МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ МИХАЙЛА  ОСТРОГРАДСЬКОГО 
 
 

Залікова  книжка №10015 
 
 

Контрольна  робота

з навчальної дисципліни

«Міжнародна економіка» 
 
 
 
 
 
 

Керівник       Касич Алла Олександрівна 

Роботу виконала      студентка групи АЗ-01-10П

                                                Яковлева Дар’я  Михайлівна 
 
 
 
 

Кременчук 2011 
План 

1. Регіональні аспекти інтеграційних процесів у сучасному світі
1. Сутність та основні ознаки міжнародної регіональної інтеграції
2. Передумови і переваги регіональної інтеграції
3. Основні форми регіональної економічної інтеграції
2. Задача

1 Регіональні аспекти  інтеграційних процесів  у сучасному світі

     1.1 Сутність та основні ознаки міжнародної регіональної інтеграції

     Термін "економічна інтеграція" виник  в 30-і роки ХХ ст. у працях німецьких і шведських економістів, однак і сьогодні існує декілька десятків його визначення.

      Міжнародна  інтеграція - це економічна категорія, яка означає об’єктивну закономірність розширення взаємодії країн у глобальному масштабі на основі єдності цілей і інтересів внаслідок інтернаціоналізації господарського життя, розвитку системи міжнародного поділу праці і політичної взаємодії.

      Під міжнародною економічною інтеграцією  розуміється висока ступінь інтернаціоналізації  виробництва на основі розвитку глибоких стійких взаємозв’язків і розподілу праці між національними господарствами, що веде до поступового зрощування відтворювальних структур ряду країн.

      Інтеграційний процес зачіпає різні сфери і  сектори національного господарства і надбудови держав, які вступають в інтеграційну взаємодію. Для об’єктивної оцінки міжнародних інтеграційних процесів в глобальному світі доцільно розглядати різноманітні шляхи їх прояву:

• за учасниками - мікро-, мезо-, макро- та мегарівень;
• за географічною ознакою - глобальний, регіональний і субрегіональний рівні.

      Регіональна економічна інтеграція представляє собою процес розвитку стійких економічних зв’язків і розподілу праці національних господарств, який охоплюючи зовнішньоекономічний обмін і сферу виробництва, призводить до тісного переплетення національних господарств і створення єдиного господарського комплексу у регіональному масштабі.

      Спонукальним  мотивом утворення регіональних економічних об’єднань виступає намагання держав, які займають неоднакове положення у світовому господарстві, зміцнити свої позиції за рахунок розширення масштабів виробництва і збуту, перетворення національних ринків інших країн у свій внутрішній ринок.

      Регіональна інтеграція характеризується деякими істотними ознаками, які в сукупності відрізняють її від інших форм економічної взаємодії країн:

• взаємопроникненням і переплетенням національних відтворювальних процесів держав-учасниць інтеграційного угрупування;
• широким розвитком регіональної спеціалізації і кооперації у виробництві, науці і техніці на основі найбільш прогресивних і глибоких форм;
• структурними змінами в економіці країн-учасниць;
• необхідністю цілеспрямованого регулювання інтеграційного процесу, розробки скоординованої економічної стратегії і політики;
• поступовим формуванням регіонального інтернаціонального господарського комплексу;
• зближенням національних законодавств, норм і стандартів;
• розширенням просторових можливостей міждержавного руху факторів виробництва в межах регіону і усуненням багатоманітних адміністративних і економічних бар’єрів, що перешкоджають такому пересуванню;
• зближенням внутрішніх економічних умов в державах і вирівнюванням рівнів економічного розвитку.

      До  основних, найбільш значимих, системоутворюючих  факторів, що обумовлюють розвиток інтеграції можна віднести:

• об’єктивний процес збільшення взаємозалежності країн, ріст інтернаціоналізації господарського життя, міжнародний поділ праці;
• глобалізацію економіки і глобальну конкуренцію;
• науково-технічний прогрес і його сучасні форми (інформаційно-технічна революція, тощо);
• процеси лібералізації економіки і підвищення рівня відкритості національних господарств;
• спільність національно-державних інтересів ряду країн з точки зору їх безпеки;
• геополітичні інтереси та ін.

      Отже, сутність міжнародної регіональної інтеграції необхідно розглядати:

• як процес об’єднання розрізнених національних економічних систем в єдиний регіональний комплекс на основі динамічного поглиблення господарської взаємодії, обумовленого об’єктивними закономірностями соціально-економічного і політичного зближення держав;
• як економічне і суспільно-політичне явище, яке стимулює розвиток суспільства на основі міжнародних відносин і веде до зближення, "переплетення" національних господарств, національних інституційно-правових, суспільно-політичних і соціальних систем;
• як стан взаємозв’язку, взаємозалежності і активної взаємодії національних господарств в рамках інтеграційного угрупування країн на рівні регіону (чи субрегіону);
• як політику, тобто сукупність заходів, дій і механізмів організації і управління інтеграційним процесом на різних рівнях на просторі регіону світу.

     1.2 Передумови і переваги регіональної інтеграції

      Міжнародна  регіональна інтеграція – це стан взаємозв’язку між країнами певного регіону світу на основі нової якісної сходинки інтернаціоналізації економічної діяльності, транснаціональних структур і міжнародних (наднаціональних) інститутів, що веде до оптимізації діяльності національних економічних систем шляхом створення сприятливих соціально-економічних, організаційних, технологічних, політичних та інших умов.

      В сучасній економічній літературі до безпосередніх передумов регіональної інтеграції відносять такі:

• близькість рівнів економічного розвитку і зрілості економіки країн, що інтегруються;
• наявність загального кордону і економічних відносин, які історично склалися;
• наявність взаємодоповнюючих структур економіки країн, що інтегруються;
• спільність господарських та інших проблем, які реально існують для країн того чи іншого регіону;
• політична воля лідерів держав, що інтегруються;
• так званий демонстраційний ефект, коли під впливом успіхів тих чи інших інтеграційних об’єднань у інших держав з’являється бажання вступити до цієї організації та ін.

      Об’єктивний зміст регіональних інтеграційних  процесів полягає у переплетенні, взаємопроникненні і зрощуванні відтворювальних процесів, що забезпечує більш ефективну взаємодію між країнами. Таким чином, регіональна інтеграція створює такі переваги для країн-партнерів:

1. надає господарським суб’єктам (товаровиробникам) більш широкий доступ до різного роду ресурсів (фінансових, трудових, матеріальних, новітніх, технологічних) і створює умови для формування використання переваг економіки масштабу (розширюються ринки збуту, скорочуються торгові витрати між країнами, збільшуються інвестиційні ресурси та ін).
2. створює привілейовані умови для фірм країн-учасниць економічної інтеграції, захищаючи їх, в певній мірі, від конкуренції з боку фірм третіх країн. З іншого боку розширюється економічний простір, в межах якого діють господарюючі суб’єкти, що призводить до створення більш ємних ринків; посилюється конкурентна боротьба, яка створює умови для активних пошуків більш досконалих технологій, методів організації виробництва тощо;
3. дозволяє спільно вирішувати найбільш гострі проблеми соціального характеру, концентруючи ресурси і можливості їх ефективного використання;
4. не тільки покращує умови взаємної торгівлі, а й формує і посилює узгоджену позицію в рамках торгових переговорів СОТ, дозволяє створити більш стабільну і передбачувану ситуацію для розвитку взаємної торгівлі;
5. формує для учасників сприятливе зовнішньополітичне середовище (розширюється співробітництво в економічній, політичній, культурній, воєнній та інших економічних сферах), інституціональні та функціональні переваги в інформаційній та інфраструктурній сферах, дозволяє раціонально використовувати кон’юнктурні фактори.

      Інтеграційні  утворення, в свою чергу, позитивно  впливають на розвиток світової економіки  в цілому, активно втягуючи у співробітництво  країни, що не є учасниками даного інтеграційного процесу.

     1.3 Основні форми регіональної економічної інтеграції

      Економічна  модель кожного інтеграційного угрупування - результат тривалого історичного  процесу, протягом якого вибудовується  співвідношення елементів, що формують регіональний господарський комплекс, зміцнюється механізм їх взаємодії. Саме тому, кожна регіональна економічна система має свої, тільки їй притаманні, особливості.

      Однак проведення порівняльного аналізу  існуючих торгово-економічних угрупувань вказує на існування певних загальних  закономірностей розвитку регіональної інтеграції, послідовного проходження  її через ряд особливих етапів, кожному з яких присутні характерні риси, різна ступінь інтенсивності інтеграції, її глибина і масштаби.

      Погляд  на інтеграцію як на процес, що розвивається від простих до більш складних форм, дозволив зробити класифікацію стадій інтеграційного процесу. Класичною  класифікацією стала схема Б. Балашші, яку взяли на озброєння різні міжнародні економічні організації. Б. Балашша виділяє п’ять основних форм інтеграції (типів інтеграційних угод).

      До  числа основних типів інтеграційних  угод відносять:

• зону вільної торгівлі (free trade zone);
• митний союз (customs union);
• загальний ринок (common market);
• економічний союз (в найбільш зрілій формі економічний і валютний союз: economic and monetary union);
• повну економічну і політичну інтеграцію.

      Зона  вільної торгівлі. Це така форма угод, яка передбачає повну відміну митних тарифів при взаємній торгівлі і при збереженні національних митних тарифів по відношенню до третіх держав, застосування узгоджених ставок і порядку стягнення податку на додану вартість при взаємній торгівлі і по відношенню до товарів з інших країн.

      Митний  союз. З утворенням митного союзу державами-учасницями узгоджено відміняються національні митні тарифи і вводиться загальний митний тариф і єдина система нетарифного регулювання по відношенню до третіх держав. Зазвичай митний союз передбачає створення вже більш розвиненої системи міждержавних органів, які координують проведення узгодженої зовнішньої політики.

      Загальний ринок. Цей тип інтеграційної угоди передбачає домовленість держав, що інтегруються, про свободу руху між ними не тільки товарів і послуг, а й факторів виробництва: капіталу, робочої сили і фінансових ресурсів. Свобода міждержавного пересування факторів виробництва під захистом єдиного зовнішнього тарифу вимагає більш високого рівня координації економічної політики. Така координація здійснюється, як правило, на періодичних нарадах голів держав і урядів приймаючих участь держав, керівників міністерств фінансів, центральних банків та інших економічних відомств.

      Економічний союз - передбачає, поряд із загальним митним тарифом і свободою руху факторів виробництва, також координацію макроекономічної політики і уніфікацію законодавства в ключових сферах: валютній, бюджетній, грошовій. На цьому етапі виникає потреба в органах, що наділені повноваженнями не просто координувати дії і спостерігати за економічним розвитком, а й приймати оперативні рішення від особи інтеграційного угрупування в цілому. Уряди передають частину своїх суверенних повноважень наднаціональним органам. Такі міждержавні органи із наддержавними функціями наділені правом приймати рішення з питань, що стосуються організації без узгодження з урядами держав-учасниць.