Місце і роль міжнародних економічних відносин у розвитку національної економіки

Останнім часом активізувалися економічні контакти із США і Канадою, значний інтерес до України виявляє Японія, створюється нормативно-правова база для поглиблення і розширення відносин із країнами Європейського Союзу, країнами Північної, Центральної і Південно-Східної Європи. Документом, що регламентує економічні відносини України з державами Європейського Союзу, є Угода про партнерство і співробітництво.

Надзвичайно важливою для  здійснення економічних реформ в  Україні є її взаємодія з міжнародними фінансовими і торгово-економічними організаціями. У першу чергу  мова йде про Міжнародний валютний фонд, систему Світового банку, Європейський банк реконструкції та розвитку, ГАТТ/СОТ, ЮНКТАД та ін. 
Зокрема, відповідно до домовленостей 1997 р. Україна отримала від Світового банку і МВФ засоби для здійснення структурних змін в економіці, прискорення приватизації, соціального захисту, розвитку сільського господарства і енергетики обсягом понад 2 млрд. дол. США [6, 289].

Важливою проблемою  глобальної взаємодії є гармонізація зовнішньоторговельних умов і правил України з вимогами і нормами ГАТТ/СОТ, у якій наша держава має статус спостерігача з липня 1992 р. Приєднання України до ГАТТ і вступ до Світової організації торгівлі потребує істотного доопрацювання зовнішньоекономічного законодавства, приведення його у відповідність до звичаєвих процедур кількісних і якісних співвідношень у світовому співтоваристві. Мова йде про вдосконалення торгової, тарифної, податкової, фінансової, інвестиційної бази в Україні відповідно до світових норм і стандартів як передумови органічного і найбільш повного включення економіки України в міжнародні господарські відносини.

Світовий досвід показує, що конкурентоспроможність країни в  світогосподарських зв'язках, її пріоритети в міжнародному поділі праці забезпечуються в наш час за наявності декількох  головних умов. По-перше, країна повинна мати досить розвинутий економічний, науково-технічний і інтелектуальний потенціал. По-друге, органічний контакт зі світовим господарством може забезпечити тільки наявність сучасної ринкової внутрішньої інфраструктури. По-третє, реалізація зовнішньоекономічної моделі має спиратися на сильну, акцентовану державну стратегію і політику. Оцінки і розрахунки показують, що в Україні є найважливіші передумови для здійснення незалежної, спрямованої на забезпечення національних інтересів зовнішньоекономічної стратегії - наявність ресурсного потенціалу, надзвичайно вигідне географічне положення, сприятливий клімат і т.д. Навіть та обставина, що рівень економічного і науково-технічного розвитку України не відповідає аналогічним показникам у найбільш розвинених державах, не може стати перешкодою для розвитку взаємовигідного поділу праці з іншими країнами.  
За загальним рівнем розвитку Україна вписується в світогосподарські процеси, і через якийсь час вона змогла б досить успішно адаптуватися у відповідні міжнародні структури. Однією з головних вихідних передумов є положення про те, що економіка України, подібно до багатьох інших держав, розглядається як частина єдиного світового господарства. Саме ця детермінанта спонукає до розгляду вузлових моментів економічної структури на основі порівняльних (конкурентних) переваг, що об'єктивно існують, які при побудові економічної системи повинні бути розвинуті, укріплені. Це і забезпечить економічну і соціальну ефективність суспільства.

В Україні ухвалено ряд законів, які створюють реальні можливості для включення її економіки у світове господарство, у міжнародний поділ праці. Це, зокрема, Закони України "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про режим іноземного інвестування", "Про спеціальні (вільні) економічні зони" та ін. На початок 2000 р. в Україні діяло більше 8000 спільних підприємств і 2600 підприємств із 100% іноземних інвестицій; у 2000 р. було залучено 792,2 млн. дол. США прямих іноземних інвестицій в економіку України [9, 608]. Цей процес розвивається й далі.

Отже, є всі підстави стверджувати, що в Україні формуються економічні, матеріальні, інституційні та інші передумови для поступового включення її економіки в світові процеси і структури.

 

 
 
Висновки

Сучасна економіка України  має розглядатися як невід’ємна частка світової економічної системи. Водночас слід враховувати, що ситуація у світовій економіці стрімко змінюється, поглиблюються процеси регіоналізації і глобалізації, відбувається транснаціоналізація продуктивних сил і капіталів, утверджується інноваційна модель економічного розвитку. Однією з найскладніших проблем зовнішньоекономічної стратегії України є підтримання правильного співвідношення різних векторів міжнародного співробітництва.

Проте на даному етапі Україна перебуває на перехідній стадії розвитку економіки, як суверенна держава вона ще не має достатнього досвіду налагодження економічних зв'язків з країнами світового співтовариства. Це стримує процес інтеграції національної економіки у світове господарства.

За цих умов Україна має усвідомлювати найголовніші чинники глобалізації та ступінь їх впливу на економіку країни, повністю використовувати конкурентні переваги та зміцнювати позиції в міжнародному поділі праці. Йдеться не про змагання України з провідними країнами. Проблема адаптації до економічного простору полягає у наближенні до показників країн, які є прикладом пристосування до глобальних змін.

Це може дати для нашої економіки співробітництво з національними господарствами різних країн, ліквідацію бар’єрів у торгівлі між країнами, зближення ринків.

Незважаючи на значні потенційні можливості включення України  у систему світового господарства, зараз на цьому шляху постають певні об'єктивні перепони. Це насамперед зниження темпів економічного розвитку нашої країни, що є наслідком загальної кризи, яка охопила суспільне виробництво в Україні; орієнтація України на процес інтегрування з державами СНД, що об'єктивно зумовлено існуванням традиційних економічних зв'язків між ними, низьким рівнем якості продукції, недосконалістю системи управління зовнішньоекономічними відносинами, відсутністю кваліфікованих кадрів спеціалістів у сфері зовнішньоекономічної діяльності, відсутністю досвіду ведення міжнародних економічних відносин.

 

Література

 

1. Закон України "Про основи національної безпеки України " від 19 червня 2003 р.

2. Авдокушин Е.  Международные экономические отношения. - М., 1996.

3. Бордунова С.А. Мировая экономика: Уч. пособие. - М.: МГИУ, 2000. –   115 с.

4. Дахно І. І., Бовтрук Ю. А. Міжнародна економіка. - К.: МАУП, 2002.

5. Економіка України. – 2000, № 9. - С. 23.

6. Ефимова Е.Г. Экономика. – М.: МГИУ, 2000. – 296 с.

7. Международные экономические отношения / Под ред. Р. И. Хасбулатова. – М.: Новости, 1991.

8. Міжнародна економіка : Навч. посібник / За ред.. Козака Ю.Г., Новацького В. М. – К.: АртЕк, 2002. – 436 с.

9. Мочерний С.В. Основи економічних знань. – К.: Феміна, 1995. – 352 с.

10. Основи економічної теорії: Підр. / За ред. С.В. Мочерного. – Тернопіль: Тарнекс, 1993. – 688 с.

11. Панчишин С. Макроекономіка: Навч. посібник. - К.: Либідь, 2002. - 616 с.

12. Рут Френклін Р., Філіпенко А. Міжнародна торгівля та інвестиції. – К.: Основи, 1998.

13. Філіпенко А. С. Міжнародні економічні відносини (система регулювання МЕВ). – К.: Либідь, 1994.

14. Школа І. М., Козменко В. М. Міжнародні економічні відносини: середовище, форми, бізнес та інтеграція: Навч. посібник. – Чернівці, 1996.