Міжнародна міграція робочої сили

а) внаслідок міграції сукупний обсяг світового виробництва зростає через більш ефективне використання трудових ресурсів за рахунок їх перерозподілу між країнами;

б) міжнародна міграція робочої сили спричиняє тенденцію до вирівнювання заробітної плати в різних країнах.

1.4. Міжнародне регулювання міграційних процесів

Регулювання міжнародних міграційних процесів здійснюється на основі національних міграційних політик. У багатьох розвинених країнах створено чітку систему імміграційного захисту своїх кордонів, яка працює за принципом визначення корисності для держави зовнішніх міграційних потоків, і залучення до країни, в разі потреби, іноземних фахівців і робітників певного професійно-кваліфікаційного спрямування. Як частина національної міграційної політики вона покликана надійно захищати внутрішній ринок праці, а також створювати засади соціально-правового захисту трудящих-емігрантів.

Головною метою державної міграційної політики має бути сприяння забезпеченню безпеки країни, нарощуванню її економічного потенціалу і зростанню добробуту трудящих.

В Україні державна міграційна політика в процесі формування. Вона базується на основоположних державних нормативно-правових документах і міжнародних правових актах, таких як Закон України “Про громадянство України”, “Про правовий статус іноземців”, “Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України ”, “Про біженців”, “Про зайнятість населення”, “Про підприємництво”, “Про адміністративні правопорушення”, “Про ратифікацію Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів ”, Постанова Кабінету Міністрів України “ Про правила в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію ”; Угода між урядом Росії та України про співробітництво прикордонних областей, двосторонні угоди про трудову діяльність і соціальний захист громадян, які працюють за межами своєї країни; міжнародна Конвенція ООН про захист прав трудящих-мігрантів і членів їхніх сімей.

Розрізняють міжнародне адміністративно-правове та економічне регулювання міграційних процесів. Адміністративно-правове регулювання міжнародної трудової міграції передбачає:

1)                 встановлення правових норм, які згладжують спірні моменти даного процесу;

2)                 встановлення міграційних квот;

3)                 встановлення меж можливостей мігрування (наприклад, кримінальних норм).

Економічне регулювання міжнародних міграційних процесів передбачає:

1)                 встановлення митних внесків чи бар’єрів;

2)                 встановлення відповідних візових ставок;

3)                 регулювання заробітної плати мігрантів;

4)                 запровадження різних штрафних ставок.

Розрізняють одно-, дво- і багатостороннє міжнародне регулювання. одностороннє міжнародне регулювання – це державне регулювання міграційних процесів виходячи з власних інтересів і без обов’язкового узгодження з іншими державами. Двостороннє регулювання – це регулювання міграційних процесів на основі двосторонніх міждержавних угод. Філіппіни, наприклад, мають двосторонні угоди з питань міграції з 25-ма державами. У цьому разі це одна з найефективніших форм регулювання. Багатостороннє регулювання міжнародних міграційних процесів – це регулювання, що базується на підписанні міжнародних угод, конвенцій на загальносвітовому рівні, а також на домовленостях, які приймаються в межах окремих інтеграційних угруповань.

1.5. Трудова міграція з України.

Трудова міграція в Україні — це процес зміни постійного місця проживання індивідів чи соціальних груп у пошуках кращих умов оплати праці. На сьогоднішній день трудова міграція відбувається не тільки в межах України (загалом концентрація робочої сили у великих містах й економічних центрах), а й направлена назовні, що дає прихований вклад у зменшення населення України.

Український трудовий мігрант — громадянин України, що виїзжає займатися, займається або займався оплачуваною діяльністю в іноземній державі.

Члени сім'ї українського трудового мігранта — особа, що перебуває з українським мігрантом у шлюбі, діти та інші особи, що перебувають на їхньому утриманні та визнаються членами родини відповідного до чинного законодавства.

Трудові мігранти і "човники" становили майже 40% загальної чисельності жителів восьми областей, що побували за кордоном упродовж 2006 р. Результати обстеження показують, що українські громадяни нерідко намагаються використовувати перебування в іншій країні для заробітку, навіть якщо поїздка здійснювалась задля іншої мети. Так 12% загального обсягу виявлених учасників трудових поїздок не переслідували при виїзді (за їхніми словами) мету працевлаштування або економічного туризму. Показово, що 21,6% учасників човникових поїздок відвідували інші країни у рамках діяльності на основній роботі і використовували ці поїздки для "човникової" торгівлі.

Таблиця 1. Масштаби трудових міграцій та "човникових" поїздок населення в прикордонних регіонах України.

Проблема української трудової міграції є надзвичайно актуальною на сьогодні. Найсумніше те, що масштаби цієї проблеми зростають. Для того, щоб вирішити проблему трудової міграції, потрібно розібратися в тому, які причини того, що українці мігрують. Головною причиноютрудової міграції з України можна, безумовно, вважати соціально-економічну складову. Причиною виїзду за кордон є не лише недостатність робочих місць, а й значна різниця в оплаті на батьківщині й за кордоном. Дана обставина змушує громадян України шукати для себе кращої долі за межами України, що цілком відповідає прагненню людини, яка бажає знайти роботу, достойну оплату її праці і має на це конституційне право. Причиною емігрування українців є дискомфорт від загальної нестабільності в Україні, широко поширена корупція, відсутність можливостей для розвитку і самореалізації, незахищеність від зловживань з боку владних структур. Ця проблема буде не тільки продовжуватися, а й наростати і згодом здатна перетворитись у справжню національну катастрофу. 

Депопуляція українців уже сягає загрозливого масштабу — такого собі тихого геноциду нації. Всім мабуть зрозуміло, що потрібне системне і комплексне вирішення проблеми трудової еміграції.

З метою зменшення еміграції робочої сили необхідне впровадження системи заходів, які повинні мати чітке внутрішнє і зовнішнє спрямування. До числа перших належать заходи макроекономічної стабілізації та оздоровлення економіки — створення робочих місць (цілеспрямовано створювати робочі місця в таких галузях, як сільське господарство, легка, текстильна і хімічна промисловість, тобто там, де сьогодні використовується праця мігрантів в Європі), розширення іноземного інвестування, вирішити питання підвищення рівня оплати праці (слід радикально переглянути механізм оплати праці у середині країни) тощо. Зовнішні заходи мають забезпечити цивілізовані форми виїзду працівників за кордон та можливість їх вільного повернення додому, ввезення валюти, а також гарантії нашим співвітчизникам захисту їхніх трудових прав за кордоном.

Таблиця 2. Територіальна диференціація інтенсивності трудових міграцій за групою обстежених регіонів України.

Найбільш масові потоки трудової міграції мешканців прикордонних регіонів спрямовані до Росії (37,2%), Польщі (18,7%), Чехії (16,9%), Італії (8,5%), Португалії (3,8%), Угорщини (2,5%), Греції (2,2%), Словаччини (2,0%), Бєларусі (1,7%). Загалом на країни Західної і Центральної Європи (включаючи Туреччину і Кіпр) припадає майже 60% загального потоку трудових мігрантів з восьми областей України. У тому числі країни Вишеградської групи (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина) акумулюють 2/5 обсягу трудових мігрантів або 2/3 потоку міграції до країн далекого зарубіжжя. Майже 40% українських трудових мігрантів працює в державах СНД і Балтії, на неєвропейські країни (США, Канада, Аргентина) припадає менше 1% трудових мігрантів.

Головним чинником, що знизить трудову міграцію є забезпечення людей роботою з належними умовами праці та її оплатою, обмеження «тіньової» економіки та «тіньової» зайнятостіКлючові моменти вирішення проблеми трудової міграції та подолання їх негативних наслідків полягають у розробці нормативно-правових документів, які б забезпечили можливість оцінки реальної ситуації на локальному, регіональному та загальнонаціональному рівні, сприяли впорядкуванню міграційних потоків як у західному, так і у східному напрямах. Прийняття цільових урядових рішень прискорить стабілізацію на окремих локальних, регіональних і національному ринку праці. Особлива увага мала б бути приділена оцінці міграційних потоків для регіонального розвитку з позицій комплексно-пропорційного розвитку території, успішність якого визначає стабільність національного господарства.

Такі заходи як: забезпечення умов для поширення легального працевлаштування, насамперед в тих країнах, куди виїжджає найбільша кількість громадян України (для цього варто активізувати підписання відповідних міждержавних угод та удосконалення чинного законодавства в частині ліцензування фірм для проведення працевлаштування за кордоном.), забезпечення прав та соціального захисту працівників-мігрантів, здійснення постійного аналізу масштабів нелегальної трудової міграції за межі України та проведення всіх можливих, в рамках законодавства, заходів для попередження цього явища і запобігання торгівлі людьми, усунення або мінімізація обставин, що призводять до дискримінаційного, безправного, становища громадян України на ринках праці закордонних країн, створення дійової альтернативи тим обставинам, що спонукають працездатних українців виїжджати до країн, де їх становище на ринках праці є дискримінаційним — можуть допомогти з вирішенням проблем трудової міграції в Україні. Отож, для того щоб запобігти еміграції громадян України потрібно створити належні умови для реалізації в Україні прав і свобод громадян з метою запобігання їх масовому виїзду за кордон, відродження національної культури й гідного відношення до пересічних громадян з боку владних структур. Потрібно удосконалити законодавство з питань свободи пересування та вільного вибору місця проживання громадян України. Також можна здійснити заходи спрямовані на заохочення внутрішньої трудової міграції як альтернативи зовнішній трудовій міграції.