МЗС та дипломатична служба України

 

36. бере участь у розробленні проектів Державного бюджету України і загальнодержавних програм з питань, що належать до його компетенції;
37. забезпечує в межах своєї компетенції реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням у центральному апараті МЗС України, в дипломатичних представництвах України за кордоном, консульських установах України за кордоном, представництвах України при міжнародних організаціях, представництвах МЗС України на території України;
38. організовує вжиття заходів щодо цивільної оборони, забезпечує евакуацію громадян України, документів і майна дипломатичних представництв України за кордоном, консульських установ України за кордоном, представництв України при міжнародних організаціях з країн, які перебувають у стані збройного конфлікту або в яких наявні інші надзвичайні ситуації;
39. здійснює інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

 

    МЗС України очолює Міністр, якого призначає  на посаду і звільняє з посади Президент  України в установленому законодавством порядку.

    МЗС поділяється на територіальні, функціональні та адміністративні підрозділи. Вони згруповані в три великих блоки:

1. блок євроатлантичної інтеграції та економічного співробітництва;
2. політико-правовий;
3. адміністративний

    На  сьогоднi дiяльнiсть Мiнiстерства закордонних справ України значно розширена i реформована, Про це, зокрема, свiдчить той факт, що нинi загальна кiлькiсть працiвникiв системи МЗС становить понад 1800 осiб, що у 18 разiв бiльше, нiж у 1990 роцi.

    Важлива увага в МЗС надається пiдготовцi нових поколiнь українських дипломатiв. Прикметним є те, що у Центральному апаратi МЗС України працює близько 60% працiвникiв вiком до 30 рокiв, у закордонних установах - до 40%. Значною мiрою розширене регiональне представництво серед працюючих в МЗС.

    Серед ключових вищих учбових закладiв для дипломатичної служби вагому роль вiдiграють Дипломатична Академiя при МЗС України, Iнститут мiжнародних вiдносин Київського Нацiонального унiверситету iм. Т.Шевченка, Львiвський Нацiональний унiверситет iм. I.Франка, Нацiональна юридична академiя iм. Ярослава Мудрого, Iнститут сходознавства i мiжнародних вiдносин "Харкiвський колегiум".

    Загалом у міністерстві налічується 24 управління, до яких додаються секретаріат міністра, прес-служба, група послів з особливих доручень, генеральна інспекція, головний юридичний консультант, редакція журналу „ Політика і час”. 

    До  блоку євроатлантичної інтеграції та економічного співробітництва належать такі управління.

• Управління економічного та наукового співробітництва(УЕНС).

    Вага  цього підрозділу зростає рік від року в міру того, як набирає сили економізація української зовнішньої політики. Це управління не лише відає двосторонніми економічними відносинами України, а й курирує співпрацю зі світовими економічними організаціями, на кшталт Світового банку та МВФ, займається чорнобильською проблемою тощо. Значення управління буде зростати, уже тепер воно має найбільше індивідуальне навантаження  на одного співробітника в міністерстві. 

• Управління  Європейського Союзу  (УЄС).

    Виникло в 1998 р., і його поява сама по собі засвідчила пріоритетність відносин з ЄС. Управління має проводити велику роботу щодо координації відносин з ЄС усіх урядових структур України. Інший великий блок питань – це політичні відносини з ЄС,  які матимуть пріоритетне значення,  незалежно від того, наскільки просунеться процес зовнішньополітичної економізації. 

• Управління  євроатлантичної  інтеграції (УЄІ).

    Також виникло в 1998 р.. До його компетенції  належать питання відносин, з одного боку, з військово-політичними блоками  НАТО і Західноєвропейським Союзом, а з іншого – з такими широкими європейськими структурами, як Рада Європи та ОБСЄ. Відповідно це управління працює в тісному контакті з постійними представництвами України при цих організаціях. Співробітники цього управління постійно присутні в українських офіційних делегаціях. Тісно співпрацює з секретаріатом Верховної Ради України, фракціями. 

• Друге територіальне управління (ІІ ТУ).

    Відає  двосторонніми відносинами з  країнами Західної та Північної Європи. Виникло в 1998 р. В результаті роздріблення гігантського за сферою компетенції Управління Європи та Америки. 

• Управління  міжнародних організацій  (УМО).

    Належить  до підрозділів МЗС із найдавнішими традиціями. Кадри управління вирізняються високим рівнем підготовки. Оонівську  школу пройшло багато українських дипломатів. Зосереджують основні зусилля на питаннях політичного та економічного характеру, внесках до бюджету ООН. Окреме місце тут належить підготовці участі українських делегацій у роботі органів ООН, інших міжнародних організацій з питань  прав людини та соціальних питань. 
 
 
 

• Управління  державного протоколу  (УДП). 

    До  його компетенції належать питання  протокольної організації зовнішньополітичних  подій, а також відносин із закордонними представництвами в Україні. Поле його діяльності є широким  і важливим.  Вони мають особисто до деталей, щохвилинно проробити всі маршрути, якими рухатимуться закордонні гості під час своїх візитів, скласти програму перебування.  

• Історико-архівне  управління  (ІАУ).

    Зберігає  для історії те, чим живе українська дипломатія сьогодні. Воно піклуюється про оновлення архіву зовнішньої політики України, архіву ООН та інших організацій. Стежить за науковими дослідженнями та публікаціями, що стосуються закордонної діяльності України 

• Четверте  територіальне управління  (IV ТУ).

    Виникло в результаті структурної реформи 1998 р., відає питаннями відносин із країнами Північної та Південної  Америки. Основими питаннями є відносини  зі США та Канадою. Проте дивлячись  на те, як змінюється співробітництво  з країнами Латинської Америки, і цей напрям роботи набуває дедалі більшої ваги. 

    Політико-правового  блоку охоплює 9 підрозділів. 

• Управління  політичного аналізу  та планування (УПАП).

    Традиційно  і небезпідставно вважається мозковим центром міністерства. Перспективне планування зовнішньополітичної діяльності, аналіз її проблем і здобутків потребують неабиякої професійної підготовки, обізнаності не лише з глобальними політичними реаліями, але й зі специфікою роботи всіх підрозділів міністерства. Співробітникам цього управління більше, ніж персоналові будь-якого іншого, потрібні навички генералізму в дипломатії.  

• Договірно-правове  управління  (ДПУ).

    Одне  з найбільших у міністерстві, воно відповідає за надзвичайно важливий аспект зовнішньополітичної діяльності – юридичний. З огляду на специфіку роботи дипломатичних служб, це управління консультує інші державні установи з питань міжнародно-правового характеру. Курирує розвиток договірно-правової бази двосторонніх відносин України з іншими державами, готує тексти міжнародних договорів і т.д. 

• Управління  контролю над озброєнням та військово-технічного співробітництва  (УКОВТС).

    Має найвиразнішу технічну специфіку і  найбільшу кількість дипломатів-спеціалістів. У його компетенції перебувають питання ядерного роззброєння, дотримання режиму нерозповсюдження, участі України в організаціях у цій сфері. Саме його співробітники готували свого часу таку складну й доленосну для України подію, як переговори щодо відмови від ядерної зброї.

          

• Перше територіальне управління  (І ТУ).

    Відає відносинами з Росією та більшістю країн СНД, а також участь України в роботі органів Співдружності. Робота в управлінні потребує нині не лише глибокого знання сучасних політичних реалій у відносинах з нашими сусідами, але й доброї орієнтації в економічних питаннях, а також значної оперативності, бо воно має найбільшу питому вагу оперативної роботи. 

• Управління  інформації(УІ).

    Його  функції стосуються інформаційної  політики та інформаційного забезпечення закордонних представництв України. Приймає і аналізує інформаційні повідомлення закордонних установ та надсилає їм інструктивні матеріали з ключових питань зовнішньополітичної діяльності. На даний момент це одне з управлінь, структура і завдання яких перебувають у стадії формування. 

• Консульське управління  (КУ).

    Відає одним з класичних напрямів діяльності дипломатичних служб – надання консульських послуг громадян. Це найбільше управління в міністерстві. За характером роботи – окреме „ підприємство з надання послуг громадянам”, а за структурою – міністерство в міністерстві. Кожен співробітник МЗС, незалежно від сфери майбутнього застосування, починає свою кар`єру з роботи на консульській діяльності. 

• П`яте територіальне управління  (V ТУ).

    Відповідає  за відносини з країнами Азії, Африки, Близького Сходу та Тихоокеанського регіону. Воно охоплює найбільшу кількість держав світу. Його відмітною рисою є також наявність фахівців, які володіють арабською, японською та іншими складними мовами.  

    До  політико-правового блоку належить також редакція міністерського журналу  „Політика і час”, де регулярно висвітлюються актуальні питання розвитку дипломатії.

    Адміністративний  блок охоплює управління, на які  покладено забезпечення життєдіяльності  міністерства.Виняток становить  Третє територіальне управління (ІІІ ТУ), до компетенції якого  входять двосторонні взаємини з країнами Центрально-Східної Європи. Найбільш „гарячими” напрямими були польський та балканський.

    Крім  цього до адміністративного блоку  належать: Загальний секретаріат, Управління кадрів та навчальних закладів, Управління організаційно-технічного забезпечення, Центральна бухгалтерія, Валютно-фінансове управління, Управління справами, Управління дипломатичних установ, Дипломатична академія при МЗС України, а також представництва МЗС у Сімферополі, Одесі та Ужгороді.

    У МЗС України з урахуванням специфіки його діяльності можуть утворюватися інші дорадчі та консультативні органи. Склад цих органів і положення про них затверджує Міністр.

    Структуру Міністерства затверджує Міністр закордонних  справ України.

Штатний розпис, кошторис видатків МЗС України затверджує Міністр за погодженням з Міністерством фінансів України. 

3. Пріоритети зовнішньої політики України 

    Європейська інтеграція – як ключовий пріоритет, який акумулює в собі цілий комплекс внутрішньо- та зовнішньополітичних зусиль України з метою наближення до ЄС та створення необхідних передумов для вступу до Європейського Союзу у майбутньому. Органічною частиною євроінтеграційного курсу України є забезпечення дипломатичної підтримки завершення процесу приєднання України до СOT.

    Євроатлантична інтеграція – захист безпекових інтересів України, участь у створенні євроатлантичного простору стабільності та безпеки, поступова інтеграція до НАТО. Реалізація цієї мети має бути досягнуто через використання механізмів співробітництва з НАТО, зокрема Плану дій та щорічних Цільових планів, а також приєднання до Плану дій щодо набуття членства.