Інвестиційна привабливість України

     Як  повідомляло агентство, обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну  в січні-вересні зріс на 21,2%, або  на 8 459,2 млн доларів і на 1 жовтня становив 48 424,4 млн доларів.

Структура прямих іноземних інвестицій в Україну у 2010 році, млн доларів (Додаток Б). [22]

     Досвід  багатьох країн світу показує  доцільність притягнення іноземних  інвестицій. Для України, як і для  інших постсоціалістичних країн, існує  ряд перешкод на шляху здійснення цього процесу. До них можна віднести:

     - відсутність відповідного інвестиційного клімату в країні;

     - недосконалість ринкового механізму економіки;

     - нестабільність політичної ситуації;

     - низький рівень ділової і професійної кваліфікації підприємців;

     - недостатньо привабливі інвестиційні проекти і водночас нестача зацікавлених партнерів.

     Крім  того, на інтенсивність іноземних  інвестицій діє:

     - руйнівна податкова система;

     - відсутність діючої системи страхування інвестицій;

     - надмірна монополізація економіки;

     - високий рівень інфляції.

     Також відзначається відсутність приватної  власності на землю і неконвертованість національної валюти.[14]

     Мотиви  компаній, що інвестують в Україну (Додаток В)

     Пріоритети  державної політики України (Додаток Д)

     За  оцінками деяких спеціалістів, прямі  іноземні інвестиції в Україну обмежені підприємницьким ризиком, який досягає 80%. В рейтингу інвестиційної привабливості  країн світу Україна посідає 135 місце. 62,9% прийнятих Україною інвестицій направлено на фінансування рухомого і нерухомого майна, 32% надійшло у  вигляді грошових внесків – це менше 20% від необхідного рівня  інвестування.[14]

     2.2  Створення сприятливого інвестиційний клімат в Україні

     Формування  сприятливого інвестиційного клімату  є завданням будь-якої держави  на сучасному етапі, реалізація якого  призводить до покращення соціально-економічного стану держави, рівня розвитку інфраструктури, можливостей модернізації.

     Українське  економічне середовище одночасно і  приваблює і відштовхує. Хоча Україна  й займає стратегічне географічне  положення, має багаті природні ресурси  та робочу силу з високим рівнем освіти, що робить її привабливим інвестиційним  середовищем, вона ще не досягла свого  очікуваного потенціалу через те, що не змогла звести до мінімуму втручання  держави у дію ринків, усунути  адміністративні перепони, що заважають  веденню бізнесу, виконати намічені показники приватизації та стати  привабливою для іноземних та внутрішніх інвесторів.

     Потенційно  Україна може бути однією з провідних  країн Європи вкладання прямих та портфельних іноземних інвестицій. Цьому сприяє її великий внутрішній ринок, значний промисловий і  сільськогосподарський потенціал, а також вигідність геополітичного розташування України на перехресті торговельних шляхів Європи та Азії. [23]         

 Формування  економіки в Україні вже протягом 19 років потребує значних інвестиційних  вкладів. Проте, до сьогоднішнього  дня спостерігається невисока  активність як іноземних, так  і вітчизняних інвесторів. Саме  тому держава повинна проводити  стимулюючу інвестиційну політику, тим самим забезпечуючи створення  сприятливого інвестиційного клімату.  Це проводиться шляхом створення стабільної економічної системи, наявність тісних співпраць з іншими країнами, забезпечення належного рівня політичної влади. Цим самим держава гарантує інвесторам забезпеченість, надійність та достовірність повернення їхнього капіталу. А також отримання прибутків. Ще одним аспектом з боку держави для удосконалення інвестиційного клімату держави є впорядкування нормативно-правової бази. Урядом було прийнято ряд нормативно-правових актів, що допоможуть удосконалити інвестиційну політику. Зокрема, було прийнято:[23]

     1) закон України “Про режим іноземного інвестування” для іноземного інвестора в Україні встановлено національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, тобто рівні умови діяльності з вітчизняним інвестором. Вказаним Законом іноземним інвесторам даються державні гарантії захисту їх капіталовкладень. Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації, а їх реквізиція може бути здійснена лише у випадках стихійного лиха.

     2) для підвищення захисту іноземних інвестицій у 2000 році Верховною Радою України ратифіковано Вашингтонську Конвенцію 1965 року про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами.

     3) 5 січня 2006 року набрав чинності  Закон України ”Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” який є базовим у регулюванні відносин при видачі документів дозвільного характеру. Результатом впровадження цього закону є поліпшення умов започаткування та ведення бізнесу в Україні, а саме, скорочення часових і грошових витрат підприємців на проходження дозвільних процедур та зниження рівня корупції, що створює умови для поліпшення інвестиційного клімату в Україні.

     4) зміни, які були внесені наприкінці 2006 року до Закону України ”Про зовнішньоекономічну діяльність” щодо приведення норм цього закону до вимог СОТ, мають забезпечити більш широкі можливості виходу українських товаровиробників на світові ринки та сприятимуть залученню інвестицій в економіку України.

     5) закон України від 16 листопада 2006 № 358 ”Про внесення змін до Закону України ”Про банки і банківську діяльність” врегульовано питання про надання іноземним банкам права відкривати на території України філії та здійснення такими філіями банківської діяльності. Реалізація цього Закону має сприяти активному розвитку банківської системи України через широке залучення іноземного капіталу, застосування сучасних банківських технологій, розширенню спектру та якості банківських послуг для споживачів.

     Важливими правовими документами, які регулюють  взаємовідносини між суб’єктами інвестиційної діяльності, являються  міждержавні угоди про сприяння та взаємний захист інвестицій. Вказані договори є гарантом надання справедливого статусу інвестиціям та захисту їх на території іншої держави. Вони підписані з 70 країнами світу.

     Також, з метою запобігання конфліктів між інвесторами і органами виконавчої влади створено Комісію із сприяння досудовому врегулюванню спорів між інвесторами та органами виконавчої влади.

     В свою чергу, значним кроком на шляху  до створення сприятливого інвестиційного клімату, збільшення притоку інвестиційних  коштів має бути реформування податкової системи. [23]

     У 2007 році затверджено Концепцію реформування податкової системи.

     Відповідно  до положень цієї Концепції реформування податкової системи здійснюватиметься  трьома етапами:

     - на першому етапі (протягом 2007 року) передбачається проведення  заходів, спрямованих на подолання  основних недоліків податкової  системи, розроблення та ухвалення  Податкового кодексу; 

     - на другому етапі (2008 - 2012 роки) передбачається реалізація положень  Податкового кодексу для створення  сприятливого середовища сталого  економічного зростання на інвестиційно-інноваційній  основі;

     - на третьому етапі (2013 - 2015 роки) передбачається поглиблення реформування  податкової системи з урахуванням  досягнутого соціально-економічного  рівня розвитку держави.

     Основою для реалізації принципів Концепції стало прийняття Податкового кодексу України, що забезпечить створення єдиного правового поля для діяльності всіх платників податків та умов подальшого інтегрування України до світової спільноти, адаптації податкового законодавства України до принципів та директив законодавства Європейського Союзу.

     Таким чином, формуванню сприятливого інвестиційного клімату в Україні мають сприяти  масштабні комплексні заходи щодо поліпшення умов діяльності інвесторів, розширення механізмів та інструментів здійснення інвестицій та реалізації інвестиційних  проектів. Збільшення обсягу інвестицій в економіку України забезпечить  прискорення соціально-економічного розвитку регіонів та пріоритетних галузей  виробництва.

     2.3  Проблеми та перешкоди іноземного інвестування в Україні

       Активному інвестуванню в економіку України  перешкоджало відсутність стабільного податкового законодавства. Протягом останніх трьох років було прийнято більше 200 змін і доповнень до Закону України "Про податок на додану вартість". Сьогодні державна податкова політика спрямована на максимальне наповнення дохідної частини бюджету, а тому не стимулює виробництво. Офіційне податкове навантаження в Україні в півтора рази вище, ніж у країнах з таким же рівнем ВВП. [13]

         Законодавча база України суперечлива, нестабільна і малозрозуміла для іноземних інвесторів. Так, іноземну підприємницьку діяльність в Україні регулюють понад 130 законодавчих актів. Умови ведення бізнесу ускладнює наявність близько 100 контролюючих державних органів. За даними Київського міжнародного інституту соціології, 80% підприємців вважають, що без "неформальних відношень" з місцевими чиновниками вони не змогли б вести свій бізнес в Україні.[13]

       Основним  законодавчим актом, що регулює інвестиційну діяльність в Україні, є Закон  України “Про режим іноземних інвестицій”. Відповідно до Закону іноземні інвестиції – це цінності, вкладені іноземними інвесторами в які-небудь об'єкти, інвестування в який не заборонено законами України. [1] Основні перепони для прямих іноземних інвестицій в Україну (Додаток  Е).

       Якщо  підійти до розгляду цієї проблеми з погляду невідпрацьованості діючого законодавства, то слід зазначити, що за останні роки було прийнято декілька правових актів, що регулюють питання іноземного інвестування:

       а) 13 березня 1992 р. – Закон України “Про іноземні інвестиції”;

       б) 20 травня 1993р. – Декрет Кабінету Міністрів України “Про режим іноземного інвестування”;

       в) 17 грудня 1993р. – Закон України “Про державну програму заохочення іноземних інвестицій у Україні”;

       г) 19 березня 1996 р. – Закон України “Про режим іноземного інвестування”, після опублікування якого втратили силу усі раніше прийняті перераховані документи.

       І хоча відмітною рисою останнього Закону є посилення гарантії збереження іноземного капіталу, в умовах постійно мінливого середовища, завжди викликають визначені сумніви в іноземного інвестора. Незважаючи на багато труднощів, можна констатувати, що в Україні  останнім часом дійсно багато робиться для створення сприятливого інвестиційного клімату. З 20 країнами укладені двосторонні  угоди про залучення і взаємний захист інвестицій, а також попередженні подвійного оподатковування, зокрема, з Росією, Канадою, ФРН і іншими країнами. Цим гарантується режим  найбільшого сприяння інвестиційної  діяльності. У той же час формується адекватний організаційний механізм залучення  іноземних інвестицій. [12]

       Гармонізація  законодавства України із системою ГАТТ / ВОТ (Генеральна угода про  тарифи і торгівлю / Всесвітня організація  торгівлі) є складовою частиною економічних  реформ в Україні. Відповідні зміни  вносяться в інвестиційне законодавство  й у Закон України “Про спеціальні (вільних) економічного зонах” з метою поліпшення умов інвестування для іноземних інвесторів в Україні. [13]

 На  даному етапі в Україні законодавчо  встановлені такі державні гарантії захисту іноземних інвестицій, як:

       1. Неможливість націоналізації, примусового вилучення інвестицій. Термін “націоналізація” і “експропріація”, найбільше часто уживані в двосторонніх угодах, мають, як правило, збірне значення, оскільки під цими мірами мається на увазі не тільки сам акт націоналізації, тобто примусового вилучення іноземних інвестицій і передачі їхній у власність держави, але і будь-які інші міри, що мають ефект відчуження. Так, Закон України “Про режим іноземного інвестування” допускає реквізицію іноземних інвестицій лише у випадку стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій.