Облік міжнародних операцій по договору страхування іноземного вантажу

 

                             

                                                   
 

Індивідуальна практична робота з дисципліни

«Облік  міжнародних операцій» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

КИЇВ

План

Вступ………………………………………………………….………………3

1. Теоретичні положення міжнародних операцій по договору страхування іноземного вантажу іноземним страхувальником……..…………………..4
2. Договір страхування іноземного вантажу іноземним

страхувальником ………………………………………………………….7

3. Облік міжнародних операцій по договору страхування іноземного вантажу іноземним страхувальником ……………….….…….……..….10

Висновок…………………………………………………………………..14

Список  використаних джерел……………………………………..……..15 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

    Страхування по праву вважається найбільш інтегрованою формою фінансової діяльності. Всі  найбільші страхові організації світу об'єднані зв'язками спільного страхування і перестраховки. У багатьох країнах дозволений вільний доступ іноземних страхових організацій на національні ринки. Наприклад, відповідно до Маастріхтського договору 1992 р. зняті всякого роду обмеження для іноземного капіталу в країнах Європейського союзу і узятий курс на формування єдиного страхового ринку в Європі. І проте національні страхові ринки зберігають певні особливості. Сучасний етап розвитку цивілізації характеризується тенденцією посилення зв'язків і взаємодією між країнами, в основі чого лежить необхідність вирішення глобальних проблем людства: екології, космосу і ін. Це обумовлено і наростаючою взаємозалежністю держав в економічній сфері.

    В даний час міжнародні економічні відносини затвердилися і реалізуються в наступних основних формах:

• міжнародна торгівля товарами і послугами;
• обмін в області науки і техніки;
• рух капіталів і зарубіжних інвестицій;
• валютно-кредитні стосунки і тому подібне.

    Невід'ємною  умовою торговельної угоди є договір страхування вантажу. Перші договори страхування перевезення вантажів стосувались морських перевезень. Пізніше стали з'являтися договори страхування перевезень сушею, а потім і повітряних. Нині розбіжності в підходах до страхування товарів, що перевозяться різними видами транспорту, у багатьох випадках стерлися. Сучасні договори страхування часто покривають ризики, пов'язані з перевезенням, починаючи з моменту відвантаження товару і до моменту, коли він досягає пункту призначення. Страхування вантажів, перевезених по воді, необхідне при відвантаженні товарів значної вартості. 

1. Теоретичні положення міжнародних операцій по договору страхування іноземного вантажу іноземним страхувальником. 

    Міжнародний (світовий) страховий ринок –  це пропозиція і попит на страхові послуги у масштабах світового співтовариства.

    Страхова  компанія – юридична особа, що складає  і забезпечує функціонування страхового фонду, здійснює укладання договорів  страхування та їхнє обслуговування. Страховій компанії притаманні організаційна єдність і економіко-правова відособленість. Економічна відособленість страхової компанії полягає у повній господарській самостійності обороту її ресурсів.

    Страхова  компанія функціонує як самостійний  суб’єкт, що господарює, і є “вмонтованою” у певну систему цивільно-правових відносин. Страхова компанія будує свої відносини з іншими суб’єктами на договірній основі.¹

    Страхові  компанії класифікуються такий чином:

    1. За формою власності – на  приватні і публічно-правові,  акціонерні (корпоративні), товариства взаємного страхування та державні.

    2. За характером виконуваних операцій  – на спеціалізовані (особисте  або майнове страхування), універсальні  і перестраховувальні. У деяких  закордонних країнах діяльність  універсальних страхових компаній  заборонена. На практиці спостерігається тенденція до ліквідації вузької спеціалізації у страховій діяльності.

    3. За територією роботи – на  місцеві, регіональні, національні  і міжнародні (транснаціональні).

    4. За розміром статутного капіталу  й обсягом надходження страхових платежів, за іншими організаційно-економічними показниками – на значні, середні і дрібні.

    Основним  ринковим інструментом керування на мікроекономічному рівні через  вплив на конкретного продавця (страховика) і конкретного покупця (страхувальника) є договір страхування. Тому дуже важливо вміти правильно його складати.²

    Пряма біржова страхова діяльність у дійсних  умовах не здійснюється у жодній із розвитих у страховому відношенні країн. Проте роль біржі, як універсального регулятора ціни у масштабах глобального ринку страхових послуг, уже давно і досить успішно виконує страховий ринок “Ллойду”. Ринок “Ллойду” приваблює світ розробленістю умов страхування, доскональним трактуванням усіляких страхових випадків, надійністю одержання страхових відшкодувань і збалансованою ціновою політикою об’єднаних під його ім’ям страховиків. На ринку “Ллойду” переважно сконцентровані чотири різновиди страхової діяльності: страхування морських, неморських, авіаційних й автомобільних ризиків. Морський бізнес охоплює страхування різноманітних ризиків, пов’язаних із мореплаванням. Неморський бізнес складається з видачі страхових полісів на випадок землетрусу, пограбування, крадіжки, втрати прибутків у результаті настання екстраординарних подій і т.д. Авіаційний бізнес забезпечує страхування усіх типів повітряних суден, а також аерокосмічних об’єктів (супутників зв’язку й ін.). Автомобільний бізнес охоплює страхування усіх типів дорожнього транспорту Об’єднаного Королівства і країн Співдружності. За всіма цими напрямками працює велика кількість страхових брокерів “Ллойду”, які поширені у всьому світі. Через систему брокерів приймаються ризики на страхування і здійснюється передача їх у перестрахування. Причому всі брокери використовують взаємно узгоджені й уніфіковані страхові тарифи, що істотно впливають на ціну страхових продуктів, які пропонуються іншими страховиками, що не входять до його ринку (в тому числі і українськими страховиками). Зазвичай, ціни ринку “Ллойду” нижче цін, які встановлюються на регіональних страхових ринках. Тому вони активно впливають на місцеві ціни і сприяють їхньому зниженню і стабілізації.³ 

2. Договір  страхування іноземного вантажу  іноземним

страхувальником 

    Вантаж, зазвичай, страхується шляхом укладання  договору, в якому передбачається, що всі вантажі, що відвантажуються страхувальником" підпадають під його дію. При страхуванні вантажу часто використовують страховий сертифікат на пред'явника, що передається разом із правом власності на вантаж. Власник такого сертифіката автоматично стає страхувальником вантажу та мас право одержати відшкодування при випадковій загибелі або ушкодженні вантажу. Договір страхування може укласти або продавець, або покупець перевезеного товару. Такий договір страхування може належати:

— тільки до окремого вантажу (одноразова страховка);

— до всіх вантажів, що перевозяться на ризик страхувальника.

    Договір страхування — договір між страхувальником і страховиком, що включає умови страхування.

    У міжнародних перевезеннях у більшості  випадків обов'язок страхування лежить на покупці-вантажордержувачі. Страховиком в Україні може бути лише страхова компанія, що одержала відповідну ліцензію і мас право здійснювати цей вид страхування згідно з її установчими документами. Цей вид страхування найбільш актуальний для підприємців, які мають іноземних партнерів в інших країнах, оскільки вантажі, які перетинають кордон України, страхуються в обов'язковому порядку.

Конкретний  зміст страхування вантажів визначається в договорі. Поширені два види страхування  вантажів, які відповідають стандартним умовам інституту лондонських страховиків: "з відповідальністю за всі ризики" та "без відповідальності за пошкодження, крім випадків катастрофи". При страхуванні першого виду передбачається відшкодування збитків від пошкодження чи загибелі вантажу від будь-яких причин. Ллє з цих умов виключаються пошкодження чи загибель вантажів від будь-яких військових, піратських дій, конфіскації чи знищення на вимогу влади (ці ризики можуть бути застраховані за додаткову плату); виключаються ризики радіації, спеціальної і грубої необережності страхувальника чи його представників, порушення встановлених правил перевезення, пересилання і зберігання вантажів, невідповідності пакування, впливу трюмного повітря чи особливих властивостей вантажу, пошкодження вантажу гризунами, сповільнення в доставці вантажу та падіння цін тощо.

При страхуванні  другого виду не відшкодовуються  збитки внаслідок підмокання вантажу  атмосферними опадами, забруднення  вантажу, його крадіжки або недоставлення. За угодою сторін вантаж може бути застрахований на інших умовах.

При укладанні  договору страхування вантажів страхувальник  подає заяву, яка містить такі дані, що впливають на розмір ставок страхових премій:

— вид  вантажу (точна назва, тип пакування, кількість місць і вага);

— вид  транспортного засобу (наприклад, при морському перевезенні назва судна, рік побудови, тоннаж);

— спосіб відправлення вантажу (в трюмі, на палубі, навалом, наливом, насипом, у контейнерах);

— маршрут (пункт відправлення, перевантаження, призначення транспортного засобу);

— вартість вантажу;

— тип  обсягу страхової відповідальності (умови страхування).

Страхові  компанії не відшкодовують збитків  від ушкодження вантажу за відсутності  зовнішніх ушкоджень транспортного  засобу, контейнера або тенту чи за наявності цілої пломби. Причиною таких збитків може бути лише неправильне розміщення вантажу. Відповідальність за порушення правил навантаження несе перевізник, а не страховик.

    Для виключення непорозумінь, що виникають  унаслідок різного трактування  в різних країнах одних і тих  же понять, Міжнародна торгова палата в Парижі ще у 1936 р. розробила Міжнародні правила тлумачення торгових термінів "IHKOTEPMC" — це зведення умов укладання контрактів сторонами, комерційні підприємства яких знаходяться в різних країнах. Правила регулюють витрати і ризики обох сторін при укладанні контракту. Вони містять декілька варіантів вирішення окремих типових питань, що викликають складнощі при тлумаченні та застосуванні договору, а саме:

    — коли переходить право власності  на товар;

    — коли переходить ризик випадкової загибелі товару;

    — хто зобов'язаний застрахувати товар  і заплатити за страховку;

    — хто зобов'язаний організувати транспортування  товару і заплатити за транспортування;

    — хто зобов'язаний сплатити мита, податки, збори.

    Нині  існує декілька редакцій правила "IHKOTEPMC". Розбіжності між ними не дуже суттєві. Будь-яку з цих редакцій можна використовувати. Останньою є редакція "IHKOTEPMC" 2000 p., яка містить дванадцять типових умов купівлі-продажу товарів. Короткий зміст термінів такий: