Міжнародні валютні відносини

3. За функціями :

• Обслуговування міжнародної торгівлі
• Чисто фінансові трансферти (спекуляція, хеджування, інвестиції)

4. За валютними обмеженнями:

• Вільні
• Обмежені

5. За застосуванням валютних курсів:

• З одним режимом
• З кількома режимами

6. За об’ємом і характером валютних операцій:

• Глобальні (світові)
• Регіональні (міжнародні)
• Внутрішні  (національні)

7. За територіальною ознакою:

• Європейський ринок – Лондон, Франкфурт-на-Майні, Париж, Цюрих.
• Американський ринок – Нью-Йорк, Чикаго, Лос-Анджелес, Монреаль.
• Азіатський – Токіо, Гонконг, Сингапур, Бахрейн.

Головною причиною появи і розвитку валютних ринків була необхідність обслуговування міжнародних економічних відносин.

Спочатку валютні ринки обслуговували  лише торгівельні операції, а потім  з розвитком МЕВ почали обслуговувати  і інші їх види.

Без валютних ринків міжнародна економічна діяльність на сьогоднішній день не можлива, про що свідчать обсяги цього ринку  – 1210 млрд. доларів на добу, що  робить  його найбільшим ринком в світі.

Основними суб’єктами сучасних валютних  ринків виступають держави, юридичні та фізичні особи, банки, валютні біржі  та брокерські фірми.

Основними видами операцій, які виконують  суб’єкти цього ринку є традиційні операції до яких відносять операції спот, форвард та ф’ючерсні операції та нетрадиційні валютні операції –свопи, опціони, а також процентні інструменти.

Головню особливістю міжнародних  валютних ринків останні три роки є тенденція до скорочення обсягів  валютних операцій на всіх сегментах, викликана введенням євро, консолідацією  в банківській та промислових  галузях, зростанням частки електронного банкінгу та зростанням неприйняття ризиків операторами ринку після фінансової кризи 1998року.

ВИСНОВКИ

Міжнародна валютна система з моменту введення золотого стандарту в 1867 році зазнала достатньо серйозних змін. Золото було демонетаризовано і в даний момент грає усе меншу роль у світовому грошовому обігу, замінюючись на валюти різноманітних країн. Причому останні роки усе більше оголюють тенденцію до багатовалютної системи (замість пережитків Бреттонвудської системи у вигляді єдиної резервної валюти – долара США). Усе більше сучасні замінники світових грошей стають схожими на звичайні внутрішньодержавні гроші.

Необхідно визнання, що економічна інтеграція, господарська взаємозалежність держав вигідніше, чим протекціонізм, роз'єднаність  і автаркія. Характерно, що взаємна  торгівля країн ЄЕС збільшилася  з 49% загального обсягу їхньої торгівлі в 1970 р. до 60% на початку 90-х років - от приклад дії інтеграції і зростання  поділу праці. Необхідні компромісні  рішення для подолання протиріч (принцип згоди), і реальне делегування  частини суверенних прав наднаціональним  органам. Проти цього, звісно будуть заперечувати США – адже саме вони за рахунок переважного повоєнного положення одержали найбільші вигоди в міжнародній валютній системі і, зрозуміло, не захочуть повною мірою віддавати повноваження міжнародним органам.

Таким чином, можна зробити висновок, що сучасна валютна система далеко не ідеальна, але надалі (із зміною світового розставляння сил на користь відносного ослаблення США) можливі поступка і прихід до системи, більш задовільної, ніж нині існуюча.

Для подальшого вдосконалення валютної системи  України потрібно вирішити наступні проблемні завдання:

• прискорення ринкової трансформації, забезпечення фінансової стабільності та інтегрування України не до ніякого ЄЕП ,а до Євросоюзу;
• відповідність умов кредитування України міжнародними фінансовими інститутами пріоритетами її економічного та соціального розвитку;
• спрямування цих ресурсів на забезпечення економічного розвитку. Зростання структурних перетворень, формування розвиненого внутрішнього ринку та припинення практики їх використання для фінансування поточних витрат;
• мобілізація та ефективне використання внутрішніх фінансових ресурсів;
• дотримання економічного обґрунтування і загально визначених меж і порогів рівня зовнішньої заборгованості відповідно до міжнародних критеріїв платоспроможності держави;
• залучення альтернативних зовнішніх джерел фінансування міжнародних фінансових відносин України.

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Герчикова И.Н. Международныеэкономическиеотношения. – М.: АО "Консолт - банкир", 2001.
2. Гіл Ч. Міжнародний бізнес. – К.: Основи, 2001.
3. Економіка зарубіжних країн: Навч. посібник/За ред. Козака Ю.Г., Ковалевського В.В., Ржепишсвського К.І.- К.: ЦУЛ, 2003.
4. Зовнішньоекономічна діяльність: Навч. посібник/За ред. Козака Ю.Г., Логвінової Н.С., Сіваченка І.Ю., К.: - ЦУЛ, 2006.
5. Киреев А.П. Международнаяэкономика: В 2-х ч.- Ч.І. Международнаямикроэкономика: движениетоваров и факторовпроизводства: Учеб. пособие для вузов.- М.: Международныеотношения, 1997.
6. Киреев А. 11 Международнаяэкономика : В 2-х ч- Ч. II. Международнаямакроэкономика: открытаяэкономика и макроэкономическоепрограммирование: Учеб. пособие для вузов.- М.: Международныеотношения, 1999.
7. Кириченко О., Ковас /.. Ятченко А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності.- К.: Фінансист, 2000.
8. Новицький B.C. Міжнародна економічна діяльність України. Підручник.-К.. КНЕУ, 2003.
9. Основи міжнародної торгівлі: Навч. посібник / За ред. Козака Ю.Г., Логвінової НС - К.. ЦУЛ, 2005.
10. Рут Ф.Р., Філіпенко А.С. Міжнародна торгівля та інвестиції: Підручник,-К.: Основи, 1998.
11. Сальваторе Д. Международнаяэкономика: Пер. с англ.- М.: Ин-твнеш. экон. связей и управления, 1998.
12. Управління зовнішньоекономічною діяльністю/За ред. Кредісова А.І.– К.: Віра-Р, 1998.
13. Фигурновой Н. П. Міжнародна економіка. – М., 2005р.