Міжнародний валютний фонд

4. Ямайська валютна система розвивається за принципом поліцентризму, з одного боку, вона підпорядкована централізованим регулятивним діям (відповідно до Статуту МВФ), з іншого — має досить розвинуту мережу автономних (регіональних) валютних структур (угруповань).

Слід зазначити, що формування відповідних інституційних структур та принципів функціонування Ямайської валютної системи ще не завершено. Вони постійно коригуються, доповнюються відповідно до змін у міжнародних економічних відносинах.[4]

2. Міжнародний валютний фонд

На сьогоднішній день членами МВФ є 181 держава. Країни колишнього СРСР були прийняті до МВФ у 1992 р.

МВФ організовано за принципом акціонерного товариства, і кількість голосів країн-учасниць є їхньою часткою в капіталі фонду. На частку США припадає 18,2% капіталу, Європейського Союзу — 26,7%. Частка інших 22 країн становить 60,3 % капіталу фонду.

Оперативною діяльністю МВФ керує Виконавча рада (Рада директорів), яка призначає розпорядчого директора. Рада директорів складається з керуючих та їхніх заступників, що обираються кожною країною терміном на п'ять років.

П'ять держав, які здійснюють найбільші внески, є постійними членами Виконавчої ради. Це США, Німеччина. Японія, Велика Британія і Франція.

Фінансові ресурси фонду формуються із членських внесків країн-учасниць. Це так звані квоти, що виражені в одиницях СПЗ (спеціальні права запозичення). Квота є ключовим елементом у системі взаємовідносин держав-членів МВФ. За квотами визначаються не тільки голоси щодо управління фондом, а й можливості позичати кошти. Капітал МВФ може бути збільшений у разі: прийняття нових країн-членів; збільшення квот країн-членів; накопичення коштів у результаті діяльності фонду.

Відповідно до статуту МВФ держави-члени мають внести 25% квоти або 10% від своїх золотовалютних резервів золотом, залежно від того, яка з цих сум менша. Інша частина квоти депонується в національній валюті та використовується державою в разі потреби.

Основним джерелом кредитів, що надає МВФ, є власний капітал фонду та кошти, які ним мобілізуються. Всі вони перебувають на рахунку загальних ресурсів, через який проводяться всі фінансові операції фонду.

Залежно від мети й умов кредитування, МВФ використовує різноманітні механізми. Як правило, країна, що потребує позички, купує в МВФ необхідні їй валютні кошти за національну валюту. Після закінчення терміну позички відбувається зворотний обмін (під 0,5% комісійних).[1]

Зазвичай фонд використовує такі механізми:

1) механізм резервування

2) механізм кредитування.

3) механізм угоди за резервними кредитами (або угода стенд-бай).

4) механізм розширеного і додаткового фінансування.

Крім звичайних механізмів застосовуються спеціальні компенсаційні механізми фінансування. Вони спрямовуються на підтримку реформ, перехід до ринкової економіки тощо.

МВФ проводить свою політику з метою:

1) сприяння міжнародному валютному співробітництву шляхом консультацій і спільної роботи з державами-членами;

2) підтримки міжнародної торгівлі й економічного зростання країн-членів;

3) сприяння встановленню багатосторонньої системи розрахунків задля усунення обмежень у зовнішній торгівлі, що заважають міжнародному обміну;

4) підтримки регулярного обміну й укладання угод між країнами-членами;

5) робити ресурси МВФ "тимчасово доступними" членам під відповідну гарантію для врегулювання проблем платіжного балансу тощо.[1]

Висновки

Отже, метою створення МВФ було закріплення Бреттон-Вудської валютної системи для встановлення і коригування курсів валют, із переходом до Ямайської системи вільних курсів фонд здійснює лише нагляд за світовою валютною системою та станом валютних курсів.

МВФ регулює валютно-розрахункові відносини між державами-членами та надає їм фінансову допомогу, в разі виникнення валютних труднощів, у вигляді позичок у іноземній валюті. Одна з головних функцій МВФ – це всебічний розвиток міжнародної торгівлі.

За час свого існування МВФ перетворився в достовірно універсальну організацію, добився широкого визнання як головний наднаціональний орган регулювання міжнародних валютно-кредитних відносин, авторитетного центра міжнародного кредитування, координатора міждержавних кредитних потоків та гаранта платоспроможності країн-кредиторів. Фонд зарекомендував себе активно функціонуючим світовим валютним інститутом, нагромадив великий і корисний досвід.

МВФ відіграє важливу роль у світовій економіці. Кредитними засобами впливу він може здійснювати посилення національних економік, за умови виконання певних умов. А виконання цих самих умов вже має вплив на соціальну, демографічну, геополітичну ситуації у світі.

Список використаної літератури:

1.      Лисенков Ю. М., Коротка Т. А. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн / Ю. М. Лисенков, Т. А. Коротка. – К: Зовнішня торгівля, 2005. – 118 с.

2.      Лондар С.Л. Фінанси. Навч. посіб. / Лондар С.Л., Тимошенко О.В. – Вінниця: Нова Книга, 2009. – 384 с.

3.      Петрашко Л. П. Міжнародні фінанси: Навч.-метод. посіб. для самост.
вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2003. — 221 с.

4.      Рогач О.І. Міжнародні фінанси: Підручник / За ред. О.І.Рогача. – К.: Либідь, 2003. – 784 с.

5.      Рязанова Н. С. Міжнародні фінанси: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2001. — 119 с. 

6.      http://udec.ntu-pi.kiev.ua/lspace/grosh_kredit_syst_udec_demo/schedule.nsf