Ліцензійні угоди і франчайзинг як організаційні форми сучасного міжнародного бізнесу

 

 

ЗМІСТ

стор.

 

Вступ		3
1. Ліцензійні угоди і франчайзинг як організаційні форми сучасного міжнародного бізнесу		4
1.1. Сутність понять  «ліцензійні угоди» та «франчайзинг»		4
1.2. Застосування та перспективи розвитку франчайзингу в Україні		9
2. Порівняльний аналіз діяльності зарубіжних підприємств		12
Висновок		16
Перелік використаної літератури		17

 

 

ВСТУП

 

 

В період входження України  в ринкові міжнародні відносини об'єкти інтелектуальної власності стають предметом купівлі-продажу, а точніше виникає комплекс пов'язаних з цим майнових прав що охороняються Законом. Саме тому, дослідження ліцензійних угод та франчайзингу, як форм закріплення таких прав, є надзвичайно актуальним.

Метою роботи є аналіз теоретичних основ понять «ліцензійні угоди» та «франчайзинг».

Досягнення мети потребувало  розв’язання наступних завдань:

дослідження сутності понять «ліцензійні угоди» та «франчайзинг»;

вивчення можливостей  застосування та перспектив розвитку франчайзингу в Україні.

Об’єктом дослідження роботи є організаційні форми сучасного міжнародного бізнесу.

Предметом дослідження  виступає процес їх аналізу та оцінки.

Індивідуальна робота складається з двох розділів.

В першому розділі  проводиться теоретичний аналіз понять «ліцензійні угоди» та «франчайзинг».

  В другому проводиться порівняльний аналіз діяльності зарубіжних підприємств.

Теоретичною основою  дослідження є загальні принципи об'єктивності, історичності, пріоритету фактів і конкретної істини, що передбачають об'єктивний аналіз подій і явищ на основі науково-критичного використання різноманітних джерел.

При аналізі джерел для  виявлення загальних і особливих  рис у процесах і подіях було використано  загальнонаукові методи: логічний і  проблемно-порівняльний, з використанням  структурно-функціонального і діалектичного підходів.

 

1. ЛІЦЕНЗІЙНІ УГОДИ І ФРАНЧАЙЗИНГ ЯК ОРГАНІЗІЦІЙНІ ФОРМИ СУЧАСНОГО МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ

 

 

1. Сутність понять «ліцензійні угоди» та «франчайзинг»

 

 

В умовах прискореного розширення міжнародного ринку послуг, пов'язаних з інтелектуальною власністю, росте значення таких форм міжнародного бізнесу, як ліцензування і франчайзинг [4].

Ліцензійний договір  — це угода, на основі якої власник  об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар) надає фізичній чи юридичній особі (ліцензіату) дозвіл на здійснення в певному місці та протягом певного терміну однієї чи кількох дій, на які має виключне право ліцензіар, при цьому ліцензіат зобов'язується сплатити певну винагороду ліцензіару за надання права на використання об'єкта інтелектуальної власності [1].

При підписанні ліцензійної угоди фірма (ліцензіар) надає права на нематеріальну власність. Як правило, виділяється п'ять категорій нематеріальних активів:

1) патенти, винаходи, формули,  процеси, конструкції, схеми; 

2) авторські права,  літературні, музичні або живописні композиції;

3) торгові марки, фірмові  назви, фабричні марки; 

4) франшизи, ліцензії, контракти; 

5) методи, програми, процедури,  системи і т.ін.

Слід зазначити, що ліцензіар зобов'язаний надавати технічну інформацію і допомогу, а ліцензіат - ефективно використовувати одержані права і сплачувати ліцензіару визначену суму [4].

Обсяг прав, які передаються  ліцензіаром, визначається видом ліцензії.

Залежно від обсягу прав, що передаються ліцензіату, розрізняють  такі види ліцензій:

— невиключні (прості), за яких ліцензіар надає ліцензіату право на використання об'єкта інтелектуальної власності, зберігаючи за собою всі права, зокрема право надання таких самих ліцензій третім особам;

— виключні (повні), за яких ліцензіату надається виключне право на використання об'єкта інтелектуальної власності в повному обсязі (на монопольних засадах), на визначеній території і на обумовлений строк. При цьому виключається можливість використання ліцензіаром цього об'єкта у частині, що передається ліцензіату, а також видачі ліцензії на його використання іншими особами на цій самій території в обсязі наданих ліцензіату прав. За виключною ліцензією право на використання об'єкта інтелектуальної власності належить виключно ліцензіату, який отримує право і на видачу субліцензії. Водночас права ліцензіата на використання об'єкта інтелектуальної власності, отримані за виключною ліцензією, обмежуються терміном і територією дії угоди, а також зазначеним у ній способом використання;

— повні, за яких ліцензіат  отримує всі права на використання об'єкта інтелектуальної власності без обмеження території на весь термін дії договору;

— субліцензії, за яких ліцензіат  надає права на використання об'єкта інтелектуальної власності, отримані на основі володіння повною або виключною  ліцензією, іншій особі, за умов, що це не суперечить його угоді з ліцензіаром. У разі надання субліцензії відповідальність перед ліцензіаром несе ліцензіат, який надав цю ліцензію. За умов ринкової економіки субліцензування відіграє важливу роль, уможливлюючи задоволення попиту на продукцію, виготовлену із застосуванням запатентованого об'єкта інтелектуальної власності, за умов, що ліцензіат сам не в змозі задовольнити потреби споживачів.

— опціони, за яких ліцензіат  отримує право на більш детальне ознайомлення з об'єктом інтелектуальної власності (наприклад, технічною документацією) з метою прийняття рішення щодо доцільності придбання ліцензії [2].

Торгівля ліцензійними угодами за сучасних умов є важливою складовою міжнародної торгівлі, тому важливо визначити позитивні та негативні наслідки таких операцій.

 

Таблиця 1.1

 

Позитивні та негативні  наслідки торгівлі ліцензійними угодами

 

Позитивні наслідки	Негативні наслідки
Ліцензійні операції є більш  дохідними і менш ризиковими порівняно  з прямими інвестиціями	Посилення залежності від продавців ліцензій, необхідності дотримання вимог відповідних договорів та угод
Підвищення рівня окупності засобів, витрачених на науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи	Проблеми комерційної таємниці, особливо небезпека технологічної дифузії
Полегшення просування товару на нові ринки	Створення потенційного конкурента, якщо розглядати з точки зору тривалої перспективи
Розширення кола покупців, присутність на ринку і встановлення контактів за рахунок партнера	Поява нових проблем контрольного характеру у сфері виробництва і збуту
Доброзичливе ставлення багатьох зарубіжних урядів, тобто переборення комплексу іноземного засилля, який притаманний певною мірою частині населення і урядових кіл	Втрати можливостей примноження власного технічного та організаційного досвіду
Використання знань про ринок, які має ліцензіат

* Розроблено самостійно  за матеріалами [2,4]

 

Найпоширенішим способом ліцензування товарних знаків за сучасних умов є франчайзинг.

Франчайзинг (в перекладі  з англійського означає привілегія, право) - це система передачі чи продажу ліцензій на технологію і товарний знак.

Суть франчайзингу полягає  в тому, фірма (франчайзер), що має  високий імідж на ринку, передає  на певних умовах невідомій споживачам фірмі (франчайзіату) право, тобто ліцензію (франчайз) на діяльність за своєю технологією і під своїм товарним знаком, одержавши за це певну компенсацію (дохід) [3].

 Зазвичай виділяють три типи франчайзинга:

1) виробничий, що передбачає  поставку франчайзером основних  елементів чи комплектуючих для виготовлення продукції, яка реалізується потім під фірмовою назвою (товарним знаком) головної компанії франчайзера;

2) торговий, що являє  собою організацію справи, при  якій франчайзіат купляє у  відомої фірми право на продаж  її товарів з її товарним знаком;

3) ліцензійний, що являє  собою найбільш поширений тип  франчайзингу. Суть його в тому, що франчайзер, зацікавлений в  просуненні свого товарного знаку,  видає франчайзіату ліцензію  на право відкриття магазинів,  кіосків або цілих груп магазинів для продажу покупцям набору товарів і послуг під іменем франчайзера [3].

Франчайзингові операції мають низку позитивних та негативних наслідків, які представлені у таблиці 1.2.

Таким чином, переваги моделі відносин такого типу для франчайзі полягають у тому, що він зберігає статус юридичної особи та права власності на майно, може розраховувати на всебічну підтримку материнської структури при організації та проведенні виробничо-комерційної діяльності, отримує кращий доступ до кредитів, користується рекламно-маркетинговою підтримкою материнської структури.

Переваги франчайзингу для фірми, що надає свою торгову  марку для використання іншим  господарським суб'єктам, полягає  в тому, що у такий спосіб вона розширює свій ринковий вплив, отримує  додатковий плацдарм у конкурентній боротьбі, може користуватися місцевими можливостями та ресурсами франчайзі, його послугами щодо проведення власної рекламної, маркетингової політики.

 

Таблиця 1.2

 

Позитивні та негативні  наслідки франчайзингових операцій

 

Позитивні наслідки	Негативні наслідки
Розширення бізнесу з мінімальними інвестиціями	Невдачі одного франчайзі поширюються  на всю мережу
Нові можливості щодо створення широкої виробничої та дистриб'юторської мережі	Строге дотримання стандартизованих процедур
Збереження статусу юридичної  особи	Обмежений асортимент товарів
	Франчайзі не має права самостійно продати свою франшизу
	Розширення ринкового впливу франчайзера

* Розроблено самостійно за матеріалами [2,5]

 

Існує думка, що франчайзинг — це всього лише складна форма стандартної ліцензійної угоди, а франчайзинговий договір виходить за межі простого ліцензування одного або кількох конкретних прав інтелектуальної власності (наприклад, товарних знаків), оскільки він є ліцензією на використання системи, що включає права інтелектуальної власності, але не обмежується ними. За угодою про франшизу франчайзі не просто продає товари або надає послуги з використанням товарних знаків іншого власника, хоча сам він, можливо, взагалі нічого не виробляє.

Насправді франчайзинг дозволяє франчайзі виробляти і продавати товари або надавати послуги у рамках більш великої системи. 
Франшизна угода нарівні з деякими спільними із стандартного ліцензійною угодою положеннями має істотні відмінності.

 Так, у франшизних  угодах і стандартних ліцензійних угодах сторони, як правило, не залежні одна від одної, але водночас вони перебувають у тісних робочих відносинах, визначених відповідно умовами цих договорів. Прибуток кожної сторони залежить від загальних зусиль обох сторін: чим успішніша діяльність франчайзі (або ліцензіата), тим вище прибуток обох сторін.

Однак успіх франчайзі, на відміну від ліцензіата, залежить і від уміння франчайзера створювати прибуткову систему, навчати користувача франшизи правил належної роботи системи, удосконалювати і розвивати систему, постійно контролювати франчайзі і сприяти йому протягом терміну дії франшизної угоди. У франшизній угоді передбачається (хоча б частково), що франчайзер продовжує розвивати франшизну систему та інформувати франчайзі про нові розробки [7].

 

 

2. Застосування та перспективи розвитку франчайзингу в Україні

 

 

Для економіки України  франчайзинг на сьогодні є порівняно новим явищем, але він швидко поширюється завдяки гнучкості малого і середнього бізнесу, його здатності пристосовуватись до постійних змін у ринковому середовищі.

Незважаючи на значні можливості малого бізнесу у процесі становлення  і функціонування ринкової економічної  системи, він має свої слабкі сторони, пов'язані насамперед із фінансуванням. Тому одним із шляхів вирішення даної проблеми є розвиток франчайзингу в Україні.

Однак існує ряд проблем, що стримують  розвиток  франчайзингу. Основні з них можна класифікувати по причинам їх виникнення:

- економічні проблеми: нестабільність розвитку економіки України; відсутність у потенційних франчайзі  необхідного стартового капіталу для входження в франчайзингову систему; складність отримання кредитів для створення стартового капіталу;