Перспективи розвитку транснаціональних корпорацій в Україні

На кінець 2012 р. в Україні  діяли понад 30 світових транснаціональних корпорацій. Серед яких можна виділити Alcatel, British American Tobacco, British Petroleum,Coca-Cola, Danone, Hewlett-Packard, Huawei, Kraft Foods (Mondelez International), McDonalds Corporation, Metro Cash&Carry, Nestlé, Nokia, PepsiСo, Procter&Gamble,Samsung, Shell, Siemens, SUN Inbev, Toyota, Unilever. Проте на основну увагу заслуговують ТНК, які займаються виробництвом продукції на території України і як, наслідок, розвивають промисловий потенціал країни та створюють нові робочі місця.

Значного розповсюдження в українській економіці набули потужні виробничі FMCG-компанії, які  виробляють товари повсякденного попиту (напої, снеки, побутову хімію, косметичні вироби та ін.). Міжнародні компанії зазначеної спеціалізації позитивно вплинули на ринок товарів харчування та громадського споживання, оскільки значно розширили товарний ассортимент. [10]

Для України залучення  прямих іноземних інвестицій через  транснаціоналізацію є дуже важливим, оскільки дозволяє вирішувати питання  конкурентоспроможності вітчизняної економіки, розвитку ринку праці та підвищення життєвого рівня населення. Проте досягнення поставлених завдань можливе лише у випадку одночасного створення сприятливих умов для ТНК та захисті національних інтересів України. [10] На жаль, за даними Всесвітнього банку, Україна, на жаль, не має сприятливих умов ведення бізнесу та придатного інвестиційного клімату. Серед 183 держав світу по показнику створення сприятливих умов ведення бізнесу Україна займає 145 позицію [8].

В Україні діють сотні ТНК, а в Молдові — тисячі. Більшість ТНК в Україні — компанії зі швидким обігом капіталу. Український ринок дуже ризикований. Бізнес-клімат — непрозорий. Високий рівень корупції. Українські податки не найвищі у Європі. Але корупційна складова іноді непосильна і для великих компаній. [4]

Для того, щоб на рівні  взаємодіяти з транснаціональними компаніями як на території України  так і поза її межами, необхідно  реалізувати свої власні можливості та ресурси, а саме йдеться про  створення українських транснаціональних структур. Схожий досвід вже використовують Китай, Індія, Індонезія, Бразилія, Росія та інші країни, що швидкими темпами розвиваються на міжнародному ринку. Національний капітал здатний витримувати конкуренцію з ТНК лише тоді, коли він сам структурується в потужні фінансово-промислові утворення, аналогічні міжнародним структурам та здатні власними силами проводити активну зовнішню політику .

Говорити про створення  виробничих можливостей повного  замкнутого циклу можливо лише в  окремих галузях, таких як хімічна промисловість, енергетична сфера та сектор послуг. [10]

В Україні з огляду на це, до перших ТНК, що почали формуватися  в Україні можна віднести ФПГ  «СКМ», «DCH» Холдінг, НВГ «Інтерпайп», ВАТ «Укрнафта», NEMIROFF Холдинг, ЗАТ  «ВО «КОНТІ», «КК «ROSHEN».[1]

Hезважаючи на деякі недоліки, ТНК для України є головною рушійною силою в процесі розширення інвестиційної діяльності, що дозволяє їй бути активним гравцем не лише на локальному ринку злиттів та поглинань, а й на зарубіжному. Нині в Україні серед основних бізнес-груп найбільшими промисловими групами є корпорація "Індустріальний Союз Донбасу" ("ІСД"), "Інтерпайп", ВАТ "СКМ", Група "Приват", "Group DF". За офіційними даними компаній, у 2010 році обсяг валового доходу в "СКМ" становив 12,819 млрд дол. США, в "Інтерпайпі" -4 млрд дол. США. Сумарна вартість активів, що контролюється групою "Приват" - близько 7,4 млрд дол. США, групою "Укрсиббанк" - 2,2 млрд дол. США. Це дало можливість підприємствам у складі українських ТНК протягом 2009 року сплатити до державного бюджету 24,4% платежів від загальної суми надходжень. [13]

Серед об’єктивних проблем, які існують в Україні щодо розширення діяльності ТНК, можна назвати  такі [6]:

– нестабільність політико-правового  середовища країни;

– нерозвинутість ринкової інфраструктури;

– нестабільність курсу  національної валюти;

• нерозвинутість внутрішнього інвестиційного ринку;
• обмежена зовнішня орієнтація бізнесу;
• інформаційна відсталість країни;
• невеликі (у світовому масштабі) розміри бізнес-груп;
• наздоганяючий характер науково-технологічної діяльності, інноваційної складової господарювання;
• криза високотехнологічних галузей економіки тощо.

Від стабільності політичної, економічної, інвестиційної політики держави, залежить стан інвестиційного процесу. Для підвищення інвестиційного клімату та для стабілізації економічних процесів в Україні, необхідно прийняти ряд заходів, спрямованих на формування в загальних і специфічних умов розвитку цивілізованих ринкових відносин, пов’язаних із залучення іноземних інвестицій.

Серед заходів загального характеру в якості першочергових  варто назвати:

-узгодження політичних  поглядів на національному рівні  між владними структурами, партіями, громадськими організаціями, соціальними  групами;

-проведення радикальних  заходів боротьби зі злочинністю, створення цивілізованого ринку без кримінальних угруповань;

-оптимізувати заходи  по зменшенню рівня інфляції, за допомогою використання іноземного  досвіду та практики;

-провести реформи  з спрощення податкового законодавства та створити за допомогою нього методи стимулювання виробництва;

-підвищити відсоткові ставки по депозитним внескам, для збільшення та мобілізації вільних коштів підприємств і населення;

-забезпечити іноземним  та вітчизняним інвесторам, які  вкладають інвестиції на довгостроковий період, надання податкових пільг для компенсування збитків від уповільненого обігу капіталу, в порівнянні з іншими напрямками їхньої діяльності.

Для створення сприятливого інвестиційного клімату, механізм регулювання  іноземних інвестицій має включати такі елементи:

-створення для проведення  інвестиційної діяльності економічних,  правових, організаційних та інформаційних  умов;

-забезпечення  повного  та об’єктивного інформування  іноземних інвесторів про інвестиційну  ситуацію в Україні. [8]

Вирішивши такі проблеми як складність адміністрування податків, кількість та складність отримання дозволів, надмірне технічне регулювання (сертифікація та стандартизація), часті перевірки органів державного нагляду, а також удосконаливши державне регулювання надходження прямих іноземних інвестицій та діяльності транснаціональних корпорацій, Україна зробить великий крок до безпечної взаємодії та взаємовигідної співпраці з транснаціональними  корпораціями, що виведе нашу країну на міжнародний рівень та дозволить їй міцно закріпити свої позиції на ньому.[7]

Напрями та перспективи  сталого розвитку національної економічної  системи України та транснаціоналізація  її господарства повинні визначатись  перспективними і економічно безпечними для держави завданнями:

– розвитком процесів енергетичної інтеграції на пострадянському просторі;

– перспективами інтеграції України до світового ринку металургійної  продукції;

– перспективами інтеграції України до світового ринку послуг;

– напрямами розбудови  транскордонного співробітництва  за участю України. [6]

Ефективна реалізація зазначених напрямів повинна забезпечуватись  виконанням ряду умов:

– залучення іноземних  інвестицій в проекти структурної  трансформації

промисловості;

– збільшення обсягів  інвестиційних ресурсів в проекти  технічного переозброєння виробництва;

– ефективне використання інвестиційних ресурсів;

– розвиток галузей матеріального  виробництва, що визначають міжнародну конкурентоспроможність національної економіки;

– створення умов для  найбільш повного використання експортних можливостей України. [6]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Отже, ТНК перетворились  на головну силу ринкового виробництва  і міжнародного поділу праці, на домінуючий чинник світової економіки і міжнародних економічних відносин. Їх здатність гнучко пристосовувати механізм інвестиційної діяльності, організаційні методи і засоби до змін, що відбуваються в національній і світовій економіці, перетворили їх в глобальні господарчі структури, що розглядають світове господарство як сферу застосування свого капіталу.

Незважаючи на велику кількість наукових публікацій, проблема впливу ТНК на розвиток України залишається  недостатньо дослідженою.

Розвиток власних транснаціональних  компаній дасть нашій державі  змогу підвищити свій статус на світовій арені, налагодити взаємовигідну співпрацю з більшістю країн світу та закріпити вплив України на розвиток світової економіки.

Український бізнес все  більше зацікавлений у міжнародному виробництві у двосторонньому напрямі  – залученні інвестиції всередину  країни та власній експансії за межами країни. Це свідчить про поширення ідей транснаціоналізації в Україні.

Одним із недоліків діяльності ТНК в Україні для вітчизняних  виробників є неспроможність утримувати конкурентне становище порівняно  з великими міжнародними корпораціями.

Україна має створювати стратегію, яка має базуватися на  сприятливих умовах для залучення  інвестиції ТНК та для побудови статусу  інвестиційно привабливої країни. При  узгодженому врахуванні завдань  та мотивацій ТНК з глобальною орієнтацією буде залежати ефективність даної стратегії. Створюючи план залучення ПІІ ТНК до України необхідно враховувати як національні інтереси України, а, також як позитивні так і негативні наслідки, які можуть принести для неї світові транснаціональні корпорації.

Але все ж зараз вже можна сказати, що перші кроки на шляху транснаціоналізації українськими компаніями вже зроблені: побудовані вертикально інтегровані виробничі ланцюги великими фінансово-промисловими групами, відомі випадки придбання українськими компаніями активів за кордоном, за допомогою міжурядових угод створюються перші державні транснаціональні компанії.

Для захисту вітчизняної  економіки національна законодавча  база повинна чітко регулювати та контролювати: процедуру виходу ТНК  на місцевий ринок, яка б ураховувала правила переваги місцевого інвестора; форми присутності ТНК у країні; забезпечення зайнятості місцевих трудових ресурсів; розвиток інфраструктури; розподіл продукції; умови збуту; захист конкуренції тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Антоненко О.І. Чурилова О.А., «Деякі тенденції розвитку транснаціональних корпорацій в Україні»/ [Електронний ресурс]. www.nbuv.gov.ua, 2011.
2. Батченко Л. В. Транснаціоналізація української економіки – необхідність, зумовлена часом. / Л. В. Батченко, А. Є. Жаріков // Науково-виробичий журнал «Держава і регіони». Серія: Економіка та підприємництво. – 2009. – № 6. – С. 12-17. 
3. Заярна Н. М. Розвиток транснаціональних корпорацій в умовах глобалізації економіки / Н. М. Заярна, В. Г. Брунець // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. – Вип. 19.2. – С. 25-31.
4. Збровський А. «Транснаціональні компанії в Україні: добро чи зло?» / «Український вісник» № 15 (3626) 9–15 квітня 2013 року
5. Кочетков В. М., Мусієнко О. О. «Розвиток українських ТНК як фактор розвитку економіки країни» / Електронне наукове фахове видання "Ефективна економіка", квітень 2013.
6. Македон В.В. Формат взаємодії транснаціональних корпорацій та реального сектора національної економіки України / Бюлетень Міжнародного Нобелівського економічного форуму. 2012. № 1 (5). Том 1, с.250-259.
7. Муквич О. І. Діяльність транснаціональних корпорацій в Україні // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/ 22_PNR_2010/Economics/70170.doc.htm
8. Охріменко О. О., Сільвестрова Д. Д. «ТНК у системі світових економічних відносин»/ Електронне наукове фахове видання "Ефективна економіка", травень 2013.
9. Поліщук О.В., Цимбал В.В. «Роль ТНК у інвестиційних процесах сучасносі» / Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ – с.57-60
10. Пономаренко І. В. , «Вплив діяльності транснаціональних корпорацій на економіку України» / Електронне наукове фахове видання "Ефективна економіка", січень 2013.
11. Транснаціональні корпорації та Україна / Електронний ресурс  - Режим доступу: http://www.geograf.com.ua/geoinfocentre/20-human-geography-ukraine-world/266-tnk-and-ukraine
12. Сорока І.Б. Транснаціональні корпорації та їх роль у процесі активізації міжнародної інтеграції / І.Б. Сорока // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - № 9. – с. 35-41.
13. Шабаліна Людмила, Корнейченко Маргарита: «Аналіз впливу транснаціональних корпорацій на економіку України» ; «Економіка» , № 3 (117) червень-травень 2012, с.59-64