Міжнародні валютні відносини

Види валютних курсів:

• фіксований – в основу покладено монетний паритет (ваговий вміст золота в національних грошових  одиницях)

1) реально  фіксований (золотомонетний стандарт)

2) договірно-фіксований  – ординарний (прив’язаний до  СДР, долара США, до французького  франка до інших валют); кошиковий  (прив’язаний до  штучно побудованих  комбінацій валют основних торговельних  партнерів Австрії, Алжиру); валютний  курс, заснований на системі змінного  паритету;

• плаваючий – визначається через зіставлення паритетів купівельної спроможності валют, тобто оцінки в національних грошах вартості однойменного “ кошика” товарів

1) незалежне  плавання (на девізних ринках);

2) кероване (регульоване) плавання (втручання  центральних банків);

3) змішане  плавання по відношенню до  однієї валюти (долара США) –  всього чотири країни застосовують  Бахрейн, Саудівська Аравія, Катар,  Об’єднані Арабські Емірати);

4) спільне  плавання (валютне угрупування ЄС  використовують).

Номінальний  валютний курс – це конкретна ціна національної валюти на іноземну валюту і навпаки.

Реальний валютний курс - це номінальний помножений на співвідношення рівня цін в двох країнах; розраховується на базі середніх цін в країнах, які є головними партнерами даної країни (свідчить про конкурентоспроможність товарів відносно до імпортерів)

Спот курс – курс обмін на протязі не більше 2 робочих днів з моменту досягнення угоди про курс – це курс на ринку на певну дату.

Форвардний курс – узгоджений курс, обмін за цим курсом здійснюється в майбутньому, понад 3 дня після узгодження.

Купівельна спроможність (сила валюти) – виражається як сума товарів та послуг які можна придбати за певну грошову одиницю і визначається у порівнянні з базовим періодом.

Паритет купівельної спроможності – співвідношення купівельних спроможностей двох чи більше валют відносно певного набору (кошика) товарів і послуг. В основу валютного курсу при системі золотомонетного стандарту було покладено золотий паритет.

Сьогодні  перерахунок національних показників виробництва продуктів на душу населення, продуктивності праці, рівнів заробітної плати в різних країнах і регіонах світу у долари (долар – загальний  еквівалент) здійснюється на базі паритетів  купівельної спроможності валют (ПКС). Визначено відносно стабільний набір  споживчих благ, їх вага в купівельному кошику (хоча він потребує періодичного перегляду).

Цей набір оцінюється спочатку в національних валютах відповідно до внутрішніх цін, потім ці вартості зіставляються  і на цій основі вираховується  доларова ціна фунта стерлінгів, євро та інших валют. Так складається  натуральний, або природний, курс валют.

 Сьогодні, за даними МВФ і Світового  банку, розраховуються на основі  натуральних курсів, переведених  у долари, валові продукти країн  світу.

В основу валютного курсу при системі  золотомонетного стандарту було покладено:

Золотий паритет – співвідношення двох грошових одиниць за кількістю чистого золота, що було в них покладено. Цей вміст, або вага чистого золота в грошовій одиниці країни, встановлювався державою і законодавчо фіксувався. Після краху золотомонетного стандарту виникає валютний паритет, який визначається купівельною спроможністю валют.

Валютний кошик – це  метод співвідношення середньозваженого курсу однієї валюти по відношенню до визначеного набору інших валют (визначається склад валют, їх доля в кошику, розмір валютних компонентів, тобто кількість одиниць кожної валюти у наборі). Розрізняють:

• стандартний кошик з зафіксованим складом валют на визначений період;
• регульований кошик зі змінним складом;
• симетричний(з однаковими долями валют);
• асиметричний(з різними долями валют).

 

 

4. Міжнародна валютна  ліквідність

Міжнародна  валютна ліквідність це:

• здатність країни (чи групи країн) забезпечити своєчасне погашення своїх міжнародних зобов’язань прийнятними для кредитора платіжними засобами.
• сукупність джерел фінансування та кредитування світового платіжного обігу.
• сукупність усіх платіжних інструментів, які можуть бути використані у міжнародних розрахунках.

МВЛ визначається відношенням золотовалютних резервів центральних банків країн  світового співтовариства (BP) до загальної  суми річного імпорту товарів  та послуг (IP):

МВЛ=ВР:ІР *100%

Основні компоненти МВЛ :

• Офіційні золоті резерви країни-запаси золота у злитках та монетах .
• Валютні резерви країни - іноземна валюта резервна для міжнародних розрахунків.
• Резервна позиція в МВФ (право країни – члена на автоматичне отримання безумовного кредиту в іноземній валюті в межах 25% від її квоти ).
• Розрахунки в СДР та євро.

Стан МВЛ виражається такими показниками:

1. Якість резервів, що визначається часткою золота у ліквідних резервах, темпами знецінення резервних валют, динамікою їхнього курсу та попиту на них на світових ринках, зовнішньою заборгованістю країн-емітентів резервної валюти;
2. Відповідність обсягу резервів потребам у них, що визначається кількістю ліквідних резервів порівняно з обсягом міжнародних операцій певної країни, сальдо платіжного балансу, в тому числі поточного , зовнішнім боргом, рухом короткострокових і довгострокових капіталів.

Міжнародна ліквідність виконує  такі головні функції:

• виступає засобом міжнародних  платежів, що використовуються головним чином для покриття дефіциту платіжного балансу;
• є засобом валютних інтервенцій.

Резервна валюта–національна валюта провідних країн світу, яка накопичується центральними банками інших країн як резерв коштів для міжнародних розрахунків.

Об’єктивні посилки для здобуття статусу резервної валюти:

• домінуючі позиції країни у світовому виробництві, експорті товарів і капіталів, в золото-валютних резервах;
• розвинена мережа кредитно-банківських установ, в тому числі за кордоном;
• організований та місткий ринок позичкових капіталів;
• лібералізація валютних операцій;
• вільна оборотність валюти, що забезпечує попит на неї в інших країнах;
• активна зовнішня та валютно-кредитна політика;
• упровадження валюти в міжнародний оборот через банки та міжнародні валютно-кредитні та фінансові організації.

Резервні валюти (світові гроші):

1. Національні валюти ведучих промислово розвинених країн – долар США, фунт стерлінгів, японська ієна, німецька марка, французький франк (дві останні були такими до 1 січня 2002р.)
2. Міжнародні валюти (СДР)
3. Регіональні (ЕКЮ, з 1 січня 1999р. – євро).

 

 

5. Валютні ринки

Валютний ринок як економічна категорія – це система стійких економічних та організаційних відносин, пов’язаних з операціями купівлі – продажу іноземних та платіжних документів в іноземних валютах;

Валютний ринок як інституціональний механізм – це сукупність установ і організацій – ТНБ, валютні біржі, брокерські фірми, що забезпечують функціонування валютних ринкових механізмів.

Першим  таким ринком був ринок золота як грошового товару, де золото продавалось  на основі офіційної ціни, що була закріплена міжнародним договором. Офіційна ціна золота за одну тройську унцію (31,1035г) становила в 1837-1934рр. – 20,67 дол. США.

Операції  по обміну валют існували у формі  міняльної справи ще у древньому  світі і в середні віки. Валютні  ринки у сучасному розумінні  склались в XIX ст. Цьому сприяли наступні передумови:

• розвиток міжнародних  економічних зв’язків;
• створення світової валютної системи, що покладає на країни – учасниці визначені обов’язки у відношенні їх національних валютних систем;
• широке поширення кредитних засобів міжнародних розрахунків;
• посилення концентрації і централізації банківського капіталу, розвиток кореспондентських відносин між банками різних країн, поширення практики ведення поточних кореспондентських рахунків в іноземній валюті;
• вдосконалення засобів зв’язку – телеграфу, телефону, телексу, що спростили контакти між валютними ринками та знизили ступінь валютного і кредитного ризиків;
• розвиток інформаційних технологій, швидкісна передача повідомлень про курси валют, банки, стан їх кореспондентських рахунків, тенденції в економіці та політиці.

Функції валютних ринків:

• забезпечення виконання міжнародних розрахунків – ця функція виконується валютними ринкам з початку їх існування і є первинною по відношенню до всіх інших функцій бо валютні ринки виникли саме для її реалізації;
• забезпечення ефективного функціонування світових кредитних та фінансових ринків – ця функція виникла в процесі подальшого розвитку та ускладнення МЕВ (поява прямих закордонних інвестицій, ТНК, світових фінансових центрів – поява світового господарства). Виконуючи цю функцію валютний ринок дозволяє суб’єктам МЕВ користуватися національними кредитними та фінансовими ринками для фінансування та проведення  операцій по всьому світу. Тобто фірми мають змогу отримувати кредити за найнижчими ставками і у найпривабливішій для них валюті, а потім використовувати залучені кошти для фінансування будь-яких операцій;
• страхування валютних та кредитних ризиків – ця функція виникла і почала розвиватися відносно недавно (значне підсилення розвитку відбулося після Кінгстонської конференції в 1978 року) після впровадження вільно плаваючих валютних курсів, що значно підвищило валютні ризики суб’єктів МЕВ. Зараз валютні ринки надають можливість суб’єктам МЕВ за допомогою відповідних інструментів (опціони, ф’ючерси, форвардні контракти, валютні свопи) зменшити або зовсім уникнути валютних ризиків які пов’язані з проведенням операцій в різних валютах;
• отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку у вигляді різниці курсiв валют. Валютні ринки дозволяють заробляти на проведенні операцій з валютними інструментами, учасники заробляють на різниці курсів купівлі та продажу певної валюти. Тобто спекулянт відкриває позицію по певній валюті і очікує зміни курсу, якщо курс змінився таким чином яким очікував спекулянт то він заробить прибуток якщо, ні то збиток;
• визначення валютних курсів – діяльність операторів на валютних ринках постійно змінює валютні курси  тих валют, з якими працюють на цьому ринку. Існує багато причин зміни валютного курсу певної валюти, але всі вони діють опосередковано через зміну попиту і пропозиції на цю валюту на валютних ринках. Таким чином саме на валютному ринку визначається вартість певної валюти;
• диверсифiкацiя валютних резервів банків, підприємств, держав – тут мова йде про те, що суб’єкти МЕВ можуть певним чином застрахувати себе від змін валютних курсів шляхом розосередження своїх грошових активів в різних валютах;
• регулювання економіки – ця функція є похідною від функції визначення валютних курсів, бо через зміну валютного курсу відкрита економіка може регулювати диспропорції які виникають в ній.

Суб’єкти валютного  ринку:

1. Державні  установи:

• центральні банки – управління валютними резервами, проведення валютних інтервенцій, регулювання рівня процентних ставок по вкладенням в національній валюті;
• казначейства окремих країн.

2. Юридичні та фізичні особи:

• компанії, що приймають участь у міжнародній торгівлі; мають попит на іноземну валюта , а також її пропонують; операції здійснюють через банки;
• компанії, які здійснюють закордонні вкладення активів (InvestmentFunds, InternationalCorporations), тобто інвестиційні фонди, крупні міжнародні корпорації;
• приватні особи – неторгові операції  -туризм, переказ заробітної плати, пенсій, гонорарів і продаж готівкової валюти.

3. Комерційні банківські установи, які забезпечують валютне обслуговування  зовнішніх зв’язків:

• комерційні банки (ТНБ) – проводять основний обсяг валютних операцій, акумулюють загальні потреби ринку у валютних конверсіях, а також у залученні/розміщенні  коштів і виходять з ними на інші банки;

4. Валютні біржі та валютні  відділи товарних фондових бірж:

• валютні біржі – в країнах з перехідною економікою - обмін валют для юридичних осіб і формування валютного курсу;
• валютні брокерські фірми – зведення покупця і продавця іноземної валюти і здійснення між ними конверсійної чи кредитно-депозитної операції. Знімаються комісійні.

Структура світового валютного  ринку

1. За суб’єктами:

• Міжбанківський (прямий і брокерський) (біля 80% обсягу всіх  операцій на світовому валютному ринку припадає на міжбанківський ринок, оскільки валютні біржі існують  не в усіх країнах світу)

• Клієнтський
• Біржовий
• Торгівля через валютну біржу
• Торгівля деривативами

2. За терміном операцій:

• Спот ринок (поточний)
• Форвардний ринок (терміновий)
• Своп ринок