Міжнародна трудова міграція

Національна академія статистики, обліку та аудиту 
 
 
 

Кафедра соціально-гуманітарних дисциплін 
 
 
 
 
 
 

План-конспект лекції

з курсу  «Міжнародна економіка»

на тему: «Міжнародна трудова міграція» 
 
 
 
 

Викладач-магістр

       Бастило О.В.

      Група Ф- V (м)

               Науковий консультант:

доцент  Пархоменко В.В. 
 
 
 
 
 

Київ 2011

Тема: «Міжнародна трудова  міграція» - лекція (2 год.) 

План:

1. Сутність, причини та показники трудової міграції.
2. Основні види та особливості міжнародної трудової міграції.
3. Хвилі міжнародної міграції робочої сили.
4. Соціально-економічні наслідки та регулювання міжнародних міграційних процесів.

 

Мета: формування системи знань з питань міжнародної міграції робочої сили та сучасного її стану; аналіз закономірностей міжнародної трудової міграції; характеристика особливостей міграційних процесів. 

Основні поняття : міграція трудових ресурсів, міжнародна міграція робочої сили, імміграція робочої сили, еміграція робочої сили, рееміграція, МОП.  

Міграція  трудових ресурсів – це переміщення людей у територіальному просторі з метою пошуку місця роботи.

Міжнародна  міграція робочої  сили — форма міграції населення, яка полягає в переміщенні працездатного населення у межах світового господарства в пошуках роботи, кращих умов життя відповідно до економічних законів.

Імміграція – в'їзд робочої сили в країну.

Еміграція – виїзд робочої сили за межі країни.

Рееміграція – повернення емігрантів на батьківщину на постійне проживання.

МОП – це спеціалізована організація ООН для вироблення конвенцій і рекомендацій з питань трудового законодавства. 
 
 

Література:

1. Васильченко В.С. Ринок праці та зайнятість. К.: НДЦ ПЗРП, 2007.

2. Дахно І.І., Бовтрук Ю.А. Міжнародна економіка. - К.: МАУП, 2006.

3. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини / Навчальний посібник / К.: Знання, 2008.- 406 c.

4. Міжнародна економіка: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. А. М. Поручник, Я. М. Столярчук, О. Д. Павловська та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Поручника. - К.: КНЕУ, 2005. - 156 с.

5. Міжнародна економіка. Підручник. За ред. А.П. Румянцева. Київ: Знання, 2006, 479 с. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Сутність, причини та показники  трудової міграції

 

     Явище міжнародної міграції населення  досить давне і залишило помітний слід у розвитку людства. Більша частина населення деяких країн, наприклад: США, Канада, Австралія складається з нащадків колишніх емігрантів.  

     Міграція  трудових ресурсів – це переміщення людей у територіальному просторі з метою пошуку місця роботи. 

     Міжнародна  міграція робочої  сили — форма міграції населення, яка полягає в переміщенні працездатного населення у межах світового господарства в пошуках роботи, кращих умов життя відповідно до економічних законів. 

     Міжнародна  міграція робочої сили спричинена насамперед економічними факторами:

     по-перше, дією законів капіталістичного нагромадження, народонаселення, нерівномірності  економічного розвитку тощо, які зумовлюють відносне перенаселення в одних  країнах та нестачу робочої сили в інших;

     по-друге, істотною різницею в умовах праці, рівні  заробітної плати, рівні життя, умовах підприємницької діяльності тощо;

     по-третє, циклічним характером економічного розвитку, зокрема асинхронністю  економічного циклу в різних країнах;

     по-четверте, нерівномірним розгортанням НТР, структурних  криз і структурних реформ;

     по-п'яте, демографічними факторами, різницею у  природному прирості населення. Так, якщо у XX ст. темпи щорічного приросту населення у слаборозвинутих  країнах становили приблизно 2,5%, то в розвинутих вони не перевищували 1%;

     по-шосте, політичними, військовими, національно-етнічними та іншими неекономічними чинниками. 

     Певною  мірою таке переміщення зумовлене  неекономічними факторами. З погляду  речового змісту міграція малокваліфікованої та некваліфікованої, недостатньо освіченої  робочої сили відбувається, по-перше, з азіатських та африканських країн у розвинуті країни західної Європи, з латиноамериканських країн — до США та ін. Цей вид міграції наймасовіший. По-друге, має місце міграція висококваліфікованої та освіченої робочої сили із західноєвропейських країн до США, частково із слаборозвинутих країн, країн колишнього СРСР (зокрема з України до США та країн Західної Європи і деяких країн Східної Європи). 
 

     Причини, які породжують міграцію робочої  сили:  

     1. загальні (визначають тенденції  розвитку всіх форм міжнародних економічних відносин): інтернаціоналізація господарського життя; нерівномірність соціально-економічного розвитку окремих країн; структурні зрушення в економіці, які обумовлюють витіснення робочої сили з одних галузей і додаткову потребу в ній інших; економічна політика ТНК, які концентрують трудомістські виробництва в одних країнах і наукомістські в інших; політична й економічна нестабільність в окремих країнах.

     2. специфічні (пов'язані тільки з  міграцією): відмінності між країнами  в рівні заробітної плати і соціального забезпечення; нестача робочої сили певних спеціальностей і кваліфікацій; відносний надлишок робочої сили в багатьох країнах, що розвиваються; відмінності між країнами в можливостях і умовах професійного зростання. 

     Показники міграційних процесів:

• кількість емігрантів
• кількість іммігрантів
• співвідношення емігрантів і іммігрантів
• кількість іммігрантів і емігрантів за професіями, спеціальностями, галузями
• питома вага іммігрантів в загальну чисельність зайнятих в країні взагалі та інших країнах –  платіжний баланс.

 
     

2. Основні види міжнародної  міграції

 

     Міжнародна  міграція робочої сили класифікується за наступними ознаками:

     1. За характером:

     - внутрішня (в середині країни)

     - зовнішня

     - інтеграційна 

     2. За напрямами руху:

     - еміграція – виїзд робочої сили за межі країни,

     - імміграція – в'їзд робочої  сили в країну,

     - рееміграція – повернення емігрантів  на батьківщину на постійне  проживання.  

     3. За часом: 

     - постійна – виїзд населення  в іншу країну на постійне  місце проживання,

     - тимчасова – виїзд в іншу  країну на певний період часу,

     - сезонна – виїзд населення  в іншу країну в певну пору  року і на певний термін (на  проведення сільськогосподарських  робіт),

     - маятникова – характерна для  прикордонних районів країн і  проявляється в тому, що працівники живуть в одній країні, а працюють постійно чи тимчасово в іншій.  

     4. За організаційністю:

     - добровільна – непримусове переміщення  населення, 

     - примусова – виселення громадян  із своєї країни на підставі  рішення судових органів, 

     - організована – здійснюють спеціальні інститути згідно з національним законодавством,

     - самодіяльна – нелегальне переміщення  населення за межі своєї країни.  

     5. За законністю перетинання кордрну:

     - легальна

     - нелегальна 

     6. За якісним складом працівників:

     - міграція робочої сили низької  кваліфікації,

     - міграція робочої сили високої  кваліфікації,

     - міграція вчених (“відплив інтелекту”). Може відбуватися як у явній формі, коли спеціаліст переселяється в іншу країну або ж залишається в ній після завершення навчання, так і в прихованій формі, коли спеціаліст нікуди не переселяється, але влаштовується на роботу на підприємство, що належить іноземного капіталу.  

     7. За професійним складом:

     - міграція робітників,

     - міграція спеціалістів,

     - міграція представників гуманітарних професій 

     Традиційно  структура міграційних потоків  аналізується за співвідношенням вікової, статевої й професійно-кваліфікаційної  груп мігрантів. Очевидно, що трудова  міграція охоплює працездатні прошарки населення (тобто людей віком  від 15 до 45 років), переважно чоловіків (оскільки вони легше переносять відрив від родини), що ж стосується професійно-кваліфікаційного складу мігрантів, то тут почали відбуватися певні зміни: якщо раніше основну частку складали низько кваліфіковані робітники, то зараз стрімко зростає показник висококваліфікованої робочої сили, і якщо це явище концентрується в певному регіоні, то зазвичай призводить до так званого «відтоку умів», який зараз можна спостерігати в більшості країн з перехідною економікою. 
 
 

3. Хвилі міжнародної міграції робочої сили:

1. Стародавня цивілізація: примусове переміщення великих мас людей
2. В епоху середньовіччя відбувається різке послаблення міграції робочої сили
3. Первісна (стара) період з кінця 15 початку 16 століття до другої половини 19 століття – пов’язана з великими географічними відкриттями, відбувається примусовий вивіз рабів з Африки в Америку
4. Нова міграція: до 1-ї світової війни (масова міграція чиновників)
5. Період між двома світовими рівнями (зростає безробіття)
6. Друга світова війна – примусове переміщення народу.
7. Сучасний етап – процес інтернаціоналізації, зростання внутрішньої континентальної міграції, зростання кількості нелегальних мігрантів, наукова міграція.

 

     Етапи розвитку міжнародної  міграції робочої  сили:  

     1. До початку ХVІІІ століття, коли мало місце масове примусове переміщення рабів з однієї країни в іншу, передусім із Африки на Американський континент;

     2. 1725-1880 рр., коли мала місце масова  еміграція робочої сили з Європи  в Північну Америку, Австралію  та Нову Зеландію;

     3. 1880-1914 рр., коли розгорнулась масова еміграція робочої сили із Східної та Південної Європи, Китаю, Індії, Японії, Східної Африки в Америку;