Міжнародний борг України

часткове переспрямування  здійснюваної грошової емісії на погашення  боргових зобов’язань Уряду (в розмірі 1,5 % до ВВП):

досягнення  первинного профіциту бюджету обсягом 3,5—2,4 % до ВВП;

скорочення імпорту споживчих товарів через посилення тарифного регулювання;

здійснення  валютного регулювання та задіяння механізмів зупинення втечі капіталів  за кордон;

укладення угод з кредиторами щодо реструктуризації заборгованості на умовах зниження боргового  навантаження та застосування інструментів активного управління державним боргом. 

З метою послаблення  боргового тиску на бюджет і платіжний  баланс Україна має також домагатися укладення угод з кредиторами  щодо реструктуризації боргу на умовах зменшення боргових виплат та обміну боргових зобов’язань держави на майнові активи. При цьому варто враховувати багатий світовий досвід урегулювання зовнішньої заборгованості.

Заборгованість  перед офіційними кредиторами може бути реструктурована через укладення  угод з «Паризьким клубом»; заборгованість перед іноземними комерційними банками — з консорціумом комерційних банків. Позики міжнародних фінансових організацій (МВФ, Світового банку) реструктуризації не підлягають, у випадку надзвичайних обставин допомога цих організацій полягає в наданні позитивних нетто-кредитів. Ставлячи перед кредиторами питання про реструктуризацію, країна-позичальник має надати програму коригування платіжного балансу на середньостроковий термін. Необхідною умовою реструктуризації боргу є реалізація позичальником стабілізаційної програми МВФ.

Крім того, з 1989 р. почали проводитися операції з добровільного скорочення розміру  боргу з урахуванням котирувань вторинного ринку. Для скорочення суми боргових виплат цінні папери держави  підлягали обміну на нові боргові зобов’язання з дисконтом чи з нижчими процентними ставками, або ж державні зобов’язання мали викуповуватися позичальником за грошові кошти. Через здійснення зазначених операцій фактично було списано частину зовнішньої заборгованості Аргентини, Мексики, Венесуели, Коста-Ріки, Філіппін, Уругваю, Йорданії, Бразилії, Домініканської республіки.

Виходячи з  формальних критеріїв (обсяг зовнішнього  боргу до 40 % ВВП, норма обслуговування боргу до 20 % експорту), за якими країна отримує право на пільговий підхід, у 2000 р. Україна мала законні підстави домагатися задіяння схем реструктуризації, в рамках яких відбувається часткове зменшення розміру державного боргу та процентних виплат.

Досягнення  поступок з боку кредиторів вимагає  вироблення чіткої переговорної позиції. Необхідно акцентувати увагу на тому, що Україна не зможе виконувати свої платіжні зобов’язання, якщо її економіка продовжуватиме занепадати під тиском значних боргових виплат. Крім того, не варто виключати можливість дефолту. Оголошення дефолту суперечить інтересам кредиторів, тому вони самі намагатимуться не допустити його.

Висвітлення даного питання не буде повним, якщо ми залишимо поза увагою кредитний рейтинг України. Він впливає на відносини України  з іноземними інвесторами, які (особливо останнім часом) під впливом наслідків глобальної економічної кризи намагаються триматися осторонь непередбачуваних ринків на кшталт українського. Саме кредитний рейтинг є тим індикатором, що дозволяє потенційним зарубіжним інвесторам оцінювати ризики вкладання своїх коштів в економіку тієї або іншої країни.

На сьогодні становище України в рейтингах  провідних спеціалізованих агентств виглядає таким чином.

«Rating and Investment Information, Inc.» підвищило кредитний рейтинг зовнішніх довгострокових державних зобов’язань з рівня «ССС+» до «В-» з позитивним прогнозом. 26 березня 2002 р. міжнародне рейтингове агентство «Fitch» підвищило довгострокові рейтинги для зобов’язань України в національній та іноземній валюті та короткострокові рейтинги для зобов’язань України в іноземній валюті до рівня «В» з рівня «В-» короткострокові рейтинги зобов’язань підтверджуються на рівні «В». Прогноз за зазначеними рейтингами стабільний.

Підвищення  рейтингу України стало можливим завдяки прогресу у досягненні макроекономічної і фінансової стабільності за останні  два роки: зростання макроекономічних показників, збільшення валютних резервів, посилення експортної позиції України, дотримання жорсткої бюджетної дисципліни і ліквідація заборгованості. Зокрема, ефективне управління державним боргом і проведена реструктуризація заборгованості перед Паризьким клубом дали можливість зменшити боргове навантаження і досягти рівномірного графіка виплат за погашенням та обслуговуванням боргу на наступні роки, а також підвищили позиції України на фінансових ринках і забезпечили можливість зростання необхідних розмірів валютних резервів держави.

Водночас аналітики агентств зазначили, що рівень рейтингів України обмежується такими факторами, як існування нестабільної політичної ситуації і недостатньо активне проведення політичних і структурних реформ, зокрема, політизований процес приватизації енергетичного і промислового секторів.

Кредитний рейтинг  для України розрахував і Всесвітній економічний форум. У своїй Доповіді про глобальну конкурентоспроможність 2001—2002 рр. він ранжував Україну на 73 місці, при тому що спектр досліджуваних  ним об’єктів включає 75 країн.

Спираючись  на міжнародний досвід та відстоюючи власні національні інтереси, Україна  має також задіяти механізми  активного управління зовнішнім  боргом: започаткувати обмін (своп) боргових зобов’язань держави на акції підприємств, що перебувають  у державній власності, ініціювати погашення боргів товарними поставками, викуп державних облігацій на вторинному ринку за грошові кошти.

Суттєвою проблемою  державного боргу України є високий  рівень валютного ризику, що обумовлено значною питомою вагою зовнішнього  боргу в загальній заборгованості держави. Залежно від ситуації на внутрішньому і міжнародному фінансових ринках слід використовувати можливості виваженого трансформування зовнішнього боргу у внутрішній, що, у свою чергу, вимагає від уряду та НБУ вжиття ефективних заходів щодо радикального удосконалення внутрішнього фінансового ринку.

Це можливо  лише за належної ліквідності державних  цінних паперів та високого рівня  їх капіталізації. Міністерство фінансів та Національний банк повинні узгодити свої зусилля у проведенні боргової та монетарної політики. Така координація має поширюватися на всі етапи розроблення та реалізації цієї політики паралельно з удосконаленням інфраструктури ринку, розвитком вторинного ринку державних цінних паперів, інформаційним забезпеченням і головне — прозорістю дій обох зазначених установ на фінансовому ринку.

У нашому ж  випадку, коли розподіл держборгу на внутрішній та зовнішній (за винятком гарантованих боргів) становить 33 % та 67 % відповідно, радість від нагромадження  внутрішніх боргів у вигляді піраміди ОВГЗ була недовгою, оскільки через величезні процентні ставки (що досягали 100 % у валюті!) можливості інвесторів щодо купівлі цих паперів і підтримання зростання піраміди швидко вичерпалися. У результаті весь тягар боргу у вигляді ОВГЗ ліг на нинішніх власників таких паперів унаслідок довгострокової реструктуризації і бюджет країни наступних років, коли борги за держпаперами віддавалися за рахунок реальних податкових надходжень — надходжень, вимучених з реального сектору економіки.

Оскільки критерієм поділу боргу на внутрішній та зовнішній вважається валюта запозичень, кошти, мобілізовані за рахунок розміщення валютних облігацій, будуть відноситися до державного зовнішнього боргу. В Україні розподіл державного боргу по валюті (на липень 2002 р.) становить: EURO — 16 %, UAH — 20 %, USD — 63 %, JPY — 1 %. Проте, таке залучення унеможливлюється нормою ст. 12 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу», яка встановлює, що вартість облігацій може бути виражена лише в гривнях, та декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», згідно з яким валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України для оплати будь-яких вимог і зобов’язань.

www.ubooks.com.ua 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

4. Роль міжнародних фінансових організацій

у регулюванні зовнішнього  боргу України 

Співробітництво України з Міжнародним валютним фондом   

Україна набула членства в МВФ 3 червня 1992 року (відповідно до Закону України від 03.06.92 № 2402-ХІІ "Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій").  

Згідно з зазначеною Угодою МВФ її ратифікація передбачає прийняття державою зобов’язання виконувати вимоги її статей, а також всі  вимоги до держави - члена цієї організації.

Квота України  у фонді складає 1 млрд. 372 млн. СПЗ (Спеціальних прав запозичення). Згідно з результатами Одинадцятого перегляду квот (30.01.99р.) країн-членів МВФ квоту України збільшено з 997,3 млн. СПЗ до 1372 млн. СПЗ (майже 1929 млн. дол. США), що дало змогу збільшити обсяг кредитів від МВФ. 

Кредити МВФ  спрямовуються на підтримку курсу національної валюти, міжнародних резервів держави та активних позицій платіжного балансу згідно зі Статутом МВФ.

Отримувачами  кредитів МВФ є центральні банки  країн, які зараховують їх у свої міжнародні резерви і використовують виключно для інтервенцій на валютному ринку для вказаних цілей.

За роки співробітництва з МВФ (1994-2002рр.) Україна отримала      4289,1 млрд. дол. США кредитних ресурсів за програми STF (systemic transformation facility), Stand-by, EFF (extended fund facility), що було обумовлено девальвацією курсу національної валюти, слабкістю резервів НБУ та платіжного балансу.

Протягом 1994 - 1998 років Україна отримала чотири кредити  від МВФ (програма STF і три програми Stand-by) на загальну суму 2 698,1 млн. дол. США.

11 серпня 1998 року  уряд України і Національний  банк України надіслали до  МВФ спільний лист-звернення про  надання Україні позики в рамках  Програми розширеного фінансування (EFF) загальним обсягом майже 2 млрд. 266 млн. доларів США.

У вересні 1998 року Радою директорів МВФ було затверджено програму “Механізм розширеного фінансування” для України загальним обсягом близько 2 млрд. 266 млн. доларів США.

Україна в рамках зазначеної програми отримала 1 млрд. 591 млн. дол. США. Позика в рамках програми EFF надається державам, які здійснюють докорінні структурні реформи народного господарства з метою забезпечення їх фінансової і макроекономічної стабільності.

10 листопада  2008 Україна отримала перший транш  кредиту stand by у розмірі 4,5 млрд. доларів. Відразу ж після отримання коштів постало питання про подальші грошові перерахування. 8 травня рада директорів МВФ схвалила виділення Україні другого траншу кредиту "stand by" і вже 14 травня 2009 року Україна отримала в своє розпорядження кошти в розмірі 2,625 мільярдів доларів.

Україна як повноправний член МВФ здійснює щорічні консультації про стан валютного врегулювання за статтею ІV Статуту МВФ, впровадження статистичних і фінансових стандартів та отримання технічної допомоги.

Реалізація Україною програм із Міжнародним валютним фондом є одним із важливих чинників формування інвестиційного клімату нашої країни, зростання довіри до макрофінансової стабільності економіки, уряд налаштований і надалі співпрацювати з Міжнародним валютним фондом.

Після завершення співробітництва з Міжнародним валютним фондом за Програмою EFF “Механізм розширеного кредитування”, що формально закінчилася 4 вересня 2002 року, виникла необхідність у започаткуванні нових програм співпраці з МВФ на основі підходів, викладених у посланні Президента України до Верховної Ради України, які передбачають поступове перенесення центру ваги у співробітництві з МВФ у площину безкредитних відносин, узгодження головних параметрів макроекономічної політики з тенденціями та прогнозами розвитку світової кон’юнктури, з динамікою і напрямами світових фінансових та інвестиційних потоків.

Продовження співпраці  з МВФ є визначальною для збереження можливостей фінансування дефіциту бюджету за рахунок порівняно  дешевих позик від міжнародних  фінансових організацій, зокрема Світового банку та ЄС, які є найкращими за ціновими та терміновими складовими позичання. Значні обсяги видатків на обслуговування і погашення зовнішнього державного боргу в наступні 4 роки потребують пошуку джерел їх фінансування. Залучення кредитних, фінансових ресурсів, вартість яких є вищою за кредити від Світового банку, призведе до зростання відсоткових виплат і скорочення програмних видатків бюджету в середньостроковій перспективі.

Відновлення співробітництва  з Міжнародним валютним фондом та започаткування програми „попереджувальний стенд-бай” має виняткове значення для збереження позитивних тенденцій розвитку економіки, яка забезпечує необхідні передумови для продовження процесу структурних реформ, та отримання позик інших міжнародних фінансових організацій, зокрема Світового банку та Європейського банку реконструкції та розвитку.