Причини, чинники та передумови міграції в Україні

План

1. Причини, чинники та передумови міграції в Україні
2. Сучасна ситуація на ринку праці в Україні, що є передумовою до зовнішніх міграційних процесів
3. Позитивні та негативні аспекти та наслідки міграції

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Сучасний світ постає сьогодні як складне полісистемне утворення, що динамічно розвивається. Глобалізація призвела до активізації всіх форм міжнародної взаємодії і зокрема поставила на новий щабель таку форму як міграція робочої сили, яка виступає важливою складовою міжнародних економічних відносин. Не тільки продукти праці (товари і послуги) характеризуються високим рівнем міжнародної мобільності. Фактори виробництва (праця і капітал) також переміщуються з країни в країну. Згідно з законом Б. Оліна міжнародний рух товарів і факторів виробництва можуть заміщати один одного. Країна, яка в надлишку забезпечена працею, може або експортувати працеємні товари, або її громадяни можуть самі виїжджати за кордон і там працювати.

Для ринку праці України  на сучасному етапі розвитку характерними особливостями залишаються: згортання сфери прикладання праці; низький рівень заробітної плати в державному секторі економіки; високий рівень безробіття, особливо прихованого; низька ефективність державної політики щодо підтримки самозайнятості та малого підприємництва; а також природно-економічні, політичні та інші чинники, котрі не дозволяють повним обсягом створювати сприятливі умови щодо залучення інвестицій для працевлаштування в праценадлишкових регіонах. За таких умов активізувалися процеси трудової міграції, зокрема міждержавної.

1. Причини, чинники та передумови міграції в Україні

Міжнародна міграція набула особливої актуальності з кінця 80-х – початку 90-х рр. ХХ ст. Пояснюється це, передусім, її глобальними масштабами, регіональним характером вияву та щільним взаємозв’язком сучасної міграції з інтеграційними процесами. Нині міжнародна міграція вийшла зі стану епізодичного хвилеподібного розвитку і набула постійних та багатоманітних форм.

На сучасному етапі  розвитку суспільства значно збільшилися  міграційні потоки робочої сили, що перетворилося на світову проблему. На початку 1990-х рр. у Європі перебувало близько 2 млн нелегалів, у США – 6 млн (а за деякими джерелами – 13 млн), у Японії – менше 300 тис., у Малайзії

– близько 500 тис., у Росії  – від 500 тис. до 1 млн, в Україні – до 100 тис. Рушійною силою міграції є боротьба особистості за власне самоствердження в житті, що гарантується, захищається та охороняється міжнародним правом. Тому цілком зрозумілими є принципи, що забезпечують права та свободи мігрантів, які визначено у Загальній декларації прав людини (1948 р.), Міжнародному пакті про громадські й політичні права (1966 р.), Міжнародній конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (1966 р.), Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод (1950 р.) тощо.

Основні засади міграційної  політики України визначено Указом Президента України „Про заходи щодо посилення боротьби з незаконною міграцією” від 18 січня 2001 р. № 22. Цим Указом установлено, що одним з основних напрямів міграційної політики України є вдосконалення роботи щодо запобігання та припинення незаконної міграції іноземців та осіб без громадянства в Україну і через її територію.

У більшості країн, до яких належить і Україна, міграція має двоякий характер: з одного боку, до нас щороку приїздить мінімум сім тисяч вихідців із інших країн, з іншого – щороку кілька тисяч українців стають мігрантами в країнах Європи та США.

Основні потоки міграцій здійснюються переважно особами працездатного  віку, які, виконуючи некваліфіковану роботу за кордоном, частково втрачають свою основну кваліфікацію та професійні навички. Нелегальне працевлаштування основної маси заробітчан характеризується відсутністю правового захисту з боку держави, у якій вони перебувають. Наслідком є загроза депортації, негарантованість отриманих зароблених грошей, неможливість у використанні кваліфікованої медичної допомоги. Деякі люди не можуть повернутися до звичного ритму життя вдома через

розлади здоров’я, поповнюючи ряди непрацездатних.

Процес переходу України  на ринковий шлях розвитку супроводжується  не лише великою кількістю політичних та соціально-економічних змін, а й глибокою демографічною кризою, однією з першопричин якої є зовнішня міграція населення. За різними оцінками експертів, поза межами України на сьогоднішній день знаходиться від 2,5 до 5 млн. осіб працездатного віку. Масовий виїзд громадян України за кордон, особливо жінок, супроводжується зниженням показників народжуваності, підвищенням захворюваності внаслідок виснажливої праці на чужині, почастішанням випадків настання передчасної смерті мігрантів. За таких умов виникає потреба у глибинному дослідженні чинників, які спричиняють зовнішню трудову міграцію населення України.

Працівник-мігрант – особа, яка мігрує з однієї країни до іншої з наміром отримати роботу інакше, ніж за власний рахунок (1949 р. Конвенція № 49 Міжнародної організації праці).

В Європейській конвенції  про правовий статус працівників-мігрантів (1977 р.) закріплено правовий аспект становища іноземних працівників. Відповідно до зазначеного документу, працівник мігрант – це громадянин однієї з країн, якому дозволено іншою країною проживати на її території для виконання оплачуваної роботи. Конвенція також містить визначення сезонних трудових-магрантів. Сезонний трудовий мігрант – особа, яка будучи громадянином однієї країни, займається на території іншої країни діяльністю, що залежить від пори року, на основі контракту на певний термін або виконання конкретної роботи. Конвенція підписана Україною у 2004 р., ратифікована Верховною Радою України у 2007 р., отже норми Конвенції стали частиною національного законодавства.

Трудова міграція – це пересування  людей з однієї країни до іншої  з наміром отримати роботу (Міжнародна організація з міграції, глосарій).

Найширше визначення і  перелік різних категорій працівників-мігрантів містить Міжнародна конвенція про захист прав усіх працівників-мігрантів та членів їхніх сімей. Зазначена конвенція прийнята ООН у 1990 р., чинності набула у 2003 р.

Відповідно до конвенції  ООН, працівник-мігрант – це особа, яка буде займатися, займається або займалася оплачуваною діяльністю у державі, громадянином якої вона не є.

Англійським вченим Ернестом Равенштайном, який одним із перших почав досліджувати міграційні процеси, була розроблена теорія факторів «притягування-виштовхування».

Провівши аналіз результатів  перепису населення в Англії та Уельсі ним було сформульовано у 1889 р. «Закони міграції населення». У своєму дослідженні він пояснював міграцію населення дією чинників «притягування-виштовхування»:несприятливі умови на одній території (безробіття, надмірні податки, жорстке законодавство тощо) «виштовхують» людей із місця проживання, а сприятливі умови на інших територіях «притягують» їх. Всі чинники, які бумовлюють міграцію, вчений поділив на внутрішні (чинники виштовхування) та зовнішні (чинники протягування). Відповідно до законів Равеншштайна, основна причина міграції полягає в наступному:

• кращих економічних умовах в іншій місцевості;
• масштаби міграції скорочуються із збільшенням відстані;
• міграція частіше відбувається у декілька етапів;
• міграція населення є двосторонньою;
• мобільність людей визначається їх особистісними характеристиками (стать, вік, приналежність до певного соціального прошарку тощо).

Теорія факторів «протягування-виштовхування» була покладена в основу інших, більш  пізніх теорій міграції – неокласичної економічної теорії 91962-1969 рр.), теорії сегментованого ринку (1979 р.) та теорії глобальних систем (1988 р.).

Аналіз наукових публікацій вітчизняних вчених, присвячених  проблемам міграції населення, дозволяє всі фактори притягання та виштовхування умовно розподілити на п’ять груп: економічні, соціальні, культурні, політичні та екологічні.

До економічних чинників у першу чергу слід віднести рівень заробітної плати, якість життя, рівень безробіття, рівень розвитку економіки та тип податкової системи.

1. Слід відзначити, що найбільш впливовим чинником, що спонукає населення до міграції, є рівень заробітної плати. Низькі розміри заробітної плати в Україні ставлять частину населення намежу виживання (особливо якщо мова йде про неповну сім’ю, пенсіонерів, інвалідів). В Україні середньомісячна заробітна плата в січні 2011 р. становила 2 тис. 297 грн. (найвищий рівень: у м. Києві – 3 тис. 453 грн.; Донецькій області – 2 тис. 688 грн., Дніпропетровській – 2 тис. 461 грн., найнижчий рівень: в Тернопільській області – 1 тис. 610 грн., Чернігівській – 1 тис. 703 грн., Чернівецькій – 1 тис. 707 грн.)
2. Наступним чинником, який спонукає населення до трудової міграції є високий рівень безробіття. В Україні на 10 робочих місць претендує 83 людини (на 1 січня 2010 року – 82 людини).

• В Україні в січні 2012 р. рівень безробіття зріс на 0,1 в.п. - до 1,9%. Про це повідомляє Державна служба статистики (Держстат).

• За даними Держстату, на 1 лютого 2012 р. в Державній службі зайнятості було зареєстровано 520,9 тис. безробітних (482,8 тис. у грудні), з них 398,4 тис. (365,3 у грудні) тис. отримують допомогу з безробіття. Середній розмір допомоги на одного безробітного становив 917 грн (845 грн в грудні 2011 р.).
• Безробіття міського населення склало 286,2 тис. осіб, сільського - 234,7 тис.
• За підсумками 2011 р. рівень безробіття в Україні знизився на 0,2 в.п. - до 1,8%. Найвище безробіття в Україні в минулому році було зареєстровано в лютому. Тоді статус безробітного мали 616,7 тис. осіб, або 2,2% українців. Рівень безробіття став знижуватися з квітня і досяг мінімуму в жовтні. Тоді безробітними в Україні були "всього" 378,9 тис. осіб, що становило близько 1,4% від усього населення працездатного віку.
• Водночас експерти кажуть, що реальне безробіття - значно вище. За підрахунками Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, зроблених на базі методології Міжнародної організації праці, реальний рівень безробіття на кінець 2010 ріку становив 8,1-8,3%.

Рівень безробіття за методологією МОП (у середньому на 2010 р.): 8% робочої сили. Рівень безробіття зріс із 6,8% у 2006 р. до 8,1% у 2010 р. У 2010 р. 545 000 українських громадян було зареєстровано безробітними. Якби працевлаштування за кордоном було б неможливим, то рівень безробіття в Україні в 2008 р., за певними оцінками, зріс би у 1,5 разу5. Імміграція може розглядатися як вагома альтернатива для зменшення тиску на місцевому ринку праці.

Різниця у доходах мігрантів і немігрантів: середня заробітна плата мігрантів за кордоном у 2008 р. становила 820 дол. США, що було майже утричі вище, ніж середня заробітна плата в Україні (281 дол. США). Основними спонукаючими чинниками до міграції українських заробітчан є підвищення рівня їхнього життя і перспективи підвищення заробітної плати (понад 56%); тоді як безробіття є незначним фактором (менше 7%). Однак різниця в доходах не є єдиним мотиваційним чинником для міграції; процес прийняття рішень включає в себе такі некомерційні змінні, як соціальні переваги та культурні цінності.

Статистичні дані доводять, що найбільший відтік мігрантів відбувається саме з тих областей України, в  яких зареєстровано найвищі рівні  безробіття (Рівненська, Житомирської, Сумська, Тернопільської, Вінницька, Чернігівська, Житомирська та Кіровоградська).

Різниця у доходах мігрантів і немігрантів: середня заробітна плата мігрантів за кордоном у 2008 р. становила 820 дол. США, що було майже утричі вище, ніж середня заробітна плата в Україні (281 дол. США). Основними спонукаючими чинниками до міграції українських заробітчан є підвищення рівня їхнього життя і перспективи підвищення заробітної плати

(понад 56%); тоді як безробіття  є незначним фактором (менше 7%). Однак різниця в доходах не є єдиним мотиваційним чинником для міграції; процес прийняття рішень включає в себе такі некомерційні змінні, як соціальні переваги та культурні цінності.

3. На зростання масштабів міграції населення з України впливає також і економічна нестабільність. Невпевненість у майбутньому спонукає працездатне населення до пошуку більш стабільних джерел доходу за кордоном. До соціальних чинників, які спричиняють міграцію населення, можна віднести неналежні умови праці, відсутність можливостей до професійної самореалізації , неналежна якість системи освіти тощо.
4. Неналежні умови праці спонукають працівників шукати кращі варіанти за кордоном. Особливо чутливими до зазначеного фактора є лікарі, вчителі, науковці тощо.

Важливим чинником, що пожвавлює  труду міграцію української молоді є бажання отримати високоякісну освіту у зарубіжних навчальних закладах, що у майбутньому дозволить підвищити рівень конкурентоспроможності на ринку праці. Найбільш популярними країнами для навчання серед вітчизняних студентів на сьогоднішній день є США, Німеччина, Франція і Польща.

5. До основних культурних чинників, що сприяють зростанню міграційних потоків населення, слід віднести етичну і расову приналежність, свободу віросповідання.
6. Вплив на міграційні процеси мають також політичні і екологічні чинники. До політичних чинників можна віднести ступінь розвитку демократії й країні, стабільність політичної системи поширеність корупції тощо. До екологічних чинників – екологічну ситуацію в країні (наявність доступу до чистої питної води, високоякісної їжі тощо).

Узагальнюючи можна зазначити, що до основних причини існування  міжнародної

трудової міграції можна віднести:

а) з боку країни, з якої йде міграція:

• велика густота населення;
• масове безробіття;
• низький життєвий рівень і незадовільний рівень заробітної плати;
• виробнича необхідність (для спеціалістів, що працюють у слаборозвинених країнах).

б) з боку країн, які приймають міграцію:

• потреба у додатковій висококваліфікованій робочій силі;
• потреба у додатковій дешевій робочій силі;
• порівняно висока зарплата.

З метою оцінювання масштабів, поширеності та географічної спрямованості потоків зовнішніх трудових міграцій, соціально-демографічного складу мігрантів та характеристик їх зайнятості у 2008 р. Українським центром соціальних реформ за участю Державного комітету статистики в Україні, за фінансової і технічної підтримки Фонду Арсенія Яценюка, було проведено перше загальнонаціональне вибіркове обстеження населення (домогосподарств) з питань трудової міграції. Для пілотного обстеження було обрано наступні області: Вінницька (кордон з Молдовою та вихід на Румунію через Одеську та Чернівецьку області); Волинська (кордон з Польщею та Білоруссю); Донецька (кордон з Російською Федерацією); Житомирська (кордон з Білоруссю);