Міжнародна організація праці

У Статуті зафіксоване положення, покликане не допустити порушення балансу інтересів підприємців і робітників. Якщо якась країна-член не призначила одного з двох неурядових делегатів (або якщо Конференція відмовилася визнати повно­важення одного з двох неурядових делегатів), то другий не­урядовий делегат має право бути присутнім, виступати на Конференції, але не має права участі в голосуванні.

При голосуванні, як правило, питання вирішуються простою більшістю. Більшістю у дві третини вирішуються питання, спеціально визначені в Статуті. Наприклад, питання членства, бюджетні та фінансові, прийняття конвенцій та рекомендацій. Голосування вважається таким, що відбулося, коли в ньому взяли участь не менше половини делегатів, що присутні на сесії. Більшістю у дві третини голосів приймаються й поправки до Статуту, вони набирають чинності після ратифікації не менш як двома третинами членів Організації.

МОП може також скликати такі регіональні конференції і створювати такі регіональні установи, які вона визнає необ­хідними для сприяння здійсненню цілей і завдань організації.

У період між щорічними Конференціями роботою МОП керує Адміністративна рада, яка обирається на три роки. Прин­цип трипартизму і тут продиктував досить складну процедуру призначення її членів. Усього їх обирається 56: 28 представників урядів, 14 представників підприємців і 14 представників тру­дящих. При цьому з 28 представників урядів 10 призначаються урядами найважливіших у промисловому відношенні країн, а 18 обираються урядовими делегатами Конференції. 10 промис-лово найрозвинутіших країн визначає Адміністративна рада, її вибір може бути опротестований будь-якою країною-членом перед Конференцією. Члени Адміністративної ради, що пред­ставляють підприємців і трудящих, обираються відповідно де­легатами підприємців і трудящих, присутніми на Конференції.

Міжнародне бюро праці очолює Генеральний директор. Він призначається Адміністративною радою і несе перед нею від­повідальність за ефективну роботу бюро і за виконання дору­чень, які можуть бути дані радою. Генеральний директор і його заступник мають бути присутніми на всіх засіданнях Адміні­стративної ради.

Генеральний директор призначає персонал МБП із пред­ставників різних країн (звичайно, цей критерій поєднується з критерієм забезпечення найефективнішої роботи). Найголов­ніші вимоги до кандидатів на посади у МБП — компетентність, відданість завданням і принципам організації, ділова заінтере­сованість у реалізації проектів, а також незалежність від будь-якої країни або соціальної групи. Обов'язки Генерального директора і персоналу бюро мають виключно міжнародний ха­рактер, тобто при виконанні своїх функцій вони не можуть керуватися інструкціями або побажаннями будь-якого уряду і діють лише як міжнародні співробітники, відповідальні тільки перед МОП.

Функції бюро включають збирання і поширення відомостей з усіх питань, що стосуються міжнародного регулювання умов праці і становища трудящих, і, зокрема, вивчення питань, які мають бути передані на розгляд Конференції з метою прийняття міжнародних конвенцій, а також проведення різних соціальних обстежень за дорученням Конференції або Адміністративної ради.

Бюро готує документацію з різних питань порядку денного сесій Конференції; надає допомогу урядам у розробці законів і правил на основі рішень Конференції; виконує обов'язки з нагляду за виконанням конвенцій; редагує та видає публікації з питань промисловості і праці, а також виконує інші доручення Конференції та Адміністративної ради.

Бюджет МОП складається із внесків країн-членів. Рішення щодо його затвердження, розподілу й отримання внесків при­ймається Конференцією більшістю у дві третини голосів, по­даних присутніми делегатами. Видатки МОП несуть члени організації у відповідності з діючими угодами. Попередньо бюд­жет і угоди про розподіл видатків між членами організації схвалюються комітетом, що складається з представників урядів. Бюджет МОП на 1992-1993 рр. був затверджений у розмірі 405,7 млн дол. США. Частка колишнього СРСР становила в бюджеті МОП близько 10 %. Нині частка України дорівнює 1,86%.

Ті члени організації, що мають заборгованість за внесками, не мають права голосувати на Конференції, в Адміністративній раді та в будь-якому комітеті або при виборах членів Адміні­стративної Ради, якщо сума заборгованості дорівнює або пере­вищує суму внесків за два попередні роки. Однак якщо Кон­ференція визначить, що несплата внесків пов'язана з обстави­нами, незалежними від члена, який допустив заборгованість, вона може дозволити йому брати участь у голосуванні.

3.      Цілі і основні напрямки діяльності.

Свою головну мету МОП вбачає в тому, щоб сприяти забезпеченню в усьому світі соціальної справедливості в галузі економічних відносин. Саме на це має бути спрямована національна і міжна­родна політика, програми, що розробляються організацією. Во­ни покликані сприяти створенню умов, за яких усі люди, незалежно від раси, віросповідання або статі, могли б реалізу­вати право на забезпечення свого матеріального добробуту і духовного розвитку в умовах свободи і гідності, економічної сталості та рівних можливостей.

Які ж практичні завдання ставить і вирішує МОП у своїй повсякденній діяльності? Перш ніж відповісти на це питання, необхідно зазначити, що стратегія організації базується на таких головних принципах:

·        загальний і міцний мир може бути встановлений лише на грунті соціальної справедливості;

·        існують умови праці, які призводять до несправедливості, нужди і злиднів для великої кількості людей, і це породжує таке невдоволення, яке ставить під загрозу мир і злагоду в усьому світі. Тому необхідно терміново поліпшувати такі умови праці;

·        всі країни мають надати трудящим людські умови праці;

·        незабезпечення їх у будь-якій країні є перешкодою для інших народів, які бажають поліпшити становище трудящих у своїх країнах.

Як бачимо, для реалізації цих принципів необхідні міжна­родні зусилля. Тому в основоположних документах МОП чітко сформульоване її намагання співпрацювати з урядами країн, а також відповідними міжнародними органами, на які покладена відповідальність за сприяння охороні здоров'я, освіті добробуту всіх народів.

Головний зміст своєї діяльності, таким чином, МОП вбачає в тому, щоб сприяти прийняттю державами світу таких про-грам, що спрямовані на вирішення найактуальніших для людей праці проблем. Це їх робота і побут, здоров'я й освіта, відпо-чинок, культура і т.ін. Організація намагається найбільшою мірою сприяти вирішенню таких завдань:

·        повна зайнятість і підвищення життєвого рівня;

·        зайнятість трудящих на таких роботах, де вони можуть отримати задоволення, застосовуючи повною мірою свою май-стерність та навички і зробити найбільший внесок у загальний добробут;

·        забезпечення, як засобу досягнення цієї мети, можливостей навчання  і пересування  робітників,  включаючи  міграцію з метою влаштування на роботу і поселення;

·        надання можливостей для всіх брати участь у справедливомуі розподілі здобутків прогресу в галузі оплати праці, робочого часу та інших умов праці;

·        дійсне визнання права на колективні переговори, спільні дії адміністрації й трудящих у справі поліпшення організації ви-робництва, співробітництво трудящих і підприємців у здійс-ненні заходів соціального і економічного характеру;

·        розширення системи соціального забезпечення з тим, щоб надати його всім, хто потребує такого захисту, і повне медичне обслуговування;

·        необхідний захист життя і здоров'я трудящих усіх професій;

·        захист добробуту матері й дитини;

·        забезпечення необхідного харчування, житла, можливостей для відпочинку і підвищення культури;

·        надання однакових можливостей у галузі загальної й професійної освіти.

Висновок

              Отже, Міжнародна організація праці (МОП) (англ. International Labour Organization) — спеціалізована установа Ліги Націй, а після Другої світової війни — Організації Об'єднаних націй (ООН), що була заснована у 1919 році урядами різних країн для підтримки міжнародного співробітництва у справі забезпечення миру в усьому світі й зменшення соціальної несправедливості за рахунок поліпшення умов праці. У 20 столітті першочерговими завданнями діяльності Міжнародної організації праці є підтримка демократії і соціального діалогу, боротьба з бідністю і безробіттям, заборона дитячої праці.

МОП є однією з багатосторонніх організацій, що найбільш успішно виконують свій мандат. Вісім десятиліть дозволяють зробити висновок про те, що засадою цього успіху є прагнення до оновлення у відповідь на зміни, що відбуваються. Народжена у дні швидкоплинної надії, вона пережила роки “великої депресії” та світової війни. МОП була створена у 1919 році за задумом промислово розвинених країн для вирішення їх спільних проблем, але її стрімкий розвиток та творчі підходи залучили до неї за два десятиліття після Другої світової війни велику кількість нових членів.

Протягом “холодної війни” Організація зберігала свій універсальний характер, в той же час безкомпромісно відстоюючи свої основні цінності. Кінець “холодної війни” та прискорення глобалізації знову поставили МОП перед необхідністю переглянути свої завдання, програми та методи роботи.

МОП активно працює в Україні з початку 90-х років. МОП вже здійснила проекти пов'язані з аналізом стану соціальної політики (спільно з ПРООН і Світовим банком), кризового стану ринку праці в Україні (1995 рік), розвитком соціального партнерства. Протягом усього часу МОП надавала і продовжує надавати допомогу Урядові в експертній оцінці законопроектів, ознайомленні урядовців, представників профспілок і роботодавців з міжнародними стандартами статистики праці та її національною систематизацією.

Нині МОП спільно з ПРООН та іншими агенціями здійснює в Україні важливі проекти, які пов'язані з розробкою моделі соціального бюджету.

Список використаної літератури

1. Хаммарберг Томас. Права человека в Европе: время выполнять наши обязательства: точка зрения Комиссара по правам человека Совета Европы / Томас Хаммарберг. – Страсбург: Совет Европы, 2009. – С. 11.
2. Лукашук И. И. Международное право. Особенная часть: учебник для студ. юрид. фак. и вузов / Лукашук И. И. – [3-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Волтерс Клувер, 2007. – С. 29.
3. Международное право: Учебник для вузов /отв. Ред.. проф. Г.В. Игнатенко и проф.. О.И. Тиунов. – 3-е узд., перераб и доп. – М.: Норма, 2005. – С. 335.
4. Кантария Е.А. Международно-правовые проблемы деятельности Международной организации труда в условиях глобализации: автореферат дис. ...кандидата юридических наук: 12.00.10/ Ин-т гос. и права РАН. – Москва. – 2007. – С.10.
5. Лобода К.С. Міжнародно-правове регулювання соціальних відносин в Європі: дис. … канд. юрид. наук. – Київ. – 2008. – С. 148.
6. Вільчак Я.М. Особливості договірної правоздатності міжнародних економічних організацій (на прикладі системи ООН): дис. … канд. юрид. наук. – Київ. – 2009. – С. 22-25.
7. Величко Д.М. Джерела міжнародно-правового регулювання праці: дис. … канд. юрид. наук. – Харків. – 2008. – С. 29
8. Киселев И.Я. Сравнительное и международное трудовое право. Учебник для вузов.- М.: Дело, 1999. – С. 447-448.
9. Крылов С. Б. История создания Организации Объединенных Наций: Разработка текста Устава Организации Объединенных Наций (1944–1945) / С. Б. Крылов ; [под ред. Г. И. Тункина]. – М. : Изд-во ИМО, 1960. – С. 9.
10. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. – Х.: Фірма «Консум», 1998. – С. 88-89.
11. Кисільова Т. М. Соціальна політика в умовах глобалізації // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/Table/Jalilo18/011.htm