Основні тенденції розвитку країни Японія в міжнародному економічному інтеграційному просторі

7. Індекс «концентрації експорту» (індекс Хіршмана) — застосовується у світових зіставленнях і показує, наскільки широкий спектр товарів експортує країна. При 238 класифікованих видах продукції (за методологією ООН) він має вигляд: 
    
   де Hj — індекс «концентрації» експорту країни j (j — індекс країни); 
   239 — кількість видів продукції за класифікацією ООН; 
   і — індекс товару (від 1 до 239); 
   Хі — вартість експорту товарів «і» країною «j». 
   Х — загальна вартість експорту країни «j», яка розраховується за формулою: 
   .
8. Коефіцієнт імпортної залежності країни — відношення обсягу імпорту певного товару до обсягу його споживання в країні. Імпортну залежність можна охарактеризувати як залежність країни від зовнішнього ринку в яких-небудь товарах або їх групах, внаслідок відсутності в країні необхідних для виробництва потужностей, сировини, кваліфікованих кадрів, або за умов  економічного та політичного характеру. 
   Коефіцієнт імпортної залежності (Zij) розраховується за формулою: 
    
   де Iij — обсяг імпорту і-го товару в країну j; 
   Pij — обсяг споживання (реальна місткість ринку) і-го товару в країні j. 
   Обсяг споживання, в свою чергу, розраховується за формулою: 
    
   де Qij — обсяг виробництва товару і в країні j; 
   Iij — обсяг імпорту товару і в країні j; 
   Eij — обсяг експорту товару і з країни j.
9. Індекс «чистої торгівлі» — показує по кожному з товарів (або товарній групі) рівень перевищення експорту над імпортом (за позитивного значення індексу) або рівень перевищення імпортом експорту (при від’ємному значенні індексу): 
    
   де NT — показник чистої торгівлі; 
   Ei — експорт товару і; 
   Ii — імпорт товару j. 
10. Індекс диверсифікації експорту — це індекс відхилення товарної структури експорту країни від структури світового експорту. Використовується, як правило, для визначення відмінностей у структурі зовнішньої торгівлі країн, експорт яких є достатньо різнобічним. Розраховується на базі абсолютного відхилення частки того чи іншого товару в експорті країни від його частки в світовому експорті. Для цього використовується формула: 
     
    де Sj — індекс диверсифікації експорту країни j; 
    hij — частка товару і в загальному експорті країни j; 
    hi — частка товару і в загальному світовому експорті
11. Обсяг експорту, імпорту або зовнішньоторговельного обігу на душу населення: 
    Варіанти названого обсягу розраховуємо за формулами: 
                , 
    де Eд — експорт на душу населення; 
    Iд — імпорт на душу населення; 
    ЗТОд — зовнішньоторговельний обіг на душу населення; 
    E — вартість національного експорту за рік; 
    I — вартість національного імпорту за рік; 
    ЗТО — зовнішньоторговельний обіг країни за рік (Е + І); 
    Ч — чисельність населення країни на відповідний рік.

 Експортна квота 
У міжнародних зіставленнях експортна квота використовується не тільки для характеристики рівня інтенсивності зовнішньої торгівлі країни, а й з метою оцінки рівня відкритості національного господарства, участі в міжнародному розподілі праці. Вони розраховуються за формулою: 
 
де Е — річний обсяг експорту країни; 
ВВП — валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період. 
Імпортна квота як частка імпорту в валовому внутрішньому продукті країни характеризує також рівень залежності країни від імпорту товарів та послуг. Вона розраховується за формулою: 
 
де Кі — квота імпортна; 
I — річний обсяг імпорту країни; 
ВВП — валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період. 
У міжнародних зіставленнях використовується коефіцієнт імпортної залежності як світової економіки, так і економіки груп країн та окремих країн.  
Зовнішньоторговельна квота: 
Ця квота розраховується за формулою: 
 
де Кзт — квота зовнішньоторговельна; 
Е, І — річний обсяг, відповідно, експорту та імпорту країни; 
ВВП — валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період. 
 
 
 

      Висновки 

      Таким чином, особливість економічного ладу Японії – вертикальна інтеграція фірм, її групування, що пронизує всю  систему ділових відносин у країні. Існує два рівні утворення  економічних угрупувань. Перший базується на переплетінні капіталу та особистої унії. Другий – визначається наявністю груп (кейрецу), які є об’єднанням великих компаній з дрібними та середніми. Основні цілі і завдання загальнонаціонального характеру втілюються у змісті внутрішньо-корпоративних планів, що мають директивний характер.

      Цікавою є кредитна система Японії, що складається  з Центрального банку. Він є верхнім  рівнем кредитної системи, її головою. Банк Японії здійснює емісію грошей, грошово-кредитну політику, державно-монополістичне регулювання економіки та касове обслуговування Казни. Нижчий рівень кредитної системи складається з приватних кредитно-фінансових установ (КФУ), котрі діляться на звичайні (комерційні) банки; спеціалізовані та інші КФУ, а також урядових КФУ. Звичайні (комерційні) банки складаються з міських (10), регіональних (64), банків-членів Другої асоціації регіональних банків (65), іноземних банків (93).

      Спеціалізовані  КФУ поділяються на: КФУ довгострокового  кредитування (3) і траст-банки (30); КФУ  для малого і середнього бізнесу, що охоплюють банк "Дзенсінрен" (1), банки "Сінкін" (кредитні асоціації (416); кредитні кооперативи (369)); банк "Чю-кін" (центральний кооперативний банк торгівлі і промисловості, трудові банки (48)); КФУ для сільського, лісового та рибного господарства.

      Урядові КФУ: банки та фінансові корпорації (10). До складу останніх входять: Японський експортно-імпортний банк, Японський банк розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Фінансова корпорація малого бізнесу, Фінансова корпорація санітарної екології, Фінансова корпорація сільського, лісового, рибного господарства; Корпорація житлових позик, Фінансова корпорація державних підприємств; Корпорація розвитку Хокайдо і Тохоку; фінансова корпорація розвитку острова Окінава. Зокрема, до урядових КФУ входять Корпорація страхування кредитів малого бізнесу (1), поштові ощадні каси (1) та ін.

      Отже, фінансова система Японії досить розвинена та розгалужена, має свою специфічну будову, яка вдосконалювалася тривалий час. Прагнення до всього нового і прогресивного, готовність переймати й втілювати останні світові досягнення – в цьому риси японського народу, які давно стали визначальною рисою їх нації, та вивели економіку країни та світовий рівень. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Список  літератури 

      1. Економіка зарубіжних країн : навч. посіб. / А.О.Старостіна, А.О.Длігач, Н.В.Богомаз. – К.: Знання. – С.234-240

      2. Фінансові системи зарубіжних  країн: навч.посіб / Л.О.Миргородська. – К.: Центр навчальної літератури. – 122 с.

      3. Фінанси (Загальна теорія): навч.посіб.  – 4-те вид., без змін. / В.М.Опарін. – К.: КНЕУ. – с.31.

      4. Фісун А. Японська модель розвитку  економіки // Економіка України.  – 2009. – №9 (574). – С.79-87.