Міжнародний валютний фонд, його структура та напрямки діяльності

Головна мета нагляду  у тому, щоби вчасно виявити потенційно небезпечні макроекономічні дисбаланси, які вплинути на стабільність валютних курсів, і, використовуючи найкращий  світовий досвід, надати уряду країни рекомендації, створені задля їх виправлення.

Наглядова функція  також заглиблена у те що спонукати  країни - до зниження інфляції, проведенню ключових реформ у Міжнародній торговій і валютну політику і здійсненню інших ринкових перетворень, сприяють забезпечення валютно-фінансової стабільності, стійкому й збалансованого економічного зростання.

Нагляд за економічної  політикою країн-членів здійснюється МВФ у трьох основних формах. Відповідно до параграфу 3 IV Статті Угоди про МВФ двосторонні консультації є основний формою нагляду над економічної політикою. Місії МВФ щорічно відвідують країни-члени та друзі проводять переговори з міністерствами фінансів розвитку національної економіки, і навіть центральні банки. Консультації ведуться наконференциальной основі, що дозволяє отримати і уряду, і МВФ бути максимально відвертими. За підсумками консультацій місія МВФ виробляє своє незалежне від уряду думка про стан економіки країни та підготовляє доповідь до розгляду в Раді директорів МВФ, куди обов'язково включаються рекомендації у тому, що національному уряд повинен зробити, щоб поліпшити стан економіки нашої країни.

Крім країнового МВФ здійснює глобальний і регіональний нагляд. За підсумкамипубликуемого спеціальної доповіді «Світова економічна огляд/ WorldEconomic Outlook» Радою директорів МВФ двічі на рік проводиться аналіз стану міжнародної економіки.

Модернізація  основи нагляду.

Протягом останніх 30 років Виконавчу раду регулярно  проводить огляди роботи МВФ у  сфері нагляду. З 1988 по 2004 рік ці огляди проводилися разів у двох років.

У 2006 року прийнято рішення перейти на графік оглядів з трирічним інтервалом відповідно до становищем СБС про раціоналізації процедур МВФ.

Як приклад, за підсумками останнього огляду, проведеного на жовтні 2008 року, було встановлено 4 економічних пріоритетів і 4 операційних пріоритету. Ці пріоритети встановлено три роки і служать керівництвом до роботи Фонду у межах основи нагляду, забезпечувана статтями угоди.

Економічні  пріоритети:

· Подолання стресу на фінансові ринки під час поточного кризи,

· Зміцнення глобальному  фінансовому системи,

· Адаптація до різких змін ціни біржові товари,

· Сприяння упорядкованому скорочення глобальних дисбалансів.

Операційні  пріоритети:

· Оцінка ризику,

· Нагляд за фінансовим сектором та зв'язку між фінансової економікою й участі фінансової сферою,

·Многосторонняя перспектива,

· Аналіз валютних курсів та збільшення ризиків для  зовнішньоїстабильности.[8]

Технічна допомогу дітям і підготовка кадрів, надані МВФ на запит держав-членів, призначені з метою їм сприяння виконанні зобов'язань, затверджені ними ніби беручи МВФ з тим, щоб проводити політику, сприяє фінансової та макроекономічну стабільність, стійкого економічного ростові, і упорядкованим роботі валютних режимів, і навіть представляти МВФ своєчасні, точні і високоякісні даних про своєї економіці. Так само важливо, що технічна допомогу дітям і підготовка кадрів є також засобами надання сприяння держав-членів виконанні рекомендацій, що є результатом консультацій відповідно до Статтею IV Статей угоди МВФ. Як наслідок, узгодження і інтеграція розвитку потенціалу з наглядом і клубною роботою у межах програм стали найважливішими завданнями Виконавчої ради МВФ, який регулярно проводить огляди наданої Фондом технічної допомогу й підготовки кадрів.

МВФ надає допомогу та послуги підготовці кадрів головним чином основних сферах своєї компетенції, включаючи макроекономічну політику, податкову адміністрацію і управління доходами, управління державними видатками, грошово-кредитної політики, валютні системи, реформи фінансового сектори й макроекономічну і фінансовий статистику. З іншого боку, останніми роками держави-члени дедалі більше звертаються по допомогу до розв'язанні тих завдань, що стосуються моніторингу діяльності офшорних фінансових центрів, запобігання відмивання від грошей і фінансування тероризму, підвищення ефективності державних інвестицій, управління бюджетними ризиками, пов'язані з партнерствами між державною мовою і приватним сектором, прийняття міжнародних стандартів, і кодексів щодо цих, управління фінансами і бюджетом, усунення недоліків, виявлених спільної Програми оцінки фінансового сектора МВФ і від Світового банку, і проведення аналізу стабільності боргової ситуації.

Курсова політика МВФ

МВФ здійснює спостереження  контроль над дотриманням країнами-членами  свого Статуту, який фіксує основні  структурні принципи світової валютної системи.

По-перше, МВФ наділений  повноваженнями створювати безумовні  ліквідні кошти шляхом випускуСДР. Останні призначені поповнення офіційних  валютних резервів, погашення пасивного  сальдо платіжного балансу, розрахунків  країн із Фондом. Країна, маючи рахунок уСДР, може отримувати в інших учасників системиСДР конвертовану валюту. Регулююча роль МВФ у тому, що він забезпечує країнам гарантовану можливість придбання необхідної валюти заСДР шляхом призначення країн, що її надають. У цьому МВФ враховує стан платіжного балансу і за валютних резервів «призначених» країн-кредиторів. МВФ контролює дотримання встановлених лімітів операцій наСДР. Кожна країна зобов'язана прийматиСДР за конвертовану валюту не більше подвійний суми її ліміту вСДР, тобто сумаСДР на рахунку не зросте до 300% стосовно чистої кумулятивної величині виділених їй ФондомСДР.

У переглянутому  внаслідокЯмайского угоди Статуті  МВФ зафіксована обов'язок країн-членів «працювати з Фондом та інші країнами-членами, маю на увазі, що й політика щодо резервних активів погоджуватиметься  із цілями сприяння встановленню кращого  міжнародного нагляду над міжнародної  ліквідністю і перетворенняСДР  у Ганно-Леонтовичевому чільний  резервний актив міжнародної  валютної системи». Передбачалося, щоСДР виступатимуть у ролі альтернативи як золоту, і долара, і навіть іншим національним валютам, виконуючим функцію міжнародного резервного кошти. Просування цього процесу гальмують, зокрема, США, оскільки вони мають наміру відмовитися від ролі долара як міжнародногоплатежно-резервного кошти. СистемаСДР не вирішила проблему інтернаціоналізації міжнародної ліквідності і централізованого управлінню нею.

По-друге, МВФ виступає як провідника прийнятої Заходом, з ініціативи США, установки надемонетизацию золота, ослаблення його роллю у світовій валютної системі.

По-третє, МВФ здійснює міждержавне регулювання режиму валютних курсів. Відповідно до Статутом, визначив принципи Бреттонвудської валютної системи, МВФ контролював дотримання країнами-членами прийнятих ними і затверджених Фондом офіційних золотих і валютних паритетів, і навіть санкціонував зміни. Легалізація в оновленому Статуті (з 1978 р.) режиму плаваючих валютних курсів значить, що МВФ взагалі усунувся від на валютну політику країн-членів. У Статті IV зміненого Статуту МВФ зафіксована обов'язок кожної країни «працювати з Фондом і коїться з іншими країнами-членами з метою забезпечення упорядкованих валютних механізмів і сприяння підтримці стабільної системи валютних курсів».

З сказаного слід, що зобов'язання країн-членів із регулювання  валютних курсів в нині чинному Статуті МВФ (проти попереднім) носять розпливчастий характер. Це дає країнам можливість різних тлумачень тих чи інших положень, надаючи їм відносну свободу до ухвалення власних рішень на цій галузі.

По-четверте, важливим напрямом регулюючої діяльності МВФ  є усунення валютних обмежень. Статті Угоди МВФ регламентують функціонування механізму валютних ринків, режим валютних операцій. Стаття VIII містить зобов'язання країн-членів не вводити без згоди Фонду обмежень стосовно платежів та переказів по поточних операціях платіжного балансу, не використовувати дискримінаційних валютних режимів і вдаватися до множинності валютних курсів.

По-п'яте, МВФ здійснює постійний нагляд і плідне спостереження за макроекономічної політикою країн-учасниць і станом світової економіки. Він збирає величезний масив інформації, що належить до окремих країнах і домирохозяйственним процесів у цілому. Країни-члени зобов'язані безперешкодно надавати Фонду ці відомості та консультуватися з нею щодо їхньої макроекономічної стабілізації та валютної політики.

Протягом часу існування  МВФ перетворився на справді універсальну організацію, домігся широке пошанування  як головне наднаціонального органу міжнародних валютно-кредитних відносин, авторитетного центру міжнародного кредитування, координатора міждержавних кредитних потоків і гаранта платоспроможностістран-заемщиц. Одночасно починає важливої ролі у реалізації рішень «сімки» провідних держав Заходу, стає ключовим ланкою що формується системи регулювання світової економіки, міжнародної координації, узгодження національних макроекономічних політик. Фонд зарекомендувало себе активно функціонуючим світовим валютним інститутом, нагромадив великий і дуже корисний досвід.

Звісно, як і будь-яка  міжнародна організація, МВФ є ареною як партнерства, а й суперництва  національних економічних і полі-тичних інтересів. США втратили можливість монопольно визначати політику Фонду. Вони змушені погоджувати свою лінію поводження з головними державами Західної Європи - й Японією. Водночас у МВФ посилюється вплив країн Азії, Африки та Латинській Америки, котрі намагаються відстояти свої інтереси. Починають активніше заявляти себе і колишні країни – члени РЕВ, особливо Росія й інші держави СНД. З цього випливає потреба у більш ефективному механізмі зіставлення, обліку, і примирення конфліктних інтересів у межах МВФ до вигоді усієї світової спільноти, необхідність удосконалення як інституціональних структур Фонду, і реалізованих їм програмних політичних установок.

 

Укладання

З усієї вище сказаного сформулюємо загальне визначення Міжнародного валютного фонду (МВФ) – міждержавний інститут, що дає кредити країнам, котрий розробляє принципи функціонування світової валютної системи, здійснює міждержавне регулювання міжнародних валютно-кредитних та фінансових відносин.

За даними, які  у контрольній роботі, можна зробити  такі висновки:

– застосування основних функцій МВФ (>кредитация, стабілізація грошових валютних курсів тощо.) при  критичний стан тій чи іншій країни покликані зміцнити довіру до міжнародного фінансовій системі й зупинити поширення «хвороби» серед інших держав-членів.

– МВФ також закликає держави-члени публікувати важливі  фінансові дані, про те, щоб зробити  економічну політику прозорішою учасники ринку нафтопродуктів та інших видів, що дозволяє дотримуватися баланс економічних  пріоритетів і фінансових відносин країн-учасників.

– з найважливіших  змін у МВФ стосуються функції  економічного спостереження, чи нагляду, гнучко реагуючи зміну завдань і  умов, МВФ продовжує залишатися виключно ефективним знаряддям вироблення узгоджених підходів до загальним проблемам.

– звісно, як і будь-яка  міжнародна організація, МВФ є ареною як партнерства, а йсопернечества національних, економічних і полі-тичних інтересів. США втратили можливість монопольно визначати політику Фонду. Вони змушені узгодити свою лінію поводження з головними державами Західної Європи - й Японією. Водночас у МВФ посилюється вплив країн Азії, Африки та Латинській Америки, котрі намагаються відстояти свої інтереси. Починають активно заявляти себе і колишні країни-члени РЕВ, особливо Росія й інші країн СНД.

В усьому цьому дуже важливий позиція МВФ, роль яку слід принижувати, оскільки на плечі цієї організації зрештою ляже основний тягар із подолання і виведення  з кризи постраждалих економік. І  поза тим, впорається чи Міжнародний  фонд з цим завданням, великою  мірою залежить майбутнє світової економіки  загалом, отже, певною мірою і майбутнє Росії.

 

Список  літератури 

 

1.Иницмативи МВФ  і Світового банку відношенні країн із високий рівень заборгованості. І.Рулева / Світова економіка і впливові міжнародні відносини / 07–2007.

2.imf.org (Річний звіт МВФ на 30 квітня 2009 року)

3.krugosvet

4.mvf

5.minfin