Перспективи розвитку транснаціональних корпорацій в Україні

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

 

Кафедра міжнародної  економіки факультету міжнародної  економіки і менеджменту

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему: «Перспективи розвитку транснаціональних корпорацій в Україні»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ  - 2013

План

 

ВСТУП…………………………………………………………………………..…3

РОЗДІЛ 1. Основні відомості  про транснаціональні корпорації………………4

РОЗДІЛ 2. Транснаціональні корпорації та Україна: сучасний стан та перспективи розвитку…………………………………………………………….8

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...17

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….19

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Сучасні транснаціональні корпорації привертають до себе все більшу увагу своєю могутністю та масштабністю здійснюваних операцій. На даному етапі важко оминути хоча б один вагомий процес в межах світової економіки, який відбувається без участі ТНК.

І на щастя, чи на жаль, ця тенденція впевнено прямує вперед. Надалі роль ТНК буде тільки ставати ще більш всеохоплюючою.

Саме тому дуже важливим є розгляд діяльності ТНК в Україні. Висвітлення проблем та перспектив розвитку транснаціональних корпорацій у вітчизняній економіці. Пошуку шляхів для їх ефективної взаємодії.

Для України залучення  прямих іноземних інвестицій через  транснаціоналізацію є дуже важливим, оскільки дозволяє вирішувати питання  конкурентоспроможності вітчизняної  економіки, розвитку ринку праці  та підвищення життєвого рівня населення. Проте досягнення поставлених завдань можливе лише у випадку одночасного створення сприятливих умов для ТНК та захисті національних інтересів України. Крім того, неабияку роль відведено і власне українським ТНК, незважаючи на те, що вони не можуть поки що конкурувати з всесвітніми лідерами. Але варто з чогось починати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Основні  відомості про транснаціональні корпорації.

 

За визначенням ООН, транснаціональні корпорації (ТНК) - це міжнародні підприємства, що є офіційно зареєстрованими або незареєстрованими, які включають материнську компанію, її закордонні філії та контролюють виробництво товарів і послуг за межами країни, у якій вони базуються. Досліджуючи діяльність ТНК, експерти ООН визначають такі їх основні ознаки: сферу обігу (фірма реалізує продукцію, що випускається більш як в одній країні) і сферу виробництва (підприємства й філії фірми розміщені у двох і більше країнах).[13] Реально функціонуючим фірмам досить мати будь-яку із цих ознак, щоб бути віднесеними до категорії ТНК. Багато компаній мають дві ознаки одночасно. На відміну від звичайної корпорації, яка функціонує на світових ринках, ТНК переносить за кордон не товар, а сам процес вкладання капіталу, поєднуючи його із закордонною робочою силою в межах міжнародного виробництва.

UNCTAD (Конференція ООН  з торгівлі та розвитку) виділяє  ряд ознак, за якими у сучасних  умовах варто розпізнавати ТНК.  До таких умов належить:

– річний оборот повинен  складати більше ніж 1 млрд дол. США;

– філії та/або дочірні  компанії повинні знаходитись не менше ніж у 6 кра-

їнах світу;

– частка закордонних  активів повинна становити 25–30% у загальній вартості активів  компанії;

– 1/5 – 1/3 загального обсягу обороту компанії повинна походити із зовнішніх ринків по відношенню до країни базування. [6]

За організаційною структурою транснаціональні корпорації, зазвичай, являють собою багатогалузеві концерни. Головна материнська компанія виступає оперативним штабом корпорації. На базі широкомасштабної спеціалізації і кооперування вона здійснює техніко-економічну політику і контроль над діяльністю іноземних компаній і філій. [3]

До основних чинників, які вплинули на розвиток ТНК належать:

1)одержання доступу  до дешевої робочої сили, дотримання  екологічних стандартів;

2)використання з вигодою  для себе змін, що проходять у світових торгівельних відносинах;

3)наближення до іноземних  ринків місткість яких постійно  зростає;

4)запобігання захоплення  конкурентами іноземних ринків  та джерел сировини;

5)обхід національного  антитрестового законодавства;

6)зменшення та нейтралізація циклічних коливань в економіці;

7)реалізація переваг  інтегрованої системи, реалізація  крупних проектів. [8]

Розгалуженою є галузева структура ТНК: 60% компаній зайняті  у сфері виробництва, 37 – послуг і 3% у добувній промисловості і  сільському господарстві . Останнім часом встановились чіткі тенденції до збільшення інвестицій у сферу послуг та скорочення їх у виробництві. [12]

У наш час провідні транснаціональні компанії світу визначають напрям розвитку міжнародної економіки. [1] Про їх великі можливості свідчить наявність у них коштів, які часто перевищують розмір національного доходу держав. ТНК належить вирішальна роль у глобалізації світової економіки. Кількість ТНК та їх філій у світі щороку зростає. До сьогодні немає одностайної думки щодо їх точної кількості, але за даними Конференції ООН з торгівлі й розвитку, у всьому світі налічується близько 82 000 ТНК, що мають 810 000 зарубіжних філій. Згідно з оцінками аналітиків, експорт зарубіжних філій ТНК складає приблизно 1/3 від загальносвітового експорту товарів та послуг, ринкова капіталізація окремих ТНК перевищує 500 млрд дол., а щорічні обсяги продажів становлять 150-200 млрд дол. Слід зазначити, що основним засобом впливу ТНК на економіку країни є прямі іноземні інвестиції (ПІІ). За даними ООН, ТНК володіють майже 90 % ПІІ світу, що збільшує економічний потенціал країн, у яких діють дочірні підприємства чи філії ТНК, їхній платіжний баланс, сприяє модернізації економіки та передачі інновацій. [13]

 Вже декілька десятків років лідером серед країн базування з найбільшими ТНК займає США, на другому місці – найрозвинутіші країни Європи. Серед компаній з найбільшим іноземними активами близько 17 утримують 90% від загального об’єму активів за кордоном, серед них Arcelor Mittal, Nestlé, Anheuser-Busch InBev та Vodafone.  Наприклад, із 300 тис. робочих General Electric більше половини базуються за межами Сполучених Штатів Америки, в той час як в Toyota, що має більше робітників, та лише 38% їх знаходиться за кордоном. [5]

Середньорічний обсяг  продажу ТНК становить кілька сотень мільйонів доларів, понад 500 ТНК мають річний обсяг збуту понад 18 млрд. доларів, а найбільші – сотні мільярдів доларів США. Вони реалізують 80 % усієї виробленої продукції електроніки та хімії, 95% фармацевтики, 76 % продукції машинобудування. Під контролем ТНК перебуває 90 % світового ринку пшениці, кави, кукурудзи, лісоматеріалів, тютюну та залізної руди, 85% — ринку міді и бокситів, 80 % — ринку чаю та олова, 75 % — сирої нафти, натурального каучуку та бананів. До складу найбільших світових ТНК по національній приналежності відносять компанії таких світових економічних центрів: США (515 компаній), Японія (210) та країни Європейського Союзу. В порівняні з попередніми роками, у 2010 році покращили свої позиції Китай (113), Канада( 62) та Індія (56). [8]

Сьогодні немає жодного  значного процесу в світовій економіці, що відбувався б без участі ТНК. Вони приймають як пряму, так і опосередковану участь у світових економічних, а  також політичних процесах. ТНК перетворилися із суб’єктів на об’єкти міжнародної політики, активно беруть участь у всіх глобальних процесах, що відбуваються у світі. Транснаціональні корпорації, нарівні з промислово розвиненими країнами, широко проявляють себе в політиці, економіці, у фінансово-інвестиційній, інформаційній, науково-технічній, військовій, технологічній, екологічній сферах. У зовнішній політиці ТНК реалізують власну корпоративну дипломатію, а для успішного забезпечення внутрішньокорпоративної політики створили свою, корпоративну ідеологію. [11]

ТНК є менш вразливими до процесів асинхронності світового розвитку та кризових явищ економік, оскільки в періоди зниження ділової активності в певній країні ТНК спирається на підтримку своїх філій у державах, які неохоплені кризою. Гнучкість є безумовною перевагою ТНК над підприємствами, які працюють виключно на національних ринках. [12]

Отже, діяльність ТНК  має ряд позитивних і негативних сторін як для приймаючої країни, так  і для країни базування. Серед  плюсів входження підприємств міжнародних  компаній відносять збільшення інвестиційних надходжень, покращення економічного клімату країни, збільшення відкритості економіки, прискорення науково-технічного прогресу, забезпечення робочими місцями, надходження до державного бюджету. Іншою стороною такої взаємодії виступають такі негативні наслідки, як виснаження ресурсної бази, збільшення монополізації ринку, лобіювання інтересів окремих підприємців, підвищення залежності національної економіки по відношенню до більш могутніх держав, використання країни як ресурсного придатка лише на певний період часу. [5]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. Транснаціональні корпорації та Україна: сучасний стан та перспективи розвитку.

 

Однією з найважливіших  стратегічних цілей, яку ставить  перед собою український уряд, є інтеграція до світової економічної системи. Україна як держава з перехідною економікою активно інтегрується до світових економічних інституцій. Поряд з цим вітчизняна економіка зазнає впливу зовнішнього середовища, в тому числі й з боку транснаціональних корпорацій. З отриманням Україною незалежності транснаціональні корпорації почали розглядати національну економіку як великий ринок для товарів та послуг, а також джерело дешевої робочої сили та природних ресурсів. Важливим фактором входження ТНК в Україну став низький рівень конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, що пов’язано зі специфікою функціонування підприємств у часи СРСР. [10]

Залучення потужностей  ТНК в національне господарство України залежить від інвестиційного клімату та сприятливості економічного середовища. Також стабільність взаємовідносин України з транснаціональними корпораціями насамперед залежить від якості державного регулювання, що забезпечує правомірне та об’єктивне урегулювання спірних питань та подальшу безконфліктну співпрацю.

Не менш важливим для  ослабленого національного господарства України є залучення додаткового іноземного капіталу та інвестицій, які можуть допомогти відновити економіку країни, переоснастити виробництво та надати сильний поштовх для її подальшого розвитку. Однією з запорук надходження прямих іноземних інвестицій в Україну є розміщення на її території потужностей транснаціональних корпорацій. [7]

Рис.1 Рейтинг інвестиційної привабливості галузей економіки України [9]

Для ТНК із країн Європейського  Союзу та США найбільш привабливими є:

- українська харчова  промисловість: у харчовій індустрії  світу лідирують швейцарська  компанія Nestle, бельгійська ABInBev, американські Kraft foods та Coca-Cola Company, англо-голландська Unilever.

- підприємства торгівлі. На український ринок вже зайшли Wal-Mart Stores, Carrefour SA, McDonalds Corporation;

- фінансовий сектор. Найкрупнішим  представником світових ТНК тут  є Райффайзен Інтернаціональ  Банк-Холдинг АГ;

- фармацевтика. Відомими в Україні  є німецькі BASF SE та Bayer AG. [13]

.

Рис.2 - Прямі іноземні інвестиції в  Україну, млн дол. США [13]

Обсяг ПІІ в Україні  у 2011 р. становив 44,7 млрд дол. США і  збільшився майже на 100 % порівняно  з обсягами 1996 р. Спостерігається  стійка тенденція до зростання ПІІ (рис. 2), що свідчить про високу перспективність національного ринку. Але, незважаючи на позитивну тенденцію росту обсягів ПІІ в Україну в динаміці, цей показник у перерахунку на душу населення, порівняно з іншими країнами, є доволі низьким, адже в розвинених країнах він становить близько 4-5 тисяч доларів на особу, тоді як в Україні у 2011 р. - 979 дол. США (рис.3).

Рис.3. - Прямі іноземні інвестиції на душу населення України, дол. США [13]

На даний момент часу взаємовідносини між ТНК та Україною регулюються Законом України «Про промислово-фінансові групи в Україні», Законом України «Про господарські товариства», Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Законом України «Про інвестиційну діяльність», Законом України «Про іноземні інвестиції». [10]

 На сьогодні ТНК є одним з основних українських інвесторів, а ПІІ ТНК - основною формою зарубіжної експансії ТНК. Структура й динаміка українських інвестицій свідчить про орієнтацію більшості іноземних інвесторів на отримання швидкого прибутку та можливість зловживання фінансовими коштами. ТНК здійснюють свою діяльність на території приймаючої країни за допомогою своїх дочірніх підприємств та філій. В Україні зафіксовано близько 7 тис. філій іноземних ТНК, тоді як у світі їх загалом приблизно 810 000. Тобто частка України складає лише 0,8 % від загальної кількості філій ТНК. [13]

 

Рис.4. - Розподіл іноземних підприємств в Україні за галузями економіки

Як бачимо, іноземні компанії не прагнуть вкладати кошти у високотехнологічні галузі, а більшість інвестицій спрямовують на торгівлю – галузь, яка дозволяє швидко отримувати високі прибутки. Переробна промисловість також виступає пріоритетною галуззю для іноземних інвесторів, що є позитивним для економіки України. Адже саме переробна промисловість дозволяє виробляти кінцевий продукт і оновлювати технологію переробки. Наступними за пріоритетністю є галузі нерухомості та будівництва. Ці дві галузі традиційно привабливі для іноземних інвесторів в економіках, що розвиваються. Іноземні інвестиції у будівництво дозволили Україні зайняти вигідну позицію на світовому ринку в цій галузі. Україна активно експортує послуги будівництва на світовий ринок. Однак негативними залишаються показники в основних галузях економіки України: добувна промисловість, сільське господарство, енергетична галузь. Недоінвестування цих галузей призводить до їх відставання від міжнародного рівня, старіння обладнання, його руйнації. [6]