Міжнародний борг України

 

План

Вступ……………………………………………………………………………….2

1. Державний борг України…………………………………………………..3
2. Механізми скорочення зовнішньої заборгованості……………………...7
3. Механізми та стратегії подолання боргової кризи в Україні…………...9
4. Роль міжнародних фінансових організацій у регулюванні зовнішнього боргу України……………………………………………………………..15

Висновок………………………………………………………………………….21

Список літератури……………………………………………………………….22 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

Світова економіка  з об’єктивних причин не може розвиватися  без циркуляції між національними господарствами міжнародних позикових коштів. Зростання масштабності зовнішнього фінансування визначено нерівномірністю економічного розвитку і нерівновагою платіжних балансів більшості з них. Залежність національних економік від зовнішнього фінансування посилюється у міру глобалізації та лібералізації фінансових ринків. Можна казати про те, що світове господарство в цілому дефіцитне: воно має чітко виражені боргові риси.

Більшість країн  змушені вдаватися до зовнішніх  запозичень, відчуваючи нестачу власних ресурсів для внутрішнього інвестування, для покриття дефіциту держбюджету при проведенні масштабних, соціально-економічних реформ, для виконання вже накопичених боргових зобов’язань.

Умовно останні 25 років кредитна історія світу  — це історія періодичних загострень проблеми міжнародної зовнішньої заборгованості та криз. Крайнім проявом фінансової кризи є неплатоспроможність держави за іноземними позиками (під час світової економічної кризи 1929—1933 рр. припинили платежі за зовнішніми позиками Великобританія, Франція, Німеччина, Італія, у результаті чого в 1931 р. США на рік відстрочили всі платежі за зовнішніми боргами).

Отже, боргова  криза — це наслідки проблем короткострокової ліквідності та свідчення необхідності подовження (пролонгації) строків погашення. Результатом пошуку виходу з кризи незмінно був перегляд боргу суверенних країн. 
 
 
 
 
 
 

1. Державний борг України

 Глобальна фінансова криза, впливаючи на економічну рецесію в Україні, викликала зростання потреб держави у позикових ресурсах. У зв’язку з цим, а також через значну девальвацію національної валюти, протягом 2008-2009 років сума державного і гарантованого державою боргу зросла більше, ніж у три рази.

Сума державного боргу на кінець 2008 року знаходилася на рівні 130,7 млрд. грн., в тому числі: зовнішнього – 86,0 млрд. грн. (65,8 % від суми державного боргу), внутрішнього – 44,7 млрд. грн. (34,2 %). Гарантований борг знаходився на рівні близько 58,7 млрд. грн., в тому числі: зовнішній – 56,7 млрд. грн. (96,6 %); внутрішній – 2,0 млрд. грн. (3,4%). Відношення державного боргу до ВВП на кінець 2008 року до ВВП у кінці 2009 року склало близько 18,9 % . 

Загалом до 2007 року відношення державного боргу до ВВП  постійно зменшувалося за рахунок підтримки  його на відносно стабільному рівні, з одного боку, та високих темпах економічного зростання – з іншого. Однак, починаючи з 2008 року сума державного боргу та його відношення до ВВП зростало у зв’язку з розгортанням кризових явищ і, відповідно, зростанням потреб держави у державних запозиченнях, з одного боку, та у зв’язку з  пригніченням економічної активності – з іншого.

На початок  липня 2009 року державний і гарантований державою борг України складав 218,9 млрд. грн. (28,9 млрд. дол. США), в тому числі: зовнішній – 156,3 млрд. грн. (20,5 млрд. дол. США), внутрішній – 62,6 млрд. грн. (8,2 млрд. дол. США). В структурі державного та гарантованого державою боргу прямий борг складав 67,7 % (148,2 млрд. грн., 19,4 млрд. дол. США), а гарантований державою – 32,3 % (70,6 млрд. грн., 9,3 млрд. дол. США) від загальної суми. 

Протягом січня - червня 2009 року сума державного та гарантованого  державою боргу України збільшилася  у гривневому еквіваленті на 29,5 млрд. грн. (15,6%), в основному, за рахунок  отримання другого траншу кредитної  лінії МВФ у рамках спільної програми “Стенд-бай” в обсязі 1 млрд. СПЗ (спеціальні права запозичень) та за рахунок перевищення випуску ОВДП над погашенням за звітний період. 

У зв’язку з  подорожчанням ресурсів на світових ринках капіталу урядом активізовано співпрацю з міжнародними фінансовими організаціями. Зокрема, наприкінці 2008 року укладено угоду з Міжнародним валютним фондом щодо залучення кредиту в розмірі 16,4 млрд. дол. США для подолання негативних  наслідків фінансової кризи. Частина коштів від траншів кредиту Міжнародного валютного фонду спрямована на покриття дефіциту державного бюджету. Крім того, для фінансування дефіциту державного бюджету у 2008 році залучено 0,8 млрд. дол. США від Світового банку. Основною причиною активної співпраці з міжнародними фінансовими організаціями є низька вартість їх кредитів та довші строки надання коштів у порівнянні із залученням кредитних ресурсів на ринках капіталу.

Здійснення внутрішніх державних запозичень наштовхується  на складнощі низького рівня розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів. Уряд наразі здійснює ряд заходів з розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів.

Загалом за 2009 рік  випущено внутрішні державні облігації  на загальну суму 62,8 млрд. грн., в тому числі 44,0 млрд.грн. для рекапіталізації банківських установ та НАК «Нафтогаз України» і 4,7 млрд.грн. для поповнення Стабілізаційного фонду.

Зокрема, Кабінет  Міністрів України розпорядженням від 25.03.09 № 316-р схвалив Концепцію  розвитку внутрішнього ринку державних  цінних паперів в Україні на 2009-2013 роки. Концепція передбачає здійснення таких заходів:  

-  запровадження ринкового ціноутворення при розміщенні внутрішніх   державних облігацій;  

-   розширення спектру інструментів державної позики;  

- створення системи первинних дилерів державних цінних паперів; 

-  підвищення прозорості здійснення державних запозичень;  

- розміщення коштів єдиного казначейського рахунку;  

-  управління ризиками, які пов’язані з державним боргом. 

Починаючи з 14 травня 2009 року запроваджено ринкове ціноутворення при первинному розміщенні внутрішніх державних облігацій: аукціони проводяться в один етап при попередньому оголошенні обсягу коштів, який обов’язково залучається на ринку незалежно від рівня відсоткових ставок, запропонованих учасниками аукціонів. 

На виконання  Концепції урядом прийнято постанови:

-  «Про випуск казначейських зобов’язань» від 14.04.09 № 362; 

-  «Про запровадження інституту первинних дилерів на ринку державних цінних паперів» від 14.04.09 № 363; 

-  «Про затвердження Порядку купівлі у 2009 році облігацій внутрішньої державної позики» від 10.06.09 № 568. 

Наразі ведеться робота з:

-  підготовки випуску казначейських зобов’язань;

-  розроблення порядку відбору контрагентів для здійснення купівлі облігацій внутрішньої державної позики;

-  створення методологічної основи для оцінки та управління ризиками, які пов’язані з державним боргом.

Разом з тим, у зв‘язку із зростанням ризиків  державного боргу внаслідок ускладнення  відповідних фінансових механізмів та інструментів, розширення структури боргового портфелю, а також нестабільності на світових та локальних фінансових ринках питання управління такими ризиками набуло особливої гостроти та критичності.

www.minfin.gov.ua 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.Механізми скорочення зовнішньої заборгованості в умовах боргової кризи 

Боргова криза  – це криза зовнішньої заборгованості яка проявляється в неспроможності країни-боржника обслуговувати зовнішню заборгованість у повному обсязі, зокрема здійснювати виплати з обслуговування накопиченої суми боргу відповідно до початкових угод. Неплатоспроможність країн-боржників спричиняє падіння платоспроможності фінансових інститутів країн-кредиторів. Вихід з боргової кризи передбачає стабілізацію розмірів та зміну структури заборгованості, відстрочку сплати боргу або перегляд інших умов його повернення. 

Традиційним методом  зменшення боргу є його реструктуризація. При реструктуризації боргу умови  його обслуговування (процент, сума, строки сплати) переглядаються.

Найпоширенішою є реструктуризація офіційного боргу, яка відбувається в рамках «Паризького клубу». Найбіднішими країнами-боржниками з метою полегшання боргового тягара пропонується вибір одного з варіантів допомоги з боку урядів-кредиторів, які є членами «Паризького клубу». Офіційні кредитори надають такі види допомоги: часткове анулювання боргу; подальше продовження термінів дії боргових зобов’язань; зниження відсотків за обслуговування боргу. 

Зараз загальноприйнятим  методом скорочення зовнішнього  боргу є конверсія боргу (борговий своп), яка може набирати таких форм: 

-Викуп боргу  – надання країні-боржниці можливості  викупити власні боргові зобов’язання  на вторинному ринку боргів. .викуп  боргів здійснюється за грошові  кошти зі знижкою з їх нормальної  ціни. 

-Капітальзація боргу, тобто обмін зовнішнього боргу на власність (акціонерний капітал) зі знижкою. Капіталізація боргу передбачає надання іноземним банкам можливості обмінювати боргові зобов’язання даної країни на акції її промислових, торговельних та ін. корпорацій. Іноземні небанківські організації отримують можливість купувати ці боргові зобов’язання на вторинному ринку цінних паперів зі знижкою для фінансування прямих інвестицій чи купівлі вітчизняних фінансових активів. 

-Конверсія  “борг - борг”, тобто заміна існуючих боргових зобов’язань новими борговими зобов’язаннями. У даному випадку змінюються умови боргових зобов’язань: відсоток доходу за новими цінними паперами може бути нижчим, ніж за старим, при збережені номінальної вартості облігацій; номінальна вартість нових зобов’язань може бути встановлена з дисконтом до номіналу старих боргових зобов’язань; може змінитися валюта боргу і т.ін.Капіталізація боргу і заміна існуючих боргових зобов’язань новими є інструментами оптимізації структури зовнішньої заборгованості держави. Викуп боргу країною-боржником означає останнє погашення її зобов’язань перед кредиторами. Втім, зазначені методи зменшення боргового тягара мають певні недоліки, що пов’язані насамперед зі скороченям валютних резервів країни-боржника та з інфляційним тиском конверсійних операцій. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3.Механізми та стратегії подолання боргової кризи в Україні

 Боргова криза, у якій Україна опинилася наприкінці 2000 року, стала

результатом відсутності  законодавчо визначеної стратегії  управління державним боргом, граничних (критичних) показників його розмірів, а також неефективних заходів Кабінету Міністрів України і Міністерства фінансів України до підприємств-позичальників щодо виконання ними фінансових зобов'язань по іноземних кредитах перед державою.

Забезпечення  органами виконавчої влади відшкодування  боржниками хоча б

30% простроченої  заборгованості або забезпечення в повномуобсязі поточних платежів, за умови реструктуризації простроченої заборгованості, дозволило б Україні не вдаватися до реструктуризації цієї частини зовнішнього боргу. Однак ці можливості Урядом і Міністерством фінансів України не були використані. 

Сьогодні досить актуальним є питання методології  розроблення боргової стратегії, адже саме набір певних заходів та інструментів, що дають змогу поліпшити боргове становище, провадити більш виважену та обґрунтовану політику щодо залучення нових коштів державою, й ототожнюється з борговою стратегією країни.

Багато вчених під борговою стратегією розуміють  систему врегулювання боргових проблем країн, що мають труднощі в обслуговуванні боргових зобов’язань за зовнішніми запозиченнями і відновлення їх платоспроможності. Вважається, що боргова стратегія має включати три взаємозв’язані блоки заходів. Це, по-перше, заходи з макроекономічної стабілізації і структурних перетворень, спрямовані на формування адаптивної економіки, здатної функціонувати в умовах глобалізації, забезпечувати подальше зростання, соціально-економічний розвиток та підтримку екологічної рівноваги.

Другий блок заходів у межах боргової стратегії включає ринкові і неринкові методи полегшення боргового навантаження і зниження зовнішнього боргу і платежів з його обслуговування.

Третій блок боргової стратегії стосується до збільшення припливу валютно-фінансових ресурсів у країни-боржники. 

Вивчення міжнародного досвіду врегулювання боргових проблем  та аналіз ситуації з державною заборгованістю в Україні засвідчили, що єдино  можливими шляхами виходу із боргової кризи в Україні є:

припинення  обслуговування державних облігацій, що перебувають у власності НБУ, та ліквідація ринку ОВДП;