Міжнародна економічна інтеграція: суть, передумови, чинники, форми. Сучасні інтеграційні пріоритети України

Щодо власне валютно-фінансових аспектів інтеграції України до Європейського  Союзу, то у 1992 р. було сформульовано  основні вимоги до країн, які бажають  приєднатися до Європейського валютного  союзу ("Маастрихтські критерії"). Маастрихтські критерії валютної конвергенції країн ЄС передбачають:

• стабільність цін: середній річний рівень інфляції в окремій країні не має перевищувати відповідний рівень трьох країн ЄС із найкращими показниками і не може бути вищий за 1,5 %;
• "бездефіцитність бюджету": внутрішній борг окремої країни не перевищує 60 % ВНП, а зовнішній — 3 %;
• збалансованість процентних ставок: їхній середній річний рівень в окремій країні не має перевищувати відповідний рівень країн ЄС із кращими показниками і не може бути вищий за 20 %;
• стабільність валютних курсів: валюта окремих країн не девальвується без згоди інших країн-учасниць і має відповідати нормам ЄС[6].

Порівняння зазначених критеріїв з параметрами розвитку України має на сучасному етапі переважно теоретичний характер. Водночас ці критерії можуть розглядатися і з суто практичного погляду як певні орієнтири для макроекономічної стабілізації в Україні, розвитку її грошово-кредитної та валютної сфер. Переважна більшість показників валютно-фінансового розвитку України відповідає цим критеріям. Разом з тим, аналіз окремих макроекономічних показників свідчить про невисокий рівень економічного розвитку України в цілому, значне відставання за рівнем ВВП на душу населення, відносно невелику частку країн ЄС в експорті Україні порівняно з іншими країнами — сусідами ЄС, низький рівень прямих іноземних інвестицій і значний рівень інфляції. За цими показниками Україна суттєво відстає не тільки від країн ЄС, а й від країн Центральної та Східної Європи. Кардинальна зміна якісних і кількісних показників соціально-економічного розвитку України є головною передумовою зміни економічної моделі співробітництва України з ЄС [4].

У стратегічному плані Україна  розглядає розширення ЄС як важливий фактор подальшої загальноєвропейської інтеграції, коли з'являються нові, ширші можливості всебічного співробітництва.

2. Розвиток співробітництва з Росією й іншими країнами СНД.             На сучасному етапі активними є співробітництво України та   Організації за демократію та економічний розвиток ГУАМ, яка є універсальною міжнародною організацією яка характеризується досить активною діяльністю в рамках пострадянського простору та виступає активним інструментом кооперації та інтеграції в Чорноморському субрегіоні.

Співробітництво України та ГУАМ має стратегічний характер та охоплює усі напрямки співробітництва, що може відбуватися в рамках інтеграційного об’єднання, а його характер заснований на прагматизмі та активній діяльності незважаючи на зміні в керівництві та внутрішньополітичну ситуацію в державах-членах ГУАМ, завжди залишається пріоритетом в зовнішньополітичній та зовнішньоекономічній діяльності України. Згідно одному з базових документів ГУАМ, Ялтинської Хартії ГУУАМ від 7 червня 2001 року, цілями України та інших членів даної організації є сприяння власному соціально-економічному розвитку, зміцнення і розширення торгово-економічних зв'язків з державами-членами ГУАМ, сприяння розвитку і ефективному використанню в інтересах країн ГУУАМ транспортно-комунікаційних магістралей, інфраструктури, на території держав членів [5].

Специфічне місце серед  інтеграційних угруповань займає Чорноморське економічне співробітництво (ЧЕС), декларацію про створення якого 1992 р. підписали керівники Албанії, Азербайджану, Болгарії, Вірменії, Грузії, Росії, Румунії, Туреччини, України.

Основні напрями причорноморського співробітництва:

- формування інфраструктури бізнесу через створення та розвиток спільних фінансових та інформаційних мереж;

- спільне будівництво об’єктів транспортної інфраструктури, розвиток транспортно-експедиторського співробітництва;

- комплексне використання і охорона ресурсів Чорного моря;

- співробітництво в розвитку паливно-сировинної бази регіону, у справі раціонального енергоспоживання;

- реалізація спільних проектів щодо технологічного переобладнання метелургічних виробництв країн-учасниць;

- участь у конверсії оборонної промисловості та ін.

Україна є також  учасником Єдиного економічного  простору  (ЄЕП) – це інтеграційне об'єднання Білорусії, Казахстану, Росії і України. Ця угода передбачає впровадження Угоди про вільну торгівлю (УВТ) з подальшою трансформацією її у Митний союз (МС).

Значний потенціал для досягнення стратегічних цілей України знаходиться на євразійському напрямі, в тому числі в Центральній Азії (Казахстан, Туркменістан, Узбекистан, Таджикистан, Киргизія). Запорукою успіхів і основою економічних відносин України з цими країнами сьогодні є запровадження принципів вільної торгівлі у двосторонніх та багатосторонніх торговельних відносинах.

Економічні інтереси і  розвиток країн цього регіону  об’єктивно створює для України  перспективні можливості не тільки в  енергетичній та енерготранспортній сферах, а також у сфері розвитку торгівлі, залучення та вкладення інвестицій, співробітництва у воєнній і військово-технічній сфері, літако- та суднобудівній галузях, сферах нафтогазового устаткування та машинобудування, транспортних перевезень, мирного освоєння космосу, сфері АПК, у т. ч. меліорації тощо [6].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

Розвиток продуктивних сил країн  неминуче веде їх до виходу на зовнішній  ринок, до зростання міжнародних  зв'язків і взаємо-переплетення національних економік, сприяє інтернаціоналізації господарського життя. На певному його етапі зближуються національні економічні й політичні структури групи країн, формуються форми взаємодії між ними на основі економічної інтеграції.

Міжнародна економічна інтеграція є вищою формою інтернаціоналізації господарського життя, що передбачає зближення і взаємопристосування всіх структур національних господарств [3].

Безпосередня й активна  участь України в сучасних інтеграційних  процесах об’єктивно зумовлена перевагами міжнародного поділу праці, а також  потребою подолати штучну відокремленість  нашої держави від світового  господарства, до якої причинилися  односторонній її розвиток в межах  високоспеціалізованих СРСР й РЕВ, деформовані зовнішньоекономічна  політика й механізми зовнішньоекономічної діяльності, нерозвинені товарно-грошові  відносини та національні ринки  товарів, послуг, праці та капіталу [5].

Україна є членом Міжнародного валютного фонду, Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку, Світової організації торгівлі.

Перспективними  напрямами регіонального економічного співробітництва України є східний (країни колишнього СРСР), південний (країни Причорноморського регіону) і західний (країни Центральної і Західної Європи). Україна є учасником організацій СНД, ГУАМ, ОЧЕС, в перспективі прагне стати членом ЄС.

 

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ  ЛІТЕРАТУРИ

1. Комарницький І.Ф., Чернівці, 2006. - 334 с.
2. Кривенко К.Т., Політична економія 
3. Козик В.В., Пайкова Л.А., Давнленко Н.Б., Навч. посіб. — 3-тє вид., перероб. і доп. — К.: Знання-Прес, 2002. — 406 с.
4. Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини : підручник / С. Я. Моринець. – [ 4-е вид., перероб. і доп. ]. – К. : Знання, 2004. – 409 с. – (Київському національному університету імені Тараса Шевченка – 170 років).
5. Ялтинская Хартия ГУУАМ [Электронный ресурс]. – Режим доступу : http://guam-organization.org/node/802.
6. http://studentu5.com/