку Франції

Характерною особливістю  діяльності урядів соціалістів кінця XX - початку XXI ст. було те, що вони продовжували приватизацію, розпочату правими партіями. Однак вона набула специфічного характеру й зводилася до створення підприємств, співвласниками яких є держава і приватний капіталістичний сектор. Змішані державно-приватні компанії стали типовими для окремих галузей промисловості, зокрема в чорній металургії, легкій промисловості, машинобудуванні і хімічній галузі.

Стабілізація економічного становища знизила соціальну  напругу, однак досягти повного  спокою в країні не вдалося: загрозливих масштабів набрав рух корсиканських сепаратистів, переговори з якими набули затяжного характеру. У 1998 р. вони здійснили замах на префекта Корсики, вимагаючи розширення національно-політичної автономії. Уряд розробив план умиротворення Корсики, який включав економічні і політичні заходи. Планувалося на 2000 -2006 рр. із національного бюджету на розвиток Корсики виділити 1,366 млн франків. У 2003 р. на вимогу сепаратистів було проведено референдум щодо розширення національно-політичної автономії Корсики, під час якого більшість корсиканців висловилися проти радикальної зміни існуючого статусу острова. Сепаратистський рух із цього часу пішов на спад.

У травні 2002 р., коли Ж. Ширак  вдруге переміг на президентських виборах (82% голосів), і одночасно ОПР та її союзники здобули більшість на парламентських виборах, було сформовано уряд правих партій. Ж. Ширак без труднощів продовжував політику перебудови економіки. На початку XXI ст. у Франції прискорилася модернізація підприємств, зріс експорт, що значною мірою пов'язано із запровадженням євро. У 2005 р. на частку Франції припадало 5% світового експорту, більша частина якого скеровувалася у країни ЄС.

Проведені урядами фінансові  та соціальні реформи у багатьох випадках визначалися необхідністю запровадження єдиних стандартів для країн ЄС. За останні п'ять років економічне зростання у Франції було порівняно нижчим, ніж у Великій Британії та Італії, що пояснюється зменшенням іноземних інвестицій і скороченням прибутків від туризму. Інвесторів відлякує той факт, що у Франції найкоротший 35-годинний тиждень, порівняно високі відрахунки до соціальних фондів.

Ж. Шираку і його урядам не вдалося суттєво понизити рівень безробіття, який залишався до 2007 р. на рівні 8% від самодіяльного населення (близько 2 млн осіб). Про невирішеність соціальних проблем свідчили також масові виступи емігрантської молоді восени 2005 р., які супроводжувалися кривавими сутичками з поліцією, підпалами автомобілів, респектабельних магазинів і житлових будинків. Після загибелі двох підлітків із родин емігрантів з Північної Африки, у Парижі та інших містах розпочалися сутички, що тривали, з перервами, майже місяць. Лише в Парижі було спалено понад 150 автомобілів, поранено десятки поліцейських і демонстрантів. Сотні вихідців із колишніх африканських колоній були арештовані. Уряд вдався до масових депортацій емігрантів.

Події осені 2005 p., які  яскраво висвітлили окремі соціальні  проблеми країни, спричинили пожвавлені дискусії між політичними партіями. Звинувачуючи лівих - соціалістів і  комуністів у нездатності вирішувати назрілі проблеми, представляючи себе "партіями порядку", - ОПР і СФД пропонували провести докорінні зміни в економічному і соціальному законодавстві. Напередодні президентських і парламентських виборів 2007 р. партія ОПР змінила назву на "Союз за народний рух", що об'єднав усі право-консервативні сили країни.

У травні 2007 р. на президентських виборах переміг 52-річний Ніколя Саркозі, лідер партії "Союз за народний рух". Місяцем пізніше на парламентських виборах партія Н. Саркозі завоювала більшість депутатських місць у Національних зборах - 314 із 577. Перемозі сприяла програма радикальних змін країни, запропонована Н. Саркозі. Вона передбачала відновлення економічного зростання країни шляхом модернізації промисловості і сільськогосподарського виробництва, реформування податкової системи і соціального забезпечення. Ґолліст Н. Саркозі виступав за державний протекціонізм із метою посилення національного суверенітету. Передвиборна програма передбачала також перегляд доцільності 35-годинного робочого тижня, скасування допомоги тим безробітним, які двічі відхиляли запропоновані їм вакансії. Першим кроком у реалізації цієї програми стало скасування податків за понаднормовий робочий тиждень.

У липні 2008 р. з ініціативи Н. Саркозі в рамках "модернізації інституцій V Республіки" проведено  наймасштабнішу конституційну реформу - змінено або ж доповнено 47 з 89 статей основного закону. Зокрема, визначено, що одна і та ж сама особа не може обиратися президентом більше, ніж на два терміни (тривалість одного терміну - п'ять років); кандидати на державні посади мають заслуховуватися постійними комісіями парламенту; президент більше не очолює Вищу раду магістратури (суддівський орган).

Важливою складовою внутрішньої політики адміністрації Н. Саркозі стало подолання економічної кризи. Було ухвалено пакет заходів з підтримки споживчого ринку, оздоровлення будівельної галузі (інвестування 1, 8 млрд євро в житлове будівництво), надання допомоги фінансовому сектору, зокрема проведено рекапіталізацію банків (на програму виділено 40 млрд євро). Перелічені заходи сприяли тому, що у першому кварталі 2010 р. економіка країни продемонструвала зростання на 1, 2%. "Наша відповідь на першу - інвестиції, це найкращий спосіб підтримати розвиток економіки, зберегти робочі місця", - заявив президент Франції Н. Саркозі.

Наприкінці XX - на початку XXI ст. Франція, яка за обсягом ВВП  займає четверте місце в світі, є  постійним членом Ради Безпеки ООН  і, як ядерна держава, посідає одне із провідних місць у сучасній системі міжнародних відносин, активно співпрацює у найбільших міждержавних об'єднаннях і союзах.

Соціально-економічна ситуація в країні у 2009 році зазнала суттєвого  тиску, спричиненого світовою економічною і фінансовою кризою. Враховуючи можливі серйозні політичні, економічні та соціальні наслідки світової фінансової та економічної кризи Уряд, з ініціативи Президента Франції, наприкінці 2008 року розробив  та ввів в дію в січні 2009 р. схвалений Національними зборами дворічний антикризовий План активізації економіки, на виконання якого з державного бюджету було виділено 26 млрд. євро. Координація реалізації всіх заходів, пов’язаних з його впровадженням, знаходиться у компетенції створеного у грудні 2008 року терміном на 2 роки Міністерства з питань активізації економіки.

План включає втілення 45 невідкладних заходів та реалізацію однієї тисячі проектів. Пріоритетними  напрямами визначені: транспортна  галузь, будівництво нового соціального  житла, сфера правосуддя та оборонний комплекс, дослідницька діяльність та освіта, реконструкція міст. Головною складовою плану є:

- стимулювання платоспроможності  підприємств, особливо, малих та  середніх. З цією метою держава  компенсує видатки (податок на  прибуток, податковий кредит на дослідницьку діяльність, ПДВ) розміром в 11,5 млрд. євро. Малі підприємства (до 10 працівників) при наймі на роботу нових співробітників звільняються від соціальних відрахувань щодо них. Дана програма орієнтована і на інші механізми підтримки зайнятості (часткова зайнятість тощо) розрахована до кінця 2009 року із загальною сумою фінансування 500 млн. євро;

- реалізація державних  інвестиційних програм, що були  заморожені через відсутність  фінансування, у сумі 10,5 млрд. євро. З цією метою було забезпечено спрощення правил проведення тендерів. З-поміж проектів даного напрямку 4 млрд. євро спрямовано на розбудову інфраструктури і транспорту (модернізація автомобільних доріг, побудова нових ліній швидкісного залізничного транспорту, удосконалення річково-морських маршрутів), вищих учбових закладів (удосконалення навчання в рамках програми CAMPUS, будівництво студентського житла) і дослідницьких установ (забезпечення безпеки, проведення складних досліджень, розвиток проектів нанотехнологій та з питань океанографії), а також на забезпечення оборони та безпеки країни (закупівля озброєнь, техніки та технічного оснащення для Збройних Сил, поліції і жандармерії, реставрація нерухомості міністерства оборони).

За підсумками 2009 року освоєно близько 75% запланованої суми інвестицій Плану активізації економіки. В окремих аспектах результати Плану перевищили сподівання, адже замість 200 тис. автомобілів, що планувалось продати із застосуванням компенсації в 1000 євро при одночасній здачі старого автомобіля (віком понад 10 років), до кінця 2009 року реалізовано близько 600 тис. автомобілів. Досить успішним, за оцінкою Міністра оборони Франції Е.Морена, став 2009 рік в плані інвестицій в оборонну галузь, продажу озброєнь (близько 8 млрд. євро).

Завдяки вжитим Урядом Франції в рамках цього Плану заходам у 2009 році було створено рекордну кількість (510 тис) малих та середніх підприємств. Починаючи з ІІ кв. 2009 року з'явились ознаки оздоровлення  внутрішньоекономічної ситуації. Після спаду ВВП в ІV кв. 2008 року на 1,5% та у І кв. 2009 року на 1,4%, протягом ІІ-ІІІ кв. 2009 року спостерігається поквартальне зростання ВВП на 0,3%.  В IV кв. Нацбанк Франції прогнозує ріст ВВП на 0,6%. За результатами 2009 року спад економіки Франції, як зазначають експерти, сягне -2,25% ВВП.

Введена в дію програма звільнення малих підприємств (до 10 працівників) від соціальних відрахувань  при наймі на роботу нових співробітників, за даними Міністерства економіки, промисловості  та зайнятості Франції, сприяла створенню  біля 800 тис. нових робочих місць.

Окрім того, в числі  іншого, створенню ще 150 тис. нових  робочих місць сприяло і залучення  в проекти власного розвитку п’яти  великих компаній, які брали участь у державному інвестуванні в 2009 році,. Так, залізниця (SNCF) інвестувала 2 млрд. євро (на 2010 рік заплановано ще 2,3 млрд. євро інвестицій) у модернізацію рухомого складу поїздів з метою забезпечення високої швидкості його руху (до проектів залучено компанії «Alstom» та «Bombardier»); Паризький громадський транспорт (RATP) інвестував 850 млн. євро (до проектів залучено компанії «Alstom» та «Bombardier») головним чином у нові приміські двоярусні поїзди на лініях, які особливо перевантажені; компанія «Газ де Франс Сюез» (GDF Suez) інвестувала 1,5 млрд. євро у розвиток та модернізацію газової інфраструктури; компанія «Електресіте де Франс» (EDF) інвестувала  2,5 млрд. євро як у електростанції, так і у електротранспортну інфраструктуру; Поштою Франції (La Poste) інвестувано 240 млн. євро у покращення обслуговування клієнтів. Загальний об’єм інвестованих п’ятьма компаніями коштів складає близько 6 млрд. євро, що перевищує закладений у Плані активізації економіки об’єм (4 млрд. євро). Мета такого дворівневого інвестування (держави і компаній з державною часткою) покликана надати позитивний сигнал для приватних інвесторів і підтримувати динаміку економічного розвитку.

Заходи Уряду для  подолання економічної кризи, зафіксовані  у Плані активізації економіки (обсяг 26 млрд. євро), можуть бути доповнені у 2010 році „Великою позикою”, що має витрачатися на інноваційні сфери економіки Франції і слугуватиме, на переконання Президента Франції Н.Саркозі, позитивним сигналом для залучення іноземних інвестицій. На основі висновків та пропозицій спеціально створеної комісії Жупе-Рокар (Juppé-Rocard) Президент Франції у грудні 2009 року представив п’ять пріоритетів (вища освіта та навчання; дослідження; промисловість, малі та середні підприємства; впровадження цифрових технологій у економіку; сталий розвиток) „Великого запозичення”, сума якого складе 35 млрд. євро. Дана сума складатиметься з двох частин: 22 млрд. євро Франція запозичить  на зовнішніх фінансових ринках, що з кредитним рейтингом «AAA» їй вдасться зробити під 1,5-2,5% та 13 млрд. євро – повернутої державі наприкінці літа – початку осені 2009 року державної фінансової допомоги банкам на подолання фінансової кризи. Головною і принциповою ідеєю такого державного запозичення є сприяння залученню державних та приватних інвестицій у економіку Франції, сума яких, за попереднім аналізом експертів, досягне 60 млрд. євро. Окрім цього, ідея „Великого запозичення” аргументується і тим, що об’єм державного інвестування з 1974 року скоротився з 12,5% до 7,5% від щорічних державних витрат.

Падіння економічної  активності пояснюється скороченням  експорту на 11,1% загалом, в тому числі,  скорочення експорту промислових товарів на 23%. Це зумовило і зростання безробіття до 9,5% (близько 2,7 млн. осіб). У зв’язку із збільшенням числа безробітних значно зросло навантаження на соціальну складову державного бюджету. За даними французької митниці, за 9 місяців 2009 товарообіг Франції з країнами світу склав 683,7 млрд. євро. За цей період французький експорт товарів склав 329,8 млрд. євро, а імпорт – 353,9 млрд. євро. Від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі товарами  є негативним і становить 24,1 млрд. євро.

Висновки 

Соціально-економічна ситуація в країні у 2009 році зазнала суттєвого  тиску, спричиненого світовою економічною  і фінансовою кризою. Враховуючи можливі  серйозні політичні, економічні та соціальні  наслідки світової фінансової та економічної кризи Уряд, з ініціативи Президента Франції, наприкінці 2008 року розробив  та ввів в дію в січні 2009 р. схвалений Національними зборами дворічний антикризовий План активізації економіки, на виконання якого з державного бюджету було виділено 26 млрд. євро. Координація реалізації всіх заходів, пов’язаних з його впровадженням, знаходиться у компетенції створеного у грудні 2008 року терміном на 2 роки Міністерства з питань активізації економіки.

План включає втілення 45 невідкладних заходів та реалізацію однієї тисячі проектів. Головною складовою плану є:

- стимулювання платоспроможності  підприємств, особливо, малих та  середніх.

- реалізація державних  інвестиційних програм, що були  заморожені через відсутність  фінансування, у сумі 10,5 млрд. євро.

За підсумками 2009 року освоєно близько 75% запланованої суми інвестицій Плану активізації економіки.

Заходи Уряду для  подолання економічної кризи, зафіксовані  у Плані активізації економіки (обсяг 26 млрд. євро), можуть бути доповнені у 2010 році „Великою позикою”, що має витрачатися на інноваційні сфери економіки Франції і слугуватиме, на переконання Президента Франції Н.Саркозі, позитивним сигналом для залучення іноземних інвестицій.

Розділ 3. Перспективи економічного розвитку Франції

Від 2010 р. в економіці Франції спостерігається стійкий економічний підйом. В умовах загального оздоровлення інвестиційного клімату зросла готовність французької промисловості піти на істотне збільшення витрат на дослідження й розробки. Так, у 2010 р. на наукові дослідження було виділено вже майже 29 млрд. євро, в 2011 р. — близько 35 млрд., у цілому ж інноваційна діяльність на 2/3 фінансується сьогодні за рахунок коштів французької промисловості. У громадськості країни сформувалося розуміння, що а) високий рівень інвестицій в інновації, дослідження й розробки та в систему освіти є основним чинником довгострокового економічного росту, б) ці інвестиції тільки в тому випадку забезпечать ефективну віддачу, якщо держава зуміє створити для них відповідні сприятливі умови. Це завдання почав вирішувати новий уряд.