Особливості участі Гонконгу в міжнародних інтеграційних об’єднаннях

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ

 

 

 

 

 

Кафедра міжнародної економіки

 

 

 

 

КОМПЛЕКСНЕ ПРАКТИЧНЕ  ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ “Світова та європейська інтеграція”

 

на тему «Особливості участі Гонконгу в міжнародних інтеграційних  об’єднаннях»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                Виконала:

студентка групи МЕЄЕм-51

Лещишин Катерина

                                                                                       Перевірила:

к.с.-г.н., доц.. Пазізіна К.В.

 

 

 

 

 

 

Тернопіль-2012 
Зміст

 

Вступ

1. Особливості міжнародних економічних відносин Гонконгу
2. Особливості інтеграційного процесу Гонконгу в АТЕС

Висновок

Список використаних джерел

 

Вступ

В останні роки на економічний розвиток будь-якої країни впливають тенденції  посилення взаємозалежності країн  світу, а також процеси глобалізації та регіоналізації. Нині жодна країна світу не може забезпечити сталий успішний розвиток своєї економіки, не беручи участі в системі міжнародної  кооперації та міжнародного поділу праці, тобто без активної зовнішньоекономічної діяльності.

Сьогодні зовнішньоекономічна  діяльність відіграє все більш значущу  роль в економічному житті країн  усього світу. Управління зовнішньоекономічною діяльністю країни, регулювання зовнішньої торгівлі та фінансових потоків на міжнародному рівні набувають дедалі більшого значення в процесі інтернаціоналізації  господарського життя. Історичний досвід підтверджує вигідність участі країн  у міжнародному поділі праці та різних формах міжнародного бізнесу. І навпаки, згортання зовнішньоекономічної діяльності неминуче веде до уповільнення соціально-економічного розвитку країни, виникнення складних проблем не тільки в економіці, а  й в інших сферах громадського життя. У цьому зв’язку особливий  інтерес становить економіка  Гонконгу (Сянгана), економічні успіхи якого обумовлюють великий інтерес  до дослідження передумов, особливостей та пріоритетів розвитку зовнішньоекономічної діяльності Гонконгу.

Для України, з огляду на завдання реформування своєї економіки, дослідження  особливостей системи управління зовнішньоекономічною діяльністю Гонконгу  має незаперечне  значення. 

ТНК для багатьох приймаючих країн  відіграють велику роль щодо зайнятості населення, а також щодо їх експортного  потенціалу. Особливо помітна роль ТНК у розширенні зайнятості в  країнах, що зуміли залучити значні іноземні інвестиції, а також у великих  регіонах з вільними економічними зонами. Так, із середини 80-х рр. багато експортерів-виробників у країнах третього світу, передусім  у галузі обробної промисловості, розвивалися  завдяки ТНК. У Малайзії, Мексиці, Шрі-Ланці, на Філіппінах частка їхніх  філій у виробництві експортної продукції перевищувала 50%, а в  Сінгапурі - 90%.

 

1. Особливості міжнародних економічних відносин Гонконгу

Гонконг має одну з найбільш чистих капіталістичних економічних систем у світі. Економіка території грунтується на вільному ринку, низькому оподаткування і невтручання держави в економіку. Це важливий центр міжнародних фінансів і торгівлі, а рівень концентрації штаб-квартир є найвищим у Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. За показниками душового валового внутрішнього продукту і валового міського продукту Гонконг є найбільш багатим містом у КНР. Розрахований за паритетом купівельної спроможності ВВП на душу населення Гонконгу перевищує показники навіть чотирьох провідних західноєвропейський країн: Великобританії, Франції, Німеччині та Італії, а також Японії.

Економіка Гонконгу залежить від міжнародної  торгівлі і фінансів, і викликаної низьким оподаткуванням вільної торгівлі. Долар Гонконгу є дев'ятою найбільш торгованою валютою у світі. Крім того, Гонконг був визнаний найбільш вільною економікою у світі за Індексом економічної свободи за останні 16 років. Незважаючи на незначний спад в 2009 році, Гонконг залишається країною з процвітаючою економікою з темпом зростання в 6,8% в 2010 році. [1]

Гонконг є одним з найважливіших  центрів міжнародних фінансів і  торгівлі в світі, з одним з  найбільших концентрацій корпоративних штаб-квартир в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Він відомий як один з чотирьох азіатських тигрів з його швидким  розвитком. Гонконгська фондова біржа є 6-ою за величиною в світі.

Сектор послуг складає більше 90% ВВП Гонконгу, в той час як промисловість складає 9%. Гонконг – це найбільші експортні ринки континентального Китаю, Сполучених Штатів і Японії. Гонконг імпортує більшу частину свого продовольства і сировини, і торгує багатьма товарами, які виробляються в Китаї.

Гонконг є одним з місцевих адміністративних районів Китаю. Однак, незважаючи на те, що Китай — це унітарна держава, в ОАР Гонконг існує відмінний  від внутрішніх районів соціально-економічний устрій. Правовий статус ОАР Гонконг визначається статтею 31 Конституції КНР.

Таблиця 1

Зовнішньоторговельний оборот Гонконгу у світовій торгівлі *

Рік	Зовнішньоторговельний оборот			Експорт			Імпорт
	млрд дол. США	місце	на  душу населення, дол. США	млрд дол. США	місце	на  душу населення дол. США	млрд дол. США	місце	на  душу населення дол. США
1979	32,00	21	6600	15,10	27	3100	17,10	21	3500
1984	56,90	13	10500	28,30	15	5200	28,60	16	5300
1991	198,00	10	34100	98,00	10	16900	100,00	10	17200
1995	372,00	8	61400	174,00	9	28700	198,00	7	32700
1997	400,00	8	66000	190,00	9	31350	210,00	6	34650
1999	355,00	10	58600	174,20	11	28750	181,00	9	29850
2000	418,48	9	62457	203,72	10	30403	214,76	9	32054
2001	394,97	10	58951	191,31	10	28554	203,66	10	30397
2002	418,40	10	62448	205,30	11	30642	213,10	10	31806
2003	466,89	10	66700	229,26	11	32752	237,60	10	33943
2011	967	11	138142	456	12	65142	511	10	73000

*Джерело: Щорічна статистика  Відділу дослідження Бюро розвитку торгівлі Гонконгу. http://www.tdctrade.com/  [1]

 

З поданих даних видно який стрімкий економічний розвиток отримав Гонконг  після приєднання до регіонального  економічного об’єднання АТЕС. Обсяги торгівлі за чотири роки збільшилися  на 100% з подальшим щорічним зростанням. [2]

Приплив ПІІ в країни, шо розвиваються, Азійсько-Тихоокеанського регіону  скоротився в 2001 р. до 102 млрд дол. Це скорочення було зумовлено в основному більше ніж 60-відсотковим зменшенням припливу інвестицій у Гонконг і Китай. Таким чином, якщо не враховувати  показники Гонконгу і Китаю, то приплив  інвестицій до регіону в 2001 р. був  на тому самому рівні, що й наприкінці XX ст. Це підкреслює динамічність розвитку Гонконгу та його значний вплив на економічну сферу всієї Азії.

Згідно з аналізом ЮНКТАД, індекс реальної динаміки у сфері ввезення ПІІ - показник привабливості тієї або  іншої країни для  ПІІ, указує на те, що такі країни, як Чеська Республіка, Гонконг (Китай) і Ірландія, продовжували залучати значні інвестиції навіть у період спаду. Навпаки, такі країни, як Таїланд, Південна Африка і Японія, поки ше не повністю реалізували свій потенціал по залученню ПІІ.

Зростання глобальних потоків ПІ у 2004 р. характеризувалося значними розходженнями  між країнами і регіонами. Так, серед  країн, що розвиваються, Азія й Океанія  залишалися основним регіоном розміщення ПІІ. Цьому регіону вдалося залучити ПІ на суму 148 млрд дол., тобто на 46 млрд дол. більше, ніж у 2003 р. Такий приріст став рекордним за всю історію. Потоки ПІІ в Східну Азію зросли на 46% і досягли 105 млрд дол., головним чином завдяки помітному збільшенню припливу інвестицій ТНК у Гонконг (Китай).

Азія і Океанія також стають важливим джерелом ПІІ. У 2004 р. вивезення  ШІ з регіону збільшилося в  чотири рази і досягло 69 млрд дол., головним чином завдяки суттєвому зростанню  обсягів ПІІ, вивезених з Гонконгу, а також нарощуванню інвестицій ТНК з інших районів Східної  і Південно-Східної Азії. [3]

Гонконг підтримує активні комерційні торговельні зв'язки з 200 країнами і  районами світу, з них понад 80 країн  заснували в Гонконзі свої консульства  або торговельні представництва. До першої десятки партнерів Гонконгу по транзитній торгівлі входять внутрішні  райони КНР, США, Японія, Тайвань, Сінгапур, Республіка Корея, Німеччина, Англія, Франція  і Малайзія. Торговельний оборот з  ними становить 80% валової зовнішньої торгівлі Гонконгу. Примітно, що значну частину головних партнерів Гонконгу становлять країни і райони Азіатсько-тихоокеанського  регіону (АТР).

В економічному розвитку Гонконгу особлива роль належить Китаю. Так, одним з  головних чинників, що забезпечили  швидке відновлення економіки і  транзитної торгівлі Гонконгу в післявоєнний період, було зростання торгівлі з  континентальним Китаєм. На сучасному  етапі економічні зв’язки з континентальним  Китаєм залишаються визначальним чинником економічного прогресу Гонконгу. Обсяг  експорту гонконгських товарів в  загальному обсязі торгівлі є незначним, а тому суттєво не впливає на загальну динаміку торговельного обороту.[6]

Оскільки економіка Гонконгу характеризується великою залежністю від торгівлі, то питання вступу до СОТ для цього району Китаю було особливо актуальним донедавна.

Міжнародні організації продовжують  вважати Гонконг найкращим “бізнес-містом” Азії. Зарубіжних бізнесменів у Гонконзі приваблюють насамперед максимально спрощені бюрократичні процедури щодо інвестування, стабільна інвестиційна політика, простий податковий режим та низькі ставки оподаткування, передові інфраструктура і зв'язок, близькість до інших головних ринків тощо. Азіатсько-тихоокеанські регіональні ТНК вважають, що Гонконг залишається найважливішим пунктом для створення регіональної штаб-квартири в Азії. Саме тому кількість ТНК, які відкрили тут свої регіональні штаб-квартири, або материнські компанії, та представництва до червня 2003 р. становила 3119, що на 4,3% більше, ніж у 2000 р. [1]

Висока репутація Гонконгу як міжнародного фінансового центру забезпечується добре керованою і прозорою системою, діючою відповідно до міжнародних стандартів, в основі яких лежить принцип сумлінності, а також жорсткі заходи проти  корупції.

У розвитку підприємницької діяльності в Гонконзі, у тому числі і зовнішньоекономічної, велику роль відіграють посередницькі  організації. Особливість їх полягає  в тому, що вони тут трансформувалися в сполучну ланку між урядом і  підприємствами, а також між усіма  ринковими сегментами (суб’єктами). Така особливість Гонконгу, як своєрідна  роль уряду в управлінні економікою, проявляється і на мікрорівні. Уряд не допомагає промисловим підприємствам, не підтримує їх матеріально, не втручається  в управління виробничим процесом. Якщо і трапляється втручання  в управління економікою на мікрорівні, то це втручання мінімальне. Воно стосується лише розроблення правових режимів  підприємництва, зокрема питань податкової політики, антикорупційних заходів  тощо.

Зауважимо, що протягом двадцяти років  уряд Гонконгу проводив інтенсивну роботу, спрямовану на боротьбу з корупцією, і нині рівень корупції невисокий. Уряд підтримує прозору економіку, відкриті торговельні відносини, дозволяє вільний  грошовий обіг тощо, тобто створює  належні умови, за яких юридичні та фізичні особи мають змогу  повністю виявити свої здібності. Сам  уряд не є власником компаній, не володіє контрольним пакетом акцій великих гонконгських фірм (холдингові компанії). [6]