Процес взаємодії суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України і країн ЄС

План

 

1. Вступ
2. Євроінтеграційний курс України
1. Позитиви інтеграції України в ЄС для України та Євросоюзу
2. Основні етапи входження України до ЄС та шляхи його прискорення
3. Інтеграція України в європейський економічний і соціальний простір
4. Висновки
5. Список літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Вступ

 

Розширення  Європейського   Союзу,   яке  відбулося 1 травня  2004 року, призвело до історичних змін політичних, географічних та економічних умов для України та Євросоюзу.  Сьогодні Європейський Союз та Україна мають спільний кордон  і  як  безпосередні  сусіди будуть посилювати свою політичну та економічну взаємопов'язаність. Розширення дає можливість  для України  та  Європейського  Союзу розвивати  якомога  тісніші відносини,  що виходитимуть поза рамки співробітництва   до   поступової   економічної   інтеграції    та поглиблення  політичного  співробітництва.  Європейський  Союз  та Україна сповнені рішучості  посилити  свої  відносини  та  сприяти утвердженню   стабільності,  безпеки  і добробуту.  Такий  підхід заснований  на   спільних   цінностях,   спільній   власності   та диференціації.    Це   сприятиме   подальшому   зміцненню   нашого стратегічного партнерства.

 

“Європейський вектор”  української дипломатії є одним  із приорітетних у зовнішній політиці нашої держави. В документі “Основні напрями зовнішньої політики України”, прийнятому Верховною Радою України  ще в 1993 році, підкреслюється, що перспективною  метою української зовнішньої політики є членство України у Європейських Співтовариствах, а також західноєвропейських або загальноєвропейських структурах.

 

Актуальність  теми даної роботи полягає в тому, що об`єктивна необхідність вимагає поступового, але неухильного включення економіки України до системи міжнародного поділу праці (МПП), світових інтеграційних процесів. Нинішня ситуація характеризується глобальною трансформацією усіх країн світу до нового якісного стану, нового типу цивілізації третього тисячоліття.

 

Актуальність проблеми взаємовідносин України з гігантом процесів європейської інтеграції та кооперації Європейським Союзом є беззаперечна.

 

Цілком зрозуміло, що вступ  України до ЄС є довготривалим, багатоетапним  та віддаленим у часі процесом, проте  висвітлення цієї теми вже сьогодні займає чільне місце серед науковців, журналістів та політиків. Водночас вона пронизана різноманіттям підходів та оцінок до її висвітлення, політичними  та ідеологічними розбіжностями.

 

Європейський вибір України - невід'ємна складова її подальшого розвитку.

 

Метою роботи є вивчення, аналіз  економічної співпраці України з країнами Західної Європи та інтеграція України до ЄС.

 

Предметом дослідження є процес взаємодії суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України і країн ЄС.

 

2. Євроінтеграційний курс України
1. Позитиви та недоліки інтеграції України в ЄС для України та Євросоюзу

Курс на європейську інтеграцію є природним наслідком здобуття Україною незалежності. Його витоки —  в історії нашого народу й усвідомленні права жити в демократичній, економічно розвинутій, соціально орієнтованій країні. Його мета — створення шляхом масштабних внутрішніх перетворень  умов для входження до спільноти  європейських розвинутих країн. Сьогодні цей курс є домінантою внутрішньої  та зовнішньої державної політики.

 

Відносини України з Європейським Союзом у сучасній зовнішньо- і внутрішньополітичній ситуації мають для неї винятково  важливе значення. Йдеться не просто про більш-менш активні контакти з одним із найавторитетніших  зарубіжних партнерів, але й про  можливість здійснення Україною стратегічного  вибору на перспективу, від якого  залежатимуть місце і роль нашої  держави у новій системі міжнародних  відносин, у тому числі економічних  і валютно-фінансових.

 

Інтеграція України в ЄС має свої переваги і для України, і для Європейського Союзу.

 

Для нашої держави важливого  значення набувають як процес її послідовного наближення до ЄС, досягнення відповідності  копенгагенським критеріям членства у ньому, що значною мірою збігається з головними завданнями здійснення системних перетворень в державі  та суспільстві, так і стратегічний результат цього процесу - повноправне  членство в ЄС.

 

Як невід'ємна (в географічному, історичному та культурному аспектах) частина Європи Україна орієнтується на діючу в провідних європейських країнах модель соціально-економічного розвитку. Євроінтеграційний курс розглядається  саме у контексті реалізації цієї моделі в умовах України.

 

Вступ у майбутньому до ЄС сприятиме більш активному  долученню нашої держави до європейських демократичних цінностей, поширенню  на неї зони загальноєвропейської стабільності та безпеки, уникненню нових ліній  поділу на континенті. Членство в ЄС дозволить більш ефективно використовувати  переваги міжнародної спеціалізації  та кооперації, що стане важливою передумовою  прискорення економічного розвитку та модернізації країни.

 

Політичні переваги інтеграції України в ЄС пов'язані зі створенням надійних механізмів політичної стабільності, демократії та безпеки. Зближення з  ЄС є гарантією, а виконання його вимог - інструментом розбудови демократичних  інституцій в Україні. Крім того, членство в ЄС відкриє шлях до колективних  структур спільної безпеки Євросоюзу, забезпечить ефективнішу координацію  дій з європейськими державами  у сфері контролю за експортом  і нерозповсюдження зброї масового знищення, дозволить активізувати співробітництво  у боротьбі з організованою злочинністю, контрабандою, нелегальною міграцією, наркобізнесом тощо.

 

В економічній сфері переваги інтеграції в структури Євросоюзу  випливають з функціонування в ЄС сталої та економічно ефективної моделі організації суспільства і наявності  колективних механізмів підтримання  макроекономічної стабільності. Інтеграція в ЄС сприятиме зростанню продуктивності економіки та темпів технологічної  модернізації під впливом конкуренції  на єдиному європейському ринку  та забезпеченню вільного доступу до новітніх технологій, капіталу, інформації; підвищенню кваліфікації робочої сили за умов її вільного руху в межах  єдиного ринку; створенню більш  сприятливого інвестиційного середовища; істотному зростанню обсягів  торгівлі на ринку ЄС; створенню  передумов для прискореного зростання  взаємообміну в галузях з підвищеним рівнем науко- і техноємності; підвищенню якості регулятивних інститутів у бюджетній, банківській, фінансовій сферах та корпоративному управлінні. Інтеграція також надасть  можливість використовувати фонди  регіонального розвитку ЄС для прискорення  виходу на рівень економічного розвитку, властивий більш розвиненим країнам  Євросоюзу.

 

Європейський Союз (з урахуванням  майбутнього розширення) стане потужним ринком для 500 млн. споживачів. Враховуючи їхню високу платоспроможність, швидкі темпи економічного розвитку країн  ЄС, культуру виробництва, споживання, розрахунків, цей ринок має для  України значні перспективи.

 

Соціальні переваги членства в ЄС пов'язані з наявними тут  високим рівнем со-ціальних стандартів і розвитку гуманітарної сфери, ефективним захистом прав працівників, розвиненою системою охорони довкілля.

 

Наслідком інтеграції України  в ЄС стануть суттєві зміни  в забезпеченні права на вільне працевлаштування, адекватної оплати та безпеки праці, гарантій соціального забезпечення, належних умов життя громадян, охорони  здоров'я, освіти, культури, соціального  захисту і соціального страхування  відповідно до європейських стандартів.

 

Сама мета інтеграції в  ЄС, як доводить досвід практично всіх нинішніх країн-претендентів "першої хвилі" (Естонії, Польщі, Словенії, Угорщини, Чехії та Кіпру), є потужним стимулом необхідних для цього соціально-економічних перетворень.

 

Позитиви європейської інтеграції України для Європейського Союзу  мають оцінюватися із точки зору внеску, який наша держава може зробити  в його розвиток.

 

Це стосується насамперед геополітичної ролі України як одного з ключових факторів регіональної і  загальноєвропейської стабільності та безпеки. Україна уклала угоди про  дружбу з усіма своїми сусідами, забезпечила міжетнічний мир  і стала загальновизнаним чинником стабільності у Центральній Європі. Її приєднання до ЄС (одночасно з  поглибленням співпраці з Російською Федерацією в економічній, соціальній, політичній і правовій сферах) суттєво  усунуло б небезпеку відродження  протистояння між Сходом та Заходом, утворення нових геополітичних  ліній розподілу на європейському  континенті.

 

Україна має потенційно широкі ринкові можливості, значення яких важко переоцінити як на нинішньому етапі торговельно-економічних відносин з Євросоюзом, так і в рамках майбутнього єдиного ринку після  її вступу до ЄС. Кадровий, науковий, промисловий (особливо в галузях високих технологій), сільськогосподарський потенціал  нашої держави, її зростаюча роль у міжнародній миротворчій діяльності - це той безперечний позитив у  євроінтеграційному контексті, який має  бути врахований Євросоюзом.

 

Велике значення для ЄС матиме також транзитний потенціал  України, насамперед з точки зору торговельно-економічних зв'язків  між ЄС та Росією і країнами Центральної  Азії. З входженням України до ЄС значущість цього чинника значно підвищиться.

 

Проте слід зазначити, що для  належного використання цих переваг  потрібні напружені зусилля, ретельні і виважені кроки. Забігання наперед  може мати серйозні негативні наслідки - зокрема, через недостатню готовність країни до жорсткої конкуренції на єдиному європейському ринку  та до належного виконання взятих на себе міжнародних зобов'язань.

 

2. Основні етапи входження України до ЄС та шляхи його прискорення

Початковий етап - створення  інституційних засад співробітництва. Позиція України щодо ЄС на законодавчому  рівні вперше була сформульована  в Основних напрямах зовнішньої політики України у липні 1993 року. У цьому  документі визначається, що "перспективною  метою української зовнішньої політики є членство України в Європейських Співтовариствах, а також інших  західноєвропейських або загальноєвропейських структурах за умови, що це не шкодитиме  її національним інтересам. З метою  підтримання стабільних відносин з  Європейськими Співтовариствами Україна  укладе з ними Угоду про партнерство  і співробітництво, здійснення якої стане першим етапом просування до асоційованого, а згодом - до повного  її членства у цій організації".

 

Важливим механізмом реалізації європейського курсу України  став (з 1993 р.) Міжвідомчий комітет  у справах Європейських Співтовариств  як державний орган погодження і  координації політики України стосовно Європейських Співтовариств, підзвітний Кабінету Міністрів України.

 

14 червня 1994 р. у Люксембурзі  Україною та ЄС було підписано  Угоду про партнерство і співробітництво.  Вона набула чинності 1 березня  1998 р. після ратифікації Україною (листопад 1994 р.) та всіма країнами - членами ЄС. Інституціональні рамки  виконання УПС базуються на  трьох спільних органах: Раді  з питань співробітництва, Комітеті  з питань співробітництва (складаються  з представників Ради ЄС і  членів Європейської Комісії  та представників Уряду України)  та Комітеті з питань парламентського  співробітництва (форум парламентаріїв  України і ЄС).

 

Важливим кроком на шляху  практичного розгортання інститутів співробітництва став Указ Президента України від 24 лютого 1998 р., яким було створено Українську частину Ради з  питань співробітництва між Україною та ЄС під головуванням Прем'єр-міністра України, а також Українську частину  Комітету з питань співробітництва  як допоміжного органу Ради. На виконання  цього Указу в органах виконавчої влади створені підрозділи з питань співробітництва з ЄС.

 

Етап інтенсифікації відносин і формулювання стратегії інтеграції. З метою забезпечення ефективної реалізації УПС Рада з питань співробітництва  між Україною і ЄС у червні 1998 р. затвердила Спільну робочу програму в рамках Угоди і визначила  в ній 16 конкретних напрямів співробітництва, яким слід надати першочергову увагу.