Міжнародні економічні відносини України з Африканськими країнами

      На  другому етапі, слід зробити оцінку ефективності вже укладених угод: по-перше, в частині їх ратифікації  в певній африканській країні і в  Україні; по-друге, провести аналіз якісної  зміни характеру торгівлі з моменту ратифікації угод обома сторонами.

      На  третьому етапі слідує доопрацювання  виявлених прогалин нормативно-правового  регулювання. Згідно сформованій матриці  угод необхідно скласти план-графік підготовки угод яких бракує з подальшою  роботою з їх підписання. За результатами оцінки ефективності вже укладених угод необхідно:

      1. Внести пропозиції у ВР України з ратифікації нератифікованих угод;

      2. Підготувати план заходів і провести переговори з африканськими дипломатичними представництвами щодо прискорення ратифікації в їх країнах.

      3. Якщо за угодами, що пройшли двосторонню ратифікацію, не просліджується позитивна динаміка торговельно-економічного співробітництва, необхідне створення аналітичної комісії з метою виявлення причин не правового характеру у відносинах з конкретною африканською країною. Такий «персоніфікований» аналіз необхідний з урахуванням специфіки африканських країн, які, не дивлячись на спільність економічних складових, зберігають індивідуальність розвитку.

      Важливим  заходом щодо активізації торговельно-економічних відносин України з Африкою повинен стати перегляд ставок мит на імпортні товари з країн Африки, виробництво яких через природні умови неможливе в Україні (окремі види мінералів, оливкова олія, оливки, цитрусові, низка екзотичних фруктів та інше). Через невисокий рівень економічного розвитку африканські країни можуть продавати обмежений набір товарів (з невисоким ступенем переробки, найчастіше, сировину), тому існування митних бар'єрів на ці товари з боку України значно скорочує товарообіг. Дане питання також вимагає детального моніторингу з урахуванням міжнародної спеціалізації кожної африканської країни і потреб економіки України.

      На  користь зниження імпортних мит  на африканські товари говорять результати діагности україно-африканської торгівлі, які зафіксували незбалансованість торгівельних відносин. У зовнішній торгівлі України з Африкою експорт зростає інтенсивніше за імпорт. Збільшення товарообігу відбувається головним чином за рахунок експорту України, характерним є зростаючий дисбаланс експортно-імпортних операцій на користь України. Виключенням є лише Гвінея, Гана і ЮАР, з яких Україна імпортує деякі види сировини. Прогнози розвитку зовнішньої торгівлі України з країнами Африки свідчать про збереження даних тенденцій в найближчі десятиліття. Збалансування торгівельних відносин України з країнами Африки через зниження імпортних мит в Україні сприятиме диверсифікації зовнішньоторговельних зв'язків України і країн Африки[11, с. 19].

      У сфері торгівлі послугами з країнами Африки Україна має значний потенціал, який сформувався в результаті діяльності в Африці колишнього СРСР. Промислові об'єкти, побудовані Радянським Союзом, і тепер використовуються в Африці та потребують обслуговування фахівцями, яких в Африці недостатньо. Активізація діяльності українських підприємств на африканському ринку послуг окрім прямої вигоди у вигляді надходжень від експорту дозволить Україні зберегти і укріпити науково-технічний потенціал країни, покращити матеріально-технічну базу науково-виробничих підприємств. Конкуренцію в цьому питанні для України складають інші країни колишнього СРСР, зокрема, Росія. У цьому напрямі необхідне сприяння дипломатичних представництв України в Африці, оскільки самостійний вихід на ринок послуг Африки для українських підприємств може виявитися проблематичним через специфіку африканських країн.

      Ще  одна проблема недостатньої ефективності економічного співробітництва України  з країнами Африки нестача всебічної  інформації про культуру, звичаї, економіку, політику, зовнішні відносини і соціально-економічне життя країн. Уявлення українців про Африку, включаючи ділові кола, і африканців про Україну розмиті, а інколи навіть спотворені, і вимагають інформаційного підживлення, оскільки бізнес не схильний розвиватися в умовах невідомості.

      З проблемою невідомості в міжнародному бізнесі узгоджується також питання  створення сприятливого інвестиційного клімату. Дана проблема актуальна і  для України, і для Африки (за винятком низки країн), і вимагає довгострокових рішень для створення стабільності в соціально-економічних стосунках суспільства. Формування і впровадження даних рішень займає багато часу, а інтенсифікація розвитку зовнішньоекономічних відносин між Україною і Африкою об'єктивно необхідна вже зараз. У цьому питанні певні надії дає схильність українського бізнесу до ризику, який сформувався в умовах нестабільності і продовжує в них розвиватися. Отже, необхідне формування інтересу в українського бізнесу до африканських країн, чому має сприяти інформаційний обмін між країнами.

      Науковці відзначають, що, зокрема, потенціал українських галузей, завдяки якому наша держава може конкурувати, наприклад, в західноафриканському регіоні, є не використаним, і це має бути серйозною причиною для виходу українських підприємців на ринки країн регіону . Теж саме можна стверджувати і про інші регіони Африканського континенту за винятком ПАР. Вже сьогодні українські товари зазнають конкуренції із відповідними китайськими аналогами, однак ємність ринку велика і поки що це проблема віддаленої перспективи. Враховуючи той факт, що найбільші проекти та зовнішньоторговельні відносини контролюються Урядами країн Африканського континенту або місцевими елітами, необхідним є налагодження двосторонніх відносин збоку керівництва нашої держави та взаємний обмін інформацією щодо можливостей обох сторін.

      Очевидно, що вітчизняні суб’єкти господарювання шукають шляхи збуту продукції  на ринках міждержавних об’єднань  без жодної політичної та консультативної  підтримки з боку держави. Заходи Уряду України щодо налагодження ділових зв’язків з країнами Африканського континенту можна «перерахувати на пальцях».

      Відповідно  до наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України  від 16 квітня 2002 р. № 112 було створено Державну компанію з зовнішньоекономічних зв'язків України в Афро-Азіатському регіоні «Атлас» та затверджено її статут, відповідно до якого Компанія – самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і підприємницьку діяльність направлену на сприяння активізації торговельно-економічних відносин із зарубіжними країнами та одержання прибутку (доходу). Основною метою створення Компанії є сприяння активізації торговельно-економічного співробітництва та розбудова взаємовигідних відносин економічного та науково-технічного характеру з країнами Азії, Африки, та, зокрема, сприяння прискоренню інтеграції України у світову економіку, що є необхідною передумовою для посилення економічної та політичної присутності України в цих регіонах. Робота цього суб’єкта господарювання не є прозорою, а численні перевірки її діяльності лише підтверджують це твердження[10, с. 74].

      До  того ж, відповідно до Указу Президента України від 30 травня 2011 р. № 618/2011 створено посаду Спеціального представника України з питань Близького Сходу та Африки, до компетенції якого віднесено підготовку Президентові України пропозицій щодо забезпечення узгодженості дій органів виконавчої влади України стосовно реалізації дво- та багатосторонніх проектів й ініціатив з державами Близького Сходу та Африки в тому числі в сфері економіки, забезпечення участі України у міжнародних форумах з вирішення проблем і актуальних питань розвитку держав Близького Сходу та Африки[9].

      Урядом  України недооцінюються можливості українських товарів на Африканському континенті. Особливості місцевого економічного укладу та залежність від волі політичних еліт робить першочерговим завданням налагодження двосторонніх зв’язків та підтримки держави щодо кожного окремого зовнішньоторговельного проекту. Ігнорування цього факту буде мати наслідком програш у боротьбі за альтернативні ринки, на яких вже сьогодні загострюється конкуренція. Не слід недооцінювати і можливості відносин із міждержавними економічними об’єднаннями. Адже встановлення тісних зв’язків із одним з регіональних об’єднань на Африканському континенті призведе до підвищення інтересу інших об’єднань до України.

      Втрату  значної частини ринку українськими товарами можна частково компенсувати активізацією співпраці з іншими перспективними ринками, але для цього слід робити зусилля, вивчати та аналізувати можливості.

      Україні також варто розвивати співробітництво  з країнами—постачальниками, насамперед, енергетичної сировини – нафти і  газу. Серед країн–експортерів енергоносіїв перспективними для співробітництва є країни Північної Африки, які експортують вуглеводні до країн Європи і їхнє значення у найближчі роки зростатиме, адже 56% розвіданих запасів вуглеводневої сировини перебуває саме у цій частині африканського континенту. Наближеність до Європі, а також зручні й порівняно дешеві шляхи транспортування нафти через Середземне море роблять цей регіон дуже привабливим і перспективним. Однак, така «чутлива» до політики сфера як енергетика теж не обійдеться без державного «протекціонізму» інтересів суб’єктів господарювання.

      Існує також широкий спектр можливостей  українсько-африканського співробітництва  у сфері інфраструктури, в розвитку будівництва і транспорту. Є всі  передумови для розвитку української  присутності на ринку авіаційних вантажоперевезень.

      Ситуація щодо співпраці з Африканськими країнами та їх міждержавними об’єднаннями показує, наскільки політика нашої держави щодо просування власних інтересів, перед усім щодо розширення ринків збуту, є слабкою та непослідовною[4, с. 69]. 

ВИСНОВКИ

      Підсумовуючи, слід зробити висновок, що проведений аналіз свідчить про значний потенціал  українсько-африканського торгово-економічного співробітництва. Для підвищення ефективності торговельно-економічної співпраці  України з країнами Африки пропонується:

      а) провести заходи, що запропоновані вище з вдосконалення нормативно-правової бази торговельно-економічного співробітництва;

      б)  розширити структуру імпорту з Африки на основі сегментації африканських товарних ринків і ефективного їх використання, що дозволить забезпечити потреби українського внутрішнього ринку за конкурентноздатними цінами: Королівство Марокко - ринок фосфатів, морепродуктів, цитрусових; Лівія, Нігерія і Конго - ринок нафти; Алжир - ринок газу; Гвінейська Республіка - ринок руди і алюмінієвих концентратів та ін.

      в) в умовах наявності інтелектуального потенціалу і кваліфікованої робочої сили в Україні та їх нестачі в країнах Африки інтенсифікувати торгівлю послугами: освітніми, консультаційними, інжиніринговими та ін.

      г) сприяти інформаційному обміну між діловими колами України та африканських країн, створюючи постійне інформаційне поле через організацію виставок; обмінів учнями, студентами, фахівцями інженерних професій; туризм; проведення днів культури та інше.

      Стосовно  впровадження зазначених заходів важливо пам'ятати, що і Україна і Африка потребують диверсифікації зовнішньоекономічних зв'язків. Проте, усвідомлення необхідності не завжди спонукає до дії. У складних економічних умовах, в яких знаходяться більшість африканських країн, не варто розраховувати на ініціативи з диверсифікації з їх боку. Тому саме Україні має бути відведена роль автора у створенні і впровадженні моделі розвитку україно-африканських відносин, яка враховує різноманітну специфіку африканських країн.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Tорговельно-економічнe співробітництвo України за 9 місяців 2010 року [Африка] // http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/33129.htm
2. Гасим С. Африканські країни у системі світового господарства та їхнє економічне співробітництво з країнами Європейського Союзу: Монографія / С. Гасим, М.Ю. Рубцева // НАН України. Ін-т світової економіки і міжнародних відносин НАН України; Ін-т міжнародних відносин Київського національного ун-ту імені Тараса Шевченка. – Харків: Екограф, 2009. – 140 с.
3. Гасим С. Нормативно-правовой фактор современной модели торгово- экономического сотрудничества Украины со странами Африки // Матеріал міжнародної науково-практичної конференції «Наукова весна -2008» 16 квітня 2008 Х., С 143-145.
4. Гасім С. Торговельно-економічне співробітництво України та Африки: неприхований потенціал та шляхи підвищення ефективності // Вісник Донецького національного університету, Сер. В: Економіка і право, 2009. - Вип.1. – С. 65-69
5. Географічна структура зовнішньої торгівлі України товарами за 12 місяців 2010р. // www.ukrexport.gov.ua/ukr/vnishno_t_balans/ukr/5051.html
6. Коваль І.В. Стратегічне партнерство країн Північної Африки в євроінтеграційному контексті: автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / І.В. Коваль; НАН України, Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин. – К., 2010. – 21 с.
7. Корчун В. С. Зовнішньоекономічні зв’язки України з країнами Африки / Корчун В. С. // Науковий вісник Волинського Національного університету ім. Л. Українки. Серія Міжнародні відносини. – 2007. – №7. – С. 82-84.
8. Макух В.В. Україна і країни Магрібу: реалії та перспективи. Актуальні питання двостороннього співробітництва : збірка статей / В.В. Макух. – Одеса : Фенікс, 2010. – 244 с.
9. Про Спеціального представника України з питань Близького Сходу та Африки: Указ Президента України від 30 травня 2011 р. № 618/2011 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 41. – Ст. 1664.
10. Соколова З. Прогнозна оцінка диверсифікації українського експорту до країн Західної Африки / З. Соколова // Економіка України. – 2011. – № 4 (593). – С. 67–76.
11. Сорокіна Л.В. Зовнішня торгівля України з країнами Африки: правові питання забезпечення та участі в інтеграційних процесах на континенті // Международная научно-практическая интернет-конференция  “Экономико-правовые исследования в XXI веке ”. – 2011. – 23-25 вересня. – С. 17-19