Суднохідна  компанія

     Власники суден були першими серед тих, хто поклав початок офшорному бізнесу. Такий початок був покладений ще тоді, коли британські моряки для прориву морських блокад, ембарго і заборон піднімали на своїх кораблях прапори інших країн, щоб безперешкодно ввійти в порти призначення. Тим самим вони переставали бути підданими британської корони. Першою серед країн зручного прапора ввела пільговий режим приписки суден і оподаткування фрахтових операцій Панама (1925 p.). Зараз загальновизнані гавані зручного прапора — це Кіпр, Гібралтар, Ліберія, Антигуа, Багами, Бермуди, Каймани, Мальта, Голландські Антили, Шрі-Ланка й інші держави і території. Елементи режиму зручного прапора застосовують відкриті суднові регістри Норвегії, Данії, Німеччини, острова Мен, Люксембургу, Канарських островів (Іспанія), Мадейри (Португалія), Кергелену (Франція), Гонконгу, Сингапуру і Філіппін. Більшість країн зручного прапора є також офшорними центрами.

     Судноплавна компанія, зареєстрована в офшорному  центрі чи країні зручного прапора, одержує  численні й дуже важливі пільги. Судновласникам гарантується швидка і спрощена реєстрація іноземних суден як у самій країні зручного прапора, так і в її зарубіжних консульствах на тимчасовій і постійній основі. Судновласникам-нерезидентам надасться, до того ж, можливість швидкої і безперешкодної перереєстрації в морському регістрі іншої країни, а також можливість паралельної реєстрації суден. Судноплавній компанії дозволене тут вільне наймання членів екіпажу з нерезидентів країни приписки суден, але деякі переваги при найманні віддають громадянам країни приписки судна. Від судноплавної компанії тут не вимагають неухильного дотримання всіх норм міжнародного мореплавання. Місцева влада звичайно охороняє анонімність директорів та інших посадових осіб судноплавних компаній і гарантує збереження конфіденційності їхніх комерційних операцій. Головна ж перевага зареєстрованих тут судноплавних компаній -їх звільняють від усіх місцевих податків на доходи, отримані за межами країни реєстрації. Замість податків вони платять дуже помірний реєстраційний і річний збори залежно від водотоннажності і призначення суден.

     Авіалінії

     Такий же, як у випадку з морськими  суднами, в офшорних центрах діє  порядок реєстрації авіаліній. Іноді  за назвою авіалінії власник реєструє власний літак. В окремих же випадках у такої авіалінії взагалі немає жодного літального апарата, а фіктивна авіалінія реєструється лише для того, щоб її власник у зв'язку із зобов'язуючими міжнародними розпорядженнями міг користуватися знижками для себе і своєї родини в придбанні квитків для польотів літаками інших авіаліній.

     Офшорний  банк

     На  міжнародному рівні існує правило, згідно з яким одержання згоди  на заснування банку зумовлене дотриманням  таких вимог

     1) володіння капіталом;

     2) підтвердження наявності необхідної професійної кваліфікації;

     3) бездоганна репутація.

     Офшорні центри в таких випадках не турбують засновників банків скрупульозними вимогами. Адміністрація центрів  не вбачає нездоланних перешкод ні у відсутності професійної освіти, бездоганної репутації, ні в надто низьких фінансових резервах майбутнього банку. Тут спостерігалися і такі випадки, на щастя, нечисленні, коли надавалася можливість заснувати банк, взагалі не вкладаючи в нього капіталу. Тобто тут маємо справу з торжеством принципу, який сформулював персонаж Бертольда Брехта в "Трьохгрошовій опері": "Пограбування банків варто залишити аматорам, професіонали ж повинні засновувати банки й управляти ними". До офшорних центрів, які створюють особливо благодатне середовище для такого виду "банків", відносяться Ангілья, Гренада, Монтсеррат і Сент-Вінсент.

     Траст

     Це  правовідносини, за яких одна особа (засновник) передає у власність іншій  особі (довірчому власнику, трасту) яке-небудь майно чи право з покладанням на нього обов'язків щодо управління такою власністю від свого власного імені як незалежного власника для одержання вигоди на користь третіх осіб (вигодона-бувачів, бенефіціарів).

     Якщо  з якихось причин одна особа одержує  майно чи права будь-якого виду для одержання вигоди на користь  власника чи третьої особи, не будучи спеціально призначеним довірчим власником, то такі відносини називаються передбачуваним трастом.

     Таким чином, для визнання яких-небудь відносин довірчою власністю (трастом чи передбачуваним трастом) необхідна й достатня наявність  таких кваліфікаційних ознак у сукупності:

     a) наявність суб'єкта (засновник, довірчий власник, вигодонабувач), причому кількість суб'єктів може коливатися від одного до кількох осіб;

     b) наявність майна чи прав будь-якого виду, які передаються трасту;

     c) управління довірчим власником переданим йому майном чи (і) правами будь-якого виду від свого імені;

     d) довірчий власник повинен управляти переданим майном чи правами на користь засновника чи вигодонабувача.

     Так, довірчою власністю будуть визнані  в побутовій сфері відносини з охорони майна опікуваної чи недієздатної особи в одних випадках; з організації благодійної діяльності, ліквідації спадщини, в інших випадках; у господарській сфері - відносини між принципалом і агентом, клієнтом і адвокатом, членами партнерства між собою і т.д.

     У державах, де законодавча система  грунтується на принципах римського права, перешкодою в заснуванні фондів такого типу може стати податок на дарування, оскільки переказ грошей у такий фонд може бути кваліфікований як дарування. У деяких країнах виникають також проблеми з визнанням трасту з погляду існуючого права, якщо такий траст заснований громадянами даної держави за кордоном. До типових офшорних центрів, які сприяють створенню довірчих фондів, відносяться Багамські, Бермудські острови, Кіпр, Бахрейн, Гібралтар, Гонконг, Ліхтенштейн, Мадейра, Науру, Сент-Вінсент, Швейцарія, острови Теркс і Кайкос, Кайман, острови в протоці Ла-Манш. На території США тільки в штаті Массачусетс законодавство ставиться прихильно до заснування таких фондів.

     Офшорний університет

     Усе, що стосувалося розглянутих форм підприємницької діяльності в офшорних центрах, можна також віднести і  до й університету. Його можна створити тут дотримання обов'язкових у  більшості країн спеціальних  умов і вимог, дешево і без сплати податків. Важко спеціально виділити, який з цих центрів особливо придатний для таких починань. У той же час немає і розпоряджень, які забороняли б створення в офшорних центрах компаній, які мають назву "університет". Разом з тим навіть у такій респектабельній країні, як Швейцарія, у кантонах, які не мають спеціальних розпоряджень відносно вищих навчальних закладів, можливе створення університету на дуже вигідних для його засновників умовах.

     Розмаїтість форм підприємницької діяльності, дозволених в офшорних центрах, полегшує їхнє взаємне поєднання і цілеспрямовану взаємозалежність. Усе це дозволяє на основі аналізу внутрішніх і світових цін маніпулювати ними, домагаючись одержати вигоди за рахунок несплати податків. Переказ (трансферт) прибутку може бути здійснений шляхом продажу товарів і послуг компанією, яка має резиденцію в країні з прогресивним оподаткуванням, своїй філії, яка знаходиться в офшорному центрі, за цінами, нижчими від їхньої фактичної вартості. Філії здійснюють подальший перепродаж цих товарів за вищими цінами.

     Ротаційна компанія є специфічним видом використання офшорних центрів

       Виникнення і саме існування  цього виду бізнесу нерозривно  пов'язане зі специфікою існування  офшорних центрів тільки юрисдикція  такихцентрів може забезпечити  умови і гарантії функціонування ротаційних компаній. Сама функція цих компаній, більшість яких існує на папері, тобто фіктивно, полягає в "перекиданні" коштів чи цінних паперів з країни в країну, причому часто все це супроводжується створенням ілюзії, начебто відбувається при цьому зміна власників грошових сум чи цінних паперів.

     Її  використання індивідуальними платниками податків, як і фірмами, стало однією з розповсюджених форм втечі від  податків у міжнародному бізнесі. Розглядаючи  її в цілому, можна відзначити, що ця компанія засновується фізичною чи юридичною особою, яка залишається в країні з високим рівнем оподаткування. Вона характеризується такими рисами:

     1. Засновник ротаційної компанії - незалежно від того, чи є він  фізичною або юридичною особою, володіє в ній усім пакетом акцій або більшою їх частиною, завдяки чому здійснює над нею повний контроль.

     2. Ротаційна компанія повинна бути  розміщена тільки в офшорному  центрі, оскільки її створення  дозволене тільки місцевим законодавством. її податкова незалежність повинна бути повною, це означає, що всі можливі податки чи інші збори вона повинна виплачувати тільки в офшорному центрі. Ця компанія набуває загалом юридичної форми фінансової компанії і підпадає під мінімальні формальні обмеження.

     3. Винятково велике значення надасться джерелам, з яких ведуть походження її доходи, а також мета, якій вона служить. Доходи компанії можуть виникати в країні ініціатора її створення, країні її головного акціонера чи в третій країні.

     4. У певних випадках вона повинна  бути іноземною компанією, яка не займається діяльністю в офшорному центрі й одержує доходи за межами центру, оскільки тільки в описаній ситуації вона може скористатися податковими привілеями.

     Головною  метою ротаційної компанії є зведення до мінімуму тієї частини прибутку, яка підлягає оподаткуванню. Головним методом проведення такої операції залишається напрям доходів, одержаних за межами офшорного центру, на рахунки ротаційної компанії, зареєстрованої в цьому центрі. Ця процедура найчастіше включає надання ротаційній компанії послуг як у матеріальній сфері, так і шляхом маніпулювання цінними паперами, ліцензійними правами й об'єктами інтелектуальної власності. Тут часто йдеться про операції, недоступні для контролю з боку податкових відомств, тому що в ряді випадків податковим службам буває навіть важко встановити, чи дійсно дані операції були проведені компанією. Компанії цього типу використовують також в операціях купівлі-продажу.

     У згаданих випадках отримана вигода дорівнює різниці між рівнем оподаткування  в країні розміщення ротаційної компанії і рівнем оподаткування, якому міг бути підданий прибуток у країні його походження.

     Одна  зі сфер, у якій найчастіше використовують ротаційні компанії, - це надання  послуг. Діяльність компанії полягає  тут у розпорядженні правами, такими як: використання чи продаж патентів, ліцензій, нової технології (ноу-хау), авторських прав чи товарних знаків. У формі ротаційних компаній також виступають різноманітні консалтингові компанії. Компанії, які ведуть такого виду діяльність, користуються допомогою адвоката, юридичного радника або створюють власне бюро, зайняте однією лише адміністративною діяльністю.[5]

     Проведений аналіз показує, що в різних країнах існують ділові кола, зацікавлені у використанні офшорного бізнесу в особистих цілях, а виходить, і в існуванні офшорних зон, які надають ці можливості. В країнах, громадяни яких залучені в офшорний бізнес, має бути високий рівень життя або в суспільстві повинні бути присутні окремі високоприбуткові, нехай навіть і нечисленні, але впливові категорії людей, як це має місце в сучасній Росії.

       Однак головну зацікавленість  в офшорних можливостях мають  ті, хто використовує їх як  ефективний засіб фінансового  і податкового планування свого  бізнесу. І що дуже важливо,  у порівнянні з перерахованими вище діловими колами ця соціальна категорія найбільш організована, має у своєму розпорядженні колосальні фінансові засоби, чітко усвідомлює свої стратегічні і тактичні цілі, а також впливає на внутрішню і зовнішню політику держави шляхом лобіювання своїх інтересів на різних рівнях влади.

       Разом з тим, слід зазначити,  що інтерес і прихильність  до офшорного бізнесу одних  врівноважується негативним відношенням  до даного економічного явища з боку інших. Зокрема, податкові і правоохоронні органи, що захищають національні інтереси Росії і перешкоджають безконтрольному відтоку капіталів, інститути, спрямовані на досягнення в суспільстві соціальної справедливості, а також певні ділові кола, що мають в особі офшорного бізнесу конкурента, роблять істотні протидії подальшому його розвитку.[4] 
 

      Перелік використаних джерел:

1. Гриффин Р., Пастей М. Международный бизнес. 4-е  изд. / Пер. с англ. под ред. А. Г. Медведева. СПб.: Питер, 2006. — 1088 с: ил. — (Серия «Классика  МВА*-).
2. Дэниелс Джон Д., Радеба Ли X. Международный бизнес: внешняя среда и деловые операции. Пер. с англ., 6-е изд. — М.: Дело. 1998. — 784 с.
3. Погорелый Д.Е., Фесенко В.Ю., Филиппов К.В. Политологический словарь-справочник : Авторы-составители: Погорелый Д.Е., Филиппов К.В., Фесенко В.Ю. — Ростов н/Д: ООО «Наука-Спектр», 2008. —320 с.
4. Міжнародний досвід ведення і регулювання офшорного бізнесу// В. Бабанін, головний фахівець відділу методології податкового обліку ВАТ "ЛУКОЙЛ", юрист (нформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку Україна ФІНАНСОВА). http://ufin.com.ua/analit_mat/drn/033.htm
5. Козак Ю.Г., Лук'яненко Д.Г., Макогон Ю.В. та ін. Міжнародна економіка Навчальний посібник. Вид. 2-ге, перероб. та доп. Київ: Центр навчальної літератури, 2004, - 672 с