Основні сфери організаційно-правової діяльності міжнародної організації праці

     - боротьба з бідністю, за поліпшення  життєвого рівня працівників,  розвиток соціального забезпечення;

     - розробка програм покращення  умов праці і виробничого середовища, техніки безпеки і гігієни  праці, охорона і відновлення  довкілля;

     - розробка заходів для захисту  найбільш уразливих груп працівників:  жінок, молоді, інвалідів, людей  похилого віку, працівників-мігрантів.

     Структура МОП є досить складною і розгалуженою (див.рис.1) 

     

     Рис.1. Структура МОП

 

      Міжнародна конференція праці (МКП) є вищим органом МОП. Її робота визначається спеціальним Регламентом. МКП збирається щорічно, як правило, на початку червня в Женеві. Кожна держава на Конференції представлена двома делегатами від уряду та по одному від найманих працівників та підприємців з правом вирішального голосу. Усі делегати користуються рівними правами та голосують відповідно до своїх переконань й незалежно один від одного. Рішення приймаються переважно значною більшістю голосів або консенсусом.

     МКП визначає загальний напрямок роботи МОП, тут обговорюються соціальні проблеми у сфері праці, розробляються і затверджуються міжнародні норми праці у вигляді конвенцій і рекомендацій, приймаються резолюції з окремих питань діяльності МОП.

     Галузеві  комітети створені поза Конференцією для обговорення на міжнародному рівні соціально-трудових проблем  окремих, найважливіших галузей  економіки. Комітети є постійними органами, але збираються на засідання нерегулярно, не частіше, ніж раз на декілька років.

     Регіональні конференції збираються для підтримання  постійних зв'язків МОП з різними  районами світу і вивчення соціально-економічних  змін, що відбуваються там. Регіональні  конференції скликаються за необхідності для обговорення питань, важливих для певного регіону. Рішення  направляються в МОП, урядам, об’єднанням  трудящих та підприємців країн окремого регіону.

     Адміністративна рада є виконавчим органом МОП. Вона керує роботою МОП у період між конференціями, впроваджує її рішення, визначає порядок денний конференції, координує діяльність Міжнародного бюро праці (МБП) та різних комітетів  тощо. Адміністративна рада має тристоронній склад: 28 представників урядів, 14 найманих працівників і 14 підприємців. Адміністративна  рада збирається тричі на рік, на кожній сесії розглядається близько 20 питань.

     Міжнародне  бюро праці (МБП), штаб-квартира якого  знаходиться в Женеві, є постійним  секретаріатом, дослідним центром  із соціальних питань і світовим довідково-інформаційним  центром МОП.

     До  основних функцій МБП відносяться:

     - здійснення різноманітних обстежень  у сфері соціально-трудових відносин  за дорученням Адміністративної  ради та Генеральних конференцій

     - контроль за дотриманням прийнятих  і ратифікованих конвенцій;

     - підготовка матеріалів для Генеральних  конференцій;

     - видання та поширення публікацій  з питань праці.

     Організаційно МБП складається із департаментів  та має кілька бюро і представників  у різних країнах.

     Важливу роль у розвитку МОП відіграло  прийняття у 1944 р. МКП у Філадельфії Декларації про діяльність МОП. Вона отримала назву Філадельфійської декларації та разом зі статутом визначила основні цілі та завдання МОП. Декларація, окресливши основні напрями не лише діяльності МОП, а й світової соціальної політики на другу половину ХХ ст., і зараз залишається керівним документом у роботі ООН

     Пріоритетними напрямами діяльності МОП на сучасному  етапі є наступні:

     - підтримка процесу демократизації, для того щоб він сприяв  розвитку трипартизму, діалогу між партнерами в кожній державі;

     - продовження боротьби з бідністю, у тому числі за рахунок  збільшення зайнятості, організації  перепідготовки робочої сили;

     - захист трудових і громадянських  прав працівників у всіх його  формах.

     Організація діяльності Міжнародної організації  праці

     Організація діяльності МОП здійснюється за принципом  трипартизму, відповідно до якого представники найманих працівників разом із представниками підприємців та урядів на рівних правах беруть участь у прийнятті рішень шляхом переговорів з різних соціально-економічних питань. Особливості структури та діяльності МОП визначаються необхідністю узгодження різних, іноді протилежних інтересів сторін.

     На  тристоронній основі функціонують органи МОП – Адміністративна рада й  галузеві комітети. Принцип трипартизму також враховується при підборі кандидатів у Міжнародне бюро праці та його регіональні відділення.

     У своїй діяльності МОП використовує три основні методи (див.рис.2). 

     

     Рис.2. Методи діяльності МОП. 

     Нормотворча діяльність є основною у діяльності МОП. МОП розробляє міжнародні програми щодо покращання умов праці та життя  працівників, підвищення можливостей  зайнятості, забезпечення основних прав людини, вдосконалення загальної  і професійної освіти. Ці програми ґрунтуються на міжнародних трудових нормах, що встановлюються конвенціями  та рекомендаціями МОП.

     Міжнародне  технічне співробітництво здійснюється у вигляді надання експертами МОП допомоги країнам у вирішенні  різних соціально-трудових проблем. Діяльність експертів зосереджена на:

     - сприянні повній зайнятості;

     - розвитку людських ресурсів;

     - підвищенні рівня життя; 

     - вдосконаленні трудового законодавства; 

     - здійсненні розвитку трипартизму;

     - удосконаленні професійно-технічної  освіти;

     - впровадженні сучасних методів  управління;

• поліпшенні умов праці та ін.

     Технічна  допомога також включає постачання необхідного устаткування, надання  стипендій для підготовки національних кадрів на місцях та під час відрядження  їх до інших країн, організацію різних семінарів.

     Дослідницька  і видавнича діяльність МОП є  основою здійснення нормотворчої діяльності та технічного співробітництва. Цей  напрямок діяльності проводиться основними  департаментами МБП, Міжнародним інститутом соціально-трудових досліджень МОП, Міжнародним  навчальним центром МОП.

     Міжнародним інститутом соціально-трудових досліджень МОП співпрацює та обмінюється результатами досліджень, методичними розробками у сфері праці та соціально-трудових відносин з багатьма національними  науково-дослідними закладами. МОП  є координатором усіх дослідницьких  робіт у сферах охорони та гігієни  праці, виробничої сфери.

     МБП є важливим міжнародним видавничим центром, який видає щороку велику кількість  публікацій, серед яких – доповіді для щорічної сесії МКП, різних нарад і конференцій, журнали „Трудовий світ”, „Офіційний бюлетень МБП”, „Законодавчі акти про працю”, „Щорічник статистики праці”, „Праця у світі” та ін.

     Механізм  нормотворчої діяльності Міжнародної  організації праці.

     Міжнародні  правові акти – Конвенції та Рекомендації – приймаються в рамках, закріплених  в статуті МОП та інших документах.

     Прийняття конвенцій та рекомендацій відбувається шляхом дворазового обговорення. Перше  проходить на Конференції в рамках спеціально створеного для цього  тристороннього комітету. Комітет розробляє  за загальною згодою кінцевий текст  висновків та виносить його на пленарне засідання Конференції разом з проектом резолюції про включення у порядок денний Конференції пункту про прийняття на ній конвенції і/або рекомендації.

     Далі  МБП готує попередній проект майбутньої конвенції і/або рекомендації, текст якого пройде друге обговорення, зазнає змін та поправок і буде винесеним на пленарне засідання Конференції для голосування. Для прийняття майбутній міжнародно-правовий акт має набрати дві третини голосів присутніх делегатів.

     Конвенції та рекомендації МОП разом з різними  актами ООН, що діють у світовому  масштабі, і актами локальної дії, прийнятими регіональними організаціями, утворюють міжнародний кодекс праці.

     Міжнародний кодекс праці – це різноманітні міжнародні трудові норми; зведення з 184 конвенцій та 194 рекомендацій МОП. Він є об’єктом практичного використання в якості визнаного у цивілізованому світі еталона, зведення модельних  актів з соціально-трудових відносин, засвоєння якого є необхідною умовою розробки та вдосконалення національних систем трудового права.

     Зміст Кодексу складається з 13 основних розділів, за якими групуються конвенції  та рекомендації МОП.

     Міжнародний кодекс праці встановлює міжнародні стандарти у сфері трудових прав, найму та професійної підготовки, умов праці та зайнятості. Кодекс детально описує всі процедури, що ґрунтуються  на принципових положеннях системи  трипартизму, які є важливими для переговорного процесу сторін, для ефективного застосування міжнародних трудових норм у практиці конкретної країни.

     Правове значення конвенцій та рекомендацій, у яких знаходять втілення міжнародні трудові норми, є різним.

     Конвенції подібні міжнародним договорам  і підлягають ратифікації членами  МОП. Коли держава ратифікує конвенцію, вона зобов'язується застосовувати  її положення.

     Рекомендації  не потрібно ратифікувати. Вони розширюють зміст конвенції або торкаються питань, які не потребують формальних зобов'язань.

     До  основних конвенцій у сфері соціально-трудових відносин відносяться наступні:

     - Конвенція № 87 1948р. про свободу асоціацій та захист права на організацію.

     - Конвенція № 95 1949р. про охорону заробітної плати.

     - Конвенція № 98 1949р. про застосування принципів права на організацію та на ведення колективних переговорів.

     - Конвенція № 100 1951р. про рівне винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності.

     - Конвенція № 111 1958р. про дискримінацію у сфері праці та занять.

     - Конвенція № 122 1964р. про політику у сфері зайнятості.

     - Конвенція № 131 1970р. про встановлення мінімальної заробітної плати.

     - Конвенція № 135 1971р. про захист прав представників трудящих на підприємстві та наданих їм можливостей.

     Конвенції та рекомендації розглядаються МОП  як мінімальні стандарти для країн-членів і не можуть використовуватись ними для погіршання стану найманих працівників  і підприємців.

     Ратифікація – це затвердження вищим органом  державної виконавчої влади міжнародного правового акта. Ратифікація надає  йому юридичної сили всередині країни.

     Нова  конвенція набирає чинності для  конкретної держави через 12 місяців  з дня реєстрації ратифікаційної грамоти Генеральним директором МОП.

     Ратифікована  конвенція стає поряд з національним законодавством джерелом внутрішнього права. У країні також установлюються санкції за невиконання вимог, зафіксованих у конвенції, та забезпечується повна  інформованість усіх зацікавлених сторін про набуття чинності в країні цієї конвенції.

     Відповідно  до статуту МОП держави-учасниці повинні надавати щорічні доповіді про прийняті ними заходи щодо застосування ратифікованих конвенцій МОП.

     Участь  України в Міжнародній організації  праці

     МОП активно працює в Україні з  початку 90-х років. МОП вже здійснила  проекти пов'язані з аналізом стану соціальної політики (спільно  з ПРООН і Світовим банком), кризового  стану ринку праці в Україні, розвитком соціального партнерства. Протягом усього часу МОП надавала і продовжує надавати допомогу урядові  в експертній оцінці законопроектів, ознайомленні урядовців, представників  профспілок і роботодавців з міжнародними стандартами статистики праці та її національною систематизацією.