Проблеми залучення іноземних інвестицій в Україну та шляхи їх вирішення

      Як  видно з рейтингів, Україна перебуває «у хвості», що свідчить про несприятливий інвестиційний клімат і як результат інвестор не зацікавлений вкладати кошти в країну з низькою інвестиційною ефективністю, з високим рівнем корупції, зі слабкою захищеністю прав власності тощо.

      Система податкових і митних пільг передбачає податкові канікули, зниження ставок оподаткування в разі реінвестування отриманого прибутку чи інвестування у певні регіони й галузі, захист від подвійного оподаткування, а також звільнення від митних зборів на імпорт новітніх машин та обладнання, технологій, ноу-хау, експорту продукції власного виробництва для покриття валютних витрат або зменшення цих зборів. У спеціальних економічних зонах діє ще розвиненіша система податкових і митних пільг, спрощення адміністративних процедур. Це, зокрема, зміцнення позицій національної грошової одиниці, її конвертованість; можливість для підприємств, створених з участю іноземних інвесторів, вільно конвертувати отримані доходи; користування банківською системою країни; надання державних кредитів для інвестиційних проектів у пріоритетні сфери. Інформаційне забезпечення й центри допомоги іноземним бізнесменам мають інформувати інвесторів про різні проекти й умови їх здійснення за кордоном, систему оподаткування за кордоном, систему оподаткування, адміністративно-правові процедури господарської діяльності.

      Держава намагається виправити ситуацію, яка склалася у сфері фінансування інвестицій, про що свідчать такі базові принципи Концепції Державної програми розвитку інвестиційної діяльності на 2011–2015 рр. [6]:

• послідовна децентралізація інвестиційного процесу;
• перенесення центру ваги з безповоротного бюджетного фінансування у виробничій сфері на кредитування;
• фінансування об’єктів, будівництво яких починається за рахунок бюджетних коштів, як правило, на конкурсній основі;
• здійснення відповідними державними органами контролю за цільовим використанням централізованих інвестицій;
• удосконалення нормативної та правової бази з метою збільшення обсягів залучення інвестицій;
• збільшення частки внутрішніх (власних) коштів суб’єктів господарювання у фінансуванні інвестиційних проектів;
• виділення бюджетних коштів переважно для реалізації державних пріоритетів, програм (проектів), спрямованих на здійснення структурної перебудови економіки, за адресним принципом;
• надання переваги раніше розпочатому будівництву, технічному переоснащенню та реконструкції діючих підприємств;
• розширення мішаного фінансування інвестиційних проектів;
• впровадження системи страхування інвестицій.

      На  наш погляд, не всі задекларовані в Концепції принципи можуть бути ефективно реалізовані найближчим часом. Наприклад, принцип збільшення частки внутрішніх (власних) коштів суб’єктів господарювання у фінансуванні інвестиційних проектів навряд чи буде реалізовано в найближчому майбутньому через дефіцитність фінансових ресурсів у підприємств та низький рівень їх прибутковості. Також викликає сумніви реалізація принципу впровадження системи страхування інвестицій, оскільки реалізація цього принципу в примусовому порядку навряд чи дасть позитивний ефект, а для розвитку добровільного страхування інвестицій має бути готовий власне страховий ринок, який на сьогодні все ще не оговтався від фінансової кризи.

      На  основі названих принципів у Концепції обґрунтовані напрями інвестиційної політики (рис.3) на найближчий термін (2011–2015 рр.).

      Таким чином, огляд вищенаведених напрямів формування державної стратегії  інвестиційної діяльності показує, що вони охоплюють важливе коло питань, вирішення яких дозволить суттєво поліпшити інвестиційне середовище і на цих засадах значно прискорити процеси капіталізації економіки.

      Рис. 3. Напрями інвестиційної політики в Україні на 2011–2015 рр. 

      В той же час вищенаведені програмні  документи не зачепили ряд дуже принципових питань, які доводиться постійно вирішувати, фахівцями сфери інвестиційної діяльності. Задля покращення інвестиційного клімату в Україні, тим самим активізування притоку іноземного капіталу в Україну, доцільно реалізувати державну політику, яка здійснювалася б за такими напрямами:

• забезпечення надійного інституційного захисту прав інвесторів;
• вдосконалення нормативно-правової бази підприємницької та інвестиційної діяльності;
• сприяння розвитку науки, науково-технічної та інноваційної діяльності;
• вдосконалення системи корпоративного управління та процедури банкрутства;
• розробка скоординованої державної політики у сфері державних запозичень;
• вдосконалення державної політики у сфері приватизації державних підприємств та її реалізації;
• реформування діючої амортизаційної та податкової системи в Україні;
• створення в Україні дієвого механізму протидії корупції;
• розвиток фінансової сфери.

      Сьогодні перед Україною постає завдання покращення її інвестиційного клімату, що приведе до активізації інвестиційної діяльності, а це можливо лише за рахунок розробки, формування та впровадження ефективної державної інвестиційної політики. Потрібно на державно-правовому рівні уточнити питання про концесії (визначення можливостей отримання прибутку іноземними інвесторами від розвідування, розробки, видобування й експлуатації природних ресурсів). Потребує найретельнішого обґрунтування й система валютного регулювання. Потрібно видати інформаційні бюлетені й рекламну літературу з проблем іноземного інвестування, створити комп’ютерну мережу для обміну інформацією, систему статистичної інформації. Доцільно підтримувати інвестиційні проекти, спрямовані на розвиток приватного сектору, організовувати вставки інвестиційних проектів, створювати контрактові біржі.

      Одним із важливих шляхів залучення інвестицій в Україну є вітчизняні й міжнародні інвестиційні фонди. Іноземний капітал  потрібен насамперед у таких сферах економіки, активізація нарощування  виробничого потенціалу яких сприятиме  виведенню країни із кризи, усуненню соціального напруження в суспільстві та подоланню залежності економіки від імпорту. 

       Список використаної літератури: 
 

1. Вовк С. Міжнародні потоки прямих іноземних  інвестицій та участь України в них / Вовк С.// Журнал європейської економіки. – 2009. – №6. – С. 191-216.
2. Геєць В. М. Інноваційні перспективи України / В.М. Геєць, В.П. Семиноженко. – Харків: Константа, 2006. – 272 с.
3. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
4. Міжнародні рейтинги України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Міжнародні_рейтинги_України
5. Пилипенко Г.М. Інноваційно-інвестиційна діяльність та її регулювання в економіці України. – Д.: НГУ, 2010. – 150 с.
6. Про затвердження Програми розвитку інвестиційної та інноваційної діяльності в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/389-2011-%D0%BF
7. Харламова Г.О. Інвестиційна позиція та перспективи інтеграції України у міжнародний інвестиційний простір / Харламова Г.О. // Інвестиції: практика та досвід. – 2009. - № 20. – С. 3-8.